ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м  У к р а ї н и

02 серпня 2023 року м. Дніпросправа № 404/1184/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:          головуючого - судді  Мельника В.В. (доповідач),

                                                  суддів:  Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,     

за участю секретаря судового засідання Ліненко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні в м. Дніпрі апеляційну

скаргу                                         Департаменту патрульної поліції

на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 травня 2023 року (головуючий суддя – Павелко І.Л.)  в адміністративній справі

за позовом                                          ОСОБА_1

до                                                   інспектора роти № 2 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Негари Максима Анатолійовича, Департаменту патрульної поліції

третя особа                                         Управління патрульної поліції в Кіровоградській області

про                                                   поновлення строку, визнання дій відповідача противоправними та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Кіровського районного суду м. Кіровограда із позовом до інспектора роти № 2 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Негари Максима Анатолійовича (далі – Відповідач-1), Департаменту патрульної поліції (далі – Відповідач-2), третя особа Управління патрульної поліції в Кіровоградській області (далі – Третя особа), в якому просив суд:

визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №6448312 винесену 23.01.2023 інспектором роти № 2 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Кіровоградській області старшим лейтенантом поліції Негарою Максимом Анатолійовичем, якою застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 126 КУпАП.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на те, що вказана постанова винесена з порушенням чинного законодавства, оскільки матеріали справи не містять доказів наявності в діях Позивача складу адміністративного правопорушення. Крім того Позивач зазначає, що не був обізнаний про прийняте щодо нього судового рішення, яким його позбавлено права керування транспортним засобом та про факт позбавлення його права керування транспортним засобом він дізнався 23.01.2023, коли співробітники поліції вилучили у нього посвідчення водія. З огляду на обставини викладені у позовній заяві просив суд задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 травня 2023 року у справі №404/1184/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти № 2 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Негари Максима Анатолійовича, Департаменту патрульної поліції, третя особа Управління патрульної поліції в Кіровоградській області, про поновлення строку, визнання дій відповідача противоправними та скасування постанови - задоволено.

Відповідач-2, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що докази надані до суду першої інстанції у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП за порушення п. 2.1.а ПДР України, тому Відповідачем виконано обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення у повному обсязі. Крім того Відповідач наголосив на тому, що з наданої до суду відеофіксації видно номерний знак транспортного засобу та відсутність з боку Позивача заперечення факту керування транспортним засобом.

Учасники справи, які були належним чином сповіщені про місце, дату та час розгляду справи в судове засідання своїх представників не направили, про причини їх неявки суд не сповістили.

Клопотань від учасників справи про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників учасників справи та без фіксування судового засідання технічними засобами у відповідності до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України.

Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 23.01.2023 відносно Позивача складена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАР №6448312, якою на останнього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 20400 гривень.

В обґрунтування спірної постанови вказано те, що 23.01.2023 о 18:35 год. водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснював рух на транспортному засобі Opel Vectra, номерний знак НОМЕР_1 , при цьому був позбавлений права керування транспортним засобом, чим порушив вимоги п. 2.1.«а» ПДР України та вчинено адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 126 КУпАП України (а.с. 22).

Правомірність винесеного суб`єктом владних повноважень рішення у формі постанови від 23.01.2023 є предметом судового розгляду в даній справі.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з наданої Відповідачем до суду відеофіксації з місця скоєння адміністративного правопорушення від 23 січня 2023 року не вбачається скоєння ОСОБА_1 вказаного в постанові правопорушення, оскільки неможливо навіть встановити номер транспортного засобу (а.с.51). Відповідачем не подано до суду доказів та не зазначено обставин, які підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують пояснення позивача, які б дозволили вказати на достовірність обставин, викладених в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, а відтак будь яких сумнівів з приводу наявності вини позивача ОСОБА_1 відсутні, оскільки наявні у справі докази, а саме лише постанова не дає підстав вважати про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 2.1 «а» п. 2.1 Розділу 2 ПДР України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху» від 10.10.2001 року №1306 (далі – ПДР України), водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:  посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частиною 4 статті 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною другою ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту спірної постанови випливає, що підставою для притягнення особи до відповідальності слугувало те, що Позивач керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування транспортним засобом.

Факт позбавлення Позивача права керування транспортним засобом станом на 23.01.2023 підтверджується постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06.12.2022 у справі №404/5895/22 (а.с. 44-47), якою Позивача визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Протягом десяти днів з дня винесення постанови Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06.12.2022 у справі №404/5895/22 остання оскаржена не була та відповідно набрала законної сили з урахуванням ч. 1 ст. 255 КАС України – 19.12.2022.

Із зазначеного випливає те, що станом на момент притягнення Позивача до відповідальності у цій справі (23.01.2023) постанова Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06.12.2022 у справі №404/5895/22 була такою, що набрала законної сили та підлягала обов`язковому виконанню, відповідно Позивач на момент керування транспортним засобом 23.01.2023 був таким, що позбавлений права керування транспортними засобами.

Колегією суддів встановлено, що Відповідачами, на яких покладено обов`язок доказування, на підтвердження факту вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, надано відеозапис подій 23.01.2023 з відеореєстратора службового транспортного засобу поліцейських та відеозапис подій 09.10.2022 з нагрудної камери поліцейського.

З відеозапису подій 23.01.2023 чітко видно номерний знак транспортного засобу, яким керував Позивач - НОМЕР_1 , що свідчить про безпідставність висновку суду першої інстанції щодо неможливості встановити номер транспортного засобу з наданого Відповідачами відеозапису.

Більш того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що з позовної заяви ОСОБА_1 та матеріалів даної справи в цілому слідує, що Позивач не заперечує факт керування ним транспортним засобом в день та час, зазначені в постанові про адміністративне правопорушення.

Підсумовуючи вищевикладене, та з урахуванням того, що оскільки Відповідачами надано належні та допустимі докази на підтвердження вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, колегія суддів дійшла висновку про правомірність притягнення Позивача до адміністративної відповідальності на підставі ч. 4 статті 126 КУпАП.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За даних обставин суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, однак зроблені судом першої інстанції висновки не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 310, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції – задовольнити.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 травня 2023 року у справі №404/1184/23 – скасувати.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора роти № 2 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Негари Максима Анатолійовича, Департаменту патрульної поліції, третя особа Управління патрульної поліції в Кіровоградській області, про поновлення строку, визнання дій відповідача противоправними та скасування постанови – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та, відповідно до ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя                                                                      В.В. Мельник

                               суддя                                                                      С.В. Сафронова

                               суддя                                                                      Д.В. Чепурнов