ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 липня 2023 року м. Дніпросправа № 0840/3037/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Соловей Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.12.2022 р. (суддя Киселя Р.В.) по справі за позовом Приватного підприємства «Агрофірма «Зелений Гай» до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення

в с т а н о в и В:

27.07.2018 р. ПП «Агрофірма «Зелений Гай» звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, де просили визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 22.05.2018 р. за формою «Р» № 0007261413, чим збільшена сума грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 954 429 грн та нараховані штрафні (фінансові) санкції на суму 477 214,50 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01.12.2022 р. адміністративний позов задоволений.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, де просив скасувати рішення суду, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не забезпечено повного, всебічного та об`єктивного розгляду даної справи, не враховані при розгляді справи пояснення сторони відповідача та надані докази в їх обгрунтування, неправильно застосовані норми матеріального права, порушені норми процесуального права, що в цілому призвело до неправильного вирішення даної справи.

На апеляційну скаргу відповідача позивач надав відзив, де просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, докази по справі, та, вислухавши учасників процесу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

З матеріалів справи слідує, що в період з 13.04.2018 р. по 19.04.2018 р. посадові особи ГУ ДПС у Запорізькій області провели планову виїзну документальну перевірку ПП «Агрофірми «Зелений Гай» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Еко Фалькон Південь», ТОВ «Форест Глейд», ТОВ «Террам» за період з 01.10.2016 р. по 31.03.2018 р., за результатами чого 26.04.2018 р. складений акт № 254/08-01-14-13-13/35235973, де зафіксовані виявлені перевіркою порушення:

-п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижений податок на додану вартість на загальну суму на 954 429 грн, в т.ч. за жовтень 2016 р. на суму 114 000 грн, за листопад 2016 р. на суму 758 396 грн, за липень 2017 р. на суму 75 238 грн, серпень 2017 р. на суму 6 795 грн.

На підставі акту перевірки 22.05.2018 р. відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення за формою «Р» № 0007261413, чим збільшена сума грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 954 429 грн та нараховані штрафні (фінансові) санкції на суму 477 214,50 грн.

Судом встановлено, що висновок відповідача мотивований нереальністю господарських операцій позивача з його контрагентами: ТОВ «Еко Фалькон Південь», ТОВ «Форест Глейд» та ТОВ «Террам» в зв`язку з відсутністю необхідних умов для здійснення господарських операцій.

Згідно акту перевірки слідує, що основним видом діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Так, судом встановлено, що 24.10.2016 р між позивачем, як покупцем та ТОВ «Террам», як продавцем укладений договір № 24/10, згідно чого продавець зобов`язався передати, а покупець прийняти та сплатити за хімічну продукцію (добрива) відповідно умов Договору та Специфікацій, що є невід`ємними частинами даного Договору.

На підтвердження виконання даного договору до перевірки надані: договір, специфікації, видаткові накладні, податкові накладні, зареєстровані належним чином в ЄРПН, платіжні доручення, реєстр платіжних документів, договори зберігання, акти передачі - приймання матеріальних цінностей на відповідальне зберігання, ТТН.

З матеріалів справи вбачається, що придбані добрива позивач використав в господарській діяльності, а саме, на внесення на поля, що підтверджено актами використання мінеральних добрив.

17.11.2016 р. між позивачем, як покупцем та ТОВ «Форест Глейд», як продавцем укладений договір №17/11Д, згідно чого продавець зобов`язався передати, а покупець прийняти та сплатити за хімічну продукцію (мінеральні добрива) відповідно умов Договору та Специфікацій

На підтвердження виконання даного договору до перевірки надані: договір, специфікації, видаткові накладні, податкові накладні, зареєстровані належним чином в ЄРПН, платіжні доручення, договори зберігання, акти передачі - приймання матеріальних цінностей на відповідальне зберігання, ТТН.

З матеріалів справи вбачається, що придбані добрива позивач використав в господарській діяльності, а саме, на внесення на поля, що підтверджено актами використання мінеральних добрив.

23.11.2016 р. між позивачем, як покупцем та ТОВ «Еко Фалькон Південь», як продавцем укладений договір № 23/11 Ф, згідно чого продавець зобов`язався передати, а покупець прийняти та сплатити за хімічну продукцію (мінеральні добрива) за умовами Договору та Специфікацій.

24.11.2016 р. між позивачем, як покупцем та ТОВ «Еко Фалькон Південь», як продавцем укладений договір № 24/11 Ф, згідно чого продавець зобов`язався передати, а покупець прийняти та сплатити за хімічну продукцію (мінеральні добрива) за умовами Договору та Специфікацій.

Крім того, перевіркою встановлено, що 23.11.2016 р. між позивачем, як покупцем та ТОВ «Еко Фалькон Південь», як продавцем укладений договір № 23/11-1 купівлі - продажу, згідно чого продавець зобов`язався передати, а покупець прийняти та сплатити за сільськогосподарську продукцію (насіннєвий матеріал в асортименті, а саме, насіння гібрида соняшника ЛГ 5550 (F1)) за умовами Договору та Специфікацій.

На підтвердження виконання даних договорів до перевірки надані: договори, специфікації, видаткові накладні, податкові накладні, зареєстровані належним чином в ЄРПН, платіжні доручення, договори зберігання, акти передачі - приймання матеріальних цінностей на відповідальне зберігання, ТТН.

З матеріалів справи вбачається, що придбані добрива позивач використав в господарській діяльності, а саме, на внесення на поля, що підтверджено актами використання мінеральних добрив. Придбане насіння соняшнику використано на посів згідно наданих до перевірки актів використання насіння.

Як вбачається з акту перевірки кредиторська заборгованість між позивачем та його контрагентами відсутня, розрахунок проведений в повному обсязі.

Таким чином, судом встановлено, що позивач надав до перевірки первинні документи, що повністю підтверджують реальність господарських операцій, проведених позивачем з вищезазначеними контрагентами, дані господарські операції відображені в бухгалтерському обліку.

Крім того, перевіркою встановлено, що позивач використовує земельні ділянки для здійснення господарської діяльності, що підтверджене інформаційною довідкою про склад та вартість угідь від 24.03.2016 р. № 468, видана відділом Держгеокадастру у Гуляйпільському районі Запорізької області та довідка про склад угідь позивача станом на 01.02.2017 р.

Також перевіркою встановлено, що на балансі позивача є основні засоби, а саме, будівлі, споруди, машини, обладнання, транспортні засоби та інші засоби.

Як слідує з акту перевірки, відповідач дійшов висновку про нереальність господарських операцій в зв`язку з відсутністю необхідних умов для здійснення господарської діяльності та постачання товару від постачальників.

Так, згідно акту перевірки, відповідно інформації з баз даних податкової служби встановлено, що:

- у ТОВ «Террам», ТОВ «Форест Глейд» та ТОВ «Еко Фалькон Південь» відсутнє придбання товару по ланцюгу постачання, відсутня інформація щодо транспортування товару, відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, а саме, наявність чи відсутність основних засобів - складських приміщень, необхідних виробничих потужностей, транспорту.

Однак, як слідує з акту перевірки, висновок відповідача про нереальність господарських операцій грунтується, лише, на інформації з баз даних податкової служби та припущень, жодним доказом не підтвердженими і контролюючий орган не перевірив контрагентів позивача та не довів правомірність свого рішення.

Крім того, відповідач посилається на наявність вироків судів, а саме:

-вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.11.2017 р. затверджена угода про визнання винуватості між прокурором та керівником ТОВ «Террам» ОСОБА_1 , який визнав свою вину в скоєні злочину, передбаченого ч.1 ст. 205 КК України. Однак, у вироку суду відсутні відомості про господарські операції між ТОВ «Террам» та ПП «Агрофірма «Зелений Гай»;

- вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 18.05.2017 р. затверджена угода про визнання винуватості між прокурором та керівником ТОВ «Форест Глейд» ОСОБА_2 , який визнав свою вину в скоєні злочину, передбаченого ч.1 ст. 205 КК України. Однак, у вироку суду відсутні відомості про господарські операції між ТОВ «Форест Глейд» та ПП «Агрофірма «Зелений Гай».

Але Верховний Суд в постанові від 27.02.2018 р. по справі № 802/1853/16-а зазначив, що «сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили».

Статтею 198 ПК України передбачено, що «198.1. До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг;… ….198.2. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг….198.3. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

…198.6. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту».

Відповідно ст. 201 ПК України встановлено, що « 201.10. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту».

Як слідує з матеріалів справи, позивач включив до податкового кредиту за перевіряємий перід податкові накладені, зареєстровані в ЄРПН.

Крім того, позивачем до перевірки надані перевинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій і відповідач в акті перевірки не зазначив, чим, саме, дані первинні документи не відповідають вимогам, передбаченим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналізуючи спірні господарські операції, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про їх реальність, оскільки дані господарські операції підтверджені первинними бухгалтерськими документами, відповідають економічному змісту та супроводжені рухом активів позивача при їх здійсненні.

Стосовно посилання відповідача на фігурування контрагентів позивача в кримінальних справах суд зазначає, що такі доводи не є належними доказами нереальності господарських операцій, оскільки жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції.

Щодо не підтвердження постачальниками товару у ланцюгу постачання, а також не подання ними податкової звітності, суд зазначає, що дані факти не є підставою для застосування до позивача негативних наслідків, оскільки позивач надав до перевірки документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Крім того, Верховний суд сформулював правову позицію в постановах від 06.12.2021 по справі № 640/8883/19 та від 23.12.2021 по справі № 814/322/16, де вказав, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Як слідує з матеріалів справи, доводи позивача підтверджені належними доказами по справі, та не спростовані висновками перевірок контрагентів позивача.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами оформлені належним чином, рух придбаних товарів відображений в бухгалтерських документах, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Крім того, з акту перевірки слідує, що висновки відповідача грунтуються на податковій інформації відносно третіх осіб - контрагентів позивача щодо подання ними звітності, наявності трудових і матеріальних ресурсів, але не підтверджені жодними доказами, які б спростовували б факти господарської діяльності позивача.

Однак, суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суд враховує, що відповідно до вимог ст.77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення податкового законодавства, негативні наслідки, можуть бути застосовані, саме, до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності позивача, засвідчені вказаними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Статтею 77 КАС України передбачено, що «1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

2. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача».

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення, жодним доказом не підтвердив правомірність такого рішення.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, всупереч ч.2 ст. 77 КАС України не довів правомірність свого рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 315,316,321,325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.12.2022 р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.

Головуючий - суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова

суддя Ю. В. Дурасова