ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/11734/22 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Панова Г. В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 липня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Федотова І.В.,

Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Волинській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області, як відокремленого підрозділу ДПС № 0029902406 від 13.09.2022;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України № 16493/6/99-00-06-01-04-06 від 09.12.2022 про результати розгляду скарги.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області, як відокремленого підрозділу ДПС № 0029902406 від 13.09.2022; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Головним управлінням ДПС у Волинській області проведено камеральну перевірку з питань правомірності задекларованих доходів у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік ОСОБА_1 .

За результатами перевірки складено акт від 17.08.2022 № 3151/03-20-24-06/ НОМЕР_1 , згідно висновків якого у порушення вимог пункту 179.7 статті 179 та підпункту 1 пункту 14 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - ПК) занижено податок на доходи фізичних осіб у розмірі 47 710 937,70 грн., а саме: 2021 рік - 47 710 937,70 грн. (265 060 764,97 х 18%).

На підставі вказаних висновків акта перевірки Головним управлінням ДПС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0029902406 від 13.09.2022, згідного якого на підставі п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 123.1 ст. 123 ПК, збільшено ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на 52 482 031,47 грн. (з яких, 47 710 937, 70 грн. - сума за податковими зобов`язаннями та 4 771 093,77 грн. - сума за штрафними санкціями).

Не погодившись з таким податковим повідомленням-рішенням позивач подав скаргу від 07.10.2022, яку рішенням Державної податкової служби України № 16493/6/99-00-06-01-04-06 від 09.12.2022 залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0029902406 від 13.09.2022 - без змін.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що враховуючи вимоги чинного на момент спірних правовідносин податкового законодавства та факт надання позивачем всіх необхідних документів, передбачених вимогами ПК для звільнення отриманого в законний спосіб доходу від оподаткування, то прийняте ГУ ДПС у Волинській області податкове повідомлення-рішення № 0029902406 від 13.09.2022 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки призводить до безпідставного збільшення податкових зобов`язань позивача зі сплати податку на доходи фізичних осіб та штрафних санкцій. Також суд вказав, що рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги безпосередньо не порушує права та інтереси позивача, а тому не підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки доводи та вимоги апеляційної скарги не стосуються рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено, то колегія суддів рішення суду у цій частині не переглядає.

Відповідно до пункту 162.1.1 статті 162 ПК платником податку (на доходи фізичних осіб) є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно пункту 163.1.1 статті 163 ПК об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

У свою чергу, пунктом 14 підрозділу 1 розділу XX ПК передбачено, що тимчасово до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб за 2020-2021 податкові (звітні) періоди не включаються доходи у вигляді доходів у грошовій та/або іншій майновій формі, отримані внаслідок ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи платником податків:

1) акціонером (учасником, партнером, пайовиком, засновником, контролюючою особою) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи у разі дотримання усіх таких умов:

а) процедура ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи розпочата не раніше 1 січня 2020 року та завершена не пізніше 31 грудня 2021 року;

б) платник податків подав до контролюючого органу одночасно з податковою декларацією за відповідний податковий (звітний) рік складену в довільній формі заяву про звільнення таких доходів від оподаткування із зазначенням характеристик отриманого майна та ліквідованої (припиненої) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, а також документи, що містять відомості про вартість отриманого майна, відповідно до фінансової звітності іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, складеної відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності, на дату прийняття рішення про розподіл майна у якості виплати доходу у зв`язку з ліквідацією (припиненням) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи;

в) іноземну юридичну особу або іноземне утворення без статусу юридичної особи було створено на підставі правочину або закону іноземної держави (території) не пізніше 23 травня 2020 року або було зареєстровано не пізніше 23 травня 2020 року відповідно до законодавства іноземної держави (території) у випадку, якщо відповідно до законодавства такої іноземної держави (території), регуляторних вимог та/або документів, що регулюють діяльність (особистого закону) такої іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, така особа (утворення) підлягає реєстрації у відповідній державі (території);

2) кінцевим бенефіціарним власником (контролером) від номінального утримувача (номінального власника) у розумінні пункту 103.3 статті 103 цього Кодексу за умови дотримання вимог підпунктів "а" - "в" підпункту 1 цього пункту. При цьому платник податків додатково до відомостей та документів, передбачених у підпункті "б" підпункту 1 цього пункту, зобов`язаний надати документи, що підтверджують отримання таких доходів від номінального утримувача (номінального власника) у зв`язку з ліквідацією (припиненням) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи.

Щодо доходів у грошовій формі, отриманих внаслідок ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи платником податків - акціонером (учасником, партнером, пайовиком, засновником, контролюючою особою) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, проводяться всі заходи щодо встановлення джерел походження таких доходів відповідно до законодавства у сфері фінансового моніторингу.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що для звільнення від оподаткування доходу, отриманого платником податків за 2020-2021 роки внаслідок ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи, таку юридичну особу мало бути створено або зареєстровано до 23.05.2020, а процедура ліквідації (припинення) мала бути розпочата та завершена протягом 2020-2021 років.

Можливість звільнення доходу від оподаткування наведені норми передбачають як для безпосереднього акціонера (учасника, партнера, пайовика, засновника, контролюючої особи) іноземної юридичної особи, а також і для кінцевого бенефіціарного власника (контролера) за наявності номінального утримувача (номінального власника), від якого і були отримані відповідні кошти.

Для звільнення від оподаткування, наведені особи мають подати до податкового органу:

- заяву про звільнення доходів від оподаткування із зазначенням характеристик отриманого майна та ліквідованої (припиненої) іноземної юридичної особи ; заява викладається у довільній формі;

- документи, що містять відомості про вартість отриманого майна, відповідно до фінансової звітності іноземної юридичної особи , складеної відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності, на дату прийняття рішення про розподіл майна у якості виплати доходу у зв`язку з ліквідацією (припиненням) іноземної юридичної особи ;

Кінцевий бенефіціарний власник (контролер), у разі отримання відповідних коштів, пов`язаних із ліквідацією (припиненням) іноземної юридичної особи, від номінального утримувача (номінального власника), має додатково подати до податкового органу документи, що підтверджують отримання таких доходів від номінального утримувача (номінального власника).

Пункт 14 підрозділу 1 розділу XX ПК також встановлює вимогу про те, що вказані документи мають бути подані одночасно з податковою декларацією за відповідний податковий (звітний) рік.

Інших вимог для звільнення згаданого доходу від оподаткування норми чинного законодавства не визначають.

Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач посилався на висновки акту перевірки про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб у розмірі 47 710 937,70 грн внаслідок порушення пункту 179.7 статті 179 та підпункту 1 пункту 14 підрозділу 1 розділу ХХ ПК. Такого висновку відповідач дійшов у зв`язку із тим, що, на його думку, подана позивачем декларація від 27.04.2021 про майновий стан та доходи за 2021 рік подана без надання наступних документів про звільнення від оподаткування зазначених доходів перекладені на державну мову та засвідчені належним чином відповідно до вимог чинного законодавства, а саме:

- заяву про звільнення доходів від оподаткування із зазначенням характеристики отриманого майна та ліквідованої (припиненої) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, а також документи, що містять відомості про вартість отриманого майна, відповідно до фінансової звітності іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, складеної відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності, на дату прийняття рішення про розподіл майна у якості виплати доходу у зв`язку з ліквідацією (припиненням) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи;

- документів, що підтверджують отримання доходів від номінального утримувача (номінального власника) у зв`язку з ліквідацією (припиненням) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи.

Проте, наведені обставини щодо неподання відповідних документів не відповідають дійсності. Так, як вірно встановив суд першої інстанції, матеріалами справи підтверджено направлення позивачем до контролюючого органу податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік від 27.04.2022, що підтверджується квитанціями № 1 та № 2 від 27.04.2022).

Також позивачем було направлено контролюючому органу такі електронні документи:

- заява ОСОБА_1 від 27.04.2022 про застосування положень Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування доходів, які підлягають отриманню внаслідок ліквідації (припинення іноземної юридичної особи);

- рішення єдиного акціонера компанії «Greenheart Holdings Ltd», про розподіл ліквідаційної маси від 30.09.2021 (Decision on distribution of liquidation proceeds);

- лист аудитора Раді директорів та акціонеру компанії «Greenheart Holdings Ltd» від 23.12.2021 (Auditors Letter to the Board of Directorsand Shareholder) (з проставленим апостилем у примірнику мовою оригіналу (англійською), а також у примірнику з перекладом на українську мову, вірність якого засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко К.С. 26.04.2022, зареєстровано в реєстрі за № 499);

- рішення єдиного акціонера компанії «Greenheart Holdings Ltd» про початок добровільної ліквідації компанії «Greenheart Holdings Ltd» (з проставленим апостилем у примірнику мовою оригіналу (англійською), а також у примірнику з перекладом на українську мову, вірність якого засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко К.С. 26.04.2022, зареєстровано в реєстрі за № 501);

- свідоцтво про ліквідацію компанії «Greenheart Holdings Ltd» від 20.10.2021 (Certificate of dissolution) (з проставленим апостилем у примірнику мовою оригіналу (англійською), а також у примірнику з перекладом на українську мову, вірність якого засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко К.С. 26.04.2022, зареєстровано в реєстрі за № 500);

- банківська виписка з рахунків компанії «Greenheart Holdings Ltd» відкритих в банківській установі «Julius Bar», станом на 29.09.2021;

- свідоцтво про реєстрацію компанії «Greenheart Holdings Ltd» (номер компанії: 1933461), від 03.01.2017 (Certificate of Incorporation) та свідоцтва про посади та повноваження компанії «Greenheart Holdings Ltd» від 19.07.2021 (Certificate of incumbency of Greenheart Holdings Ltd) (з проставленим апостилем у примірнику мовою оригіналу (англійською), а також у примірнику з перекладом на українську мову, вірність якого засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко К.С. 26.04.2022, зареєстровано в реєстрі за № 502).

Направлення вказаних документів на адресу ГУ ДПС у Миколаївській області підтверджується відомостями електронного кабінету платника податків ОСОБА_1 , зокрема відповідними скріншотами. Факт направлення цих документів підтверджує також і лист Головного управління ДПС в Миколаївській області від 13.09.2022 № 9/7/14-29-24-01-05, що був адресований ГУ ДПС у Волинській області, згідно якого повідомляється, що ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за допомогою Електронного кабінету платника податків 27.04.2022 подано пакет документів до Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік, з метою застосування положень Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування доходів, які підлягають отриманню внаслідок ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи.

Відтак, у даному випадку, декларація про майновий стан і доходи за 2021 рік від 27.04.2022 та заява, разом із визначеними пунктом 14 підрозділу 1 розділу XX ПК документами, були подані в один день, проте не у складі одного пакету документів, а окремо. Наведеної обставини учасники справи не заперечують.

Щодо порядку направлення контролюючому органу документів відповідно до пункту 14 підрозділу 1 розділу XX ПК, колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до пункту 17.1.14 статті 17 ПК платник податків має право реалізовувати через електронний кабінет права та обов`язки, передбачені цим Кодексом та які можуть бути реалізовані в електронній формі засобами електронного зв`язку.

За визначенням пункту 14.1.56-2 статті 14 ПК електронний кабінет - сукупність інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, призначених для взаємодії між платниками податків та державними, у тому числі контролюючими, органами з питань реалізації прав та обов`язків, визначених цим Кодексом та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання цього Кодексу та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Електронний кабінет забезпечує можливість реалізації платниками податків прав та обов`язків, визначених цим Кодексом та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання цього Кодексу та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи (пункт 42-1.2 статті 42-1 ПК).

За змістом пункту 46.1 статті 46 ПК податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.

Згідно пункту 48.1 статті 48 ПК податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 затверджена форма податкової декларації про майновий стан і доходи (далі - Форма № 859), а також Інструкція щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи (далі - Інструкція № 859).

Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що права та обов`язки, передбачені податковим законодавством, платники податків вправі реалізовувати в електронній формі засобами електронного зв`язку шляхом направлення відповідних документів в електронному кабінеті.

Колегія суддів наголошує на тому, що норми чинного законодавства не визначають будь-яких особливостей подання заяви та документів, визначених пункту 14 підрозділу 1 розділу XX ПК. Єдиною вимогою до них є подання одночасно із податковою декламацією. Жодних вимог про подання таких документів разом із декларацією, у її складі або ж у якості її додатків, наведена норма не містить.

При цьому, як вірно вказав суд першої інстанції ні Форма № 859, ні Інструкція № 859 не містять приписів щодо обов`язку або ж можливості долучення до податкової декларації заяви та додатків, визначених пунктом 14 підрозділу 1 розділу XX ПК. Посилання відповідача на наявність технічної можливості долучення цих документів у якості додатків податкової декларації, не покладає на позивача обов`язок направляти ці документи саме у такий спосіб.

Відтак, зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем були виконані залежні від нього дії для звільнення від оподаткування отриманого доходу. У свою чергу, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідач неправомірно не врахував подані позивачем у відповідності до пункту 14 підрозділу 1 розділу XX ПК документи.

У свою чергу, відповідач звертає увагу, ГУ ДПС у Миколаївській області повідомило ГУ ДПС у Волинській області про направлення позивачем спірних документів вже після проведення перевірки, на підставі якої було винесене оскаржуване рішення.

Надаючи оцінку наведеній обставині, суд апеляційної інстанції зазначає, що дійсно на підставі наказу ДПС України від 28.03.2022 № 173 (зі змінами) виконання повноважень Головного управління ДПС у Миколаївській області (орган, якому позивач направляв документи) закріплено за ГУ ДПС у Волинській області (орган, який проводив перевірку та виносив податкове повідомлення-рішення). Проте, наведена обставина, зважаючи на принцип «належного урядування», не може бути підставою для покладення на позивача додаткових зобов`язань майнового характеру, оскільки платники податків не можуть нести відповідальності, що пов`язана із неналагодженням належної комунікації між державними органами.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у межах предмету доказування даної справи позивач формально у повному обсязі виконав вимог пункту 14 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК, які дозволяють не включати задекларований дохід, отриманий у грошовій формі, внаслідок ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб за 2021 податковий (звітний) період.

Щодо посилань відповідача на обов`язок подання ним документів, що підтверджують отримання доходів від номінального утримувача (номінального власника).

Як зазначалося, вимога закріплена у підпункті 2 пункту 14 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК щодо надання документів про отримання доходів від номінального утримувача (номінального власника) у зв`язку з ліквідацією (припиненням) іноземної юридичної особи стосується виключно випадку наявності номінального власника, який би відповідав вимогам пункту 103.3 статті 103 ПК.

Так, згідно вказаної норми, бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором), вважається особа, що має право на отримання таких доходів та є вигодоотримувачем щодо них (має право фактично розпоряджатися таким доходом).

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не є юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або виконує лише посередницькі функції щодо такого доходу, про що, зокрема, можуть свідчити такі ознаки:

- зазначена особа не має достатньо повноважень або у випадку, підтвердженому фактами та обставинами, не має права користуватися та розпоряджатися таким доходом, та/або

- зазначена особа передає отриманий дохід або переважну його частину на користь іншої особи незалежно від способу оформлення такої передачі та зазначена особа не виконує суттєвих функцій, не використовує значні активи та не несе суттєві ризики в операції з такої передачі, та/або зазначена особа не має відповідних ресурсів (кваліфікованого персоналу, основних засобів у володінні або користуванні, достатнього власного капіталу тощо), необхідних для фактичного виконання функцій, використання активів та управління ризиками, пов`язаних з отриманням відповідного виду доходу, які лише формально покладаються (використовуються, приймаються) на зазначену особу у зв`язку із здійсненням операції з такої передачі.

Зважаючи на те, що позивач був єдиним акціонером ліквідованої (припиненої) іноземної юридичної особи, а відомості про наявність номінальних утримувачів (номінальних власників), які б перераховували позивачу дохід від ліквідації (припинення) цієї юридичної особи відсутні, то визначені підпунктом 2 пункту 14 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК вимоги щодо подання додаткових документів у даному випадку не підлягають застосуванню.

Щодо виду здійсненої відповідачем перевірки, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно пункту 75.1.1 статті 75 ПК камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні".

За змістом пункту 75.1.2 статті 75 ПК документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі здійсненої відповідачем камеральної перевірки, предметом якої визначено «питання правомірності задекларованих доходів», встановлено обставини неподання документів для звільнення від оподаткування та заниження податку на доходи фізичних осіб.

Тобто питання своєчасності подання поранкової звітності, виправлення помилок у податкових накладних або ж своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання не перевірялося, відповідні факти не встановлювалися, а висновки з цих питань не робилися.

Натомість, вказаною перевіркою відповідач фактично перевірив повноту нарахування податку на доходи фізичних осіб, встановив обставини відсутності певних документів, та дійшов висновку про заниження податкових зобов`язань, питання чого може бути предметом виключно документальної перевірки.

Відтак, складений за результатами спірної камеральної перевірки акт не може у розумінні статті 74 КАС були визнаним допустимим доказом, тобто таким, що отриманий з дотриманням порядку, встановленого законом, а тому і прийняті на підставі такого акту рішення, не можуть бути визнані правомірними.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення в частині задоволених позовних вимог, оскільки підстави для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0029902406 від 13.09.2022 про збільшення позивачу грошових зобов`язань з податку на доходи були відсутні.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя І.В. Федотов

Суддя Є.В. Чаку