УХВАЛА

27 липня 2023 року

м. Київ

справа №160/20991/21

адміністративне провадження №К/990/24161/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Данилевич Н.А.,

суддів: Смоковича М.І., Кашпур О.В.,

перевіривши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року у справі №160/20991/21 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України, в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, яка полягає у порушенні строків та у тривалому невиконанні виконавчих документів від 09 червня 2017 року по справі № 904/12314/16; від 22 жовтня 2015 року по справі № 804/8587/15; від 17 лютого 2017 року по справі 904/12138/16; по справі № 191/1652/15-а від 05 квітня 2017 року по справі № 200/14427/15-а; від 05 квітня 2017 року по справі № 200/19629/16-а; від 07 листопада 2017 року по справі № 804/8715/16; від 15 травня 2019 року по справі № 904/90/19; від 04 грудня 2019 року по справі № 904/465/19; від 17 січня 2020 року по справі № 904/4603/19; від 07 серпня 2020 року по справі № 904/5844/19; від 01 липня 2014 року по справі № 191/2053/14-а; від 26 вересня 2017 року по справі № 191/4383/16; від 11 листопада 2015 року; від 07 листопада 2017 року по справі № 804/8685/16;

- зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області здійснити виконання виконавчих документів від 09 червня 2017 року по справі № 904/12314/16; від 22 жовтня 2015 року по справі № 804/8587/15; від 17 лютого 2017 року по справі 904/12138/16; по справі № 191/1652/15-а; від 05 квітня 2017 року по справі № 200/14427/15-а; від 05 квітня 2017 року по справі № 200/19629/16-а; від 07 листопада 2017 року по справі № 804/8715/16; від 15 травня 2019 року по справі № 904/90/19; від 04 грудня 2019 року по справі № 904/465/19; від 17 січня 2020 року по справі № 904/4603/19; від 07 серпня 2020 року по справі № 904/5844/19; від 01 липня 2014 року по справі № 191/2053/14-а; від 26 вересня 2017 року по справі № 191/4383/16; від 11 листопада 2015 року; від 07 листопада 2017 року по справі № 804/8685/16.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року, у задоволені позову відмовлено.

03 липня 2023 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що касаційну скаргу подано на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16 квітня 2020 року у справі №818/1814/17 та від 21 лютого 2023 року у справі №500/5748/21, щодо застосування статті 8 Конституції України, пункту 48 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

В касаційній скарзі позивачем заявлено клопотання про поновлення процесуального строку.

В цьому клопотанні зазначено, що рішення суду апеляційної інстанції скаржник отримав 12 червня 2023 року.

31 травня 2023 року засобами поштового зв`язку скаржником направлено касаційну скаргу до суду касаційної інстанції, проте ухвалою Верховного суду від 21 червня 2023 року касаційну скаргу повернуто заявникові.

Позивач зазначає, що несвоєчасне одержання копії повного тексту постанови є поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження.

З огляду на викладене, слід зазначити наступне.

Відповідно до приписів статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та довести ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Так, позивач обґрунтовує пропуск строку на касаційне оскарження тим, що оскаржувану постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року у цій справі він отримав 12 червня 2023 року, що підтверджується копією конверта та поштовим трекінгом.

Водночас, Суд звертає увагу, що відповідно до КП «Діловодство спеціалізованого суду» скаржником подано первісну касаційну скаргу 31 травня 2023 року згідно з поштовим трекінгом ПАТ «Укрпошта» 4900302323947.

Тобто з цього слідує, що скаржник подав касаційну скаргу (31 травня 2203 року) до отримання ним оскаржуваної постанови (12 червня 2023 року), що суперечить обґрунтуванню позивача щодо причини пропуску строку на касаційне оскарження.

В клопотанні про поновлення строку відсутні відомості як і коли позивач дізнався про ухвалення постанови судом апеляційної інстанції у цій справі, у зв`язку із чим Верховний Суд не може надати оцінки поважності та тривалості пропуску строку на касаційне оскарження.

Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частинами першою і другою статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів.

Керуючись статтями 169, 329, 332 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року у справі №160/20991/21.

2. Залишити без руху касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року у справі №160/20991/21 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

3. Надати скаржнику строк у десять днів із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали установлений судом строк буде відмовлено у відкритті касаційного провадження.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді О.В. Кашпур

М.І. Смокович