Справа № 643/1012/23

Провадження № 2/643/415/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2023 р. м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Харченко А.М.

за участю секретаря – Мітягіна К.В.

представника позивача – адвоката Біленького Д.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ПОЗИКА», Товариства з обмеженою відповідальністю «2Х2 ФІНАНС», третя особа – Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та витребування з чужого незаконного володіння,             

в с т а н о в и в:

07.02.2023 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ПОЗИКА», Товариства з обмеженою відповідальністю «2Х2 ФІНАНС», в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу від 21.09.2021 року щодо квартири, яка розташована за адресою:  АДРЕСА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., укладений між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «2Х2 ФІНАНС» (ТОВ «2Х2 ФІНАНС»), ЄДРПОУ 38618785, та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 3949634, та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Д.В., індексний номер: 60498993 від 21.09.2021 щодо державної реєстрації права власності квартири за  адресою:  АДРЕСА_1 , за  ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «2Х2 ФІНАНС» на підставі договору купівлі-продажу від 21.09.2021; витребувати з чужого незаконного володіння ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «2Х2 ФІНАНС» (ТОВ «2Х2 ФІНАНС»), ЄДРПОУ 38618785, місцезнаходження юридичної особи, Україна, 04050, місто Київ, вулиця Мельникова, будинок 12, на користь  ОСОБА_1 квартиру, яка розташована за адресою:  АДРЕСА_1 ; стягнути  на користь позивача судовий збір. В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що 21 вересня 2021 року відповідач – ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 3949634, звернув стягнення на предмет іпотеки, належну позивачу квартиру за адресою: АДРЕСА_1 шляхом набуття права власності на квартиру. Вважає, що звернення стягнення було здійснено у незаконний спосіб, а отже воно є недійсним з огляду на наступне: 20.10.2005 року між нею,  ОСОБА_1 , та Відкритим Акціонерним Товариством «Кредитпромбанк» був укладений Кредитний договір № 0709/02/05-N на суму кредиту 23 660,00 дол. США, терміном повернення до 19.10.2015 року. В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним Кредитним договором 20.10.2005 року між нею,  ОСОБА_1  та ВАТ «Кредитпромбанк» був укладений Іпотечний договір № 0709/02-31/05-N, згідно якого вона передала в іпотеку квартиру за адресою:  АДРЕСА_1 . Відповідно до п.п.2.1. Договору купівлі - продажу вищевказаної квартири, серії ВС №321389 від 20.10.2005 року, продаж квартири за домовленістю сторін вчинявся за 141 400 грн., що станом на момент укладення договору складав еквівалент 28 000,00 доларів CША Отже, 4 340,00 доларів США було витрачено позивачем на покупку даної квартири з власних коштів. ПАТ «Кредитпромбанк», який є правонаступником ВАТ «Кредитпромбанк», та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого право вимоги за Кредитним договором та Іпотечним договором перейшли до ПАТ «Дельта Банк». 16 липня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» укладено Договір № 2289/К про відступлення права вимоги та Договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором відповідно до яких, право вимоги за Кредитним договором та Іпотечним договором перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Форінт». 15 березня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика» укладено Договір № 152, відповідно до якого право вимоги за Кредитним договором перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Позика». 22 квітня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика» укладено Договір відступлення прав за іпотечними договорами, відповідно до якого право вимоги за Іпотечним договором перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Позика». Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як убезпечення кредитів в іноземній валюті» набрав чинності 07 червня 2014 року. Згідно ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13 квітня 2021 року Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" втрачає чинність через п`ять місяців з дня набрання чинності цим Законом. Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» набрав чинності з дня, наступного за днем йо публікування з 23.04.2021 року. Отже, дію Закону України «Про мораторій на стягнення май громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" продовжено на п`ять місяців з 25.04.2021 року, тобто продовжено до 23.09.2021 року. Крім того, вищевказаним Законом внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та передбачено, що зобов`язання позичальників за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті що відповідають зазначеним у цьому пункті критеріям (незалежно від дати укладення договору підлягають обов`язковій реструктуризації на вимогу позичальника (особи, до якої перейшло права та обов`язки позичальника) або його представника (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

23.07.2021 року, позивач,  ОСОБА_1 , звернулася до відповідача - ТОВ «Фінансова компанія «Позика» із заявою про проведення реструктуризації заборгованості за Кредитним договором № 0709/02/05-N від 20.10.2005 року, у спосіб та строки, встановлені пп.3 п. 7 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» - реструктуризація зобов`язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом.

Лист із заявою направлявся позивачем за адресою відповідача - ТОВ «Фінансова компанія «Позика»: 03056, м. Київ, вул.Польова (Солом`янський район) буд.24 Д, але її заява була повернута УКРПОШТОЮ у зв`язку з тим, що відповідач ТОВ «Фінансова компанія  «Позика» не забрав лист (за закінченням терміну зберігання). Весь цей час позивач намагалась зв`язатись з своїм кредитором відповідачем ТОВ «ФК «ПОЗИКА» та домовитись про реструктуризацію боргу, але ТОВ «ФК «ПОЗИКА» її ігнорувало. І лише 20.07.2021р. позивачу передзвонив представник кредитора і поставив перед фактом, що якщо вона не сплатить повний розмір заборгованості до кінця тижня, тобто до 23.07.2021р., вони відберуть квартиру, а вона має вже виселятись та шукати собі житло. Скориставшись тим, що кредитор вийшов на зв`язок, позивач попередила, що подає заяву про реструктуризацію заборгованості, на що їй відповіли, що ТОВ «ФК «ПОЗИКА» не буде робити ніяку реструктуризацію, в наслідок чого позивач змушена була звернутись до Національного Банку України із скаргою на дії відповідача. Нещодавно вона дізналася, що її квартира перейшла у власність іншій особі (юридичній особі), а саме до відповідача - ТОВ "2X2 ФінАнС". Останнім кредитором та іпотекодержателем є ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА», код ЄДРПОУ: 39493634, яким 21.09.2021 року укладено спірний правочин з ТОВ "2X2 ФІНАНС" щодо продажу нерухомого майна, а саме: квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку ст. 38 ЗУ «Про іпотеку». 13 січня 2023 року позивач отримала інформаційну довідку номер 320116650, згідно якої їй стало відомо, що на квартиру за вищевказаною адресою, було зареєстровано право власності приватним нотаріусом Пономарьовою Дар`єю Володимирівною, Київський міський нотаріальний округ, на підставі договору купівлі-продажу, 21.09.2021 за новим власником: Товариство з обмеженою відповідальністю «2X2 ФІНАНС», код ЄДРПОУ: 38618785, країна реєстрації: Україна. Позивач була іпотекодавцем, а Іпотекодержателем було ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА», код ЄДРПОУ: 39493634, відносно квартири, житлової нерухомості: АДРЕСА_1 , але в даний час, за рахунок продажу квартири їй не відомо, чи в повному обсязі погашено кредитну заборгованість, так як їй не відомо за яку ціну вказану квартиру було реалізовано. Вважає, що таке звернення стягнення відбулось із порушенням вимог законодавства з огляду на наступне:

Відповідно до пп.1 п.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який був чинним на момент укладення оспорюваних позивачем договорів, протягом дії цього Закону не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об`єктів житлового фонду (далі - нерухоме житлове майно), об`єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно/об`єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов`язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; або таке нерухоме житлове майно придбавалося за кредитні кошти і при цьому умовами кредитного договору передбачена заборона реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою знаходження нерухомого житлового майна, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує 140 квадратних метрів для квартири та 250 квадратних метрів для житлового будинку.

Відповідно до ст. 26 ч. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пп.«а» п.2 ч.6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому пп.«а» п.2 ч.6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки. Підписавши іпотечного застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог.

При цьому, до прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Велика Палата Верхового Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/ 18-а (провадження № 11-474апп19) виклала правовий висновок про те, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) є одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від наявності згоди Іпотекодавця. Звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі) є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до Іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог, а тому такий спосіб стягнення підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Аналогічні правові висновки, викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року по справі 644/3116/18, в постанові Верховного Суду від 12 червня 2020 року по справі №331/7829/17, постанові Верховного Суду 11 травня 2021 року по справі №3205/4253/17.

Згідно правової позиції Верховного Суду викладеного у постанові від 16 серпня 2021 року по справі №523/12031/16-ц на час укладення спірного договору діяв мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, передана квартира в іпотеку не перевищувала 140,0 кв.м, позивач використовував її як місце постійного проживання та не мав іншого нерухомого житлового майна, дійшов правильного висновку про те, що відчуження належної позивачу квартири не узгоджується із положеннями Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що в свою чергу, є підставою для визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним згідно із частиною першою статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України.

Верховним Судом встановлено, що посилання касаційних скарг на те, що судове рішення, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки, набрало законної сили ще у 2010 році, а Закон України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» набрав чинності 07 червня 2014 року, тому його норми не можуть бути застосовані до спірних правовідносин є безпідставними, оскільки мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання, а рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню.

Зокрема у рахунок звернення стягнення спірна квартира відчуженню за договором купівлі- продажу не підлягала.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року по справі N644/3116/18 тимчасова заборона примусового стягнення на майно, яке виступає як забезпечення виконання зобов`язань за кредитом в іноземній валюті, діє з урахуванням приписів Закону України «Про іпотеку» та забороняє звернення стягнення на предмет іпотеки, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті у будь-який спосіб. Верховний Суд дійшов висновку, що на підставі викладеного у державного реєстратора (нотаріуса) були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на спірну квартиру.

Отже, Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на відчуження такого майна, якщо це майно відповідає певним визначеним зазначеним законом критеріям та є предметом іпотеки за валютним кредитом.

Пунктом 7 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено: зобов`язання позичальників за договорами про споживчий кредит,  наданий в іноземній валюті, що відповідають зазначеним у цьому пункті критеріям (незалежно від дати укладення договору), підлягають обов`язковій реструктуризації на вимогу позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або його представника (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Вищезазначена квартира, загальною площею 61,6 м.кв., є єдиним житлом позивача, у якому вона постійно проживає та придбалась за рахунок кредитних коштів. Також, станом на 1 січня 2014 року, простроченої заборгованості не має за кредитним договором № 0709/02/05-N від 20.10.2005 року.

Крім того, на момент вчинення правочину, вищевказана квартира була в забороні, відчуження на спірну квартиру було накладено та зареєстровано обтяження (виконавче провадження №59869256, постанова приватного виконавця Багатиренко А.Б. від 21.08.2019 року), на що уваги не звернула нотаріус та не перевірила важливу інформацію з реєстру нерухомого майна. Між відповідачами ТОВ «ФК «Позика» та ТОВ «2X2 ФІНАНС», як іпотекодержателем/продавцем та покупцем відповідно, в період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі застереження в іпотечному договорі шляхом укладення договору купівлі-продажу було здійснено продаж іпотекодержателем від свого імені належного позивачу, як іпотекодавцю, нерухомого майна - квартири, житлової нерухомості, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , без згоди іпотекодавця. При цьому, означений предмет іпотеки виступав як забезпечення виконання позивачем зобов`язань позичальника - фізичної особи за кредитом, наданим такому позичальнику кредитною установою-резидентом України в іноземній валюті, а квартира, як частина предмету іпотеки, має загальну площу менше 140 м2, використовується нею як постійне місце свого проживання, при цьому, у неї не було і немає у праві власності іншого нерухомого житлового майна. За таких обставин, оспорюваний нею договір купівлі-продажу нерухомого майна, як вважає позивач, вчинений всупереч встановленому згаданим вище законом на момент укладення такого договору мораторію на стягнення майна, який має імперативний характер, предмет іпотеки підпадає під ознаки, визначені згаданим законом, а саме укладення спірного договору порушує її права, оскільки в протизаконний спосіб позбавляє її права власності на житло. Враховуючи вище викладене, договір купівлі-пролажу нерухомого майна від 21.09.2021, укладений між ТОВ «ФК «Позика» та ТОВ «2X2 ФІНАНС», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Дар`єю Володимирівною, зареєстрований в реєстрі за №2209 суперечить вимогам Закону України «Про мораторій на стягнення майна України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», та підлягає визнанню недійсним.

Рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Дар`ї Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 60498993 від 21.09.2021 року, на підставі якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності запис про право власності: 44078159 від 21.09.2021 року та зареєстровано право власності на квартиру, загальною площею 61,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «2X2 ФІНАНС» позивач вважає прийнято в порушення п.1 ч. 1 ст.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Предметом позову в цій справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, житлової нерухомості розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Дар`єю Володимирівною, зареєстрованого в реєстрі за №44078159 (серія та номер договору купівлі-продажу 2209), укладеного 21.09.2021 року між юридичними особами: ТОВ «Фінансова компанія «Позика» та ТОВ «2X2 ФІНАНС».

ТОВ «Фінансова компанія «Позика» під час його укладення, здійснювало продаж зазначеного майна в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку», а саме продаж іпотечного майна в порядку звернення стягнення від імені іпотекодавця, за іпотечним договором укладеного для забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 0709/02/05-N від 20.10.2005 року.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачено у статті 19 ЦПК України: суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Велика Палата Верховного Суду прийняла цілу низку постанов, розмежовуючи юрисдикцію у таких спорах зазначаючи, що у цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи (постанови ВП ВС від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18, від 19 березня 2019 року у справі № 904/2538/18).

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Аналіз змісту статті 15 ЦПК України та статті 20 ГПК України у сукупності дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду господарських і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер спірних правовідносин. Вважає, що підстави для переходу права власності до ТОВ «2X2 ФІНАНС» відсутні, з огляду на незаконність дій ТОВ «ФК «Позика», як іпотекодержателя майна, через недотримання останнім вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тому і звернулась до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 09.02.2023 року відкрито провадження по справі та визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача – адвокат Біленький Д.В. підтримав позовні вимоги позивача в повному обсязі, посилаючись на вищенаведене, та просив позов задовольнити.

Відповідачі та третя особа про час і місце судового засідання повідомлялися своєчасно та належним чином, зокрема через офіційний сайт Судової влади України, на неодноразові виклики в судове засідання не з`явилися, причину своєї неявки не повідомили, відзив та пояснення на позов відповідно не надали. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та надані докази, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що 20.10.2005 року між ОСОБА_1 та Відкритим Акціонерним Товариством «Кредитпромбанк» був укладений Кредитний договір № 0709/02/05-N на суму кредиту 23 660,00 доларів США, терміном повернення до 19.10.2015 року (а.с.14-16).

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним Кредитним договором 20.10.2005 року між позивачем, ОСОБА_1 та ВАТ «Кредитпромбанк» був укладений Іпотечний договір № 0709/02-31/05-N, згідно з яким позивач передала в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17-18).

Відповідно до п.п.2.1. Договору купівлі - продажу вищевказаної квартири, серії ВС №321389 від 20.10.2005 року, продаж квартири за домовленістю сторін вчинялася за 141 400 грн., що станом на момент укладення договору складав еквівалент 28 000,00 доларів CIША (а.с. 19, 20, 21).

      ПАТ «Кредитпромбанк», який є правонаступником ВАТ «Кредитпромбанк», та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого право вимоги за Кредитним договором та Іпотечним договором перейшли до ПАТ «Дельта Банк».

16 липня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» укладено Договір № 2289/К про відступлення права вимоги та Договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором відповідно до яких, право вимоги за Кредитним договором та Іпотечним договором перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Форінт».

15 березня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика» укладено Договір № 152, відповідно до якого право вимоги за Кредитним договором перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Позика».

22 квітня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика» укладено Договір відступлення прав за іпотечним договорами, відповідно до якого право вимоги за Іпотечним договором перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Позика».

На час розгляду справи, кредитором та іпотекодержателем є ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА», код ЄДРПОУ: 39493634, яким 21.09.2021 року укладено спірний правочин з ТОВ "2X2 ФІНАНС" щодо продажу нерухомого майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з інформаційною довідкою від 13 січня 2023 року, номер 320116650, на квартиру за вищевказаною адресою, було зареєстровано право власності приватним нотаріусом Пономарьовою Дар`єю Володимирівною, Київський міський нотаріальний округ, на підставі договору купівлі-продажу, 21.09.2021 за новим власником: Товариство з обмеженою відповідальністю «2X2 ФІНАНС», код ЄДРПОУ: 38618785, країна реєстрації: Україна. Позивач була іпотекодавцем, а Іпотекодержателем було ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА», код ЄДРПОУ: 39493634, відносно квартири, житлової нерухомості: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 21 березня 2023 року витребувано від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Дар`ї Володимирівни належним чином засвідчену копію нотаріальної справи щодо вчинення договору купівлі-продажу, зареєстрованого в реєстрі за №44078159 (серія та номер договору купівлі-продажу 2209, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 60498993), укладеного 21.09.2021 року між юридичними особами: ТОВ «Фінансова компанія «Позика» та ТОВ «2Х2 ФІНАНС» та документи, на підставі яких вчинено вищевказаний договір.

Однак зазначена ухвала суду приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. до цього часу не виконана, договір купівлі-продажу 2209, укладений 21.09.2021 року між юридичними особами: ТОВ «Фінансова компанія «Позика» та ТОВ «2Х2 ФІНАНС», суду не наданий.

При цьому матеріали справи свідчать про наявність зазначеного договору, зокрема Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13.01.2023 (а.с.44-45).

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Згідно з ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання.

       Як зазначено вище, строк виконання позивачем забезпеченого іпотекою зобов`язання за Кредитним договором № 0709/02/05-N від 20 жовтня 2005 року на суму кредиту 23 660,00 доларів США, настав 19.10.2015 року.

В судовому засіданні представник позивача зазначав, що суму заборгованості за кредитним договором позивач сплатила в 2015 році, однак як вбачається з матеріалів справи, зокрема зі скарги позивача ОСОБА_1 на адресу Національного банку України, що вона зверталася за реструктуризацією заборгованості до ТОВ «ФК «ПОЗИКА» та не відмовляється сплачувати кредит (а.с. 22-23).

Таким чином, належних доказів виконання позивачем зобов`язання за Кредитним договором № 0709/02/05-N від 20 жовтня 2005 року суду не надано.

Згідно з постановою про арешт майна боржника від 21.08.2019 за ВП № 59869256, приватним виконавцем Богатиренко А.І., на виконання виконавчого напису № 4942, виданого 21.08.2019 ПП ХМНО Ємець І.О., яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , невиплачених в строк на підставі договору позики, посвідченого Ємцем І.О. ПН ХМНО, 16.08.2019 року, реєстр № 4777, грошових коштів в сумі 100000 гривень, строк повернення яких настав 19.08.2019 року, а також суму витрат по вчиненню виконавчого напису в сумі 1000 гривень, що разом становить 101000 гривень, наклав арешт, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 111172 грн. (а.с.43).

Належних доказів, що станом на 21.08.2019 на час накладення арешту на майно ОСОБА_1 приватним виконавцем, квартира АДРЕСА_2 не знаходилася в іпотеці, суду не надано.

Частиною першою статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ПОЗИКА», Товариства з обмеженою відповідальністю «2Х2 ФІНАНС про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та витребування з чужого незаконного володіння та в задоволенні позовної заяви відмовляє у повному обсязі за його недоведеністю.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 264-265, 268, 280-282, п. 3 розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

   В задоволенні позовної заяви  ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ПОЗИКА», Товариства з обмеженою відповідальністю «2Х2 ФІНАНС», третя особа – Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та витребування з чужого незаконного володіння - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повне судове рішення буде складене протягом десяти днів.

Суддя Харченко А.М.