Справа № 2-1842/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18 березня 2009 року

Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі :

        Головуючого             Бурлаки А.І.

        При секретарі         Слинько М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ЧеркасизалізобетонСтрой» про стягнення заборгованості та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЧеркасизалізобетонСтрой» до ОСОБА_1 про розірвання договору –

встановив :

    ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ «ЧеркасизалізобетонСтрой» про стягнення 540 216, 93 грн. заборгованості за договором відступлення права вимоги від 30.03.2007 року, з урахуванням нарахованих на суму боргу 3 % річних, інфляційних та судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу в сумі 80 000 грн.

    Вимоги позивача мотивовані тим, що 30 березня 2007 року він уклав з відповідачем договір відступлення права вимоги, згідно з яким відповідач одержав право замість позивача вимагати від будівельної корпорації «УкрАзіаБуд» виконання умов договору інвестування будівництва житлового будинку від 21.11.2005 року за № 21-1 1-05-ДР і додаткової угоди до нього за № 1 від 29.12.2006 року, а також був зобов’язаний перерахувати позивачу грошові кошти у розмірі 861 931, 01 грн. не пізніше 31 грудня 2007 року.

    Відповідач свої зобов’язання по договору виконав частково, сплативши позивачу грошові кошти в розмірі 495 000, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку.

    Часткова оплата суми договору свідчить про те, що позивачем виконані всі умови договору, і зобов’язання по договору є дійсними.

    В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, подав заяву про збільшення позовних вимог та просив стягнути на користь позивача 554 251 грн. 24 коп.

    В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав та звернувся із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про розірвання договору відступлення права вимоги від 30.03.2007 року у зв’язку з істотною зміною обстановки. Зустрічний позов мотивовано тим, що 30.03.2007 року між позивачем по зустрічному позову та відповідачем по зустрічному позову було укладено договір відступлення права вимоги. Пунктом 1.2 вказаного договору передбачено, що ТОВ «ЧеркасизалізобетонСтрой» одержує право замість ОСОБА_1 вимагати від БК «УкрАзіаБуд» повернення до 30 березня 2007 року коштів в сумі 861 931, 01 грн. передбачених додатковою угодою № 1 від 29.12.2006 року. Під час укладення договору сторони виходили з того, що БК «УкрАзіаБуд» є надійною у фінансовою плані компанією, яка займається діяльністю у галузі будівництва більше 10 років та здійснює будівництво за державними замовленнями, має у власності незакінчені будівництвом об’єкти в м. Києві в тому числі по вул. М.Драгомирова, 2-А в Печерському районі м. Києва, а тому може розраховуватися з позивачем по основному договору.

    Під час укладення договору про відступлення права вимоги сторони розраховували на зазначені обставини. Не дивлячись на це, на даний час БК «УкрАзіаБуд» свої зобов’язання перед ТОВ «ЧеркасизалізобетонСтрой» не виконало. Після укладення договору позивачу стало відомо, що БК «УкрАзіаБуд» має значну кредиторську заборгованість, у зв’язку з чим на даний момент порушена справа про банкрутство. Враховуючи викладене, стягнення заборгованості з БК «УкрАзіаБуд» унеможливлюється, а таким чином ТОВ «ЧеркасизалізобетонСтрой» позбавлений того, на що він розраховував під час укладення договору.

    Основним видом діяльності позивача є будівництво. У зв’язку зі світовою фінансовою кризою та фінансовою кризою в Україні в галузі будівництва, на даний час позивач не має можливості виконати свої зобов’язання за договором. Ні про виникнення значної кредиторської заборгованості у БК «УкрАзіаБуд», ні про настання світової фінансової кризи сторони не могли знати та не могли передбачити такі обставини. Під час укладення договору сторони виходили з того, що такі вище зазначені зміни обставин не настануть.

    На зменшення розміру кредиторської заборгованості БК «УкрАзіаБуд» та на відновлення платоспроможності останнього позивач за зустрічним позовом не може вплинути. Таким чином, зазначені обставини позивач за зустрічним позовом не міг та не може усунути при всій його обачності.

У зв'язку з істотною зміною обставин, в тому числі унеможливлення стягнення з БК «УкрАзіаБуд» грошових коштів по основному договору, позивач за зустрічним позовом позбавлений того, на що він розраховував під час укладання договору, а саме повернення до 30 березня 2007 року коштів у сумі 861931,01 грн. ( п. 1.2. Договору).

Із суті договору та звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе позивач за зустрічним позовом.

Таким чином, вищевказані обставини підтверджують, що після укладання договору істотно змінилися обставини, якими керувалися сторони під час його укладання.

У зв'язку з істотною зміною обставин позивач за зустрічним позовом 23.07.2008 р. направив на адресу відповідача по зустрічному позову лист за № 235 з пропозицією розірвати Договір. На зазначений лист відповідач жодним чином не відреагував.

Крім того, ОСОБА_1 умови Договору відступлення права вимоги виконав неналежним чином, оскільки останній не передав позивачу за зустрічним позовом оригінали всіх документів, які підтверджують право вимоги по договору, що є істотним порушенням умов договору.

Враховуючи викладене, позивач по зустрічному позову, керуючись ст.ст. 651, 652 ЦК України, просить розірвати договір відступлення права вимоги від 30.03.2007 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволені первісного позову слід відмовити, а зустрічний позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

30 березня 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ЧеркасизалізобетонСтрой» було укладено договір відступлення права вимоги. Відповідно до п. 1.1. договору ОСОБА_1 відступає, а ТОВ «ЧеркасизалізобетонСтрой» набуває право вимоги за договором інвестування будівництва житлового будинку від 21.11.2005 року за № 21-11-05Др і додаткової угоди до нього за № 1 від 29.12.2006 року, укладених між позивачем за первісним позовом та Будівельною корпорацією «УкрАзіаБуд» надалі по тексту Боржник. Судом встановлено, що під час укладання Договору сторони виходили з того, що БК «УкрАзіаБуд» є надійною у фінансовому плані компанією, яка займається діяльністю у галузі будівництва більше 10 років та здійснює будівництво за державними замовленнями, має у власності незакінчені будівництвом об'єкти у м. Києві в тому числі по вул. Михайла Драгомирова, 2-А в Печерському районі м. Києва, а тому зможе без будь яких труднощів та зволікань розрахуватися з відповідачем по основному договору.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що ТОВ «ЧеркасизалізобетонСтрой» одержує право замість ОСОБА_1 вимагати від Боржника виконання умов основного договору в повному обсязі (а саме - повернення до 30.03.2007 року коштів у сумі 861931,01 грн. передбачених додатковою угодою № 1 від 29.12.2006 р.), що існували на момент переходу цих прав, в тому числі і право на відшкодування збитків, неустойки завданих невиконанням боржником своїх зобов'язань по основному договору.

Відповідно до пункту 2.1. Договору, за відступлення права вимоги відповідач зобов'язався відшкодувати позивачу витрати, здійснені останнім на виконання умов основного договору, що складають 861931 грн. Свої зобов'язання відповідач виконав частково, сплативши позивачу грошові кошти у розмірі 495 000.00 грн. (Чотириста дев'яносто п'ять тисяч гривень), що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку позивача.

Невиконання належним чином зобов'язань по договору сталося в зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувались під час укладання Договору, а саме: після укладення договору відповідачу стало відомо, що БК «УкрАзіаБуд» має значну кредиторську заборгованість, у зв'язку з чим на даний момент порушена справа про банкрутство. Відповідно до матеріалів справи обсяг кредиторських вимог лише двох кредиторів Боржника, а саме – ТОВ «Етьен-Вест» та Головного управління Внутрішніх військ МВС України становить більше 128 000 000 грн. Враховуючи викладене, стягнення заборгованості по основному договору унеможливлюється. Доводи позивача про те, що відповідач на момент укладання договору знав про фінансовий стан боржника, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки виявлення всіх кредиторів боржника та встановлення розміру його боргів відбувалося після публікації в офіційному друкованому виданні оголошення про порушення справи про банкрутство. Відповідно до матеріалів справи, оголошення було опубліковано 23 травня 2007 року, тобто після укладання сторонами договору.

Основним видом діяльності відповідача є будівництво. У зв'язку із світовою фінансовою кризою та фінансовою кризою в Україні у галузі будівництва, зменшились обсяги будівництва, практично зупинився продаж нерухомості, а тому відповідач не може виконати свої зобов'язання по договору. Існування світової фінансової кризи та фінансової кризи в Україні є загальновідомими фактами, а тому відповідно до приписів ч. 2 ст. 61 ЦПК України, дані факти доказуванню не підлягають.

Ні про виникнення значної кредиторської заборгованості у БК «УкрАзіаБуд», ні про настання світової фінансової кризи, сторони не могли знати та не могли передбачити такі обставини. Під час укладання Договору сторони виходили з того, що такі вищезазначені зміни обставин не настануть.

На зменшення розміру кредиторської заборгованості БК «УкрАзіаБуд» та на відновлення платоспроможності останнього Відповідач не може вплинути. Таким чином зазначені обставини Відповідач не міг та не може усунути при всій його обачності.

У зв'язку з істотною зміною обставин, в тому числі унеможливлення стягнення з БК «УкрАзіаБуд» грошових коштів по основному договору, відповідач позбавлений того, на що він розраховував під час укладання договору, а саме - повернення до 30 березня 2007 року коштів у сумі 861931,01 грн. ( п. 1.2. Договору). Із суті договору та звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни вищевказаних обставин несе відповідач. Твердження позивача про те, що відповідач несе самостійно ризики, не ґрунтується на нормах права, а тому не може бути прийнято судом до уваги. Судом було також встановлено, що документів, які б підтверджували факт передачі документів на виконання умов п. 4.1. Договору немає. Тому твердження позивача про те, що частковою оплатою відповідач підтвердив факт передачі документів, не може бути прийнято судом до уваги.

Судом було встановлено, що в зв'язку з істотною зміною обставин відповідач 23.07.2008 р. направив на адресу позивача лист за № 235 з пропозицією розірвати Договір. На зазначений лист Позивач жодним чином не відреагував.

В судовому засіданні представник Позивача заперечив щодо розірвання Договору, таким чином суд приходить до висновку, що сторони не досягли згоди щодо розірвання договору в зв'язку з істотною зміною обставин та у зв’язку з істотним порушенням умов договору.

Відповідно до приписів частини 2 ст. 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1.   1)     В момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин
не настане;

2.   2)     Зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла
усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3.   3)     Виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і
позбавило  б заінтересовану сторону того,  на що вона розраховувала при
укладанні договору;

1.   4)     Із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни
обставин несе заінтересована сторона.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач по зустрічному позову має право на розірвання в судовому порядку Договору на підставі ст. 652 ЦК України, а тому суд приходить до висновку про необхідність задовольнити вимогу Позивача по зустрічному позову про розірвання Договору.

Згідно частини 3 ст. 652 ЦК України, у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

Єдиними витратами по розірваному договору відступлення права вимоги від 30.03.2007 року є витрати по поверненню 495000 грн. - грошові кошти, сплачені відповідачем на виконання умов вищевказаного договору. Сума сплачених відповідачем по Договору грошових коштів сторонами не заперечується.

Таким чином, наслідками розірвання договору відступлення права вимоги від 30.03.2007 р., укладеного між Позивачем та Відповідачем, виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, є стягнення з позивача по первісному позову на користь відповідача 495000 грн.

Підставою для стягнення грошових коштів по первісному позову є договір відступлення права вимоги від 30.03.2007 р., укладений між сторонами даного судового процесу.

Відповідно до приписів пункту 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

В зв'язку з розірванням договору відступлення права вимоги від 30.03.2007 р. зобов'язання Відповідача по Договору, щодо сплати грошових коштів припинилися, а тому підстав для задоволення первісного позову у суду немає.

Також підставою для розірвання даного договору відступлення права вимоги від 30.03.2007 р. є істотне порушення позивачем по первісному позову умов договору, яке полягає у тому, що він не передав відповідачу оригінали документів, що підтверджують право вимоги у БК «УкрАзіаБуд», оскільки ч. 2 ст. 651 ЦК України передбачає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

 Ч. 4 ст. 653 ЦК України передбачає, що якщо договір змінений або розірваний у зв’язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

П. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України передбачає, що збитками є витрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

В даному випадку збитками завданими ОСОБА_1 ТОВ «ЧеркасизалізобетонСтрой» є сплачена відповідачем сума в розмірі 495 000 грн. на виконання умов договору відступлення права вимоги, оскільки ОСОБА_1 не виконав свої умови договору щодо передачі документів які підтверджують право вимоги. Вказані збитки підлягають до стягнення із відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом.

Також, у відповідності до ст. 88 ЦПК України до стягнення із відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом судові витрати  по сплаті державного мита   7 грн. 50 коп. та 30 грн. витрат пов’язаних з інформаційно технічним забезпеченням розгляду справи.

На підставі викладеного, к еруючись ст. ст. 10, 11,  88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, на підставі ст. ст. 16, 651 - 653 ЦК України, суд -

вирішив :

В позовних вимогах ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ЧеркасизалізобетонСтрой» про стягнення заборгованості – відмовити.

Зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЧеркасизалізобетонСтрой» до ОСОБА_1 про розірвання договору – задовольнити.

Розірвати договір відступлення права вимоги від 30.03.2007 року, що укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «ЧеркасизалізобетонСтрой» та ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЧеркасизалізобетонСтрой» 495 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЧеркасизалізобетонСтрой» 7 грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита та 30 грн. витрат пов’язаних з інформаційно технічним забезпеченням розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Головуючий                                             А.І. Бурлака