Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2023 року Справа№200/1691/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Духневича О.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (адреса: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд 6; код ЄДРПОУ 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса: АДРЕСА_4; код ЄДРПОУ НОМЕР_7), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

19 квітня 2023 року (20 квітня 2023 року зареєстровано судом) через систему «Електронний суд» до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в якій з урахуванням уточненої позовної заяви, яка надійшла до суду 15.06.2023 року просить суд:

- визнати протиправним та скасувати п.7 рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом № 271 від 18.11.2022 р. засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, в частині призначення ОСОБА_1 - матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок смерті, пов`язаної із захистом Батьківщини, сержанта ОСОБА_3 в розмірі частини 15 000 000,00 грн., в сумі 7 500 000,00 грн.;

- зобов`язати Міністерство оборони України виплатити ОСОБА_1 - матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок смерті, пов`язаної із захистом Батьківщини, сержанта ОСОБА_3 недоплачену другу частину одноразової грошової допомоги 15 000 000,00 грн., в сумі 7 500 000,00 грн.;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 6 500,00 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011 - ХІІ від 20.12.1991 року, Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року (в редакції, яка діяла на дату ухвалення спірного рішення) ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 була подана заява із відповідними додатками про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю сина, що настала під час виконання ним обов`язків військової служби. Позивач ОСОБА_1 , мати померлого військовослужбовця ОСОБА_3 є єдиним членом сім`ї загиблого. Будь-яких інших членів сім`ї, тобто осіб, які б проживали із загиблим (померлим) та вели спільне господарство у ОСОБА_3 на день його загибелі не було. Проте, в порушення ч.2 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» відповідач через Департамент соцзабезпечення Міністерства оборони України, командування Сухопутних військ ЗСУ, виплатило позивачу лише 50 % від гарантованої державою суми одноразової грошової допомоги, тобто, 7 500 000,00 грн. замість 15 000 000,00 грн. 03.03.2023 року позивачем було отримано лист № 737/2/Вих3ВГ/22 від 03.03.2023 року, яким помічник командувача - начальник фінансово-економічного управління Командування Сухопутних військ Збройних Сил України повідомив про те, що відповідно до рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (протокол від 18.11.2022 року№ 271) посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 7 500 000, 00 гривень. Разом з тим, другу частину одноразової грошової допомоги у розмірі 7 500 000,00 гривень зарезервовано для цивільної дружини ОСОБА_3 , яка проживала разом з ним з 2012 року та подала до суду позовну заяву щодо встановлення факту проживання з ним як чоловік та дружина. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2023 року, зазначена вище справа була розподілена та передана судді Духневичу О.С.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24.04.2023 року розгляд справи призначено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.05.2023 року клопотання представника позивача Деменкової Євгенії Сергіївни про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі № 200/1691/23 повернуто без розгляду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11.05.2023 року клопотання представника позивача Деменкової Євгенії Сергіївни про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EasyCon» у справі № 200/1691/23 задоволено.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25.05.2023 року клопотання представника позивача про відкладення підготовчого судового засідання на іншу дату задоволено. Клопотання представника відповідача про продовження процесуального строку для надання до суду відзиву на позовну заяву, про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача, про відкладення розгляду справи № 200/1691/23 задоволено. Залучено до участі у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4.

Представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було повідомлено суд, про розгляд справи № 386/702/22 у Голованівському районному суді Кіровоградської області за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 .

01.06.2023 року судом було направлено запит до Голованівського районного суду Кіровоградської області щодо поштової адреси, адреси електронної пошти та засобів телефонного зв`язку - ОСОБА_2 (у разі наявності такої інформації) та повідомити чи перебувають у провадженні Голованівського районного суду Кіровоградської області інші позови ОСОБА_2 з тими самими сторонами та підставами.

02.06.2023 року засобами електронного зв`язку надійшла відповідь на запит, згідно якої надано належним чином засвідчені копії ухвал Голованівського районного суду Кіровоградської області від 28.07.2022 року по цивільній справі 386/702/22 та від 16.06.2022 року по цивільній справі № 386/641/22 і повідомлено засоби зв`язку ОСОБА_2 .

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15.06.2023 року клопотання представника позивача про відкладення підготовчого судового засідання на іншу дату задоволено. Клопотання представника відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача, про відкладення розгляду справи № 200/1691/23 задоволено. Відкладено підготовче засідання в адміністративній справі № 200/1691/23 на 06 липня 2023 року о 11:00 годині. Залучено до участі у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_4 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ). Прийнято до розгляду заяву представника позивача про уточнення позовних вимог в адміністративній справі 200/1691/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_4 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Судом на адресу ОСОБА_2 рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення було направлено копію позовної заяви з доданими до неї матеріалами та копію ухвали від 15.06.2023 року. Однак, на адресу суду повернувся конверт з відміткою про повернення за зворотною адресою у зв`язку з закінченням встановленого терміну зберігання.

Телефонограмою від 03.07.2023 року, яка міститься в матеріалах справи ОСОБА_2 повідомлено, що у провадженні Донецького окружного адміністративного суду перебуває справа № 200/1691/23. Також ОСОБА_2 було надано адресу електронної пошти суду для направлення документів по справі.

Адміністративний позов та копія ухвали від 15.06.2023 року направлено на електронну пошту ОСОБА_2 - 03.07.2023 року, про що свідчить звіт про доставку електронного листа.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06.07.2023 року клопотання представника позивача про закриття підготовчого провадження у справі № 200/1691/23 задоволено. Закрито підготовче провадження в адміністративній справі №200/1691/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Призначено справу №200/1691/23 до розгляду по суті у судовому засіданні на 20.07.2023 року об 11:00.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.07.2023 року призначено справу №200/1691/23 до розгляду по суті у порядку письмового провадження.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Донецьким окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, згідно якого суб`єкт владних повноважень - Міноборони не погоджується з вимогами позивача, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки відповідними нормами матеріального права визначений чіткий порядок звернення заявників щодо призначення одноразової грошової допомоги, опрацювання відповідних документів та порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги, натомість, позивачем під час звернення про виплату другої частини одноразової грошової допомоги такий порядок не був дотриманий, оскільки таке звернення було направлено, без належного оформлення відповідних документів, безпосередньо до Міноборони, що в свою чергу дає підстави вважати, що позовні вимоги до Міноборони на даний час є передчасними, а останнє у розумінні КАС України не може вважатися належним відповідачем по даній справі.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 до суду надані письмові пояснення відповідно до яких повідомлено, що ухвалою Голованівського районного суду Кіровоградської області від 30 червня 2022 року по справі №386/702/22 було відкрито провадження про встановлення факту спільного проживання чоловіка ( ОСОБА_3 ) та дружини ( ОСОБА_2 ) без реєстрації шлюбу. Також, зазначено про порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану. До суду надані витребувані ухвалою суду від 25.05.2023 року документи.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що виникненню спірних відносин передували наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_2 , виданим 28.07.1999 року Артемівським МВ УМВС України в Донецькій області.

Відповідно до сповіщення сім`ї № 09/2323 від 04.04.2022, яке отримано ОСОБА_1 від територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_7, її син (сержант) - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання військової служби у АДРЕСА_5, загинув від тупої поєднаної травми тіла внаслідок вибуху.

Родинні зв`язки позивача та ОСОБА_3 підтверджуються свідоцтвом про народження НОМЕР_3 .

Факт смерті сина позивача ОСОБА_3 підтверджується свідоцтвом про його смерть, виданого ВДРАЦС у м. Одесі Південного МУМЮ (м. Одеса), 29.04.2022 року, серія НОМЕР_4 (повторно).

ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 була подана заява із відповідними додатками про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю сина, що настала під час виконання ним обов`язків військової служби.

14.09.2022 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 листом № 8731 повідомив директора Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, що на підставі поданих документів керівництво вважає, що мати ОСОБА_1 має право на одержання одноразової грошової допомоги. Також повідомлено, що загиблий ОСОБА_3 з 2012 року проживав з цивільною дружиною ОСОБА_2 , 1979 року народження.

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатом одноразової грошової допомоги та компенсації сум від 18.11.2022 року №271, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги:

«7. Матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок смерті, пов`язаної із захистом Батьківщини, сержанта ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_11) на підставі свідоцтва про смерть НОМЕР_5 від 04.04.2022 року та листа Кадрового центру Збройних Сил України від 03.10.2022 року № 321/КЦ/12267 - в розмірі 1/2 частини 15 000 000 грн., в сумі 7 500 000 (сім мільйонів п`ятсот тисяч) грн. 00 коп.»

10.01.2023 року представником позивача до Міністерства оборони України та Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України подано заяву про виплату залишку одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю сина - військослужбовця ОСОБА_3 .

Листом № 737/2/Вих3ВГ/22 від 03.03.2023 року помічник командувача - начальник фінансово-економічного управління Командування Сухопутних військ Збройних Сил України повідомили про те, що відповідно до рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (протокол від 18.11.2022 року №271) посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 виплачено матері загиблого одноразову грошову допомогу у розмірі 7 500 000,00 гривень. Разом з тим, другу частину одноразової грошової допомоги у розмірі 7 500 000,00 гривень зарезервовано для цивільної дружини ОСОБА_3 , яка проживала разом з ним з 2012 року та подала до суду позовну заяву щодо встановлення факту проживання з ним як чоловік та дружина.

Отже, спірним при вирішенні даної справи по суті є наявність правових підстав для прийняття відповідачем п.7 рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом № 271 від 18.11.2022 р. засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, в частині призначення ОСОБА_1 - матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок смерті, пов`язаної із захистом Батьківщини, сержанта ОСОБА_3 в розмірі лише 1/2 частини 15 000 000,00 грн., тобто в сумі 7 500 000,00 грн.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 року (далі -Закон №2011-XII).

Правилами ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Положеннями ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) унормовано, що у випадках, зазначених у п. 1-3 п. 2 ст. 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Вимогами ч. 9 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» закріплено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (надалі - Порядок №975).

Відповідно до п. 12 цього Порядку призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Згідно з п. 13 Порядку №975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 45, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2023 р. за №176/39232, затверджено Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану (далі по тексту - Порядок №45).

Розділом ІІ Порядку №45 визначені документи для призначення та виплати ОГД, які оформлюються в органах військового управління, військових частинах, установах, військових навчальних закладах, підрозділі персоналу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України та в Кадровому центрі Збройних Сил України, а саме:

Орган військового управління, військова частина, установа, військовий навчальний заклад (далі - військова частина):

1) після видання наказу про виключення військовослужбовця зі списків особового складу у зв`язку з загибеллю (смертю внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану, що настала не пізніше ніж через один рік після такого поранення (контузії, травми, каліцтва)), надсилає до відповідного районного (міського) ТЦКСП:

- витяг з цього наказу;

- витяг з послужного списку особової справи (обліково-послужної картки) про склад сім`ї загиблого (померлого внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після такого поранення (контузії, травми, каліцтва));

- грошовий атестат з інформацією про розмір виплаченої на дату загибелі (смерті) військовослужбовця додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», або витяг з наказу про виплату такої винагороди на дату загибелі (поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану) військовослужбовця.

У разі відсутності інформації про місце проживання батьків, дружини/чоловіка, неповнолітніх дітей або утриманців (далі - члени сім`ї) загиблого (померлого) військовослужбовця або якщо загиблий (померлий) військовослужбовець не мав сім`ї чи близьких родичів, військова частина надсилає документи, зазначені в цьому підпункті, до районного (міського) ТЦКСП за місцем прийняття (призову) загиблого (померлого) військовослужбовця на військову службу. Якщо районний (міський) ТЦКСП знаходиться на тимчасово окупованій території (в районах проведення бойових дій) військова частина надсилає до підрозділу персоналу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України документи, зазначені в підпункті 1 пункту 2.1 цього розділу, для подальшого надсилання їх районним (міським) ТЦКСП (за їх запитом).

Згідно з алгоритмом опрацювання документів, які подаються для призначення та виплати ОГД, затверджений Порядком №45 розділ IV, члени сім`ї звертаються до районного (міського) ТЦКСП незалежно від місця реєстрації та подають документи, зазначені в додатку 2. Районний (міський) ТЦКСП приймає від заявника (незалежно від місця його реєстрації) документи, завіряє копії цих документів, не пізніше 7 робочих днів після надходження всіх документів (додаток 5) надсилає їх обласному ІНФОРМАЦІЯ_9 за підпорядкуванням.

Обласний ІНФОРМАЦІЯ_9 перевіряє отримані документи, визначає осіб, які документально підтвердили своє право на одержання ОГД а також осіб, які звернулися (можуть звернутися) за її одержанням, але не надали (надали не всі) документи (додаток 2).

На підставі витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян (далі - ДРАЦСГ) перевіряє документи, що підтверджують родинні зв`язки загиблого (померлого) з заявниками, в тому числі щодо зміни прізвища, імені, по батькові, встановлення батьківства, усиновлення, наявності запису відомостей про батька за вказівкою матері (стаття 135 Сімейного кодексу України).

Результати опрацювання документів обласним ІНФОРМАЦІЯ_9 зазначаються у висновку (додаток 4) та доповіді (додаток 3), які разом з іншими документами, зазначеними в додатку 6, надсилаються до Департаменту соціального забезпечення (через Управління соціальної підтримки).

Відповідно до пункту 4.4 Порядку № 45 Департамент соціального забезпечення після отримання від обласного ІНФОРМАЦІЯ_9 документів (додаток 6), надсилає запит до Кадрового центру Збройних Сил України щодо військовослужбовців, які загинули та відповідно до пункту 1 розділу ХIII Інструкції №280, віднесені до бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану.

У разі отримання листа Кадрового центру Збройних Сил України щодо відсутності загиблого військовослужбовця у списках бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану Департамент соціального забезпечення не пізніше 5 робочих днів повідомляє про це обласний ІНФОРМАЦІЯ_9, який надіслав документи, для інформування про це військової частини та членів сім`ї загиблого. Через 30 днів після отримання листа з ТЦКСП щодо проведеного інформування повторно надсилає відповідний запит. У разі повторного підтвердження відсутності загиблого військовослужбовця у списках бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану за результатами отриманого листа Кадрового центру Збройних Сил України подає документи на розгляд Комісії Міноборони.

Після отримання підтвердження Кадрового центру Збройних Сил України щодо віднесення загиблого військовослужбовця до бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану Департамент соціального забезпечення доводить до обласних ІНФОРМАЦІЯ_9 результати попереднього опрацювання документів для їх перевірки щодо відповідності чинному законодавству та впродовж 3-х робочих днів опрацьовує отримані від них пропозиції.

В подальшому документи опрацьовуються структурними підрозділами апарату Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України відповідно до їх повноважень та подаються на розгляд Комісії Міноборони.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку № 45 після прийняття головним розпорядником бюджетних коштів рішення щодо призначення ОГД (відмови у призначенні, повернення документів на доопрацювання - у разі коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) Департамент соціального забезпечення не пізніше 3 робочих днів доводить його до фінансово-економічного управління Командування Сухопутних військ Збройних Сил України для інформування обласних ІНФОРМАЦІЯ_10, та, у разі її призначення,- готує проекти розподілів відкритих асигнувань для виплати допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження документів з обласного ІНФОРМАЦІЯ_9.

Пунктом 4.6 Порядку № 45 передбачено, що районні (міські) ТЦКСП, які здійснювали оформлення документів для призначення ОГД повідомляють заявників (з дотриманням вимог чинного законодавства щодо захисту персональних даних) про прийняте головним розпорядником коштів рішення щодо призначення ОГД (відмови у призначенні, повернення документів на доопрацювання).

Судом встановлено, що у відповідності до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20.12.1991 року, Постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року (в редакції, яка діяла на дату ухвалення спірного рішення) позивачем ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 була подана заява із відповідними додатками про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю сина, що настала під час виконання ним обов`язків військової служби.

Будь-яких належних зауважень до поданих позивачем документів та/або їх недоліків з боку відповідача, третіх осіб до суду не надходило, матеріали справи таких документальних підтверджень не містять.

Згідно положень ч. 2 Постанови КМУ №168 від 28.02.2022 р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» установлено, що сім`ям загиблих військовослужбовців виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Відповідно до п.2 ч.2 Постанови КМУ №168 від 28.02.2022 р. особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Тобто, право на отримання одноразової грошової допомоги у позивача - матері загиблого виникло з 18.03.2022 року.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач - ОСОБА_1 , мати померлого військовослужбовця ОСОБА_3 є єдиним членом сім`ї загиблого.

Будь-які інші члени сім`ї або особи, які б проживали із загиблим (померлим) та вели спільне господарство у ОСОБА_3 на день його загибелі не було і не має на час судового розгляду справи і прийняття рішення по суті спору.

Відповідно до надісланих на запит суду ухвали Голованівського районного суду Кіровоградської області від 28.07.2022 року по цивільній справі 386/702/22, якою заяву ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6, Міністерство оборони України, про встановлення факту спільного проживання чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу залишено без розгляду та ухвали від 16.06.2022 року по цивільній справі № 386/641/22 повернуто заяву ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6, про встановлення факту спільного проживання чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу.

Відомості про інші судові провадження про встановлення факту спільного проживання з померлим станом на дату прийняття спірного рішення, де стороною є ОСОБА_2 , вказана відповідачем в якості цивільної дружини померлого, відсутні.

Судом додатково здійснено перевірку наявності судових проваджень за позовом ОСОБА_2 на офіційному веб-порталі Судової влади України, за результатами якої жодних записів, у тому числі судових рішень, які б встановлювали певні юридичні факти зі спірного приводу, також відсутні.

Під час судового розгляду справи, залучена до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , жодних пояснень та/або заяв по суті спору не надала.

Крім того, відповідно до наявної в матеріалах справи копії з будинкової книги, даних паспорту самого загиблого ОСОБА_3 (копія паспорта засвідчена належним чином посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_4 ), ОСОБА_3 з 20.03.1996 року був зареєстрований і постійно проживав разом із своєю матір?ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , який належить позивачеві.

Листом від 24.06.2022 року № 481-22.5-30 на запит начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 повідомлено, що у Голованівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Голованівському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відсутні записи про шлюб, народження дітей відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 по Голованівському районі.

Даний факт відображений також в п. 8 додатку до висновку ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, де вказано про відсутність актових записів цивільного стану.

За таких обставин, факт наявності цивільної дружини померлого або обставини наявності будь-якого відкритого судового провадження про встановлення факту спільного проживання третьої особи з померлим - є такими, що не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи.

Суд критично відноситься до посилання відповідача на наявність цивільної дружини померлого як на підставу для резервування половини ОГД, оскільки п. 10 Постанови КМУ від 25.12.2013 р. №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» чітко перелічений список документів, на підставі яких виплачується одноразова грошова допомога. Аналіз положень Постанови КМУ не містить такого поняття, як резервування сум одноразової грошової допомоги на майбутнє.

За таких обставин, суд приходить до висновку про протиправність відмови виплатити позивачу решти одноразової грошової допомоги в сумі 7 500 000,00 грн.

Оскільки судовим розглядом справи встановлено, що позивач є єдиним членом сім`ї загиблого, відтак ОСОБА_1 має право на призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000,00 грн, а не 7 500 000,00 грн.

Щодо дискреційних повноважень Міністерства оборони України при прийнятті спірного пункту рішення суд зазначає наступне.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З огляду на викладене вище, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати п.7 рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом № 271 від 18.11.2022 р. засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, в частині призначення ОСОБА_1 - матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок смерті, пов`язаної із захистом Батьківщини, сержанта ОСОБА_3 в розмірі 1/2 частини 15000000,00 грн, в сумі 7500000,00 грн. та для належного відновлення порушених прав позивача, враховуючи наявні в матеріалах справи докази і встановлені судом обставини зобов`язати Міністерство оборони України виплатити ОСОБА_1 - матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок смерті, пов`язаної із захистом Батьківщини, сержанта ОСОБА_3 недоплачену другу частину одноразової грошової допомоги 15 000 000,00 грн, в сумі 7 500 000,00 грн.

Такий спосіб захисту суд не вважає втручанням у дискреційні повноваження Міністерства оборони України, оскільки судовим розглядом справи встановлені обставини беззаперечного права позивача на отримання повної суми одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000,00 грн.

Щодо неналежного відповідача Міністерства оборони України, суд зазначає наступне.

Як вбачається, з матеріалів справи спірним в даній справі є п.7 рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом № 271 від 18.11.2022 р. засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, тому позивачем вірно визначено відповідача.

Щодо розподілу судових витрат по справі.

За приписами статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору та такий не сплачувала.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (ч.3 ст.132 КАС України).

Згідно ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Судом встановлено, що згідно з Договором б/н про надання правової допомоги від 03.01.2023 року позивач уклала договір із адвокатом Деменковою Євгенією Сергіївною, яка відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН № 4790 від 28.02.2017 року є адвокатом і здійснює професійну правову допомогу.

Предметом вказаного Договору є забезпечення захисту, свобод, прав і законних інтересів позивача під час розгляду позову позивача до Міністерства оборони України про отримання нею одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до п. 3.2 Договору, гонорар адвоката складає 6 500,00 грн., пунктом 3.7 Договору передбачено, що позивач сплачує адвокату гонорар у день укладення договору.

Згідно розрахункової квитанції від 19.04.2023 року позивач сплатила адвокату гонорар в сумі 6500,00 грн.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи заяву, суд виходить із того, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст. 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, схвалених Установчим З`їздом адвокатів України від 17.11.2012 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Таким чином, усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв`язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Відповідач заперечень проти стягнення витрат позивача на професійну правничу допомогу не надав.

Враховуючи, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи, є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 500,00 грн.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Решта доводів учасників справи висновків суду по суті справи не змінюють.

Керуючись статтями 2-10, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (адреса: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд 6; код ЄДРПОУ 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса: АДРЕСА_4; код ЄДРПОУ НОМЕР_7), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати п.7 рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом № 271 від 18.11.2022 р. засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, в частині призначення ОСОБА_1 - матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок смерті, пов`язаної із захистом Батьківщини, сержанта ОСОБА_3 в розмірі 1/2 частини 15 000 000,00 грн., в сумі 7 500 000,00 грн.

Зобов`язати Міністерство оборони України виплатити ОСОБА_1 - матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок смерті, пов`язаної із захистом Батьківщини, сержанта ОСОБА_3 недоплачену другу частину одноразової грошової допомоги 15 000 000,00 грн, в сумі 7 500 000,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (адреса: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд 6; код ЄДРПОУ 00034022) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 500,00 грн. (шість тисяч п`ятсот гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя О.С. Духневич