Справа № 159/2012/23

Провадження № 2/159/645/23

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2023 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Волкової Ю.Ф.,

із участю секретаря судового засідання Щесюк Н.Й.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Горблюка Р.В. ,

представника третьої особи Гупіка М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області про позбавлення батьківських прав,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_2 про позбавлення відповідача батьківських прав відносно синів - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1.1. Вимоги позивача обґрунтовані тим, відповідач є батьком дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народжених сторонами у шлюбі, який було розірвано рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 08.12.2015. Діти проживають з позивачем, перебувають на її утриманні. Відповідач вихованням дітей не займається, не провідує синів (не бачив дітей понад три роки), не цікавиться їх здоров`ям, успіхами у навчанні, не проявляє жодної заінтересованості в їх подальшій долі. ОСОБА_2 не піклується про фізичний і духовний розвиток синів, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей; не спілкується з ними, не створює умов для отримання освіти. Всі питання щодо виховання дітей вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку їх батька. Вказане свідчить про самоусунення відповідача від виконання батьківських обов`язків по відношенню до синів, що стало причиною звернення позивача до органу опіки та піклування виконавчого комітету Ковельської міської ради. За результатами перевірки заяви позивача органом опіки та піклування сформовано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно його синів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

З огляду на вказані обставини, керуючись статтею 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) позивач просить позбавити відповідача батьківських прав відносно синів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Зазначила, що через три місяці після розірвання шлюбу відповідач припинив будь-які відносини з синами, в тому числі перестав спілкуватись з ними. Додатково вказала, що позбавлення відповідача батьківських прав буде повністю відповідати інтересам дітей, оскільки діти матимуть відповідні пільги при вступі до навчальних закладів, а також, враховуючи незадовільний стан здоров`я відповідача, сини в майбутньому не будуть обтяжені необхідністю сплачувати аліменти на утримання батька.

1.2. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Служба у справах дітей виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області, правом подачі суду письмових пояснень щодо предмета спору не скористалась.

В судовому засіданні представник служби у справах дітей Гупік М.І. позов підтримав та пояснив, що результатом проведеної за заявою позивача перевірки підтверджено викладені ОСОБА_1 обставини щодо ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків відносно виховання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підставі проведеної перевірки орган опіки та піклування сформував відповіднийвисновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

1.3. У відзиві на позов від 29.06.2023 ОСОБА_2 проти позбавлення його батьківських прав відносно синів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заперечив. Зазначив, що обставини, викладенні в позовній заяві не відповідають дійсності. Так, після розірвання шлюбу між сторонами діти залишились проживати з матір`ю. Відповідач працює в органах Національної поліції, отримує стабільну заробітну плату, за рішенням Ковельського міськрайонного суду від 26.10.2015 року сплачує аліменти та утримання дітей в розмірі 1/3 частини заробітної плати, заборгованість по сплаті аліментів відсутня. Відповідач повідомив, що в 2016 році він одружився з ОСОБА_9 та від цього шлюбу у нього ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась донька. Вважає, що саме ця обставина спонукала позивачку на налаштування їх спільних синів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проти нього; ОСОБА_1 змінила дітям прізвище та почала порушувати питання про позбавлення його батьківських прав, що в свою чергу призвело до погіршення відносив між ним та синами. Наголосив, що не втратив бажання спілкуватись з своїми дітьми від першого шлюбу, має намір і надалі їх утримувати та брати участь у їх вихованні. Вважає, що непорозуміння та конфлікти з колишньою дружиною носять тимчасовий характер, запевнив, що в подальшому він зможе порозумітись з позивачкою і налагодити відносини з синами.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Горблюк Р.В. просили відмовити у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердив, що тривалий час не спілкується з синами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Свою поведінку пояснив наміром уникати конфліктних ситуацій, які виникають між ним та позивачкою, свідком яких є діти. Сподівається, що непорозуміння, які мають місце у нього з колишньою дружиною в особистих відносинах будуть залагоджені, вони зможуть дійти порозуміння у питаннях виховання спільних дітей, і як результат, він налагодить відносини з синами.

Представник відповідача - адвокат Горблюк Р.В. вказав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який допускається лише за доведеності винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїх обов`язків і у випадку, коли поведінку батьків у кращу сторону змінити неможливо. Вважає, що підстав, які б свідчили про свідоме нехтування ОСОБА_2 батьківськими обов`язками по відношенню до синів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , не надано. Відповідач має намір налагодити відносини з синами.

1.4. Особи, в інтересах яких заявлено позов - неповнолітні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в судовому засіданні підтвердили, що після розірвання шлюбу між батьками, відносини між ними та батьком ОСОБА_2 відсутні: вони не спілкуються, батько має іншу сім`ю. Не заперечили проти позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно них.

2. Рух справи у суді.

2.1. Позовна заява надійшла до суду 14.04.2023. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2023 справу передано на розгляд судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області Волковій Ю.Ф.

2.2. Враховуючи, що за даними Єдиного державного демографічного реєстру (відповідь №35376 від 18.04.2023) адреса зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - АДРЕСА_1 , ухвалою судді від 18.04.2023 вказану цивільну справу було передано на розгляд Старовижівського районного суду Волинської області із врахуванням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Ухвалою судді Старовижівського районного суду Волинської області від 17.05.2023 справу передано на розгляд Ковельському міськрайонному суду Волинської області, як помилково надіслану, оскільки матеріали цивільної справи містять розбіжності відносно місця реєстрації відповідача, а саме за результатом отриманої відповіді №55257 від 02.05.2023, відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

2.3. Ухвалою судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14.06.2023 відкрито провадження у цивільній справі, яку постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 30.06.2023.

2.4. Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30.06.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 19.07.2023.

3. Фактичні обставини справи.

3.1. Сторони у справі з 10.02.2006 по 08.12.2015 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Ковельського міськраойнного суду Волинської області від 08.12.2015. Рішення набрало законної сили 21.12.2015 (арк.спр.9, 10).

3.2. У шлюбі у сторін народилось двоє спільних дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; прізвище дітей з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_4 » змінено за заявою позивача на підставі рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради №237 від 12.07.2018 (арк.спр.19), що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 відповідно, виданими повторно 10.12.2019 Ковельським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області (арк.спр.7,8).

3.3. На підставі судового рішення у справі № 159/4902/15-ц ОСОБА_2 із 10.09.2015 сплачує на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Вказаним судовим рішенням встановлено, що діти після розірвання шлюбу проживають з матір`ю (арк.спр. 58-59).

3.4. Неповнолітні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується актом обстеження умов проживання від 04.02.2022 (арк.спр.11). Дана обставина також не заперечується відповідачем та не спростована відповідними доказами.

3.5. Рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області №164 від 12.05.2022 затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (арк.спр 18).

3.6. Відповідно до заяви-пояснення ОСОБА_12 від 04.02.2022, її сусідка по будинку ОСОБА_1 виховує своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 самостійно, батько участі у вихованні дітей не приймає, останній раз бачила ОСОБА_2 півтора роки тому (арк.спр.12). ОСОБА_13 у заяві-поясненнях від 04.02.2022 вказала, що проживає по сусідству з ОСОБА_1 . Останні шість років позивач самостійно займається вихованням двох неповнолітніх дітей. Батька дітей за вказаний період жодного разу не бачила (арк.спр.13).

Докази, зазначені цьому пункті (3.6) суд, у силу частини другої статті 78 ЦПК України, визнає недопустимими, оскільки обставини справи (у даному випадку - обставини щодо участі батька у вихованні дітей), які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (зокрема, письмовими заявами сусідів).

3.7. Відповідно до довідки №243/1-14 від 18.08.2022 ОСОБА_4 з 01.09.2022 зарахований до Волинського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Небесної Сотні (арк.спр.20).Із довідок НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів - ДНЗ» с. Вербка Дубівської сільської ради №5 від 20.01.2020, №7 від 21.01.2020, №37 від 14.02.2022, №38 від 14.02.2022 вбачається, що навчанням та вихованням дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , займається їх матір ОСОБА_1 ; батько дітей - ОСОБА_2 батьківські збори не відвідує, навчанням дітей не цікавиться (арк.спр 14-17).

3.8. Відповідач ОСОБА_2 з 15.07.2016 по сьогодні перебуває на посаді помічника чергового ізолятора тимчасового тримання №2 ГУНП у Волинській області (довідка №206/42/01-2023 від 14.06.2023) (арк.спр.57).

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим 14.07.2015 Управлінням МВС України у Волинській області ОСОБА_2 є учасником бойових дій (арк.спр.56).

4. Застосовані правові норми; висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

4.1. Згідно із статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вимогами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

4.2. Статтею 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені в частині першій статті 164 СК України.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6 частини першої статті 164 СК України).

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

4.3. Відповідно до частини четвертої статті 19 Сімейного кодексу України - при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Згідно із частиною п`ятою статті 19 Сімейного кодексу України - орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Заслухавши пояснення учасників справи, думку неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , оцінюючи надані для дослідження письмові докази, суд вважає недостатньо обґрунтованими та передчасними доводи сторони позивача щодо позбавлення відповідача батьківських прав відносно дітей.

Так, відомості, на підставі яких сформований висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, є поверхневими (акт обстеження умов проживання позивача ОСОБА_1 підтверджує лише факт не проживання відповідача разом з дітьми, що не заперечується останнім та не є предметом дослідження у даному спорі).

4.4. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.05.2020 у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) сформовано правову позицію про те, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). […] Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявників проти позову про позбавлення їх батьківських прав свідчить про інтерес до дітей.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.10.2019 у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) зазначено, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

4.5. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

4.6. В межах розгляду даного спору, за результатами оцінки зібраних доказів, судом враховано:

- відсутність підстав для висновку про свідоме та винне нехтування батьком своїми обов`язками відносно дітей;

- не надання достатніх, належних доказів про негативний вплив батька на фізичний, моральний розвиток синів;

- не доведення позитивного впливу на дітей і захисту основних їх інтересів при розриві сімейних зв`язків із батьком;

- батько дітей заперечує проти позбавлення батьківських прав і має інтерес щодо участі у їх вихованні, який не міг бути повною мірою реалізований унаслідок відносин, що склалися між колишнім подружжям;

- першочергово приймає до уваги те, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою та крайнім заходом впливу на батьків (обставини щодо особливої непридатності або явного неблагополуччя одного із батьків у даній справі не встановлено).

4.7. Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховує норми Конвенції про права дитини, частини сьому, восьму статті 7 Сімейного кодексу України, відповідно до яких при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суди повинні виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

На переконання суду, під час розгляду справи не знайшли підтвердження беззаперечними доказами винна поведінка та свідоме нехтування батьківськими обов`язками ОСОБА_2 , які б свідчили про ухилення від утримання та виховання дітей і, як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відповідно до статті 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків повинно бути навмисним, тобто коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки. Судом не встановлено злісного небажання відповідачем ОСОБА_2 виконувати свої обов`язки по вихованню дітей. До відповідача раніше не застосовувались попередження про необхідність змінити своє ставлення до виховання дітей. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яке тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України ).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

З огляду на вищезазначене, враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставинами цієї справи не доведено, належних та допустимих доказів ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків, які б могли бути законною підставою для позбавлення його батьківських прав відносно синів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позивачем не надано, обставин доведеності свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками позивачем не зазначено, а також зважаючи на те, що батько дітей проти позбавлення батьківських прав заперечує, що свідчить про його інтерес до синів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав та вважає, що у задоволенні вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити.

6. Розподіл судових витрат.

За правилами статті 141 ЦПК, з огляду на відмову у задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 19, 150, 155, 157, 164, 165, 166 СК України, статтями 4, 12-13, 76-81, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області про позбавлення батьківських прав відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; АДРЕСА_3 ;

відповідач - ОСОБА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_5 ; АДРЕСА_2 ;

третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області, код ЄДРПОУ 0451313, Волинська область, місто Ковель, вулиця Незалежності, 73.

Повний текст судового рішення складено 25.07.2023.

Головуючий:Ю. Ф. ВОЛКОВА