Справа № 515/323/22

Провадження № 1-кп/515/50/23

Татарбунарський районний суд Одеської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       25 липня 2023 року Татарбунарський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та їх захисника адвоката ОСОБА_6 і законного представника ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника адвоката ОСОБА_9 , перекладача ОСОБА_10 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Татарбунари Одеської області матеріали кримінального провадження за №12021162330000591 та №12022162240000045 з за обвинуваченням

ОСОБА_8 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.1 ст.304, ч.3 ст.187 ч.2 ст.289 КК України, та за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Татарбунарського районного суду Одеської області знаходиться зазначені вище обвинувальні акти відносно ОСОБА_8 , до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , до яких застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строк запобіжних заходів спливає 25 червня 2023 року.

25 липня 2023 року до суду прокурором ОСОБА_11 подано клопотання, про продовження обвинуваченим строку дії застосованих до них запобіжних заходів, обґрунтовуючи тим, що обвинувачені вчинили кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких; що їм загрожує тяжке покарання у разі визнання винуватими у його вчиненні; у обвинувачених не має постійного джерела доходу, наявні ризикі, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачені можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків; ОСОБА_8 , являється громадянином Республіки Узбекистан, може вчиняти злочини. Наполягав на продовженні обвинуваченим строку дії обраних відносно них запобіжних заходів.

Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , їх захисник та законний представник не заперечували проти заявлених стосовно них прокурором клопотань.

Захисник ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_9 не погодилася з клопотанням прокурора про продовження його підзахисному ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вважає, що відсутні таки ризики, які б впевнено були достатні для цього. Просила змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт з 22:00 до 06:00, мотивуючи тим, що докази у справі судом ще не вивчалися і суд наперед немає надавати правової оцінки будь-якому доказу; обвинувачений не має офіційного постійного джерела доходу, однак більшість мешканців України офіційно не працевлаштовані; ні з потерпілими, ні з свідками обвинувачений не знайомий, факт, що прізвища та адреси останніх були відкриті стороною обвинувачення є необґрунтованим, оскільки обвинувачений не розуміє української мови і переклад жодного документу йому не надався; твердження прокурора про те, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення є лише припущенням; твердження прокурора про можливе залишення обвинуваченим місця проживання та ухилення від суду також є необґрунтованим, оскільки 25 липня 2023 року ОСОБА_8 уклав з ОСОБА_12 договір оренди житла – квартири за адреслю: АДРЕСА_1 , строком на 6 місяців.

Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав позицію свого захисника, не згодився з клопотанням прокурора.

Представник служби у справах дітей Татарбунарської міської ради не заперечувала проти клопотання прокурора.

Заслухавши думку учасників судового провадження щодо заявлених клопотань та дослідивши наявні матеріали, суд дійшов до наступного.

Ухвалою слідчого судді Білгород–Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 січня 2022 року ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого ухвалою того ж суду від 02 березня 2022 року продовжено до 11 квітня 2022 року.

Ухвалою суду від 11 квітня 2022 року щодо обвинуваченого ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Подальшими ухвалами слідчого судді та суду строк тримання обвинуваченого під вартою неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 09 червня 2023 року до 07 серпня 2023 року.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Застосування або продовження строку запобіжного заходу до обвинувачених, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість повинне відповідати необхідності охороні прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих, свідків і можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України суд може визнати недоцільним продовження цього строку, тільки якщо на час розгляду цього питання, відпали зазначені у ч.3 ст.199 КПК України обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, та які перешкоджають завершенню судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Судове провадження триває з об`єктивних причин: у зв`язку із зміною складу суддів та за клопотанням сторони захисту судовий розгляд почався знову, тому є необхідність дослідження обставин та доказів по справі.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження обраного стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_13 у вигляді домашнього арешту, суд виходить з наступних встановлених обставин, які існують на даний час.

Так, встановлено, що обвинувачені обвинувачуються у вчиненні особо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено мінімальне покарання у вигляді позбавлення волі строком від 8 років, офіційно не працевлаштовані і на даний час не мають самостійних постійних джерел доходу та існування, ОСОБА_8 не має сім`ї, дітей, або інших утриманців, догляд за якими та утримання яких залежало б виключно від нього, є громадянином Узбекистану, існуючи його соціальні зв`язки не свідчать про таку їх міцність, які стримували би його від намірів переховуватися від суду, на що може спонукати його те що він є громадянином Узбекистану, розуміючи тяжкість покарання, що загрожує в разі визнання винуватими у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обвинувачуються.

Вищезазначене свідчить про те, що на даний час не зменшилися та існують ризики, які були підставою для взяття під варту, та обґрунтовано вимагають, продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , а саме те, що він знаходячись на волі з явно високою ймовірністю буде переховуватися від суду, використовуючи умови воєнного стану з метою уникнення кримінальної відповідальності намагатиметься таємно виїхати на тимчасово не підконтрольної території України і безперешкодно далі, або незаконно впливати на потерпілих, свідків, може знову вчинить кримінальне правопорушення, тобто на даний час кримінального провадження тримання під вартою обвинуваченого є доцільним та виправданим.

Також на даний час не гарантується належна процесуальна поведінка обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та не виключається можливість перешкоджання кримінальному провадженню з їх боку, шляхом спотворення причин для його затягування, ухилення від належного виконання процесуальних дій та інше, тому є доцільним продовження відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - домашнього арешту.

Продовжуючи застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 , а відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - домашнього арешту, суд виходить із того, що судове рішення з урахуванням цілей п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а дотримання високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих по справі, тому вважає, що застосований до обвинувачених запобіжний захід відповідає їх особі, характеру та тяжкості діяння, яке їм інкримінується, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, встановленню істини у справі, забезпечення виконання обвинуваченими процесуальних рішень та метою запобігти можливим спробам обвинувачених ухилитися від суду вважає за неможливе на даний час застосування до обвинувачених більш м`яких запобіжних заходів.

Даних неможливості тримання ОСОБА_8 під вартою не встановлено.

Вищезазначені доводи захисника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 , суд вважає не можуть бути прийняти до уваги, виходячи з наступного.

Так, незважаючи на те, що докази у справі судом ще дійсно не вивчалися і суд на даної стадії кримінального провадження не вправі надавати правової оцінки будь-якому доказу, але у встановленому законом порядку прокурором наданий суду обвинувальний акт із зазначенням доказів заявленого обвинувачення, які підлягають дослідженню з метою правосуддя, тому існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу в дотримані порядку та правосуддя, який в даному випадку, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого ОСОБА_8 .

Доводи про те, що деяка частина громадян України офіційно не працевлаштовані і не вчиняють злочинів, неприйнятними щодо обвинуваченого, який не має офіційного постійного джерела доходу, в даному випадку в сукупності з іншими складовими зазначених вище ризиків, є високої степені імовірності ризиком того, що це може спонукати його до вчинення нового кримінального правопорушення проти чужої власності.

Те, що ні з потерпілими, ні з свідками обвинувачений не знайомий, та не зможе з ними спілкуватися, оскільки не розуміє української мови, є не беззаперечним, так як до взяття під варту, знаходячись на волі, він знаходив способи спілкування з громадянами України, а той факт, що прізвища та адреси потерпілих і свідків були відкриті стороною обвинувачення, в умовах загрози тяжкого покарання, значно посилює ризик того, що він знаходячись на волі обвинувачений зможе встановити способи спілкування з ними та більш того мати можливість впливати на них.

Те, що зазначені прокурором ризики є припущеннями, то, дійсно основу ризиків складає припущення наступу небажаних для цілей правосуддя наслідків, тем більш суд вважає, що прокурор довів високу імовірність цих ризиків, в тому числі, імовірність того що знаходячись на волі він може залишити місця проживання та ухилиться від суду, а доводи захисника про наявність у обвинуваченого договору оренди житла строком на 6 місяців, є не порівнянними з твердженнями прокурора про загрозу обвинуваченому позбавлення воли на строк від 8 років.

Суд вважає наявність ризиків, як підстав для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 прокурором доведено, та навпаки не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу на домашній арешт, тому з огляду на наведене, суд вважає доцільним продовжити тримання обвинуваченого під вартою в межах строків визначеного законом.

Керуючись ст.131, 132, 176-178, 183, 194, 369-372 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 на домашній арешт – відмовити.

Клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжних заходів - задовольнити.

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк домашнього арешту в нічний час з 23:00 год вечору до 06:00 ранку, строком на 60 днів, тобто до 22.09.2023 року (включно) поклавши на нього обов`язок: не відлучатися із домоволодіння АДРЕСА_2 в нічний час з 23:00 год. вечора до 06:00 ранку наступного дня без дозволу суду.

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк домашнього арешту в нічний час з 23:00 год. вечора до 06:00 год. ранку строком на 60 днів, до 22.09.2023 року (включно) поклавши на нього обов`язок: не відлучатися із домоволодіння АДРЕСА_2 в нічний час з 23:00 до 06:00 без дозволу суду.

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 22.09.2023 року(включно).

Ухвала суду діє до 22 вересня 2023 року (включно) крім випадку її продовження в встановленому законом порядку та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копії ухвал направити до ВП №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області та Державної установи "Ізмаїльський слідчий ізолятор" для виконання.

Копію ухвали після її оголошення вручити обвинуваченим.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали буде оголошений 26.07.2023 о 15:15 год.

Головуючий суддя         ОСОБА_1