Справа № 357/2102/18

1-кп/357/277/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.07.2023 м. Біла Церква. Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , в ході розгляду у відкритому судовому засіданні кримінального провадження № 12017100000000841 від 09.08.2018 р. відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква Київської області, громадянина України, освіта середня, розлученого, має на утриманні малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працюючого, раніше не судимого, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 146 ч.2 КК України

У С Т А Н О В И В:

доведеним, що взимку 2016 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений) ОСОБА_5 , перебуваючи у дружніх відносинах з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 , господарська діяльність якого пов`язана із наданням соціальної допомоги особам, які проходять курс реабілітації та ресоціалізації від наркологічної залежності, погодився на волонтерських засадах допомагати ОСОБА_7 за місцем проведення ним своєї господарської діяльності, а саме за адресою: АДРЕСА_2 .

13.06.2017, приблизно о 23 год. 00 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи у приміщені будинку АДРЕСА_2 , разом із невстановленою досудовим розслідуванням особою, під цас надання на волонтерських засадах допомоги фізичній особі - підприємцю ОСОБА_7 , на ґрунті раптово виникнувши неприязних відносин вступив у словесний конфлікт з громадянином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який на той час проходив курс реабілітації та ресоціалізації від наркологічної залежності з правом тимчасового проживання у вищевказаному будинку, відповідно до укладеного 08.06.2017 між ОСОБА_4 та фізичною - особою підприємцем ОСОБА_7 договору про надання послуг.

В результаті словесного конфлікту з ОСОБА_4 , усвідомлюючи незаконність своїх дій, ОСОБА_5 , діючи умисно, порушуючи основні права, свободи та інші загальнолюдські цінності, які повинна мати кожна людина і які закріплені в Конституції України, а саме на повагу гідності громадянина, права на фізичну свободу та особисту недоторканність, непіддання катуванню та порушуючи тим самим вимоги ст.ст. 19,23, 29,32,33 Конституції України, всупереч нормам Декларації ООН «Про захист усіх осіб від насильницького зникнення» від 18 грудня 1992 року, ратифікованої Україною 17.07.1997 року), шляхом заподіяння фізичних страждань ОСОБА_4 , що виражалися у спричиненні болю внаслідок заподіяння фізичного впливу на організм людини у вигляді нанесення ударів руками та ногами по голові та різних частинах тіла, а також моральних страждань, що проявились у формі образ, поєднаних з незаконним проведенням медичних процедур проти волі останнього, які полягали у введенні невстановлених лікарських засобів в організм ОСОБА_4 , частково подолав його волю до опору.

Після чого, зв`язавши ноги та руки ОСОБА_4 мотузкою для того, щоб останній не мав можливості покинути приміщення будинку, разом із невстановленою досудовим розслідуванням особою затягнув його до цокольного приміщення будинку, чим фактично позбавив потерпілого всупереч його волі змоги вільного пересування та вибору місця перебування. В подальшому, у період часу з 23.30 годин 13.06.2017 до 14.00 години 20.06.2017, ОСОБА_5 став незаконно утримувати ОСОБА_4 в цокольному приміщені будинку за вказаною вище адресою із зв`язаними руками та ногами мотузкою, завдавши при цьому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткий розлад здоров`я ОСОБА_4 (за критерієм тривалості розладу здоров`я).

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 146 ч.2 КК України не визнав та пояснив суду, що він не вчиняв протиправних дій стосовно ОСОБА_4 , у яких його обвинувачують. Не розуміє на чому грунтується обвинувачення стосовно нього. Чому ОСОБА_4 стосовно нього дав такі показання пояснити не може. Позов не визнає. Просить його виправдати.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_5 своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 146 ч.2 КК України, його винуватість у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 146 ч.2 КК України підтверджується доказами дослідженими судом:

показаннями потерпілого ОСОБА_4 про те, що у той час він був залежним від наркотичних засобів. Його батьки для його реабілітації знайшов закритий реабілітаційний центр. В один із місяців 8 числа приблизно о 9 годині коли він з батьками приїхали у реабілітаційний центр, їх провели до кабінету. Вони почали спілкуватися із представником центру. Був психолог ОСОБА_8 . Йому повідомили, що час реабілітації від 3 місяців до 1 року. Розповіли умови у яких він буде, як буде відбуватися вихід із синдрому залежності, 4 разове харчування, прогулянки. Так він потрапив до цього центру. Числа не пам`ятає, це був вівторок, біля 23 години йому було погано, не міг заснути. Перед цим йому зробили три укола. Почув кроки, побачив ОСОБА_9 , поросив у нього дати покурити. Раніше він привіз із собою блок цигарок. До цього він курив багато. ОСОБА_5 йому відмовив у цьому. У ОСОБА_9 він запитав, що треба зробити, щоб він дав закурити. ОСОБА_5 сказав, що є правила будинку. Він сказав звертаючись до ОСОБА_9 : можливо вени вскрити. ОСОБА_5 відповів: що хочеш роби. Після цього він забіг до кімнати, узяв лєзвіє, та порізав нею собі руку. ОСОБА_5 підбіг до нього, схватив за одну руку, його дружина за іншу руку. Потім його скрутили і поклали на підлогу. У ОСОБА_9 була вірьовка, він сказав ОСОБА_10 допоможи зв`язати. Його повалили на підлогу, зв`язали йому руки. Його зв`язували ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ззаді стояв повар. Після цього ОСОБА_9 сказав дружині: принеси медикаменти. Йому окремо зв`язали руки, потім ноги, щоб не кричав замотали рота скотчем. Коли ОСОБА_9 знаходився біля нього йому було нанесено два удари, хто саме наносив йому удари він не бачив. Він був зв`язаний у положені ластівки. ОСОБА_5 зробив йому три уколи. Він бачив ковпачок у роті ОСОБА_9 Після цього ОСОБА_9 і ОСОБА_10 занесли його у цокольне приміщення бані. Він на їх адресу виражався нецензурними словами. У цокольному приміщенні він просив, щоб його розв`язали. ОСОБА_5 на це ніяк не реагував. Він говорив, що у нього болять ноги. На що ОСОБА_9 сказав, нічого переболять. Потім принесли матрац. Його поклали на матрац. Принесли відро для туалету. Потім він заснув. Йому було зроблено усього дев`ять уколів: три до, три коли вени різав, три у цокольному приміщенні. Під ранок він почув шуршання. Пробачив ОСОБА_11 . Він спитав у нього як почувається, він відповів, що не бушує. Потім він знову заснув. Почув голосну музику. Повар приніс йому їжу. Руки і ноги у нього були зв`язані. Їв нагинаючись до тарілки. Так продовжувалось декілька днів. Кожну ніч, із ним хтось ночував. На четвертий день перебування у підвалі, був з ним реабілітант ОСОБА_12 із ОСОБА_13 . ОСОБА_5 зв`язував його ноги темною мотузкою, другий кінець якої був прив`язаний до відра, у яке він ходив як туалету. При цьому коли він це робив усі нечистоти попадали на його одяг. Він щоденно просився розв`язати його. У понеділок приблизно о 14 годині прийшов психолог ОСОБА_8 запитав у нього як справи, чи не бушує. Він просив його відв`язати його. Психолог сказав, що завтра розв`яжуть. До нього приходив консультант, якого звати чи ОСОБА_14 чи ОСОБА_15 , який по людськи до нього відносився. Він його розв`язав і сказав, що ОСОБА_8 його чекає на першому поверсі, там проводиться групова терапія. Там були психолог ОСОБА_16 , була групова терапія. Його посадили на диван, від нього був сильний запах. З його ніг мотузку зняли, на руках мотузка ще була. При інших реабалатінтах його принижували, говорили: до чого ти себе довів. Він попросив пробачення і сказав, що буде себе вести тихо і смирно. Після словесної групової терапії йому дозволили прийняти душ. Центр де він перебував був закритого типу. У період знаходження у центрі у нього були постійні головні болі, плигав тиск, йому давали пігулки. Він у підвалі у цокольному поверсі був з вівторка до вівторка. Почував себе погано, через те, що його вивели до групи, коли він був смердючий, у сечі, це його психологічно надломило. Зв`язували його тому, що так сказав ОСОБА_9 . У реабалатаційному центрі він пробув рівно 40 днів. У один із днів, коли була групова терапія до центру приїхала поліція. Цей реабілітаційний центр знайшов по оголошенню його батько. У оголошенні було зазначено, що реабілітаційний центр лікує залежність від алкоголю, наркотиків, азартних ігор. Чи була ліцензія на цю діяльність у цьому закладі, йому не відомо. Жодного лікаря там не було. Розташований реабілітаційний центр у двоповерховому булинку по АДРЕСА_2 . Йому у реабілітаційному центрі давали пігулки, робили уколи. Уколи робили кожний день перед сном. Що їм, йому кололи, він не знає. Він собі наніс близько 5 ударів бритвою по руці. Це було у присутності ОСОБА_9 , він це бачив. При цьому ОСОБА_9 карета швидка медична допомога не було викликана до нього після цього. Поліцію також не викликали. Перебуваючи у зазначеному центрі він не був вільним у своєму переміщенні, щоб вийти з центру. Він до батьків з центру зміг зателефонувати на 30 день. При здійсненні тих подій, які вчиняв стосовно нього ОСОБА_9 він не міг вирватися, покинути те приміщення де перебував. Його до підвалу віднесли ОСОБА_9 та інші особи за вказівкою ОСОБА_9 . При цьому його руки були зв`язані. Ноги були прив`язані до рук за спиною. ОСОБА_9 прив`язував його до батареї. Коли він був звільнений точної дати не пам`ятає ОСОБА_17 сім днів була прив`язана до його рук. У нього були ОСОБА_9 і за його вказівкою зв`язані руки і ноги окремо. Його перебування у підвалі бачили інші реабілітанти, у т.ч. ОСОБА_12 із Чернігівської області, ОСОБА_18 із ОСОБА_19 . Коли з нього була знята мотузка, йому медична допомога не надавалася. Аналогічні його випадку, у цьому реабілітаційному центрі, мали місце і з іншими реабілітантами. Цивільний позов підтримує, просить його задовольнити. За проходження реабалітації гроші платив його батько. Приміщення реабілітаційного центру обладнано решітками на вікнах. Була сувора заборона реабілітантами покидати приміщення центру. Заборонялося виходити на вулицю. Були встановлені обмеження у користуванні мобільним телефоном, його мобільний телефон відділи батькам. ОСОБА_5 відмовляв йому у його наміру подзвонити батькам. Цей центр є закритого типу. Вимоги до їх роботи у центрі були: прибирати подвір`я, будинок мили, вони сапали картоплю. Під час проходження реабілітації він лікарів у центрі не бачив. Будь-яких рецептів на ліки він не бачив. Він дійсно погрожував ОСОБА_9 що застосує до себе лезо, перед його застосуванням стосовно себе. На це ОСОБА_9 сказав йому: що хочеш те і роби. Він був виписаний із центру тому, що приїхала поліція. Роботою центру керували - керівник і консультанти. Хто був директором центру не пам`ятає. ОСОБА_5 працював консультантом, крім нього ще працювало у центрі три консультанта. На сьогодні він не вживає наркотичні засоби. Вважає, що вчинив невірно порізавши собі вени. Причиною що його зв`язали було те, що він порізав собі вени. ОСОБА_5 здалося, що він веде себе неадекватно. Інші реабілітанти допомогали ОСОБА_9 зв`язувати його, виконували вказівки ОСОБА_9 . Його вдарили в ліву частину спини, зліва тоді був ОСОБА_9 , ударів було два. Він не бачив, щоб ОСОБА_9 бив його, але там знаходився ОСОБА_9 . Інша особа не могла його тоді вдарити. ОСОБА_5 наносив йому удари руками, ногами ні ОСОБА_9 , ніхто інший його не бив. Він утримувався у підвальному приміщенні з 13 до 20 червня. Вночі ОСОБА_9 сидів біля нього коли чергував. Він протягом тижня утримувався у підвальному приміщенні. Із цих семи днів коли він утримувався у підвальному приміщенні були дні коли ОСОБА_9 не був, однак його продовжували утримувати в приміщенні. Чому його при цьому ніхто не звільняв він не знає. Він до цього реабілітаціного центру прибув разом із батьками. Договір був підписаний між психологом і батьком та ним. Він особисто не цікавився чи є цей центр, реабілітаційним центром. До поступлення у цей центр він не цікавився, які методи реабілітації у цьому центрі. Але батьки йому сказали: будеш як на курорті. Однак куди потрапив, почав розуміти коли опинився уже в цьому центрі. Просив його відпустити. Вважає, що саме ОСОБА_9 його утримував у підвальному приміщенні. До нього у підвальне приміщення спускався директор центру ОСОБА_11 , сказав звертаючись до нього, що тебе звільнять, але його ніхто не звільняв. Чиє було рішення звільнити його із підвального приміщення не знає. Він наполягає, що ОСОБА_9 у період з 13 до 20 червня позбавив його волі. Вважає неправильним зазначення, що лише ОСОБА_9 його утримував. Вважає ОСОБА_9 також керував діями інших осіб у питанні його утримання у підвальному приміщенні проти його волі. Цивільний позов підтримує у повному обсязі, документи які підтвердужали б передання ним коштів ОСОБА_9 , у нього відсутні;

показаннями свідка ОСОБА_20 про те, що він є батьком потерпілого. Приблизно 5 червня 2017 р. його дружина побачила оголошення про те, що у одному із закладів лікують наркозалежних. Їх син був наркозалежним. Дружина зателефонувала за вказаним телефоном і взнала, що потрібно для цього зробити. 08 червня приїхали переговорили, заплатили 10000 грн. Умови були такі: відвідувати сина не можна. Коли вони відвідали центр реабілітації то побачили що це 2-поверхове приміщення, було чисто. Вони уклали договір на 6 місяців. Платили щомісячно. Зв`язок із ОСОБА_21 . Жінка телефонувала ОСОБА_22 цікавилася. Потім цей ОСОБА_23 повідомив, що син надебоширив, побуде зв`язаним. Він же сказав, що коли син буде виходити із своєї залежності не відваідувати його. Він особисто передавав кошти. Син говорив йому що їх звільнила поліція. Син говорив, що попросив цигарку, чергував у цей день ОСОБА_9 . Йому цигарку не дали, щось між ними відбулося. Потім йому щось укололи. Казав, що ОСОБА_9 зв`язував і колов. Занесли у підвал, зв`язали по руках і ногах. Були після цього на руках і ногах сліди. Він особисто бачив сліди на руках і ногах сина від мотузки. З 13 по 19 червня син був у підвалі, там лежав, просився відпустити. Коли син приїхав додому він здивувався, оскільки планували, що він там буде 6 місяців. Усе що сталося із сином він знає із його слів. Хто насправді що робив із сином він особисто не бачив, знає зі слів сина. Ці непорозуміння між сином і ОСОБА_9 виникли через те, що син хотів покурити. Про те, що син хотів порізати собі вени на руках, як причину конфлікту, йому не відомо. Їх син не закінчив курс лікування. Чи перестав син вживати наркотичні засоби йому невідомо. Хто на той час керував реабілітаційним центром йому невідомо. Він спілкувався із ОСОБА_21 . Був іще ОСОБА_24 , але не ОСОБА_9 . Який був графік роботи ОСОБА_9 у реабілітаційному центрі він не знає. Суду говорить правду. Усе, що повідомив знає зі слів сина;

показаннями свідка ОСОБА_25 про те, що він у 2017 р. більш точної дати не пам`ятає він проходив реабілітацію у центрі «Нове життя». Його привезли до центру його батьки для реабілітації. Які заповнювалися при цьому документи для проходження реабілітації у цьому центрі він точно сказати не може, цим займалися його батьки. Знає, що укладався якийсь договір, за його перебування у центрі батьки платили по 10000 грн. щомісяця. У той час він був наркозалежним. Реабілітація передбачала 12 крокову програму. Їм давали якісь пігулки і кололи якісь ін`єкції, які саме сказати не може. Центр цей закритого типу. Його не можна було самостійно покинути. Перебування реабілітантів у центрі відбувалося під постійним наглядом персоналу центру. На вікнах центру були решітки, територія огороджена. Він особисто намагався втекти із центру, але його впіймали і повернули до центру. У центрі забороняли користуватися мобільним телефоном, дозволялося телефонувати 1 раз на дві неділі і лише під наглядом/контролем консультанта. Згоду на використання телефону давав ОСОБА_9 . Усе відбувалося у центрі під наглядом за реабілітантами, у т.ч. щодо виконання ними робіт, обслуговування. ОСОБА_5 у цьому центрі був головним консультантом. З ОСОБА_26 він знайомий оскільки він у той час також був у цьому центрі. Одного разу він побачив, що ОСОБА_26 прив`язаний до батареї і біля нього знаходиться відро для потреб. ОСОБА_26 розповідав йому, що йому не сподобалось як до нього відносяться у центрі. Він полоснув себе по венах. Після цього його перев`язали і кинули на підвал. Коли ОСОБА_4 ув`язнювали він не бачив. ОСОБА_26 розповідав, що він пролежав у підвалі один тиждень. Коли ОСОБА_26 порізав собі вени, він надіявся що викличуть швидку медичну допомогу, але його зв`язали і кинули на підвал. ОСОБА_4 було звільнено 18 червня з підвального приміщення. Вказівку звільнити із підвалу давав ОСОБА_9 . ОСОБА_4 був у пригніченому стані, його підняли із підвалу, звільнили, розв`язали руки. Коли ОСОБА_4 підняли то показували іншим реабілітантам, а всього у той час у приміщенні куди привели ОСОБА_4 було 7 чи 8 реабілітантів, то сказали: дивіться, що може бути якщо вести себе погано. Зв`язування і тримання у підвалі ОСОБА_26 застосовували як методи його перевиховання. ОСОБА_5 у центрі працював сутки двоє. У центрі були інші консультанти, яких звали ОСОБА_27 , ще одна дівчина, ОСОБА_28 . Разом із ОСОБА_5 було 4 консультанти. Що здійснював ОСОБА_5 13 червня стосовно ОСОБА_26 він особисто не бачив, знає про це зі слів ОСОБА_26 . Його особисто із цього центру витягнули працівники СБУ. Хазяйвам реабілітаційного центру було вигідно тримати у центрі реабілітантів. ОСОБА_4 він вперше побачив 17 червня він був заплаканий у пригніченому стані, обпісяного у підвалі, коли руки у нього були зв`язані, на полу знаходився матрац, а він знаходився на ньому. Руки і ноги були зв`язані. Підвал це цокольне приміщення де були душ та сауна, має одне маленьке вікно у сауні. Коли він зайшов у це приміщення там було темно, хтось із консультантів включив світло і там він побачив у щойно розказаному стані ОСОБА_4. Він потрапив до цього приміщення через те, що брався інструмент для прибирання, який знаходився там. Після того як інструмент було взято, було виключено світло у приміщенні, приміщення було закрито, у ньому залишався ОСОБА_26 . Він з ОСОБА_26 розмовляв після 17 червня. Він нічого з того, що розповідає суду не видумує, розповідає правду про те, що йому відомо, що мало місце з ОСОБА_26 . Які конкретно йому лікарські засоби вводили за час перебування у цьому центрі не знає. Йому ОСОБА_26 казав, що йому також щось кололи, що саме він не знає. Він бачив, як 17 числа ОСОБА_9 спускався у підвал, маючи при собі шприц чимось наповнений із рідиною прозорого кольору. Яка конкретно рідина була у шприці він не знає. У підвалі у цей час був лише ОСОБА_26 . ОСОБА_4 18 червня підняли з підвалу пообіді. ОСОБА_4 підняли із підвалу уже розв`язаним. Він бачив на зап`ястях обох рук і ніг ОСОБА_26 сліди від мотузки, червоні полоски і були у нього опухші руки. Також бачив на його руці порізи від леза. Його звільнили із реабілітаційного центру то ж дня як і ОСОБА_4. Вважає, що ОСОБА_26 не міг покинути приміщення підвалу, т.я. крім того, що були зв`язані руки і ноги, він також був від руки і ноги прив`язаний до чавунної батареї близько 20 секцій, яка лежала просто на підлозі. Від батареї до руки і ноги відстань мотузки близько 50 см. Якого кольору була мотузка не пам`ятає. Але вона була вона капронова товстою у діаметрі приблизно як палець. ОСОБА_4 йому розповідав, що його міцно зв`язували і від цього у нього затікали руки і ноги. Зі слів ОСОБА_26 він знає, що його зв`язував ОСОБА_9 і утримували за вказівкою ОСОБА_9 у підвалі. Суду говорить правду;

письмовими доказами, дослідженими судом:

витягом з ЄРДР № 12017100000000841 від 09.08.2017 р. за ст. 146 ч.2 КК України. Матеріали правоохоронних та контролюючих органів. Фабула: невстановлені особи з корисливих мотивів, під приводом надання медичної допомоги у лікуванні алкогольної та наркотичної залежності, незаконно утримували громадян України в приміщеннях приватних будинків на території Київської області;

рапортом старшого слідчого СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_29 від 09.08.2017 р. на адресу заступника начальника ГУ НП у м. Києві - начальнику СУ ОСОБА_30 наступного змісту: доповідаю, що 18.07.2017 р. під час проведення ряду санкціонованих обшуків по матеріалах кримінального провадження № 42017100000000151 від 07.02.2017 р. в будинку АДРЕСА_2 … група осіб, під приводом надання медичної допомоги у лікуванні алкогольної та наркотичної залежності незаконно позбавляла волі громадян, утримуючи їх в вказаних приміщеннях. На підставі викладеного, керуючись ст. 214 КПК України, прошу ОСОБА_31 дозволу на внесення вказаних матеріалів до журналу Єдиного обліку заяв та повідомлень за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 146 КК України;

заявою ОСОБА_4 від 18.07.2017 р. у якій зазначено: хочу повідомити правоохоронним органам про те, що мене утримували проти моєї волі та бажання чим порушили моє право на свободу за адресою АДРЕСА_2 в приватному будинку в якому застосовувались тортури відносно мене. Головний будинку ОСОБА_32 (психолог);

заявою ОСОБА_4 від 04.09.2017 р. про залучення до провадження як потерпілого на адресу старшого слідчого СУ ГУ НП в м. Києві ОСОБА_29 про те що: в період часу з 08.06.2017 р. по 18.07.2017 р. за адресою АДРЕСА_2 працівники реабілітаційного центру «Нове життя» директор ОСОБА_7 , психолог ОСОБА_33 , консультанти ОСОБА_5 , ОСОБА_34 , дівчина ОСОБА_35 незаконно позбавили його волі, вільного пересування під приводом лікування від наркозалежності. При цьому принижували його людську гідність, спричинивши йому тілесні ушкодження, завдавши тілесного болю, спричинивши психологічний тиск, а також завдавши матеріального збитку в розмірі 20 тис. грн.;

заявою ОСОБА_4 від 18.07.2017 р. з повідомленням правоохоронних органів про те, що його утримували проти його волі та бажання чим порушили його право на свободу за адресою АДРЕСА_2 в приватному будинку в якому застосовували тортури відносно нього. Головний будинку ОСОБА_33 (психолог);

протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11.09.2017 р., відповідно до якого потерпілий ОСОБА_4 на фото № 2 впізнав ОСОБА_5 , який застосувавши фізичну силу (зв`язував руки та ноги мотузкою) проти його волі утримував в підвальному приміщенні будинку АДРЕСА_2 . Згідно довідки долученої до протоколу на фото № 2 зображений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 28.09.2017 р. про дозвіл на проведення огляду в приміщенні будинку АДРЕСА_2 ;

протоколом огляду від 02.20.2017 р. за участі потерпілого ОСОБА_4 домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 з фототаблицею до протоколу із зображенням приміщень де ОСОБА_4 проходив реабілітацію та був у цокольному приміщенні позбавлений волі ОСОБА_5 та іншими особами із застосуванням фізичної сили, введення невідомих медичних препаратів в його організм та зв`язування, прив`язування мотузкою до батареї (радіатора);

протоколом огляду предметів від 27.11.2017 р. з фототаблицею, постановою про визнання речових доказів та направлення їх на відповідальне зберігання від 27.11.2017 р.: мотузки коричневого кольору та мотузки чорного кольору;

ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 28.09.2017 р. про надання тимчасового доступу до оригіналів речей і документів; протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 28.09.2017 р.; описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 28.09.2017 р.;

постановою про визнання речових доказів та направлення їх на відповідальне зберігання від 12.02.2018 р.: оригіналу договору про надання послуг від 08.06.2017 р. на ім`я ОСОБА_4 , бланк документу - заяви від ОСОБА_20 від 08.06.2017 р.;

протоколом проведення слідчого експерименту від 14.11.2017 р. з потерпілим ОСОБА_4 з фототаблицею, в ході якого він розказав і показав як він перебуваючи в реабілітаційному центрі «Нове життя» 08.06.2017 р. після словесного конфлікту з ОСОБА_5 був зв`язаний мотузками та поміщений до підвального приміщення будинку, пізніше був прив`язаний до чавунної радіаторної батареї за допомогоью имотузки, прив`язаної до зв`язаних ніг. Так він утримувався у зв`язаному стані до 18.06.2017 р. під час перебування в підвальному приміщенні їсти приходилось без допомоги рук, в туалет приходилось ходити зі зв`язаними руками у залишене для нього ОСОБА_5 відро;

висновком експерта № 2357 від 06.09.2017 р. відповідно до якого при судово-медичній експертизі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 виявлені рубці - на тильній поверхні правого передпліччя в нижній третині, тильно-променевій поверхні лівого зап`ястку, передній поверхні правого та лівого колінних суглобів. Вказані рубці є наслідком загоєння забійних ран, які могли утворитись 13.06.2017 р. від дії тупого предмета (предметів) та відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я (за критерієм тривалості розладу здоров`я);

висновком експерта № 8-4/2419 від 30.11.2017 р., відповідно до зазначеного у пунктах 1,2: рукописні записи в зошиті, журналі обліку процедур видачі медикаментів датовані…, виконані ОСОБА_5 , ОСОБА_36 ;

ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20.06.2017 р. про дозвіл проведення обшуку за адресою АДРЕСА_2 ; протоколом обшуку від 18.07.2017 р. за вказаною адресою, збережною розпискою від 28.09.2017 р. про отримання ОСОБА_7 на відповідальне збереження від слідчого зазначених у розписці документів, речей, мобільних телефонів, флеш-карт (всього зазначених у 56 пунктах);

висновком експерта № 11-2/5302 від 31.10.2017 р., відповідно до якого в наданих на дослідження рідині, що міститься в ампулі з написом «Сибазон…» та чотирьох таблетках виявлено психотропну речовину. Надані на дослідження фрагмент таблетки білого кольору масою 0,088 г. містить у своєму складі сильнодіючий лікарський засіб. Надані на дослідження чотири таблетки білого кольору, що містяться в двох фрагментах блістерної упаковки з написом «Димедро…» загальною масою 0,612 г. містять у своєму складі сильнодіючий лікарський засіб. Маса діазепаму в рідині становить 0,010 г., маса дазепаму в чотирьох таблетках становить 0,020 г. Загальна маса деазепаму в наданих рідині і таблетках становить 0,030 г. Наданий на дослідження фрагмент таблетки білого кольору масою 0,088 г. містить сильнодіючий засіб - зопіклон, маса якого у фрагменті таблетки становить 0,0035 г. Надані на дослідження чотири таблетки білого кольору в двох фрагментах білстерної упаковки з написом «Димедро… загальною масою 0,612 г. містячть у своєму складі сильнодіючий лікарський засіб - дифенгідрамін (димедрол)

постановою про визнання речових доказів та направлення їх на відповідальне збереження від 27.11.2017: сибазон, діазепам, димедрол;

протоколом огляду від 30.08.2017 р., протоколом огляду предметів від 28.09.2017 р., речей вилучених при обшуку за адресою АДРЕСА_2;

наказом ГУ НП у м. Києві № 985 від 20.07.2018 р. щодо визначення місця розташування та проведення досудового розслідування відділів Слідчого управління ГУ НП у м. Києві за адресами … (Шевченківський район м. Києва, Голосіївський район м. Києва, Подільський район м. Києва);

дорученням начальника відділу СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_37 наданого старшому слідчому СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_38 проведення огляду в приміщенні будинку АДРЕСА_2 ;

постановою про виділення матеріалів досудового розслідування від 04.10.2017 р. прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_3 із зазначенням оригіналів і копій документів, які виділяються із кримінального провадження № 42017100000000151 від 07.02.2017 р. для приєднання до кримінального провадження № 12017100000000841 від 09.08.2017 р.;

дорученням старшого слідчого СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_29 від 17.08.2017 р. в порядку ст. 40 КПК України начальнику УПН ГУ НП у м. Києві виконання зазначеного у доручення у кримінальному провадженні № 12017100000000841 від 09.08.2017 р.;

супровідним листом від 04.09.2017 р. начальника УПН ОСОБА_39 на адресу старшого слідчого СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_29 про виконання доручення та додатках без зазначення їх кількості;

дорученням старшого слідчого СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_40 від 03.01.2017 р. в порядку ст. 40 КПК України начальнику УПН ГУ НП у м. Києві виконання зазначеного у доручення у кримінальному провадженні № 12017100000000841 від 09.08.2017 р., яке отримане 03.01.2018 р.; дорученням старшого слідчого СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_29 від 04.12.2017 р., від 02.10.2017 р., від 06.11.2017 р.17.08.2017 р. в порядку ст. 40 КПК України начальнику УПН ГУ НП у м. Києві виконання зазначеного у доручення у кримінальному провадженні № 12017100000000841 від 09.08.2017 р.

Суд вказані надані прокурором докази визнає належними та допустимими.

Суд відхиляє, визнає неспроможними доводи сторони захисту, щодо недопустимості зазначених доказів обвинувачення через недотримання при їх збиранні вимог КПК України.

тороною захисту надані наступні докази.

Показання свідка ОСОБА_7 про те. Що він є ФОП ОСОБА_11 засновником з якого часу не пам`ятає центру реабілітації «Нове життя» у с. Трушки Білоцерківського району Київської області. Центр припинив діяльність у 2018 р. У період роботи зазначеного центру він надавав послуги проживання і реабілітації від наркоманії, алкоголізму. З ОСОБА_9 познайомився у 2014 р. як реабілітантом центру. Після лікування ОСОБА_9 залишився у центрі у якості волонтера. ОСОБА_4 був особою стосовно якого батьки звернулися до центру для його реабілітації. Він був на реабілітації не довго і курс не закінчив. Які відносини у ОСОБА_26 були з іншими реабілітантами і персоналом центру не пам`ятає. Він не може відповідати за ОСОБА_4 стосовно того що ОСОБА_9 тримав його у підвалі. Він був директором реабілітаційного центру. У Центрі були визначені правила для реабілітантів. Вони з ними ознайомлювалися при підписанні договору про їх реабілітацію. Оплата за реабілітацію центру здійснювалася. Чи укладався договір на реабілітацію ОСОБА_26 не пам`ятає. Курс реабілітації передбачав: змусити себе піти проти себе. Реабілітація пов`язувалася із лекційними курсами, прибиранням будинку, косили траву тощо. Якщо реабілітанти відмовлялися від цього, то їх умовляли це робити, але примусити не могли. Засоби зв`язку при находженні у центрі телефони, гаджети використовувати не дозволялось. Вони належні їм були у нього. На окремих вікнах центру були грати. Двері центру були зачинені. Реабілітанти могли покинути центр. Якщо вони потребували медичної допомоги, уколів, то їх возили до лікаря. Посади медичного працівника у реабілітаціному центрі не було. У час ломки реабілітанта його просто утихомирювали. Нарколога у центрі не було. У реабілітаційному центрі є сауна у підвальному приміщенні. Він підвальне приміщення у червні 2017 р. відвідував ОСОБА_4 там не бачив ОСОБА_26 особисто до нього не звертався. Після 20 червня 2017 р. на руках, ногах ОСОБА_26 він не бачив слідів, які б свідчили про його зв`язування, прив`язування. Реабілітанта ОСОБА_41 він не пам`ятає. Підстав проводити службову перевірку у центрі за обставин щодо ОСОБА_26 не було, оскільки це не пов`язано із центром, а є його стосунками із ОСОБА_5. ОСОБА_5 дійсно допомагав у центрі на волонтерських засадах. Суть якого була у тому, що ОСОБА_9 залишився допомагати у центрі передавати досвід у тверезості. ОСОБА_5 як волонтер гроші не заробляв при цьому. Письмово ОСОБА_9 не були визначені права, обов`язки як волонтера;

показання свідка ОСОБА_42 про те, що ОСОБА_9 знає з 2015,2016 року. Реабілітаційним центром «Нове життя» керував ОСОБА_11 . У центрі ОСОБА_5 спочатку проходив сам лікування. ОСОБА_43 потім там працював. Центр це будівля у якій є цокольний поверх, технічні приміщення. До цокольного приміщення доступ мали усі хто був у центрі, приміщенні, реабілітанти також мали доступ. Не може сказати щоб до реабілітантів застосовували методи впливу. ОСОБА_4 знає як реабілітанта, який до центру потрапив як наркозалежний. Як він проходив реабілітацію не пам`ятає. У нього особисто з ОСОБА_26 конфліктів не було. Він не бачив, щоб до ОСОБА_26 у центрі застосовували методи фізичного впливу. Йому нічого не відомо з приводу утримання ОСОБА_44 у цокольному приміщенні насильно. Це не можливо було сховати від інших хто був у центрі. У цокольному поверсі була дошка для прасування. До ОСОБА_26 він не спускався і не розв`язував ОСОБА_4, не звільняв його. Коли відвідував цокольний поверх не бачив там ОСОБА_4. Договорів не було про його участь у реабілітаційному центрі, здійснені там ним особисто певної роботи. Він від ОСОБА_26 гроші не отримував за реабілітацію. Які були обов`язки у реабілітантів не пам`ятає Адресу реабілітаційного центру «Нове життя» не пам`ятає. Чи була сигналізація у реабілітаціному центрі сказати не може. На вікнах першого поверху були грати. Чи були у цокольному поверсі радіаторні батареї сказати не може. При оформленні до реабілітаційного центру говорилося про обмеження у користуванні речами, спілкуванні з рідними. Курили реабілітанти гуртом, виділявся певний час для куріння. Для користування мобільним телефоном були встановлені якісь правила, які йому не відомо. Щодо вказівок реабілітантам виконання робіт йому нічого не відомо. Про підстави для застосування до реабілітантів санкцій йому нічого не відомо. Про наявність у ОСОБА_11 документів про діяльність центру йому не відомо, він цим у нього не цікавився. Про наявність у штаті центру медичних працівників .здійснення реабілітантам ін`єкцій, отримання, видачу пігулок для вживання, йому нічого не відомо. Надання ліків, ін`єкцій реабілітантам він не бачив. Про вживання будь-яких лікарських засобів реабілітантами йому не відомо. Якщо реабілітант хотів собі зробити шкоду, то який був алгоритм дій персоналу при цьому, йому не відомо. Як мав себе поводити персонал у цих ситуаціях йому не відомо. Про дії персоналу ,коли такі дії з боку реабілітантів були, йому не відомо. Окрім лекцій реабілітантам також була: поведінкова терапія: режим, їжа, відпочинок, програмні кінофільми, спортивні навантаження, мотивація на одуження. Що ще робили йому не відомо Не пам`ятає щоб ОСОБА_26 до нього звертався щоб він його звільнив. Його до центру запросив ОСОБА_11 для надання інформаційних послуг, 3-4 рази на неділю. Він вважав, що має право це робити. Про його право це робити не задумувався. Зміст своїх лекцій він ні з ким не погоджував. ОСОБА_5 наскільки йому відомо займався у центрі побутовими питаннями - купляв продукти, питанням харчування, порядку у будинку, супровід життя реабілітантів. З реабілітантами черговими залишалися реабілітанти які раніше пройшли курс реабілітації у центрі. Що при цьому входило до їх обов`язків йому не відомо. Йому не відомо щоб хтось вчиняв протиправні дії стосовно ОСОБА_26 . Він не пам`ятає зустрічі з ОСОБА_26 ;

лист відповідь керівника РЦ «Нове життя» від 08.02.2018 р. на адресу адвоката ОСОБА_6 , відповідно до якого ОСОБА_5 перебував на волонтерських засадах в РЦ «Нове життя» в період з зими 2016 р. по вересень 2017 р. До обов`язків ОСОБА_5 входило проводити лекційні групи, проводити інформаціні групи, допомагати реабілітантам по господарству, підтримувати реабілітантів психологічно, робити закупівлю харчових продуктів та побутової хімії, слідкувати за тим, щоб усі групові та індивідуальні заходи проводилися за внутрішнім графіком. Графік перебування на території РЦ «Нове життя» ОСОБА_5 на волонтерських засадах - двоє діб через двоє діб. ОСОБА_4 проходив курс реабілітації в РЦ «Нове життя» в зв`язку з наркотичною залежністю у період з 08.06.2017 р. до 18.07.2017 р. Курс реабілітації не пройшов. У період з 13.06.2017 р. до 20.06.2017 р. ОСОБА_4 перебував у приміщенні РЦ «Нове життя» ОСОБА_25 проходив курс реабілітації в РЦ «Нове життя» в зв`язку з наркотичною залежністю у період з 26.01.2017 р. до 31.05.2017 р. та з 17.06.2017 р. по 18.07.2017 р. Курс реабілітації не пройшов. У період з 31.05.2017 р. до 17.06.2017 р. ОСОБА_25 не перебував у приміщенні РЦ «Нове життя».

Суд, керуючись вимогами ст. 94 КПК України за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши надані стороною захисту докази: показання свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_42 , відповідь керівника РЦ «Нове життя» ОСОБА_7 від 08.02.2018 р. в частині виконання ОСОБА_5 у РЦ «Нове життя» лише обов`язків, зазначених у пункті 2, відхиляє їх, оскільки вони спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_4 , свідка ОСОБА_20 , письмовими доказами, а також через їх (зазначених свідків захисту, зазначення у відповіді стосовно обов`язків ОСОБА_5 ) особисту кожного зацікавленість у результаті розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_5 . Тму, що вони (кожний із них) були у час інкримінованих дій ОСОБА_5 : ОСОБА_7 особою яка очолювала вказаний центр, безпосередньо запросила до очолюваного ним реабілітаційного центру «Нове життя» ОСОБА_5 , не здійснивши його належне працевлаштування, не визначивши стосовно нього конкретним наказом обсяг виконуваної роботи у центрі, його права та обов`язки, надавши можливість фактично безконтрольного здійснення дій у центрі і стосовно реабілітантів, є зацікавленим стосовно подій, що мали місце у очолюваному безпосередньо ним вказаному центрі. Свідок ОСОБА_33 також до зазначеного центру був залучений ОСОБА_7 без офіційного його працевлаштування, здійснював не визначений, як і ОСОБА_45 обсяг роботи у центрі і із реабілітантами, та здійснював не визначену діяльність, яка ніким не контролювалася у частині зустрічей та можливо тематики лекцій з реабілітантами, їх результатах, можливої іншої діяльності. Вони обоє: ОСОБА_7 і ОСОБА_33 безпосередньо у місці, у період (дата та час) дій інкримінованих ОСОБА_5 , безпосередньо перебували у приміщенні реабілітаційного центру «Нове життя» та один як керівник центру, інший який позиціонував себе у центрі як психолог, достовірно знаючи, володіючи інформацією, що відбувається у РЦ «Нове життя», а саме: де перебуває кожний реабілітант, чому хтось із них відсутній, як здійснюється і проходить курс поведінкової та особистої психологічної реабілітації із кожним/кожного реабілітанта, не могли не знати, не цікавитися причиною тривалої відсутності реабілітанта ОСОБА_4 на групових заходах: колективних лекціях, роботах по господарству, тощо, індивідуальних заходах: прийнятті ним їжі, гігієнічних процедурах, нічному відпочинку. Вони обоє: як керівник РЦ «Нове життя» та психолог, в силу, у т.ч. свого культурно-освітнього рівня, не могли не розуміти ким конкретно і що саме здійснюється стосовно реабілітанта ОСОБА_4 , протиправність вчинюваних стосовно нього дій, мали можливість, а ОСОБА_7 і обов`язок, припинити ці дії, але цього не здійснили.

Судом в ході судового розгляду забезпечено обвинуваченому ОСОБА_5 передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) право на захист від обвинувачення і його реалізація шляхом надання розумної можливості представляти свою правову позицію, свої докази, оскаржувати допустимість доказів, заперечувати проти них, їх використання.

Суд в ході судового розгляду кримінального провадження, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мітрофанов проти Республіка Молдова» розглянувши доводи обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника, наведені на свій/його захист: не вчиняв інкримінованих йому дій стосовно ОСОБА_4 , недоведеності вчинення ним злочину, оцінивши їх відповідно до ст. 94 КПК України у сукупності із іншими дослідженими судом доказами, дійшов висновку необхідності прийняття їх критично, оскільки вони спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_4 , свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_25 , належними та допустимими письмовими доказами, дослідженими судом, які вищенаведені у цьому вироку.

Суд не знаходить законних підстав для відхилення показань потерпілого ОСОБА_4 в частині обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 146 ч.2 КК України. При цьому суд також враховує встановлені в судовому засіданні місце, час, характер і обставини, які передували та мали місце між обвинуваченим ОСОБА_5 і потерпілим ОСОБА_4 , що також підтверджується наданою стороною захисту довідкою керівника РЦ «Нове життя» ОСОБА_7 від 08.02.2018 р.

Суд визнає, що вказані доводи, показання обвинуваченого, доводи захисника є способом обраного захисту від обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.1 КК України, яке судом було забезпечено обвинуваченому в ході судового розгляду кримінального провадження, відповідно до ст. 6 Конвенції.

Суд, відповідно до ст. 94 КПК України за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний наданий прокурором допустимий доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття процесуального рішення, установив поза розумним сумнівом співіснування достатньо вагомих, переконливих, чітких і узгоджених між собою ознак та схожих неспростовних презумпцій факту:

доведеності «поза розумним сумнівом» вчинення ОСОБА_5 суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 146 ч.2 КК України - незаконне позбавлення волі, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань.

Суд зіставивши зміст конкретної норми КК України, а саме передбаченої ст. 146 ч.2 КК України та дійсні, об`єктивно встановлені у судовому засіданні, фактичні обставини суспільно небезпечного діяння, дійшов висновку про їх відповідність.

Суд дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфікує за ст. 146 ч.2 КК України - незаконне позбавлення волі, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань.

Суд призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 враховує: мету покарання, передбачену ст. 50 КК України, загальні засади призначення покарання, передбачені ст.ст. 65-67 КК України - вид та у межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК України, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим так і іншими особами.

Обвинувачений ОСОБА_5 за формою вини, ступенем тяжкості вчинив умисний нетяжкий злочин.

Судом в ході судового розгляду кримінального провадження встановлено, що при вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення ОСОБА_5 усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом ст. 24 ч.2 КК України, при вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 146 ч.2 КК України.

ОСОБА_5 раніше не судимий в силу ст. 89 КК України.

Він за місцем проживання характеризується задовільно. За час перебування в РЦ «Нове життя» в статусі учасника програми реабілітації та в статусі волонтера себе позитивно.

ОСОБА_5 не перебуває на обліку у лікарів нарколога, психіатра.

Враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , його поведінку в ході досудового розслідування та судового розгляду, суд визнає його осудним, тобто особою, яка під час вчинення кримінального правопорушення могла усвідомлювати свої дії і керувати ними - ст. 19 ч.1 КК України.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого судом визнається: має на утриманні малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Суд при призначенні покарання ОСОБА_5 враховує положення ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Суд констатує, що ОСОБА_5 своїми протиправними діями спричинив потерпілому ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження, вчинив посягання на його здоров`я, недоторканність і безпеку.

Суд, реалізуючи принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи ступінь тяжкості кримінального правопорушення, обставини кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який раніше не судимий, характеризується позитивно, обставину, яка пом`якшує покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, думку потерпілого щодо покарання обвинуваченого, досудову доповідь про середній ризик вчинення ним повторного кримінального правопорушення, середній ризик небезпеки для суспільства, дійшов висновку, що ОСОБА_5 слід призначити покарання у виді позбавлення волі у ближче до середньої межі санкції, передбаченої ст. 146 ч.2 КК України.

Саме таке покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для його можливого виправлення та попередження вчинення обвинуваченим та іншими особами нових кримінальних правопорушень.

Суд враховуючи вимоги ст. 74 ч.5 КК України зважаючи на те, що з часу вчинення ОСОБА_5 нетяжкого злочину, передбаченого ст. 146 ч.2 КК України (13-18.06.2017 р.) до ухвалення вироку і до дня набрання вироком законної сили минув п`ятирічний строк, передбачений ст. 49 ч.1 п.3 КК України, вважає ОСОБА_5 має бути звільнений від покарання.

При цьому суд вважає необхідним заначити, що судом у судовому засіданні після закінчення у кримінальному провадженні строку, передбаченого ст. 49 ч.1 п.3 КК України, обвинуваченому, його захиснику, неодноразово у т.ч. перед судовими дебатами, було роз`яснення право звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вказаною підставою, закриття кримінального провадження, однак ні обвинувачений, ні захисник до суду із таким клопотанням не звертались, наполягали на продовженні судового розгляду, ухвалені вироку.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 про стягнення із обвинуваченого в рахунок відшкодування завданої майнової шкоди 20000 грн. та в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 100 000 грн., суд відповідно до вимог ст.ст. 22,23,1166,1167 ЦК України, керуючись ст.ст. 127-129 КПК України, дійшов висновку його часткового задоволення.

Суд дійшов висновку необхідності відмови у задоволені позову в частині стягнення із обвинуваченого на користь потерпілого ОСОБА_4 завданої матеріальної шкоди в розмірі 20000 грн., оскільки потерпілим/цивільним позивачем ОСОБА_46 суду не надані належні докази на підтвердження завдання саме ОСОБА_5 вказаної майнової шкоди потерпілому ОСОБА_4 у вказаному в розмірі. Потерпілим/цивільним позивачем ОСОБА_4 не надані докази/не доведена передача ОСОБА_4 саме ОСОБА_5 вказаної суми грошових коштів. При цьому суд зазначає, що в ході судового розгляду кримінального провадження встановлено, що 8 червня 2017 р. договір про надання послуг був укладений між ОСОБА_4 (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (виконавець), загальна вартість послуг за договором складає 60000 грн. Предметом договору є надання Виконавцем Замовнику послуги догляду із забезпечення проживання з одночасним наданням комплексу послуг пов`язаних з реабілітацією та ресоціалізацією Замовника, який перебуває в алкогольній та/або в наркотичній залежності у відповідності до програми реабілітації. Суду не надано будь-які документи (квитанції, інші платіжні документи), які б підтверджували сплату/передачу ОСОБА_4 коштів ОСОБА_5 .

Водночас суд дійшов висновку задоволення позову в частині стягнення із обвинуваченого на користь потерпілого/цивільного позивача завданої моральної шкоди

При визначені розміру грошового відшкодування завданої моральної шкоди потерпілому ОСОБА_4 , суд враховує, що протиправні дії ОСОБА_5 завдали моральну шкоду потерпілому ОСОБА_4 , оскільки обвинувачений спричинив скоєнням цього умисного нетяжкого кримінального правопорушення потерпілому ОСОБА_4 триваючі, глибокі фізичні страждання у вигляді фізичного болю і страждань, яких потерпілий ОСОБА_4 зазнав у зв`язку з спричиненням йому легких тілесних ушкоджень; душевні страждання, яких потерпілих зазнав у зв`язку із протиправною поведінкою щодо нього, приниженням його гідності. При цьому суд вважає, що розмір грошового відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 100 000 грн. потерпілому ОСОБА_4 відповідає вимогам розумності і справедливості, з урахуванням того, що обвинувачений є працездатним.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України, а саме:

мотузку коричневого кольору, мотузку чорного кольору, які за квитанцією № 0000795 від 30.11.2017 р. передані до ЦОП ГУ НП у м. Києві, слід знищити; оригінали документів, бланків документів, договору, зошитів, журналів, які відповідно постанови слідчого СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_47 про визнання речових доказів та направлення їх на відповідальне зберігання від 12.02.2018 р., передані на зберігання до КЗРД ГУ НП у м. Києві, слід знищити; сибазон, діазепам, дімедрол, передані за квитанцією № 0000763 від 30.11.2017 р. до КЗРД ГУ НП у м. Києві, слід знищити; документи, які були вилучені в ході обшуку за адресою АДРЕСА_2 і передані на відповідальне збереження за розпискою від 28.09.2017 р. ОСОБА_7 , слід вважати повернутими володільцю; документи, які надані прокурором суду і долучені до судового провадження, слід зберігати при судовому провадженні.

Водночас суд зазначає, що відповідно до ст. 100 ч.12 КПК України спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується судом у порядку цивільного судочинства.

Витрати на залучення експерта підтверджені документально в розмірі 2802 грн. 4 коп. суд стягує з обвинуваченого на користь держави.

В ході досудового розслідування ОСОБА_5 не затримувався, стосовно нього запобіжний захід на час ухвалення вироку не застосовувався.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 367-371,373,374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 146 ч.2 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Відповідно ст. 74 ч.5 КК України звільнити ОСОБА_5 від покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки на підставі ст. 49 ч.1 п.3 КК України - у зв`язку із закінченням строку давності.

Стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 100 000 (сто тисяч) грн.

В іншій частині позову, відмовити.

Речові докази: мотузку коричневого кольору, мотузку чорного кольору, які за квитанцією № 0000795 від 30.11.2017 р. передані до ЦОП ГУ НП у м. Києві - знищити; оригінали документів, бланків документів, договору, зошитів, журналів, які відповідно постанови слідчого СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_47 про визнання речових доказів та направлення їх на відповідальне зберігання від 12.02.2018 р., передані на зберігання до КЗРД ГУ НП у м. Києві - знищити; сибазон, діазепам, дімедрол, передані за квитанцією № 0000763 від 30.11.2017 р. до КЗРД ГУ НП у м. Києві - знищити; документи, які були вилучені в ході обшуку за адресою АДРЕСА_2 і передані на відповідальне збереження за розпискою від 28.09.2017 р. ОСОБА_7 - вважати повернутими володільцю; документи, які надані прокурором суду і долучені до судової справи - зберігати при судовій справі.

Стягнути із ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експерта підтверджені документально в розмірі 2802 грн. 4 коп.

Вирок відповідно до ст. 532 КПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляції через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

Суддя ОСОБА_1 Білоцерківського міськрайонного суду

Київської області