ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2015 року Справа № 904/4573/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Крутовських В.І. – доповідач,

суддів: Дмитренко Г.К., Прокопенко А.Є.

при секретарі судового засідання Однорог О.В.

Представники сторін:

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.01.2015 року, представник

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ПРОДУКТОВІ ТРАДИЦІЇ", м. Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2015 року у справі №904/4573/15

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНСЬКІ ПРОДУКТОВІ ТРАДИЦІЇ", м. Київ

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДРІНК ДІСТРІБУШН СІСТЕМ", м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним з моменту укладення пункт 10.1 Протоколу узгодження розбіжностей до договору поставки № 215 від 01.08.2013, що є невід'ємною частиною договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2015 року у справі №904/4573/15 (суддя Ніколенко М.О.) в позові відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські продуктові традиції" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські продуктові традиції" в повному обсязі. Стягнути з Відповідача витрати пов’язані зі сплатою судового збору.

Скаржник не погоджується з рішенням суду першої інстанції вважає його незаконним та обґрунтованим. Оскільки судом першої інстанції не повністю з’ясовані обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими та порушені норми матеріального та процесуального права. В момент укладення Договору та узгодження розбіжностей у Протоколі до Договору, зокрема щодо узгодження розбіжностей згідно Третейського застереження, Позивач не міг припустити у майбутньому наміру про фіктивність та порушення роботи Третейського суду. Ознайомившись із Положенням про Третейський суд як надійного гаранта захисту законних прав та інтересів Позивача, що спричинило помилку Позивача щодо обставин, які впливають на укладання Договору та Протоколу до Договору. Зазначену помилку Позивач передбачити у момент укладення Договору та Протоколу до Договору не міг. Таким чином, укладаючи Договір та Протокол до Договору Позивач помилився щодо обставин Третейського застереження, які мають істотне значення, тому відповідно до вищевказаного, вважає, що Третейське застереження судом має бути визнано недійсним.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що зазначені доводи в апеляційній скарзі, суд першої інстанції, й не мав приймати до уваги у зв’язку із тим, що порушення строків повідомлення про проведення третейського розгляду, в жодній мірі не має відношення та не є підставою для визнання недійсними умов договору. Дані доводи Позивач приводив при розгляді позовної заяви про скасування рішення Третейського суду по цій же справі. Позовна заява про скасування рішення Третейського суду розглядалася господарським судом міста Києва (справа №910/13509/15), дослідивши всі доводи Позивача, суд відмовив у задоволенні позовної заяви. На думку Відповідача, Позивачем не надано належних доказів та не доведено наявності фактичних обставин, з якими закон пов’язує визнання правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків, не наведено в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони на момент укладення правочину та яким нормам законодавства не відповідає оскаржуваний правочин, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.07.2015 року у справі №904/4573/15 прийнято та призначено апеляційну скаргу до розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя – Крутовських В.І., суддів – Дмитренко Г.К., Широбокова Л.П..

Розпорядженням секретаря судової палати ОСОБА_2 від 19.08.2015 року, у зв’язку з відпусткою судді Дмитренко Г.К. – члена колегії суддів, справа передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Крутовських В.І. (доповідач), судді: Іванов О.Г., Широбокова Л.П..

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.2015 року прийнято справу №904/4573/15 до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя – Крутовських В.І., судді – Іванов О.Г., Широбокова Л.П..

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.2015 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 15.09.2015 року.

Розпорядженням голови суду ОСОБА_3 від 11.09.2015 року, у зв’язку з виходом на роботу суддів Дмитренко Г.К., Прокопенко А.Є.– членів колегії суддів, справа передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Крутовських В.І. (доповідач), судді: Дмитренко Г.К., Прокопенко А.Є..

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 року прийнято справу №904/4573/15 до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя – Крутовських В.І., судді – Дмитренко Г.К., Прокопенко А.Є..

У судове засідання 15.09.2015 року представник Позивача не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 20.02.2013 року №28.

У судовому засіданні 15.09.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, приймаючи до уваги наступне.

01.08.2013 року між Позивачем (покупець) та Відповідачем (постачальником) було укладено Договір поставки №215 з протоколом узгодження розбіжностей від 01.08.2013 року. Згідно предмету цього Договору, постачальник зобов'язався систематично доставляти і передавати на умовах та у встановлені цим Договором строки продовольчу та (або) непродовольчу продукцію у власність покупця, а покупець зобов’язався приймати товар у власність і оплачувати його на умовах цього Договору.

Пунктом 10.1 протоколу розбіжностей сторони погодили, що усі спори між сторонами, що виникли з цього Договору, і з яких не було досягнуто згоди, розв’язуються у відповідності з чинним законодавством України в постійно діючому Третейському суді при Асоціації “Українська правнича фундація”. Сторони домовились, що розгляд спору буде здійснюватися третейським суддею одноособово у відповідності до Регламенту постійно діючого третейського суду при Асоціації “Українська правнича фундація”, затвердженого рішенням зборів Ради Асоціації від 20.10.2008 року №3.

Позивач просить визнати недійсним пункт 10.1 Договору з посиланням на те, що при розгляді Третейським судом справи №0602/15 від 13.03.2015 року, по якій винесено рішення суду від 13.03.2015 року, порушено пункт 13 Регламенту “Про постійно діючий третейський суд при Асоціації "Українська правнича фундація", який затверджений Рішенням зборів ради Асоціації від 20.10.2008 року, а саме Третейським судом, самостійно обрано місце третейського розгляду справи без надання згоди на це Позивачем. Позивач просить суд визнати пункт 10.1 протоколу розбіжностей до Договору поставки недійсним з моменту його укладання.

Частина 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Пункт 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсним» передбачає, що загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057-1 Цивільного кодексу України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7-1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" тощо.

Пунктом 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" встановлено, що за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

З вищезазначеного вбачається, що підставою для звернення до суду стало не дотримання сторонами пункту 10.1 протоколу розбіжностей до Договору поставки та положень регламенту Третейського суду. Але, Позивач не наводить будь-яких інших обставин, встановлених статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України, з якими законодавство пов'язує підстави недійсності правочинів.

Включення сторонами в договір третейського застереження не суперечить нормам діючого законодавства. Факт розгляду спору третейським судом без участі позивача не може слугувати підставою визнання п. 10.1 договору недійсним. Крім того, у випадку незгоди Позивача з будь-яким пунктом договору він був вправі звернутись до іншої сторони по договору з пропозицією про внесення змін до умов договору.

Колегія суддів дійшла висновку, що Позивачем не надано належних доводів та не наведено наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків; не доведено в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об’єктивного дослідження поданих доказів та вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі рішення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ПРОДУКТОВІ ТРАДИЦІЇ", м. Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2015 року у справі №904/4573/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2015 року у справі №904/4573/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.09.2015 року.

Головуючий суддя                                          В.І. Крутовських

Суддя                                                                       Г.К. Дмитренко

Суддя           А.Є. Прокопенко