Справа №: 157/878/23

п/с: 2/164/430/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2023 року Маневицький районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Ониска Р.В.,

при секретарі Наумик Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" про визнання недійсним кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТзОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" про визнання недійсним кредитного договору.

Свій позов мотивує тим, що 03.02.2023 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії за допомогою веб-сайту шляхом ідентифікації позивача із використанням ним електронного підпису одноразовим ідентифікатором. У пункті 2.2 Договору зазначено, що кредитодавець відкрив Кредитну лінію для Позичальника шляхом надання Позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит не пізніше останнього дня Строку кредитування та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування Кредитом у порядку, передбаченому цим Договором. Згідно п. 4.1 Договору розмір кредитного ліміту складає - 18 000,00 грн. Відповідно до п. 4.4. Договору базовий період складає 18 календарних днів. Строк кредитування, тобто строк на який надається Кредит Позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 29.11.2023 (п. 4.8. Договору). У п. 4.6. Договору зазначено, що стандартна процентна ставка становить 3.00 % за кожен день користування Кредитом. Реальна річна процентна ставка: 756 335 % (п. 4.9 Договору). Згідно п. 4.10 Орієнтовна загальна вартість Кредиту на дату укладення Договору (за весь строк кредитування) складає: 180 000 грн. та включає в себе: суму Кредиту та проценти за користування Кредитом 162 000 грн. Відповідно до п. 8.2. Договору у разі несвоєчасного повернення отриманого Кредиту Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 2 (два) проценти від неповерненої суми Кредиту за кожен день прострочення сплати в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України. Відповідно до п. 8.3. Договору у разі не здійснення сплати процентів за користування Кредитом у визначені цим Договором терміни, Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від суми Кредиту. Сукупна сума неустойки, нарахованої за порушення зобов`язань Позичальником на підставі цього пункту Договору, не може перевищувати половини Кредиту (50% суми Кредиту), одержаного Позичальником за цим Договором. Згідно програми лояльності яка зазначена у п. 10.1 Розділу 10 Договору Позичальник може сплачувати проценти за користування Кредитом за наступними ставками: Пільгова процентна ставка становить 2.50% (дві цілих, п`ятдесят сотих відсотки(-ів) за кожен день користування Кредитом протягом першого Базового періоду, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника спробувати скористатися послугами Кредитодавця. Знижена процентна ставка становить 2.50 % (дві цілих, п`ятдесят сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника до сумлінного виконання умов Договору. Встановлений у договорі розмір процентів та штрафних санкцій перевищує розумну межу відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, є явно завищеним, не відповідає вимогам пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і засадам справедливості, добросовісності, розумності, як наслідок, свідчить про непропорційність великої суми компенсації у разі невиконання позивачем зобов`язань за цим договором. Просить визнати недійсним п. 4.6, 8.2, 8.3, 10.1 кредитного договору № 1150-3474 від 03.02.2023р. між ОСОБА_1 та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».

20.06.2023 року представником ТзОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" Павлом Омельчуком було подано до суду відзив на позовну заяву в якому останній просить відмовити в позові за безпідставністю.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що 03.02.2023 року між ТО В «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір про відкритгя кредитної лінії № 1150-3474 строком на 300 днів, який є діючим та зобов`язання за яким Позичальником невиконані.

Договір про відкритгя кредитної лінії (надалі - Договір) між сторонами укладений в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та відповідно до Правил відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), що складають єдиний договір.

ЗУ «Про електронну комерцію», визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Укладення кредитного договору в електронній формі (відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію»), є таким, що укладений у письмовому вигляді (відповідні правові позиції (висновки) викладені в Постановах Верховного суду, а саме: від 12.01.2021р. по справі 524/5556/19: від 07.10.2020р. по справі № 127/33824/19; від 09.09.2020р. по справі № 732/670/19; від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20). Дані правові позиції є усталеною практикою щодо відсутності підстав для визнання договорів недійсними, які укладені відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію».

Судом встановлено, що укладення договору № 1150-3474 від 03.02.2023р. (надалі - Договір) між ОСОБА_1 та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» визнається сторонами, а відтак, відповідно до ст. 82 ЦП К України дані обставини не підлягають доказуванню.

Так, відповідно до п. 4.6 Договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: Стандартна процентна ставка становить 3.00% (три цілих, нуль сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання права користування Кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою, та/або Пільговою процентною ставкою).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Тобто, Відповідачем дотримано вимоги, зокрема ст. 1048, 10561 ЦК України щодо встановлення розміру процентів за користування суми кредитом, інформація була надана (проінформована, доведена до відома) Позивачу, оскільки останнім не заперечується (визнається) укладення договору на вищезазначених умовах.

Крім того, твердження Позивача, що пунктом 4.6 договору передбачено нарахування неправомірно великої суми компенсації у разі невиконання зобов`язань за договором відповідно п. 5 ч. З ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» не відповідає дійсності та є помилковим зі сторони ОСОБА_1 , оскільки проценти за користування кредитом визначено відповідно до ст. 1048, 10561 ЦК України та не є компенсацією у разі невиконання зобов`язань за договором в розумінні п. 5 ч. З ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», а відтак вимоги щодо визнання п. 4.6 Договору недійсним є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Так, відповідно до Постанови Верховного Суду від 09.09.2020 року по справі 732/670/19, судом було зазначено про відсутність підстав, передбачених пунктом 5 частиною третьою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо недійсності кредитного договору чи окремих його пунктів, оскільки максимальний розмір пені, нарахований кредитодавцем, не перевищує 50 відсотків від суми кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 12.01.2021 року по справі 524/5556/19. «Так, судом було зазначено про безпідставність доводів позивачки про порушення положень статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», так як максимальний розмір пені, нарахований кредитодавцем, не перевищує 50 відсотків від суми кредиту, що спростовує доводи касаційної скарги у відповідній частині. При належному виконанні договірних зобов`язань штрафна санкція у вигляді пені не застосовується, при, цьому грошова сума нарахованої пені залежить і від періоду невиконання боржником взятих на себе зобов 'язань».

Тобто, норма закону, зокрема п. 5 ч. З ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» має місце щодо застосування до вимог про нарахування пені, а не до всіх умов Договору, як це зазначає Позивач.

Відповідно до Постанови Верховного суоу від 07.10.2020 р. по справі 127/33824/19 (за аналогічними правовідносинами щодо застосування, зокрема ЗУ «Про захист прав споживачів» зазначено, а саме: «... ОСОБА1 (Позичальник) через особистий кабінет на вебсайті відповідача подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе...».

«Поряд з цим, судом зазначено, про відсутність підстав щодо порушення Кредитодавцем норм статтей 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки перед укладенням. договору Кредитодавцем надано інформацію щодо обов:язкових для споживача умов договору та Відповідачем не було вчинено дії щодо введення в оману Позивача щодо приховування істотних умов правочину.»

«Крім того, судом зазначено, що за змістом статті 230 ЦК України наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.»

«Однак, оскільки Позивач звертався до Відповідача з метою укладення кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, судом встановлено про відсутність правових підстав для визнання оскаржуваного договору недійсним з указаних підстав (щодо порушень статтей 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 230 ЦК України).»

Враховуючи викладене, в діях Відповідача відсутні дії щодо порушення ст. 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» ст. 230 ЦК України та введення в оману Позивача щодо істотних умов договору, а відтак умови договору відповідають закону, внутрішній волі Позивача та погоджені між сторонами у спосіб та засіб визначеним законодавством.»

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 03.02.2020 року по справі 554/1400/16-ц.

«Так, судом було-зазначено, що виходячи із презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України, частина третя статті 215 ЦК України) обов`язок доказування недійсності правочину покладається на сторону, яка його оспорює».

«Судом визначено, що наявність умислу, нечесної підприємницької діяльності, порушення принципу добросовісності в діях Відповідача (згідно ЗУ «Про захист прав споживачів»), а також істотність значення обставин щодо яких особу введено в оману, як й сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману».

«Судом зазначено, що сторони погодили всі істотні умови договору, зокрема проценти за користування кредитом, а відтак положення про встановлення процентної ставки за кредитом не можна вважати несправедливими, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання даного положення недійсним».

Укладення кредитного договору визнається сторонами, зокрема на умовах викладених в договорі, що був долучений до матеріалів справи. При цьому волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, вказаний договір укладено за ініціативи Позивача, при цьому останній свідомо уклав договір на зазначених у ньому умовах та на час його укладення ОСОБА_1 не заявлялось додаткових вимог щодо умов спірного договору. Таким чином, при підписанні Кредитного договору Позивач погодився з усіма умовами даного правочину і взяв на себе зобов`язання щодо його виконання.

Тобто, на момент укладення Кредитного договору обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників цього правочину було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, а відтак відсутні були підстави щодо визнання Договору недійсним в певній частині.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Позивач та Відповідач, при укладенні договору досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, їх волевиявлення.було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

Так, принцип свободи договору, закріплений пунктом 3 частини першої статті 3, статтями 6, 627 ЦК України та проявляється у двох основних формах: а) свобода у прийнятті рішення про укладення договору та виборі партнера (включаючи свободу волі від примусу до укладення договору) і б) свобода у визначенні змісту договору, що укладається.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України), що в`свою чергу і було дотримано сторонами.

Також, необхідно зазначити, що через особливість укладання договору позики в електронній формі, тобто з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, виключається прямий контакт Позивача (позичальника) з Відповідачем (кредитором) та можливість спонукання позичальника до укладання договору на несправедливих умовах, а також можливість застосування до нього фізичного чи психічного тиску. .

Так, укладання Договору позики на визначених у ньому умовах є результатом вільного волевиявлення Позивача, з врахуванням, що ОСОБА_1 розумів, що дані умови договору є зручними для нього на ринку фінансових послуг в мережі інтернет (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду від 07.10.2020р. по справі 127/33824/19).

Тобто, оспорюванні Позивачем умови договору позики не суперечать нормам чинного законодавства України та погодженні сторонами Договору позики відповідно до ст.ст. 6, 536, 611, 626-628, 1046, 1048, 1054, 1056-1 ЦК України щодо свободи договору, визначення сторонами його умов, вибору контрагента, оплатності користування чужими грошовими коштами, правових наслідків порушення зобов`язання. Крім того умови договору позики не суперечать вимогам ЗУ «Про захист прав споживачів», а сам договір укладений у письмовій формі відповідно до вимог ЗУ «Про електронну комерцію» та ч.2 ст. 639 ЦК України.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 02.10.2019р. по справі 640/2755/16-ц зазначено, що Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1341 цс 15.

Судом встановлено, що Позивач визнає укладення договору на визначених в нього умовах, а відтак Відповідачем не здійснювались дії щодо порушення як надання інформації так і укладення договору на умовах, що погоджені між сторонами.

В укладеному Кредитному договорі визначені всі умови кредитування, зокрема розмір наданого кредиту, строк користування ним, порядок його надання та повернення, розмір плати за користування кредитними коштами, права та. обов`язки кредитодавця і позичальника, відповідальність сторін, а відтак у діях Відповідача відсутні порушення ЗУ «Про захист прав споживачів», як підстави для визнання п. 4.6 Договору недійсним.

Так, відповідно до п. 8.2 Договору, у разі несвоєчасного повернення отриманого Кредиту Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 2 (два) проценти від неповерненої суми Кредиту за кожен день прострочення сплати в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Також, необхідно зазначити, відповідно до ч. 2 ст. 4 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Так, ч. 2 ст. 625 ЦК України, надає право сторонам визначати розмір процентів від простроченої суми, що і було визначено в, умовах договору та погоджено між Позивачем та Відповідачем.

Право щодо нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України визначено як законом (ЦК України) так і визначено у кредитному договорі та погоджено між сторонами (відповідні правові позиції щодо застосування Кредитодавцем ст. 625 ЦК України викладені в Постанові Верховного Суду від 04.07.2018 року по справі 310/11534/13 та Постанові Верховного суду від 28.03.2018 року по справі 444/9519/12).

Відповідно до п. 8.4 Договору, Позичальник звільняється від обов`язку сплатити на користь Кредитодавця проценти від неповерненої суми Кредиту за кожен день прострочення в силу положень статті 625 Цивільного кодексуУкраїни, неустойку, штраф, пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання за даним Договором, які виникли у зв`язку з порушенням Позичальником зобов`язань за цим Договором під час дії карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- CoV-2» від 11 березня 2020 року №211 (із наступними змінами і доповненнями) та/або у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину. Крім того, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно До якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Тобто, Відповідачем взагалі не здійснюються нарахування за прострочення Позивачем грошового зобов`язання, а відтак твердження Позивача, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» здійснює будь-які нарахування по ст. 625 ЦК України не відповідають дійсності та є лише припущенням ОСОБА_1 , що не може бути доказуванням у справі (ч. 6 ст. 81 ЦПК України)

Відповідно до п. 8.3 Договору, у разі не здійснення сплати процентів за користування Кредитом у визначені цим Договором терміни, Позичальник зобов`язаний сплатити Крсдитодайцю штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від суми Кредиту. Сукупна сума неустойки, нарахованої за порушення зобов`язань Позичальником на підставі цього пункту Договору, не може перевищувати половини Кредиту (50% суми Кредиту), одержаного Позичальником за цим Договором.

В свою чергу Відповідно п. 2 ч. 2 ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування», сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Тобто, Відповідачем дотримано вимоги щодо встановлення розміру нарахування неустойки, що у цілому не перевищує 50% (п`ятдесяти відсотків) Суми Кредиту, а відтак відсутні підстави щодо визнання п. 8.3 Договору недійсним.

Відповідно до п. 10.1 Договору, Позичальник за умови дотримання вимог, передбачених п.п.10.2, 10.3 цього Договору, користується програмами лояльності Кредитодавця та сплачує проценти (відсотки) за користування Кредитом за наступними ставками: ГІромо-ставка (вид акційної процентної ставки) становить 2.25% (дві цілих, двадцять п`ять сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом протягом перших 18 (вісімнадцять ) календарних днів першого Базового періоду, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника спробувати скористатися послугами Кредитодавця. Якщо в цьому абзаці п. 10.1 Договору вказано певний розмір Промо-ставки, зазначене означає, що Позичальнику протягом вказаної у цьому абзаці кількості календарних днів першого Базового періоду надана можливість сплати процентів за користуванням Кредитом за Промо-ставкою. Якщо в цьому абзаці п.10.1 Договору замість розміру Промо-ставки вказано «-» (зазначено рисочку), зазначене означає, що можливість сплати процентів за користуванням Кредитом за Промо-ставкою цим Договором не передбачена (не була надана Позичальнику). Якщо Позичальнику протягом певного періоду була надана можливість сплати процентів за користуванням Кредитом за Промо-ставкою, з наступного для після завершення вказаного періоду проценти за користування Кредитом нараховуються Позичальнику до сплати за Пільговою процентною ставкою (якщо Позичальник згідно пунктів 10.1 та 10.2 цього Договору має можливість сплати процентів за користування Кредитом за Пільговою процентною ставкою), та/або за Зниженою процентною ставкою (якщо Позичальник згідно пунктів 10.1 та 10.3 цього Договору має можливість сплати процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою). Пільгова процентна ставка становить 2.50% (дві цілих, п`ятдесят сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом протягом першого Базового періоду, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника спробувати скористатися послугами Кредитодавця. Якщо вказаний в цьому абзаці п.10.1 Договору розмір Пільгової процентної ставки дорівнює 0,01%, зазначене означає, що Позичальнику протягом першого Базового періоду надана можливість сплати процентів за користуванням Кредитом за Пільговою процентною ставкою.

Якщо при цьому Позичальнику також надано право протягом певного періоду сплачувати проценти за користування Кредитом за Промо-ставкою, зазначене означає, що проценти за користування Кредитом за Пільговою процентною ставкою нараховуються Позичальнику з наступного для після завершення періоду сплати процентів за Промо- ставкою. Якщо вказаний в цьому абзаці п.10.1 Договору розмір Пільгової процентної ставки дорівнює 2.50 %, зазначене означає, що можливість сплати процентів за користуванням Кредитом за Пільговою процентною ставкою цим Договором не передбачена (не була надана Позичальнику). Знижена процентна ставка становить 2.50 % (дві цілих, п`ятдесят сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника до сумлінного виконання умов Договору. Якщо вказаний в цьому абзаці п.10.1 Договору розмір Зниженої процентної ставки дорівнює 0,01%, зазначене означає, що розмір Зниженої процентної ставки дорівнює розміру Пільгової процентної ставки, тобто можливість сплати процентів за Пільговою процентною ставкою фактично надається впродовж усього строку кредитування.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Позивач та Відповідач, при укладенні договору досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

Так, укладання Договору позики на визначених у ньому умовах є результатом вільного волевиявлення Позивача, з врахуванням, що ОСОБА_1 розумів, що дані умови договору є зручними для нього на ринку фінансових послуг в мережі інтернет (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду від 07.10.2020р. по справі 127/33824/19).

Тобто, оспорюванні Позивачем умови договору позики не суперечать нормам чинного законодавства України та погоджені сторонами Договору відповідно до ст.ст. 6, 536, 611, 626-628, 1046, 1048, 1054, 1056-1 ЦК України.

Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту укладання договору.

Аналогічна норма викладена в ст. 15 ЗУ «Про споживче кредитування», згідно якої споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися, від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Крім того, відповідно до п. 6.9 Договору, Позичальник має право протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня укладення Договору відмовитися від Договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів, про шо зобов`язаний повідомити Кредитодавця до закінчення вказаних 14 (чотирнадцята) календарних днів шляхом направлення відповідного повідомлення у письмовій формі на адресу Кредитодавця.

Проте, позивач правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористався та продовжував користуватись кредитом на погоджених між сторонами умовах, що також підтверджується продовженням виконанням ОСОБА_1 своїх грошових зобов 'язань (частковою сплатою грошових коштів Позивачем за договором).

Відповідно до Постанови Верховного суду від 07.02.2022р. по справі 758/2575/17 зазначено, що: «... Відповідно до статті З ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованими, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них.

Ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів, а з метою ухилення від виконання зобов`язань, є неприпустимим (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, провадження № 61-2417 сво 19).

Тобто, враховуючи судову практику, ініціювання спору Позивачем при умові часткового здійснення виконання грошових зобов`язань Позичальником є саме ухиленням від виконання обов`язків за договором та є неприпустимим зі сторони боржника, а відтак і позовні вимоги Позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до п.2 ч.І ст.9 ЗУ «Про споживче кредитування» зазначається, що: «Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з інформацією необхідною для отримання споживчого кредиту споживачем для прийняття усвідомленого рішення».

Відповідно до 11.3.1. Договору, Позичальник підтверджує, що до укладення Договору уважно ознайомився з текстом цього Договору та Правилами, а також отримав від Креднтодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та статтями 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на сайті https://creditkasa.com.ua/, що забезпечує вірне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Судом враховано, що Відповідач в поданому відзиві стверджує (а Позивач не спростовує з можливістю подати відповідь на відзив) про те, що договір № 1150-3474 від 03.02.2023р., є вже не першим договором укладеним між Позивачем і Відповідачем на аналогічних умовах, а загальна кількість кредитних договорів між сторонами становить 24 договори. Крім того, звертаємо увагу суду, що всі попередні договори Позивачем виконано в повному обсязі, що також підтверджує ознайомлення Позивача з порядком укладення та виконання договору.

Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №.5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема Цивільного кодексу (статті 215, 1048 - 1052. 1054 - 1055), статті 18-19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Із матеріалів справи вбачається, що оспорюваний договір укладений в письмовій формі, він підписаний повноважними особами, містить всі суттєві умови передбачені законом для договорів і які мають істотне значення, а також які були узгоджені сторонами.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 16 січня 2013 року № 6-161цс12, відповідно до ч.ч.І та 2 ст. 215 ЦК У країни підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.І-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За положеннями ч.І, ч.6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Згідно із п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Враховуючи викладене, в діях Кредитодавня відсутні дії щодо порушення ст. 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 230 ЦК України та введення в оману Позивача щодо істотних умов договору, а відтак умови договору відповідають закону, внутрішній волі Позивача та погоджені між сторонами у спосіб та засіб визначеним законодавством. За наведених обставин, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТзОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" про визнання недійсним кредитного договору.

У зв`язку з відмовою у позові, суд, у відповідності до положення ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне залишити за позивачем витрати, пов`язані із наданням йому правничої допомоги.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 81, 263 - 265 ЦПК України, на підставі ст. ст. 6, 203, 627- 629, 1054 - 1056-1 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТзОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" про визнання недійсним п. 4.6, 8.2, 8.3, 10.1 кредитного договору № 1150-3474 від 03.02.2023р. між ОСОБА_1 та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» , а також стягнення витрат Позивача на правову допомогу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Відповідач: ТзОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, оф. 407, код ЄДРПОУ 38548598.

Повний текст судового рішення складено 27 липня 2023 року.

Суддя Маневицького районного суду

Волинської області Ониско Р.В.