Постанова

Іменем України

21 липня 2023 року

м. Київ

справа № 750/9471/20

провадження № 61-4020св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Фідобанк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 грудня 2022 року у складі судді Рахманкулової І. П. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Євстафіїва О. К., Мамонової О. Є.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» (далі - ПАТ «Фідобанк»), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним електронного аукціону, визнання недійсним договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності на квартиру.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 березня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

18 березня 2021 року відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє адвокат Прокоф`єв Б. І., подали до суду заяву, в якій просили продовжити строк для подання заяви щодо розподілу витрат на правничу допомогу та стягнути із ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн на користь кожного відповідача.

Короткий зміст рішень судів

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 березня 2021 року у задоволенні клопотання представника відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - адвоката Прокоф`єва Б. І., про продовження строку для подання заяви про стягнення витрат на правничу допомогу відмовлено.

Заяву представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - адвоката Прокоф`єва Б. І. про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що суд може продовжити лише процесуальний строк, що встановлений судом, як це передбачено частиною другою статті 127 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а встановлений частиною восьмою статті 141 ЦПК України строк на подання доказів понесених судових витрат, є строком, що встановлений законом, а тому такий строк не може бути продовжений.

Водночас частиною першою статті 127 ЦПК України передбачено можливість поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, якщо суд визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У поданій 18 березня 2021 року заяві представник відповідачів посилався на хворобу, як на неможливість звернення із такою заявою раніше, однак на підтвердження вказаних обставин жодних доказів до заяви не додав і в судовому засіданні на такі докази не посилався.

Встановлений частиною восьмою статті 141 ЦПК України строк для подання доказів понесених судових витрат є преклюзивним і цією правовою нормою не передбачено можливості поновлення такого строку.

Враховуючи те, що представник відповідачів не подав відповідних доказів протягом встановленого строку, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заява представника відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - адвоката Прокоф`єва Б. І., про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі підлягає залишенню без розгляду на підставі частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 14 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 березня 2021 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення заяви представника відповідачів про відшкодування витрат на правничу допомогу без розгляду, оскільки рішення у справі Деснянський районний суд м. Чернігова ухвалив 12 березня 2021 року, п`ятиденний строк для подання відповідних доказів щодо понесених витрат на правничу допомогу адвоката сплив 17 березня 2021 року. Доказів щодо понесених витрат на правничу допомогу відповідачами та їх представником під час розгляду справи судом першої інстанції надано не було, проте про орієнтовний розмір понесених витрат на правничу допомогу зазначено у відзивах на позовну заяву. Із заявою про відшкодування судових витрат у справі з наданням відповідних доказів представник відповідачів звернувся до суду першої інстанції 18 березня 2021 року, тобто вказані докази подано з пропущенням процесуального строку, встановленого законом.

Суд може продовжити лише процесуальний строк, що встановлений судом, як це передбачено частиною другою статті 127 ЦПК України. При цьому, частиною першою статті 127 ЦПК України передбачено можливість поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, якщо суд визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що встановлений частиною восьмою статті 141 ЦПК України строк на подання доказів понесених судових витрат, є строком, що встановлений законом, і за цих обставин, такий строк не може бути продовжений.

Постановою Верховного Суду від 09 листопада 2022 року ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 березня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 14 липня 2021 року в частині вирішення заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Прокоф`єва Б. І. щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу скасовано, справу в цій частині направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В іншій частині ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 березня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 14 липня 2021 року залишено без змін.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що встановлений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, строк є преклюзивним.

Відмовляючи у задоволенні клопотання представника відповідачів про продовження строку для подання заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов взаємовиключних висновків. Зокрема, суд першої інстанції вказав на те, що частиною першою статті 127 ЦПК України передбачено можливість поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, якщо суд визнає причини його пропуску поважними. Водночас суд першої інстанції зазначив про те, що встановлений частиною восьмою статті 141 ЦПК України строк для подання доказів понесених судових витрат є преклюзивним і цією правовою нормою не передбачено можливості поновлення такого строку.

Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції на зазначені порушення норм процесуального права уваги не звернув та не виправив їх.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 грудня 2022 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Прокоф`єва Б. І. про продовження (поновлення) строку для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Прокоф`єва Б. І. про відшкодування витрат на правничу допомогу залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що 12 березня 2021 року Деснянський районний суд м. Чернігова ухвалив рішення у справі, тому з урахуванням частини восьмої статті 141 ЦПК України докази щодо понесення судових витрат заявник мав подати до 17 березня 2021 року включно.

Відповідно до матеріалів справи, доказів понесених витрат на правничу допомогу відповідачка та її представник під час розгляду справи судом не надали, але про орієнтовний розмір понесених витрат на правничу допомогу зазначили у відзивах на позовну заяву.

Із заявою про відшкодування судових витрат з наданням відповідних доказів, представник відповідачки звернувся до суду лише 18 березня 2021 року, тобто такі докази подані з пропущенням процесуального строку, встановленого законом.

У поданій 18 березня 2021 року заяві представник відповідачки посилався на хворобу, як на неможливість вчасного звернення із такою заявою, однак на підтвердження вказаних обставин жодних доказів до заяви не додав і в судовому засіданні при новому розгляді заяви таких доказів не зазначив.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 грудня 2022 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що аналіз статті 126, частини восьмої статті 141 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що у випадку неподання доказів витрат протягом визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України п`ятиденного строку заява про розподіл судових витрат, зроблена стороною до закінчення судових дебатів у справі, повинна залишатися судом без розгляду, якщо причини пропуску цього строку є неповажними.

Матеріалами справи підтверджується обізнаність представника відповідачки - адвоката Прокоф`єва Б. І. про розгляд справи, що підтверджується його участю в судовому засіданні, та наявність об`єктивної можливості реалізувати своє процесуальне право, передбачене частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

У заяві про відшкодування судових витрат, надану представником відповідачки - адвокатом Прокоф`євим Б. І., заявник не зазначив непереборних обставин, які б унеможливлювали надання доказів суду в межах визначеного ЦПК України п`ятиденного строку.

Посилання на хворобу представника відповідачки - адвоката Прокоф`єва Б. І., як причину пропущення процесуального строку не підтверджена відповідними доказами (медичними довідками).

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У березні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Касаційна скарга мотивована тим, що необхідно відрізняти факт присутності в останньому судовому засіданні від факту присутності під час оголошення рішення суду.

Суди не врахували, що вона та її представник були відсутні саме під час проголошення рішення суду, тому їм не було відомо про результати розгляду справи.

У матеріалах справи відсутні докази про належне вручення відповідачці чи її представнику копії судового рішення чи його вступної і резолютивної частин.

Суди дійшли помилкового висновку про презумпцію обізнаності сторони про ухвалене рішення, виходячи з присутності її представника під час останнього судового засідання до виходу в нарадчу кімнату суду.

Суди не врахували, що на час ухвалення рішення були чинними обмеження, встановлені Кабінетом Міністрів України у зв`язку з епідемією коронавірусу.

Через хворобу представник відповідачів адвокат Прокофєва Б. І. про результат розгляду справи дізнався лише у другій половині дня 17 березня 2021 року за допомогою телефонного зв`язку. Тому оформити відповідні документи, необхідні для подання до суду з метою стягнення правничої допомоги, представникзміг лише наприкінці робочого дня 17 березня 2021 року, а заява щодо розподілу судових витрат була надіслана до суду 18 березня 2021 року. Пропущення строку на один день є незначним та з поважних причин.

У касаційній скарзі заявник посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права: статей 2, 263 ЦПК України, зокрема недотримання принципу цивільного судочинства щодо відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у цій справі.

У травні 2023 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Гутник В. П., просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

На обґрунтування відзиву посилається на те, що представник відповідачки був присутній у судовому засіданні 12 березня 2021 року та знав, що суд видалився до нарадчої кімнати для ухвалення рішення. Тому з урахуванням обмеженого часу для подання доказів щодо понесених витрат на правничу допомогу відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України він мав завчасно вжити заходів щодо отримання інформації про стан розгляду справи.

У матеріалах справи немає доказів на підтвердження того, що представник відповідачки дізнався про результат розгляду справи лише у другій половині дня 17 березня 2021 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргоюОСОБА_2 на підставі, передбаченій частиною другою статті 389 ЦПК України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Прокоф`єв Б. І. у відзиві на позовну заяву навів попередній розрахунок суми судових витрат.

12 березня 2021 року Деснянський районний суд м. Чернігова ухвалив рішення у справі.

18 березня 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Прокоф`єв Б. І. надіслав до суду заяву, в якій просив продовжити строк для подання заяви про стягнення витрат на правничу допомогу та стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу заявник надав: копії договорів про надання правової допомоги від 16 листопада 2020 року, детальних описів робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, квитанцій про сплату, свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 520/8662/19 зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15).

Відповідно до частин четвертої, п`ятої, восьмої статті 83 ЦПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з частинами першою та другою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, третьої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Отже, згідно з положеннями статті 126, частини восьмої статті 141 ЦПК України у випадку неподання доказів витрат протягом визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України п`ятиденного строку заява про розподіл судових витрат, зроблена стороною до закінчення судових дебатів у справі, повинна залишатися судом без розгляду, якщо причини пропуску цього строку не є поважними.

Вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти, чи є обставини, на які посилається заявник, такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку.

Залишаючи заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Прокоф`єва Б. І. про відшкодування витрат на правничу допомогу без розгляду, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що матеріалами справи підтверджується обізнаність представника ОСОБА_2 - адвоката Прокоф`єва Б. І. про розгляд справи, що підтверджується його участі в судовому засіданні 12 березня 2021 року, та наявність об`єктивної можливості реалізувати своє процесуальне право, передбачене частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Зазначення хвороби представника відповідачки - адвоката Прокоф`єва Б. І., як причини пропущення строку, не підтверджено відповідними доказами, а посилання на те, що заявник ознайомився із судовим рішенням 17 березня 2022 року не впливає на перебіг процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, що унеможливлює його поновлення.

З урахуванням наведеного суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували частину восьму статті 141 ЦПК України, за змістом якої у разі неподання доказів витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, така заява залишається без розгляду, якщо суд визнає причини пропуску процесуального строку неповажними.

Верховний Суд відхиляє посилання заявниці на те, що представник відповідачки не був присутнім під час проголошення вступної та резолютивної частин рішення, оскільки він був присутнім у судовому засіданні 12 березня 2021 року до видалення суду у нарадчу кімнату для ухвалення рішення суду у цій справі, тому був обізнаний про ухвалення рішення у цій справі і мав подати заяву про відшкодування витрат на правничу допомоги та докази щодо розміру судових витрат з урахуванням вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України до 17 березня 2021 року включно.

Також Верховний Суд відхиляє посилання заявниці на факт запровадження на всій території України карантину на час ухвалення рішення суду першої інстанції, оскільки зазначене не зумовлює безумовне продовження процесуального строку або його поновлення без наведення заявником об`єктивних труднощів та негативних обставин, зумовлених карантинними обмеженнями, які стали перешкодою у вчиненні відповідної процесуальної дії (див. постанову Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 433/1619/14-ц).

Представник відповідачки не надав жодних доказів на підтвердження його захворювання, у зв`язку з яким він не зміг у встановлений законом строк подати заяву про відшкодування судових витрат у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на те, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 грудня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

О. В. Ступак