Справа № 396/145/23

Провадження № 2/396/139/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2023 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Дригваль В.М.,

за участю секретаря - Новікової Я.О.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Новоукраїнка, цивільну справу за позовною заявоюпредставника Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Балагурак Вероніки Василівни, яка діє на підставі довіреності №4024-К-Н-О від 07.12.2022 року до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про стягнення боргу кредитором спадкодавця, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом представника Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Балагурак Вероніки Василівни, яка діє на підставі довіреності №4024-К-Н-О від 07.12.2022 року до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про стягнення боргу кредитором спадкодавця. Позов мотивований тим, що ОСОБА_3 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву №б/н від 17.12.2019 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 3000,00 грн. Позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між ним і Банком Договір, про що свідчить підпис позичальника у заяві. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 - помер. Спадкоємцями, які постійно проживали із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які мали право подати заяву про прийняття спадщини або про відмову від спадщини. Позивачем 10.08.2022 року була направлена претензія кредитора до Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори, та 25.08.2022 року отримана відповідь, в якій зазначено, що спадкоємці померлого позичальника із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії ПАТ КБ «Приватбанк». 07.09.2022 року до спадкоємців позичальника - ОСОБА_3 , було направлено лист претензію, згідно якої позивач пред`явив свої вимоги, однак, жодних дій виконано не було. Позивач вказує на те, що позичальник ОСОБА_3 , взятого на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим станом на дату смерті мав заборгованість в розмірі 5748,23 грн., яка складається з наступного: 5748,23 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 5748,23 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими за прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 0,00 грн. - нарахована пеня, 0,00 грн. - нараховано комісії. Оскільки, відповідачі прийняли спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов`язання померлого ОСОБА_3 , спадкування обов`язків відбулося відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, так як відповідачі не відмовилися від спадщини у передбачений шести місячний строк, просить суд задовольнити позов та ухвалити рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 5748,23 грн., та сплачений позивачем судовий збір.

Представник позивача, Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», Балагурак Вероніка Василівна , яка діє на підставі довіреності №4024-К-Н-О від 07.12.2022 року(а.с.62) до суду не прибула, надавши клопотання в якому позовні вимоги підтримала та просить суд розглянути позов у відсутності представника (а.с.2). Крім того, надано до суду відповідь на відзив (а.с.123-124), який за змістом не відрізняється від поданої позовної заяви, при цьому просять суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до суду подали відзив (а.с.114-115) в якому заперечують проти позовних вимог, та зазначили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , після смерті їхнього батька ОСОБА_3 , оформлення права на спадщину не здійснювали, крім того, ОСОБА_3 з 2013 року не проживав спільно з відповідачами, а тому вони не являються спадкоємцями які прийняли спадщину, оскільки на день смерті не проживали зі спадкодавцем, в зв`язку з чим не зобов`язані сплачувати заборгованість ОСОБА_3 . Просять суд, врахувати дані заперечення при ухвалені рішення. А також від ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи у її відсутності та відсутності ОСОБА_1 , який пеебуває в зоні бюойових дій, як військолвослужбовець та не має змоги прибути в судове засідання. Позовні вимоги нне визнають та просять відмовити у їх задоволенні в повному обсязі (а.с.130).

Відповідно до ч.3 ст.223, ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою учасників справи, суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті, без проведення фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Частиною 2 ст.124 Конституції України, передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст.129 Конституції України, встановлено, що одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Відповідно до ст.6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий суд і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Статтею 5 ЦПК України, передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як встановлено у судовому засіданні, що також підтверджується матеріалами справи ОСОБА_3 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву №б/н від 17.12.2019 року (а.с.18, 19), згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому було збільшено до 3000,00 грн. (а.с.17). Позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між ним і Банком Договір, про що свідчить підпис Відповідача у заяві (а.с.20-31). АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав ОСОБА_3 можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Згідно наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що позичальник ОСОБА_3 взятого на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим станом на дату смерті мав заборгованість в розмірі 5748,23 грн., яка складається з наступного: 5748,23 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 5748,23 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими за прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 0,00 грн. - нарахована пеня, 0,00 грн. - нараховано комісії (а.с.12-13, 14-15).

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 11.05.2020 року (а.с.48, 92).

Позивач вважає, що спадкоємцями, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які на день смерті ОСОБА_3 проживали разом із спадкодавцем за однією адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями паспортів ОСОБА_3 (а.с.41-43), ОСОБА_1 (а.с.44-45) та ОСОБА_2 (а.с.46-47), місце реєстрації останніх зазначено як: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, такі доводи позивача спростовуються наданою відповідачами довідкою Ганнівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області за №53 від 17.04.2023 року (а.с.120), відповідно до інформації якої, встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 2013 року на території Ганнівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області не проживав, що також підтверджується інформацією зазначеною у свідоцтві про смерть ОСОБА_3 , де місцем смерті вказано: Одеська область, м.Одеса (а.с.48, 92). Отже, спадкоємці (відповідачі у справі) на день смерті спадкодавця ОСОБА_3 не проживали з ним за однією адресою, а тому не вважаються такими, що прийняли спадщину, в розумінні ч.3 ст.1268 ЦК України на яку посилається позивач у своєму позові.

Також, відповідно до наданих довідок Ганнівської сільської ради: №54 від 17.04.2023 року; №52 від 17.04.2023 року; №55 від 17.04.2023 року та №51 від 17.04.2023 року (а.с.116, 117, 118, 119) з`ясовано, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , після смерті свого батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлення права на спадщину не здійснювали та на території Ганнівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області зареєстрованого майна у приватній власності не мають.

Так, статтями 1216, 1218 ЦК України, передбачено, що спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1 ст.1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені ч.ч.3, 4 ст.1268, ст.1269 ЦК України.

Так, згідно із ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно приписів ч.1 ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Виходячи із наведеного, спадкоємці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали право подати заяву про прийняття спадщини або про відмову від спадщини у строк з 03.05.2020 року по 03.11.2020 року.

Чинне законодавство розмежовує поняття «прийняття спадщини» (гл.87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та «оформлення спадщини» (гл.89 цього кодексу «Оформлення права на спадщину»).

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК України).

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання щодо повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст.1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора в порядку, передбаченому ч.2 цієї норми. Саме на підставі норм ст.ст.1281, 1282 ЦК України кредитор заявив вимоги до спадкоємців.

Так, згідно з ст.1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто в розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Разом з тим положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм ст.1281 ЦК України, щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Так, згідно приписів ст. 1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Отже, встановлені ст.1281 ЦК України, строки це строки, в межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право.

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту і строки позовної давності не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст.ст.1281, 1282 ЦК України, щодо строків пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора.

Обґрунтовуючи даний позов, позивач вказує на те, що 03.08.2022 року була направлена претензія кредитора до Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори (а.с.51), та 25.08.2022 року отримана відповідь, в якій зазначалось, що спадкоємці померлого позичальника із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «Приватбанк» (а.с.52).

Так, на виконання вимог ухвали Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 13.03.2023 року про витребування доказів, Новоукраїнською державною нотаріальною конторою, було надано суду копію матеріалів спадкової справи за №191/2021 до майна померлого ОСОБА_3 (а.с.90-100).

Із досліджених судом матеріалів спадкової справи вбачається, що від ПАТ КБ «Приватбанк» 07.07.2021 року до Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори надійшла претензія кредитора від 26.05.2021 року (а.с.91), на підставі даної претензії була заведена спадкова справа №191/2021 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а.с.100). При цьому нотаріусом повідомлено кредитора (позивача у справі) про те, що спадкоємці померлого позичальника із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «Приватбанк» (а.с.97). Також, в матеріалах спадкової справи знаходиться Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), згідно якої з`ясовано, що спадкодавцем ОСОБА_3 , за життя складено заповіт, який посвідчено 26.04.2012 року, але відомості про спадкоємців за заповітом відсутні (а.с.99).

До спадкоємців ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось із претензією 26.08.2022 року про що свідчать: копії листів-претензій від 26.08.2022 року, адресованих ОСОБА_1 (а.с.53) та ОСОБА_2 (а.с.54), Реєстр згрупованих поштових відправлень (рекомендованих листів) та чеки про відправку (а.с.55-56). Докази про вручення претензій до позовної заяви позивачем не надано.

25.01.2023 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитом спадкодавця.

Таким чином позивач, як кредитор спадкодавця, не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені ст.ст.1281, 1282 ЦК України, і позбавлений права вимоги (правова позиція ВСУ викладена в постанові від 12.04.2017 р. по справі №676/1958/16-ц).

Доводи позивача, що він своєчасно звернувся із вимогами до спадкоємців шляхом звернення до нотаріальної контори судом не беруться до уваги, оскільки за вимогами ч.2 ст.1281 ЦК України прямо передбачено порядок звернення кредитора із своїми вимогами саме до спадкоємців, а не будь кого іншого.

Крім того, суд не бере до уваги надані позивачем докази (Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (а.с.74-75) про наявність у спадкодавця ОСОБА_3 земельної ділянки площею 7.0215 га, кадастровий номер 3524080300:02:000:0173, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Ганнівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області та перебуває в оренді Приватної агрофірми «Ганнівська», строк дії договору оренди до 15.11.2065 року. Оскільки такі докази не містять даних про прийняття спадкоємцями у спадщину, як то за законом чи за заповітом, спадкового майна у вигляді земельної ділянки.

Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є його правом, а не обов`язком, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

При вирішенні спору про стягнення з спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом переконливості своїх вимог є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Відповідно до ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно з приписами ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом в оцінці поведінки та способу ведення справ банком враховується те, що він є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними у цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.

Враховуючи, що предметом спору у цій справі є вимоги кредитора до спадкоємців про стягнення заборгованості, ПАТ КБ «Приватбанк» зобов`язано було довести ті обставини, на які воно посилалося як на підставу свої вимог, тобто подати суду докази про належним чином пред`явлення спадкоємцям претензії, а також відповідних доказів про прийняття відповідачами спадщини та відповідно отримання останніми свідоцтва про право на спадщину, тощо.

А тому, беручи до уваги той факт, що ПАТ КБ «Приватбанк» не пред`явило належним чином вимоги до спадкоємців боржника у визначені ст.1281 ЦК України строки (ненадання доказів отримання претензій), а також відсутність доказів, які б підтверджували факт прийняття відповідачами спадщини (рухомого чи нерухомого майна спадкодавця, оскільки спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора лише в межах вартості майна, одержаного в спадщину), суд приходить до переконання, що наявні в матеріалах справи докази не підтверджують правову підставу заявлених вимог до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у зв`язку з чим, у задоволенні даного позову слід відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, позивачем при зверненні до суду з позовом, сплачено судовий збір в розмірі 2481,00 грн. (а.с.63), при цьому враховуючи той факт, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, в зв`язку з чим, суд відносить судові витрати на рахунок позивача.

На підставі викладеного, ст.ст.55, 124, 129 Конституції України, ст.ст.526, 1054, 1216, ст.ст.1218, 1220, 1268-1269, 1281-1282, 1296-1297 ЦК України, керуючись ст.ст. 5, ст.ст.13, 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної заяви представника Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Балагурак Вероніки Василівни, яка діє на підставі довіреності №4024-К-Н-О від 07.12.2022 року до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - відмовити повністю за необгрунтованістю.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або вручення.

Суддя В.М. Дригваль