Справа № 522/17304/20

Провадження № 1-кп/522/1633/23

УХВАЛА

Іменем України

31 липня 2023 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді                                 ОСОБА_1

при секретарі                                         ОСОБА_2

за участю прокурора                         ОСОБА_3

обвинуваченого                                 ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши під час підготовчого судового засідання на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР 11.08.2020 року за № 12020161500001382, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Тернопільської області, міста Борщів, громадянина України, українця, не одруженого, не працюючого, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 02.06.2017р. Шепетовським міськрайонним судом Хмельницької області за ч. 2 ст. 187 КК України до 7 років та 6 місяців позбавлення волі, 01.04.2019 року Шепетовським міськрайонним судом Хмельницької області за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі. Звільнився 03.04.2020 року у зв`язку з відбуттям строку покарання.

ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Хмельницької області, міста Славута, громадянина України, українця, не одруженого, не працюючого, з середньою освітою, без місця постійної реєстрації, раніше судимого: 13.04.2016р. Рівненський районний суд Рівненської області за ч. 1 ст. 121, 75, 76, 104 КК України до 5 років позбавлення волі; 01.04.2019 року Шепетовським міськрайонним судом Хмельницької області за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі. Звільнився 02.04.2020 року у зв`язку з відбуттям покарання,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , обвинувачених у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.

Під час судового засідання прокурор заявив клопотання про продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_4  під вартою строком на 60 днів, мотивуючи свою позицію тим, що заявлені ризики, які стали підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшилися, а також тяжкістю злочинів, які інкримінується даній особі.

         Захисник заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, оскільки прокурором не доведені ризики, а тяжкість можливого покарання не може бути єдиною підставою для тримання під вартою. Просила змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт за місцем проживання ОСОБА_4 .

       Обвинувачений підтримав думку захисника.

Заслухавши думки учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд, враховуючи характер інкримінованого обвинуваченій кримінального правопорушення, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначені ст. 177 КПК України, дійшов висновку про необхідність продовжити тримання обвинуваченого під вартою виходячи з такого.

За матеріалами кримінального провадження ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке за результатом розгляду справи у суді йому може бути призначено покарання, пов`язане з реальним позбавленням волі, також офіційно не працевлаштований, міцні соціальні зв`язки у ньому відсутні, крім того, раніше не одноразово судимий, тому може мати намір уникнути кримінальної відповідальності, переховуватись від суду. Тобто встановлено наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.

Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує можливість обвинуваченого вчинити інше кримінальне правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; переховуватись від суду.

Також при вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до обвинуваченого у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; дані про особу, яка неодноразово судима, офіційно не працевлаштована; судом також враховуються вік та стан здоров`я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його стан здоров`я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення.

Отже, запобіжний захід був обґрунтовано застосований з урахуванням даних про особу обвинуваченого, тяжкості злочину, який йому інкримінуються та інших обставин, з якими закон пов`язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не перестали існувати, а тому застосування більш м`якого запобіжного заходу, не зможе запобігти вищезазначеним ризикам. Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 у вигляді взяття під варту, на даному етапі провадження не зменшились.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, характер інкримінованого злочину, відомості щодо особистості обвинуваченого, а саме те, що він раніше судимий, не одружений, не працюючий, має постійне місце реєстрації та проживання, його стан здоров`я, а також те, що матеріали клопотання не містять будь-яких даних, що поточний стан його здоров`я перешкоджає перебуванню в ізоляції від суспільства.

Судом при вирішенні питання щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою враховані усі наявні у розпорядженні дані про особу обвинуваченого, та, на переконання суду, в будь-якому випадку самі по собі не можуть бути визнані достатніми для висновку про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не спростовують твердження сторони обвинувачення про можливість ухилення обвинуваченої від суду, як і доводів щодо можливості впливати на свідків у даному провадженні, місце проживання яких йому достовірно відоме, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім того, під час надання оцінки наявності ризиків переховуватись від органу досудового розслідування та вчинити нове кримінальне правопорушення, судом також враховується, що згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" із урахуванням продовження строку дії на теперішній час.

Враховуючи те, що судове провадження не завершене, тяжкість покарання, що може загрожувати обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, які на даний час відомі суду, характер та обставини інкримінованого злочину, суд приходить до переконання, що наведені обставини у своєму взаємозв`язку дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

У суду відсутні відомості які б свідчили про те, що встановлені судом ризики при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час, втратили свою актуальність.

При цьому, не вдаючись до оцінки доказів, у відповідності до положень ст. 23 та 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та повинен бути дослідженим судом під час судового провадження безпосередньо, а тому суд вбачає реальним існування заявлених прокурором ризиків, які на даний час продовжують існувати, у зв`язку з чим не вбачає підстав для застосування стосовно обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, ніж раніше обраний, оскільки інші запобіжні заходи, не пов`язані з виключними запобіжниками у комунікації та переміщеннях обвинуваченого ОСОБА_4 , не можуть їм запобігти.

На думку суду, є встановленим факт недостатності застосування інших більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого, а обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід, враховуючи обставини інкримінованого кримінального правопорушення, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Згідно до вимог ч.4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши у сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинуваченого ухилитися від суду та від виконання процесуальних рішень, перешкодити встановленню істини у справі, суд не знаходить підстав для зміни щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу на менш суворий, з урахуванням цілей п.1ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, вважає доцільним продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу строком на 60 діб (до 28.09.2023 року)

При цьому, продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд в силу ч.4 ст. 183 КПК України, вважає можливим не визначати розмір застави.

Керуючись ст.ст.  314,315,177,199, 331 КПК України, суд, -

постановив:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – задовольнити.

Обраний відносно ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, продовжити строком на 60 діб, до 28 вересня 2023 року включно.

Розмір застави не визначати.

Ухвала може бути оскаржена в частині продовження строку дії запобіжного заходу протягом 5(п`яти)днів з дня її проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Суддя ОСОБА_1