КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/824/4171/2023 Категорія: ст. 422-1 КК України

ЄУН: 367/4466/22 Суддя у І інстанції: ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2023 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3

ОСОБА_4

за участю

секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

захисника (ВКЗ) ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 червня 2023 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 червня 2023 року задоволено клопотання прокурора про продовження обвинуваченим строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовжено обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - кожному - строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком на 60 днів, починаючи з 28 червня 2023 року до 26 серпня 2023 року включно.

Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 та постановити нову ухвалу, якою обрати до обвинуваченого ОСОБА_8 будь-якій інший запобіжний захід, не пов`язаний з обмеженням волі, або визначити останньому розмір застави.

Захисник вважає ухвалу незаконною, оскільки, на думку захисника, такий запобіжний захід для ОСОБА_8 є необґрунтованим, занадто суворим та до обвинуваченого ОСОБА_8 необхідно застосувати запобіжний захід, не пов`язаний з обмеженням волі.

Окрім того, захисник не згоден з тим, що суд першої інстанції погодився з доводами сторони обвинувачення щодо наявності ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки, як наголошує захисник, доводи прокурора нічим не підтверджуються та не доводяться. Так, прокурор у своєму клопотанні зазначив про те, що існує ризик переховування ОСОБА_8 від суду з метою уникнення покарання шляхом потрапляння до російської федерації через неконтрольовану ділянку кордону, з чим погодився суд. Однак, як наголошує апелянт, на підтвердження цього ризику стороною обвинувачення не наданого жодного доказу. Відсутність такого ризику також підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_8 добровільно відмовився від обміну на українських військових, які потрапили в полон до рф, що доводить, що ОСОБА_8 не планував та не планує потрапити до рф з метою переховування від суду.

Також захисник в апеляційній скарзі зазначає, що суд, погодившись з клопотанням прокурора, в ухвалі зазначив про наявність ризику незаконного впливу на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні. Проте, у разі обрання судом запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю, обвинувачений ОСОБА_8 втратить можливість вільно пересуватися за межами житлового приміщення, де буде мешкати. Окрім того, у разі обрання запобіжного заходу у вигляді застави або цілодобового домашнього арешту до обвинуваченого ОСОБА_8 , здійснення незаконного впливу на свідків та потерпілих у вказаному кримінальному провадженні призведе до зміни запобіжного заходу ОСОБА_8 на запобіжний захід тримання під вартою, що є вкрай невигідним самому обвинуваченому.

Захисник також не погоджується з наявністю ризику про те, що ОСОБА_8 , перебуваючи на свободі, може вчинити інші злочини чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується, виходячи з тих обставин, що клопотання сторони обвинувачення взагалі не містить обґрунтування або доказів, які б вказували на можливе вчинення ОСОБА_8 інших злочинів чи продовження останнім кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується. У свою чергу, як наголошує захисник, неконкретне обґрунтування наявності цього ризику не може свідчити про його наявність та доведеність.

Також захисник акцентує увагу на тому, що судом не було враховано при продовженні запобіжного заходу отриманих від сторони захисту документів про стан здоров`я батьків обвинуваченого ОСОБА_8 . Так, батько обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є інвалідом 2 групи довічно. Мати обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , має онкологічне захворювання та у травні 2023 року отримала 3 групу інвалідності. На даний час стан здоров`я батьків ОСОБА_8 суттєво погіршився, вони потребують постійного догляду та регулярної допомоги. Інших осіб, які могли б доглядати за батьками, обвинуваченого на даний час немає. На переконання захисника, ці обставини судом першої інстанції при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 взагалі не прийнято до уваги.

Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.

Про день, час та місце апеляційного розгляду сторони кримінального провадження повідомлені у встановленому законом порядку.

Однак, в судове засідання, призначене на 24 липня 2023 року з`явився прокурора та від захисника надійшло клопотання про проведення апеляційного розгляду в режимі відеоконференції.

Від обвинуваченого будь-яких клопотань та заяв не надходило.

З огляду на те, що в судове засідання з`явились прокурор та захисник, на обговорення поставлено питання можливості проведення апеляційного розгляду за відсутності обвинуваченого.

Захисник не заперечував проти проведення апеляційного розгляду за відсутності обвинуваченого. Таку ж позицію висловив і прокурор.

З огляду на позицію сторін, за відсутності будь-яких заяв та клопотань від обвинуваченого, зважаючи на положення ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає можливим проведення апеляційного розгляду за відсутності обвинуваченого.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 422-1 КПК України суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду першої інстанції: ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою; клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

На виконання вимог ч. 2 ст. 422-1 КПК України, з урахуванням наявності у матеріалах судового провадження копії оскаржуваної ухвали, з суду першої інстанції витребувана копія клопотання прокурора про продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Заслухавши доповідь судді,

- позицію захисника на підтримку доводів апеляційної скарги,

- пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вказавши про те, що судовий розгляд відбувся відповідно до вимог закону, що судом було з`ясовано всі обставини кримінального правопорушення для вирішення питання продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, що ризик впливу на свідків існує, оскільки обвинувачений з іншими членами організованої групи вже вчиняли психологічний та фізичний тиск на свідків, який буде продовжуватись; щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, то обвинувачений діяв в складі організованою групи з зс рф, має з ними тісні зв`язки, а тому наявний ризик вчинення іншого злочину;

- перевіривши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить такого висновку.

Зі змісту оскаржуваної ухвали встановлено, що у провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження № 12022116050000006 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст.289, ч. 2 ст.125 КК України, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 - кожного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28 ч.2 ст.111, ч.3 ст.289 КК України.

На стадії судового розгляду до суду надійшло клопотання прокурора про продовження кожному обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обґрунтоване тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні державної зради, вчиненої в умовах воєнного стану, організованою групою, за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України, та у незаконному заволодінні транспортним засобом з проникненням у приміщення вчинене організованою групою, за ч. 3 ст. 289 КК України.

Прокурор у клопотанні зазначає докази, які, на переконання прокурора, підтверджують обґрунтованість висунутого обвинувачення, а також зазначає, що строк тримання обвинуваченого під вартою закінчується 2 липня 2023 року, однак, завершити судовий розгляд за вказаним кримінальним провадження до вказаного часу не представляється можливим.

Водночас прокурор у клопотанні вказує, що з метою забезпечення виконання ОСОБА_8 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, з метою уникнення кримінальної відповідальності, обвинуваченому слід продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою.

При цьому у клопотанні прокурор зазначає про те, що під час досудового розслідування отримано докази того що з високим ступенем ймовірності ОСОБА_8 може вчинити дії, які містять ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які останній розпочав їх вчинення. Так, прокурор наголошує, що ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна, а тому може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 , зумовлено тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства у цілому, наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.

Окрім того, прокурор наголошує на тому, що ОСОБА_8 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, може переховуватися від суду. Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_8 , передбачаючи настання кримінальної відповідальності за свої дії, нехтуючи законодавством України, добровільно співпрацював з представниками збройних сил російської федерації, має можливі зв`язки з представниками зс рф, які беруть участь у збройному конфлікті, збройній агресії проти України, і громадянами, які з ними співпрацюють та надають підтримку у проведенні підривної діяльності проти України та які на теперішній час вчиняють особливо тяжкі злочини та військові операції на території України. Також одним із ризиків можливого його незаконного перетину державного кордону, подальшого переховування, є відсутність контролю за частиною державного кордону у Донецькій, Луганській, Харківський, Запорізькій, Херсонській областях та АР Крим, а відтак ОСОБА_8 може переховуватись від суду як на території рф, покинувши територію України через неконтрольовану ділянку кордону, так і на тимчасово окупованих територіях України.

Також прокурор наголошує на наявності ризику незаконного впливу на свідків, потерпілих та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_13 ознайомився з усіма матеріалами кримінального провадження, тому, перебуваючи поза межами установи попереднього ув`язнення, він матиме можливість обговорювати з іншими обвинуваченими обставини підготовки та вчинення кримінальних правопорушень з метою запобігання викриття їх, усвідомлюючи невідворотність покарання, з великим ступенем ймовірності намагатиметься вплинути на них з метою повідомлення суду неправдивих відомостей щодо ролей кожного у реалізації злочинного плану. Оскільки, інші обвинувачені кримінальному провадженні можуть у подальшому надати суду показання, викриваючи при цьому злочинну діяльність як ОСОБА_8 , так і інших осіб. На переконання прокурора, вказаний ризик також існує щодо потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_8 з високим ступенем ймовірності може впливати на них з метою повідомлення суду неправдивих відомостей щодо ролей кожного у реалізації злочинного плану, відмовитися надавати викривальні показання, які отримані під час досудового розслідування. Окремо прокурор звертає увагу, що ОСОБА_8 стали відомі персональні дані, засоби зв`язку та місце проживання потерпілих та свідків у кримінальному провадженні. Враховуючи, що зазначені особи надають викривальні показання щодо вчинення злочинів ОСОБА_8 та іншими обвинуваченими, останній особисто, а також через сталі зв`язки інших співучасників кримінальних правопорушень намагатиметься вплинути на потерпілих і свідків, у тому числі шляхом їх залякування. При цьому прокурор посилається на показання свідків: ОСОБА_14 , який повідомив, що після звільнення населеного пункту від військ рф обвинувачені та їх родичі приходили до мешканців житлового комплексу та шляхом вмовлянь, підкупу та погроз фізичною розправою вказували про укриття інформації, яка відома свідкам про їхню злочинну діяльність; ОСОБА_15 , яка повідомила, що після звільнення від окупації вказаного населеного пункту, коли вона звернулась до правоохоронних органів з приводу протиправної діяльності вказаних осіб, обвинуваченими було здійснено напад на неї, в ході чого з її телефону були видалені відеофайли, які могли мати доказове значення їх протиправної діяльності та заподіяли тілесні ушкодження їй та її чоловіку. За таких обставин прокурор вважає, що вказаний ризик є наявним та реальним, який продовжує існувати і на даному етапі судового розгляду.

Окрім того, прокурор наголосив на існуванні ризику вчинення ОСОБА_8 іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, наявність якого обґрунтував тим, що метою вчинення злочину всіма обвинуваченими є надання іноземній державі - рф, у тому числі військовослужбовцям рф, допомоги у збройному конфлікті та збройній агресії проти України, проведенні підривної діяльності проти України, а тому є підстави вважати, що обвинувачений, розуміючи, що іноземна державна - рф, у тому числі спецслужби та військовослужбовці рф, інші правоохоронні органи рф, можуть забезпечити його переховування від суду на території рф, буде вважати, що єдиним способом уникнути кримінальної відповідальності за вчинене доведення своїх злочинних намірів до кінця.

На переконання прокурора, враховуючи характер злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 , та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, яка полягає у безальтернативному позбавленні волі, є всі підстави вважати, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти наявним ризикам, що єдиним запобіжним заходом, який здатний забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та унеможливить реалізацію вищевикладених ризиків є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Окремо прокурор звертає увагу на положення ч. 6 ст. 176, п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України, за змістом яких під час дії воєнного стану до осіб, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-2586, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

За змістом оскаржуваної ухвали потерпілий підтримав думку прокурора, обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_7 заперечували стосовно клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Захисник просив змінити обвинуваченому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю.

За результатами розгляду клопотання прокурора ухвалою суду обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, до 26 серпня 2023 року включно.

Згідно з ч.ч.1, 2, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

При цьому, розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до положень ст.ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь встановлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою.При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин, тобто, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане, оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції наведені вимоги закону дотримано, викладені в ухвалі висновки є обґрунтованими, і доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Задовольняючи клопотання прокурора, суд першої інстанції обґрунтував прийняте рішення тим, щоОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 289 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжкими злочинами, за вчинення яких законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком на п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацію майна. З урахуванням пред`явленого обвинувачення, суд дійшов висновку про доведеність існування ризиків, що ОСОБА_8 може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України з метою уникнення відповідальності, зокрема, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні.

Зважаючи на положення ч. 6 ст. 176 КПК України та наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а також те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ст. 111 КК України, суд дійшов висновку, що до обвинуваченого ОСОБА_8 підлягає застосуванню запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Крім того, суд врахував, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 , мають такий високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Суд також взяв до уваги той факт, що обвинувачений ОСОБА_8 відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України не є особою, до якої не може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Крім цього, судом враховані підстави та обставини, передбачені ст. 177 та 178 КПК України, а тому не визначено обвинуваченому розмір застави на підставі абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України.

Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду та вважає, що стороною обвинувачення на даний час доведена наявність у даному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились та продовжують існувати.

При цьому колегія суддів враховує, що з наявних даних встановлено, що питання продовження строку тримання обвинуваченого під вартою вирішено на стадії судового розгляду кримінального провадження, тобто, у кримінальному провадженні встановлені обставини, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що обвинувачений, можливо, вчинив певний злочин, оскільки прокурором у цьому кримінальному провадженні визнано зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта та прийнято рішення про звернення до суду з обвинувальним актом, який був переданий у порядку ст. 291 КПК України, отже, ОСОБА_8 набув статусу обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, і обґрунтованість висунутого обвинувачення перевіряється судом першої інстанції шляхом дослідження доказів, яким оцінка може бути надана в нарадчій кімнаті під час прийняття рішення за наслідками розгляду кримінального провадження по суті.

Наведене свідчить про те, що, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд врахував обставини інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень та їх наслідків та виходив з наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти цим ризикам, з чим погоджується і колегія суддів.

Так, наявні на час апеляційного розгляду матеріали не містять будь-яких відомостей про наявність судимостей в обвинуваченого ОСОБА_8 .

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше несудимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до висунутого обвинувачення ОСОБА_8 інкримінується вчинення особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання: за ч. 2 ст. 111 КК України у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна; за ч. 3 ст. 289 КК України - від восьми до дванадцяти років позбавлення волі, з конфіскацією майна або без такої.

Серйозність покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі доведення винуватості у вчиненні інкримінованих йому злочинів, саме по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» (п. 80), в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Окрім того, серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти.

Колегія суддів погоджується, що тяжкість можливого покарання може спонукати обвинуваченого переховуватися від суду з метою уникнути покарання у разі доведеності його винуватості у вчиненні інкримінованих йому злочинів, а саме, у переході на бік ворога у період окупації частини території Київської області у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та повномасштабного вторгнення в Україну, надання іноземній державі та її представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, у період воєнного стану, який досі триває, з огляду на відсутність контролю за частиною державного кордону у Донецькій, Луганській, Харківський, Запорізькій, Херсонській областях та АР Крим, і наведені обставини у своїй сукупності свідчить про наявність ризику переховування ОСОБА_8 як на території рф, так і на тимчасово окупованих територіях України.

За наведених обставин доводи захисника про те, що відсутність такого ризику підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_8 добровільно відмовився від обміну на українських військових, які потрапили в полон до рф, що доводить, що ОСОБА_8 не планував та не планує потрапити до рф з метою переховування від суду, не є переконливими та не підтверджуються жодними доказами.

При цьому тяжкість можливого покарання не є єдиною підставою для висновку про продовження існування у даному провадженні ризиків.

З урахуванням встановлення судом першої інстанції наявності ризику впливу на потерпілих, свідків, які ще не допитані в судовому засіданні, колегія суддів враховує, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від потерпілого під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто, допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України), а, відтак, посилання в апеляційній скарзі на показання потерпілої на стадії досудового розслідування не ґрунтуються на вимогах закону.

За таких обставин ризик впливу на потерпілих, свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від вказаних осіб та дослідження їх судом. При цьому колегія суддів враховує, що з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків лише актуалізується, оскільки у результаті ознайомлення з матеріалами кримінального провадження обвинуваченому стає відомо про всіх осіб, які допитувалися у даному кримінальному провадженні, та зміст наданих ними показань.

З урахуванням висунутого обвинувачення, характеру інкримінованих обвинуваченому дій, з огляду на не спростовані на даний час відомості про вчинення незаконного впливу, у тому числі фізичного, на допитаних під час досудового розслідування у кримінальному провадженні свідків, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ризик впливу на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні не зменшився та продовжує існувати.

Всупереч доводам апеляційної скарги захисника, судом не визнана наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження злочинів, у вчиненні яких ОСОБА_8 обвинувачується, на що вказував прокурор у клопотанні.

Окремо колегія суддів приймає до уваги те, що на даний час в Україні введено воєнний стан, та, враховуючи встановлені на даний час підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, положенняч. 6 ст. 176, п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України, те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, суд першої інстанції обґрунтовано не визначив розмір застави обвинуваченому.

З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки або домашнього арешту не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду.

При цьому колегія суддів враховує, що відомостей, які б свідчили про неможливість подальшого застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у тому числі за станом здоров`я, стороною захисту не надано.

Приймаючи до уваги наявні на даний час ризики, тяжкість та характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 , колегія суддів доходить висновку, що встановлені обставини виключають об`єктивну можливість на даний час застосування до обвинуваченого іншого, більш м`якого запобіжного заходу, а відтак доводи апеляційної скарги захисника про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт є непереконливими.

При цьому, обставини, на неврахування яких посилається захисник, а саме: не врахування віку та стану здоров`я батьків ОСОБА_8 , які потребують сторонньої допомоги та стан здоров`я яких суттєво погіршився, на думку колегії суддів, на даній стадії судового розгляду не свідчать про наявність гарантій явки обвинуваченого до суду та на даному етапі судового розгляду не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність реальних ризиків на даний час, а наведені захисником обставини самі по собі не можуть мінімізувати встановлені ризики та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції навів в оскаржуваній ухвалі наявні на час прийняття рішення ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, мотиви прийнятого рішення, та обґрунтував неможливість застосування до обвинуваченого іншого, більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

За встановлених обставин колегія суддів доходить висновку, про відсутність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 червня 2023 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком на 60 днів, починаючи з 28 червня 2023 року до 26 серпня 2023 року включно - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

____________________ ________________ _________________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4