Головуючий у 1 інстанції - Кониченко О.М.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року справа №805/2070/15

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Шишова О.О., суддів Міронової Г.М., Казначеєва Е.Г., розглянувши в у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Волноваському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2015 р. у справі № 805/2070/15 (головуючий І інстанції Кониченко О.М.) за позовом Публічного акціонерного товариства "Великоанадольський вогнетривкий комбінат" до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.05.2015 року №0005672201,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство “Великоанадольський вогнетривкий комбінат” (далі позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі відповідач, апелянт, ДПІ) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення від 19.05.2015 року № НОМЕР_1.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2015 року позовні вимоги задоволено, а саме: визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Волноваському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 19.05.2015 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 1482524,28 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 741262,14грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що фінансово-господарські операції між позивачем та контрагентами – постачальниками ТОВ “Інтеграл-Мир”, ТОВ “ТД Вавілон”, ТОВ “Глобал-транс-сервіс”, ТОВ “ВТС-Укрінвест”, ТОВ “Воян” за період червень-грудень 2014року не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню та просив прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що актом від 18.05.2015 року № 258/05-33-22-00/00191721 встановлені порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого ним неправомірно віднесено до складу податкового кредиту у червні – грудні 2014 року суму ПДВ у розмірі 1482524,28грн. за операціям з придбання товару у ТОВ “Інтеграл-Мир”, ТОВ “ТД Вавілон”, ТОВ “Глобал-транс-сервіс”, ТОВ “ВТС-Укрінвест”, ТОВ “Воян”. Порушення позивачем діючого законодавства, виникли з підстав недотримання законодавства його контрагентами - постачальниками ТОВ “Інтеграл-Мир”, ТОВ “ТД Вавілон”, ТОВ “Глобал-транс-сервіс”, ТОВ “ВТС-Укрінвест”, ТОВ “Воян”.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Вірно дійшов до висновку про реальність господарських операцій з контрагентами. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином. Колегія суддів вважала можливим розглянути справу у відсутність особи, яка не з’явилась.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство “Великоанадольський вогнетривкий комбінат” є юридичною особою, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом ЄДРПОУ 00191721, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У період з 17.04.2015 року по 08.05.2015 року відповідно до пп.19-1.1 п.19-1.1 ст.19-1, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1.2 ст.75, п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України ДПІ проводилась позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами за період червень – грудень 2014 року, за результатами чого складено акт від 18.05.2015 року №258/05-33-22-00/00191721.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем:

- п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого неправомірно віднесено до складу податкового кредиту у червні – грудні 2014 року суму ПДВ у розмірі 1482524,28грн. за операціям з придбання товару у ТОВ “Інтеграл-Мир”, ТОВ “ТД Вавілон”, ТОВ “Глобал-транс-сервіс”, ТОВ “ВТС-Укрінвест”, ТОВ “Воян”.

Зі змісту акту перевірки вбачається що, порушення позивачем діючого законодавства, виникли з підстав недотримання законодавства його контрагентами - постачальниками ТОВ “Інтеграл-Мир”, ТОВ “ТД Вавілон”, ТОВ “Глобал-транс-сервіс”, ТОВ “ВТС-Укрінвест”, ТОВ “Воян”.

Колегія суддів відноситься критично до зазначених порушень, які були виявлені Актом перевірки виходячи з наступного.

27 жовтня 2014 року між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Воян” як продавцем укладений договір №Юр-26/15 на товарно-матеріальні цінності згідно зі специфікаціями (т.1 арк.с.112-113). Згідно зі специфікацією від 27 жовтня 2014 року позивачем придбані ТМЦ на суму 4337260,80 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 722876,80 грн.

Згідно з умовами договору позивачем були отримані видаткові накладні, податкові накладні та товарно-транспортні накладні (т.1 арк.с. 115-251, т.2 арк.с. 1-24, т.2 арк.с.163-238).

В якості доказів використання придбаних у ТОВ “Воян” ТМЦ в своїй господарській діяльності, позивачем надані прибуткові ордери, копія акту від 30.11.2014 року про списання отриманих у листопаді 2014 року деталей пресформ для використання у виробництві вогнетривів та копія накладної на сировину взяту зі складу на виробництво продукції в цеху №2 (Склад сировини) за листопад 2014 року.

Розрахунки між сторонами за правочином проводились шляхом погашення взаємної заборгованості за договором № Юр-26/15 та договором № Юр-25/15на суму 243002,39 грн., що підтверджується актом № НОМЕР_2 від 30.11.2014 року.

Податковий кредит за жовтень 2014 року по постачальнику ТОВ “ТД Вавілон” позивачем сформовано на підставі права, що виникло у зв’язку з отриманням податкових накладних, та первинних документів, за фактом придбання товарів та послуг в розмірі ПДВ 324082,87грн.

Судом встановлено, що за умовами договору купівлі – продажу від 26.09.2014 року за №Юр-282/14 позивач придбав у ТОВ “ТД Вавілон” ТМЦ за ціною, в асортименті та кількості, що узгоджуються сторонами у специфікаціях (т.2 арк.с.25-26). Згідно зі специфікацією від 29 вересня 2014 року позивачем придбані ТМЦ на суму 2004377,22 грн, в тому числі ПДВ в розмірі 334062,87 грн.

Згідно з умовами договору позивачем були отримані видаткові накладні, податкові накладні та товарно-транспортні накладні (т.2 арк.с. 28-124, т.2 арк.с. 239-251).

В якості доказів використання придбаних у ТОВ “ТД Вавілон” ТМЦ в своїй господарській діяльності, позивачем надані копія акту від 31.10.2014 року про списання отриманих у жовтні 2014 року деталей пресформ для використання у виробництві вогнетривів та копія накладної на сировину взяту зі складу на виробництво продукції в цеху №2 (Склад сировини) за жовтень 2014 року.

Розрахунки між сторонами за правочином проводились в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ “ТД Вавілон” в сумі 130281,31грн., що підтверджується платіжним дорученням №819 від 13.11.2014 року та у вексільній формі на суму 1814215,91грн. Так, позивачем було емітовано три довгострокових простих векселя, що підтверджується актом прийому-передачі векселів №1 від 26.02.2015 року.

Податковий кредит за червень-грудень 2014 року по постачальнику ТОВ “Інтеграл-мир” позивачем сформовано на підставі права, що виникло у зв’язку з отриманням податкових накладних, та первинних документів, за фактом придбання товарів та послуг в розмірі ПДВ 243373,73грн.

Судом встановлено, що за умовами договору купівлі – продажу від 01.11.2013 за №0111-22/13 позивач придбав у ТОВ “Інтеграл-мир” нафтопродукти за ціною, в асортименті та кількості, що узгоджуються сторонами у накладних (т.3 арк.с.4-5).

Згідно з умовами договору позивачем були отримані видаткові накладні, податкові накладні та товарно-транспортні накладні (т.3 арк.с. 7-107).

В якості доказів використання придбаних у ТОВ “Інтеграл-мир” ТМЦ в своїй господарській діяльності, позивачем надані прибуткові ордери та звіти про витрати палива по залізничному цеху за спірні періоди.

За умовами договору від 16.01.2012 року за №076 позивач придбав у ТОВ “ВТС-Укрінвест” ТМЦ за ціною, в асортименті та кількості, що узгоджуються сторонами у специфікаціях (т.2 арк.с.128-129). Сторонами були укладені додаткові угоди до договору від 21.12.2013 року за №1 та від 25.12.2014 року за №2. Згідно зі специфікацією від 16 січня 2012 року позивачем придбані ТМЦ на суму 912000 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 152000 грн., згідно зі специфікацією № 2 позивачем придбання ТМЦ на суму 936 000 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 156000 грн., згідно зі специфікацією №3 позивачем придбання ТМЦ на суму 1499400 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 249900 грн.

Згідно з умовами договору позивачем були отримані видаткові накладні, податкові накладні та товарно-транспортні накладні (т.2 арк.с. 135-161).

В якості доказів використання придбаних у ТОВ “ВТС-Укрінвест” ТМЦ в своїй господарській діяльності, позивачем надано накладну на сировину взяту зі складу на виготовлення продукції в цеху №1 у жовтні 2014 року та прибуткові ордери за спірний період.

Розрахунки між сторонами за правочином проводились в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ “ВТС-Укрінвест” в сумі 789684 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та не є спірним в даній справі.

Податковий кредит за жовтень 2014 року по постачальнику ТОВ “Глобал-транс сервіс” позивачем сформовано на підставі права, що виникло у зв’язку з отриманням податкових накладних, та первинних документів, за фактом придбання товарів та послуг в розмірі ПДВ 60576,88грн.

Судом встановлено, що за умовами договору від 31.07.2013 року за № 3107-Юр-342/13 позивачу було надано ТОВ “Глобал-транс сервіс” послуги перевезення вантажу, при цьому, тарифи та маршрут руху транспортного засобу узгоджуються сторонами у специфікаціях (т.3 арк.с.111-112). Сторонами було укладенено додаткову угоду до договору від 31.12.2013 року за №1, якою дійшли згоди про продовження терміну дії договору. Згідно зі специфікацією від 01 вересня 2014 року за №3 позивачу було надано послуги перевезення вантажу по маршруту м. Запоріжжя (254км) – смт Володимирівка, Донецька область (місце заходження позивача) за ціною 6700 грн. за одну поїздку, згідно зі специфікацією від 03 вересня 2014 року за № 2 позивачу було надано послуги перевезення вантажу по маршруту м. Алексіїво-Дружківка, Донецька область (236км) – смт Володимирівка, Донецька область за ціною 0,70грн. тн/км.

Згідно з умовами договору позивачем були отримані видаткові накладні, податкові накладні та товарно-транспортні накладні (т.3 арк.с. 116-230).

Розрахунки між сторонами за правочином проводились в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ “Глобал-транс сервіс” в сумі 363461,27грн., що підтверджується платіжними дорученнями та не є спірним в даній справі.

Суд дослідивши податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит у червні - грудні 2014 року дійшов висновку, що вони оформлені згідно з нормами статті 201 Податкового кодексу України, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 957 від 22.09.2014 року.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд дослідивши податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит у червні - грудні 2014 року дійшов висновку, що вони оформлені згідно з нормами статті 201 Податкового кодексу України, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 957 від 22.09.2014 року.

Суми податку на додану вартість по вказаних податкових накладних було включено до складу податкового кредиту у червні - грудні 2014 року та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних за вказаний період.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п.46.1 ст. 46 Податкового Кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначене згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з тим, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють Платника податків про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в редакції, що була чинна на момент здійснення спірних правовідносин).

Проте, суд звертає увагу на те, що п.11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. (норма діяла на час спірних правовідносин).

До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

З 1 лютого 2015 року реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

З аналізу наведеної норми вбчається, що обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають податкові накладні, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить менш ніж 10000 грн. з 1 лютого 2015 року.

Таким чином, контрагенти – постачальники позивача були звільнені від обов’язку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних за період червень-грудень 2014 року податкових накладних, в яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить менш ніж 10000 грн.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагентів позивача. Під час перевірки позивача відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами - постачальниками.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), “Булвес” АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” підлягають застосуванню судами як джерело права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен, нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Висновки щодо отримання платником податків податкових накладних без мети реального настання наслідків та з метою заниження об’єкту оподаткування з податку на додану вартість по договорам укладеним з з контрагентами-постачальниками, які грунтуються на даних інформаційних податкових баз, суд не бере до уваги на підставі наступного.

Інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Бази даних ДПІ не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Посилання апелянта щодо не знаходження за юридичною адресою контрагентів позивача колегія суддів ставиться критично на підставі наступного.

За приписами ст.1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

Відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України (ч.1 ст.17).

За приписами ч.5 ст.17 Закону в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу (ч.11 ст.19 Закону).

У разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки.

У разі надходження державному реєстратору від органу доходів і зборів повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням (ч.12,14 ст.19 Закону).

Так, з інформаційно - ресурсного центру Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців вбачається, що стосовно контрагентів – постачальників ТОВ “Інтеграл-Мир”, ТОВ “ТД Вавілон”, ТОВ “Глобал-транс-сервіс”, ТОВ “ВТС-Укрінвест”, ТОВ “Воян” реєстратором не були внесені записи щодо відсутності юридичних осіб за місцезнаходженням або відсутність підтвердження відомостей про юридичних осіб.

Суд зазначає, що згідно п.1 ст.16 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Щодо висновків акту перевірки в частині неможливості здійснення спірних господарських операцій платника податків з контрагентами-постачальниками через відсутність у останніх необхідних трудових ресурсів, суд вважає їх передчасними, оскільки укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання робіт чи надання послуг контрагентами. Крім того, податкове законодавство не ставить право платника податків на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виконання робіт чи надання послуг контрагентами.

Водночас, Акт перевірки податкового органу не може свідчити безпосередньо про порушення законодавства без підтвердження жодними доказами, а лише на підставі припущень. Доказів на обґрунтування позиції про неможливість здійснення господарських операцій у спірному періоді позивачем з контрагентами-постачальниками податковим органом не надано.

Апелянтом було зазначено в апеляційній скарзі про неналежне оформлення товарно-транспортних накладних або їх відсутність по господарським операціям платника податків з контрагентами-постачальниками за період червень - грудень 2014 року.

Колегія суддів зазначає, що обов'язковість заповнення товарно-транспортної накладної та/або подорожнього листа обумовлена не положеннями Податкового кодексу України, а нормами ст. 48 Закону України від 05.04.2001 №2344-ІІІ “Про автомобільний транспорт”.

Крім того, в розумінні приписів ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” товарно-транспортна накладна з урахуванням наявності інших документів, що підтверджує здійснення господарських операцій та зазначає відомості про них, не є первинним документом, та не відображається в бухгалтерському обліку.

Таким чином, доводи відповідача, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано суду належних доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та контрагентами – постачальниками ТОВ “Інтеграл-Мир”, ТОВ “ТД Вавілон”, ТОВ “Глобал-транс-сервіс”, ТОВ “ВТС-Укрінвест”, ТОВ “Воян” за період червень-грудень 2014року не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Частиною 4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтті 72 цього Кодексу.

На підставі вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо того,що у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.Відповідачем не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення – рішення від 19.05.2015 року № НОМЕР_1 було прийнято законно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх фактичних обставин.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв’язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

Повний текст ухвали складений 17 вересня 2015 року.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Волноваському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2015 р. у справі № 805/2070/15-залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2015 р. у справі № 805/2070/15 -залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення постанови у повному обсязі відкласти на строк – до 5 днів.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Колегія суддів : О.О.Шишов

ОСОБА_2

ОСОБА_3