Справа № 331/4167/23

Провадження № 1-кп/331/504/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2023 року                                                м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у склад колегії суддів: 

головуючого судді                                                                         ОСОБА_1 , 

суддів:                                                                                         ОСОБА_2 ,

                                                                                                  ОСОБА_3 , 

за участю секретаря судового засідання                                 ОСОБА_4 , 

прокурора                                                                                 ОСОБА_5

обвинуваченого                                                                       ОСОБА_6 ,

захисника                                                                                 ОСОБА_7 ,

розглянувши у судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжя у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023080020000025 від 26.01.2023 року, відносно

ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердянськ, українця, громадянина України, має вищу освіту, одруженого, на утриманні має сина 2020 року народження, офіційно не працевлаштованого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою АДРЕСА_2 раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, 

клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, клопотання захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому

ВСТАНОВИЛА:

У провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя перебувають матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

У судовому засіданні прокурором було заявлене клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 строком на 60 діб. В обґрунтування клопотання посилається на те, що відповідно до положення п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_6 може: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин по справі, незаконно впливати на свідків в цьому кримінальному провадженні та перешкоджати проведенню судового слідства іншим чином. На даний момент судове слідство розпочато, однак ризики встановлені при обранні запобіжного заходу не минули. Зауважив, що будь-який інший запобіжний захід не зможе гарантувати належної поведінки обвинуваченого, а також те, що ризики, зазначені вище, має високу ймовірність виправдатись, адже ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачена відповідальність у вигляді довічного позбавлення волі. Додатково посилається на норми ч. 6 ст. 176 КПК України щодо особливостей застосування запобіжного заходу до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 111 КК України у період дії воєнного стану. Просить не визначати заставу як альтернативу запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечила. Подала клопотання про зміну запобіжного заходу, у якому виклала доводи щодо можливості застосування запобіжного заходу не пов`язаного із позбавленням волі, просить застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, або у разі застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави.

У обґрунтування клопотання зазначила, що обвинувачення, викладене у обвинувальному акті є надуманим та штучно збільшеним, спростовується доказами, здобутими під час досудового розслідування. Щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України зазначила, що наявність ризику переховування спростовується міцними соціальними зв`язками обвинуваченого, тим фактом що він тривалий час після залишення ТОТ проживав із своєю сімєю, проходив фільтраційні заходи, пов`язані із переміщенням на п підконтрольну територію. Спростовуючи можливість знищення інших доказів, вказала на завершення стадії збирання доказів стороною обвинувачення. Додатково вказала, що фактів тиску на свідків за увесь час досудового розслідування підтверджено не було, і спростовувалося самими свідками під час їх допиту. Також зазначила, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою, за якою він орендує квартиру (що находиться на території Олександрівського району м. Запоріжжя), разом із носінням електронного засобу контролю, повністю унеможливить вчинення нового кримінального правопорушення, в разі, якщо у сторони обвинувачення є підстави вважати, що таке може мати місце. Звернула увагу на те, що враховуючи усталену практику ЄСПЛ, положення ч. 4 ст. 184 КПК України, щодо можливості визначення застави, вважає, що суд може визначити ОСОБА_6 заставу, розмір якої буде посильним для її внесення.

Обвинувачений у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Підтримав клопотання захисника про зміну запобіжного заходу. Додаткових пояснень не надав.

Колегія суддів, вислухавши думку учасників кримінального провадження, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10.02.2023 року (провадження № 1-кс/333/431/23) до ОСОБА_6 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвала суду обґрунтована наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України. В подальшому в ході досудового розслідування строк запобіжного заходу неодноразово продовжувався.

В підготовчому судовому засіданні за результатами розгляду клопотання прокурора, обвинуваченому ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» строком на 60 діб.

Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

За змістом ч.ч. 3, 5 ст. 199 КПК України, суд може продовжити строк тримання під вартою, якщо прокурор доведе, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також, що є наявними обставин, які перешкоджають завершенню кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та обвинуваченої особи (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців тощо), її поведінки під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків тощо).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Наявність обґрунтованої підозри підтверджується фактом направлення обвинувального акту до суду, що може свідчити про те, що сторона обвинувачення зібрала достатньо доказів для того, щоб доводити винуватість особи перед безстороннім судом. Оцінити посилання захисника на неправильність кваліфікації дій обвинуваченого суд на стадії підготовчого судового засідання не має можливості, оцінка доказів, зібраних стороною обвинувачення проводиться судом у нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку..

Так, колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, наявність осіб на утриманні. Також, суд враховує тяжкість інкримінованого ОСОБА_6  злочину, який відноситься до категорії  особливо тяжких злочинів.

Наявність ризику переховування підтверджується серед іншого і тяжкістю інкримінованого злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 років або довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна, крім того колегія суддів бере до уваги, що ризик переховування обумовлюється ще тим, що місцем постійного проживання обвинуваченого було, м. Бердянськ, Запорізька область яке наразі є тимчасово окупованою територією, а також зміст обвинувачення, що може свідчити про наявність зв`язків із окупаційною владою, особами, що продовжують перебувати на території м. Бердянськ та співпрацюють із окупантами.

Врахування тяжкості кримінального правопорушення також має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинений злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитися від суду та іншим чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої «небезпека ризику переховування від суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з інформацією про матеріальний, соціальний стан особи та ін.»

Ризик протиправного впливу на свідків суд вважає високим, з огляду на те, що розгляд кримінального провадження по суті не розпочато, допит осіб безпосередньо судом не проведений. Більш того, сам характер інкримінованого злочину та місце його вчинення (яке на даний момент знаходиться поза ефективним контролем державної влади) дають підстави вважати, що саме покази свідків є важливим джерелом доказування, про що відомо і стороні захисту.

Ризик повторного вчинення кримінального правопорушення суд оцінює як високий, оскільки для уникнення кримінальної відповідальності (враховуючи суворість санкції), обвинувачений може продовжити співпрацю із окупаційною адміністрацією та представниками держави агресора.

Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення суд також вважає високим, у зв`язку із тим, що місце вчинення інкримінованого злочину знаходиться на окупованій території, слідчі дії направлені на збирання доказів на місці вчинення кримінального правопорушення не проведені, що дає змогу знищити докази ймовірної злочинної діяльності.

Наявність декількох ризиків дають підстави вважати, щодо необхідності застосування до обвинуваченого найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Розглядаючи клопотання захисника про можливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд вважає, що такий запобіжний захід не зможе повною мірою запобігти встановленим ризикам, оскільки не виключатиме можливості встановлення зв`язку із представниками окупаційної або свідками у цьому кримінальному провадженні.

Більш того, кримінальним процесуальним законом визначені особливості застосування запобіжного заходу у період дії воєнного стану.

Згідно норми ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

На підставі вищевикладеного, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому та позбавляє його можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і запобіганню спробам переховуватися від суду, а також можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, беручи до уваги відсутність обставин, які б перешкоджали обвинуваченому знаходитись у місцях попереднього ув`язнення, суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб.

Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260,261, 437-442 Кримінального кодексу України.

Колегія суддів, при постановленні даної ухвали, керуючись ч.4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, характер та ступінь ризиків, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 при продовженні запобіжного заходу, оскільки останній обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, тобто державна зрада, у період дії воєнного стану.

Керуючись 178, 179,194, 217, 334 КПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання прокурора Запорізької обласної прокуратури про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 – задовольнити.

Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у державній установі «Запорізький слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) діб.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановити до 25 вересня 2023 року включно. 

Клопотання захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали оголошений 31 липня 2023 року о 15 год. 15 хв.

Головуючий суддя:                                                                ОСОБА_1

Судді:                                                                                         ОСОБА_2  

                                                                                                               ОСОБА_3