Справа №592/8046/23

Провадження №2-а/592/61/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2023 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в особі судді Князєва В.Б., за участю секретаря судового засідання Носової А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Колоусов Я.П. звернувся до суду з даним позовом та вимоги мотивує тим, що 31.05.2023 інспектором Управління патрульної поліції в Сумській області Бранець В.В. відносно ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 7083752 за ч. 1 ст. 126 КУпАП. У постанові зазначено, що водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом порушив вимоги дорожнього знаку 2.2. "проїзд без зупинки заборонено" та не пред`явив посвідчення водія у спосіб, який не дає змогу поліцейському з ним ознайомитись, чим порушив вимоги п. 2.1 ПДР України. Дійсно, 31.05.2023 приблизно о 8 год 50 хв ОСОБА_1 на автомобілі ГАЗ 33021, н.з. НОМЕР_1 , проїжджав перехрестя вулиць Засумська та Ярослава Мудрого, що у місті Суми. ОСОБА_1 зупинився перед знаком 2.2. «Проїзд без зупинки заборонено», пропустив транспорт, що мав перевагу у русі, після чого продовжив рух. Проїхавши перехрестя, ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, які стояли трохи далі, у місці, з якого не видно чи зупиняються автомобілі для виконання вимог зазначеного знаку. Причиною зупинки було названо невиконання вимог знаку 2.2. "Проїзд без зупинки заборонено". ОСОБА_1 пояснив, що він правил дорожнього руху не порушував та зупинявся перед знаком. Однак працівники поліції на пояснення не звернули увагу та почали вимагати документи для перевірки. ОСОБА_1 повідомив, що документи у нього з собою, але пред`явить їх, після ознайомлення з доказами вчинення ним правопорушення. Ніяких доказів, які б підтверджували порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, працівники поліції надавати не стали. При цьому одразу приступили до складання постанови про адміністративне правопорушення. У зв`язку з цим просить суд визнати протиправною та скасувати постанову інспектора Управління патрульної поліції в Сумській області Бранець В.В. серії ЕАС № 7083752 від 31.05.2023, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 грн, а справу закрити.

Представник відповідача Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції надав до суду відзив у якому просив залишити без змін постанову серії ЕАС № 7083752 від 31.05.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену поліцейським взводу № 1 роти № 4 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Бранець В.В., а позовну заяву ОСОБА_1 без задоволення.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАС № 7083752 вбачається, що 31.05.2023 о 08 год 52 хв в м. Суми по вул. Засумська в районі буд. 18 Б, водій ОСОБА_1 керуючи тз порушив вимогу дорожнього знаку 2.2 Проїзд без зупинки заборонено, та не пред`явив посвідчення водія у спосіб, який надає змогу ознайомитись поліцейському на право керування тз відповідної категорії, чим порушив вимоги п. 2.1 ПДР України (а.с. 8).

Відповідно до ч. 2 ст 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 73 КАУ України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтями 75, 76 КАС України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до п. 2.4. а ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Згідно п. 2.1. ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб.

Разом із тим, у ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» наведено вичерпний перелік випадків, за існування яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби.

Підставою для зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 було названо невиконання вимог знаку 2.2. "Проїзд без зупинки заборонено".

Разом із тим, на місці зупинки автомобіля, працівником поліції не доведено наявність інформації яка свідчить про те, що водій не виконав вимоги знаку 2.2. "Проїзд без зупинки заборонено".

Частина 1 статті 126 КУпАП передбачає, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Із відеозапису нагрудного відеореєстратора працівника поліції вбачається, що 31.05.2023 приблизно о 8 год 50 хв ОСОБА_1 на автомобілі ГАЗ 33021, н.з. НОМЕР_1 , проїжджав перехрестя вулиць Засумська та Ярослава Мудрого, що у місті Суми. ОСОБА_1 зупинився перед знаком 2.2. «Проїзд без зупинки заборонено», пропустив транспорт, що мав перевагу у русі, після чого продовжив рух. Проїхавши перехрестя, ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції.

Відповідачем не доведено наявність причин для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .

Оскільки були відсутні підстави для зупинки транспортного засобу вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів, в тому числі реєстраційного документу на транспортний засіб або посвідчення водія є неправомірними. Зазначене свідчить про відсутність належних та допустимих доказів вчинення водієм адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. Такі обставини узгоджуються із позицією КАС ВС викладеній у відповідній постанові від 15.03.2019 за № 686/11314/17 (К/9901/15541/18).

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Системний аналіз та юридичний зміст положень ч. 2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа.

Згідно вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення. Приймаючи рішення, суду необхідно керуватись п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», яким визначено, зокрема, що доведення вини має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Враховуючи викладене, притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, відтак оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Згідно частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, відповідно до частини 1 статті 139 КАС України з Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 536 грн 80 коп.

Згідно частин 1, 3 ст. 132, частин 1, 5 ст. 134 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частин 2, 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Витрати на правову допомогу, отриману стороною по справі не суб`єктом владних повноважень, підлягають розподілу разом з всіма витратами за правилами загального відшкодування понесених судових витрат.

Нормами КАС України визначено, що витратами на професійну правничу допомогу є витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, витрати понесені стороною як оплата на правничу допомогу адвоката, а тому гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, оплата за підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, оплата вартості послуг адвоката, сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивач повинен надати суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, розрахунок до договору про надання професійної правничої допомоги, акт прийому-передачі виконаних робіт, тощо.

У якості доказу понесених витрат на правничу допомогу надано Договір про надання правової допомоги від 02.06.2023; додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги від 02.06.2023, де зазначено, що адвокатом надано послуги на загальну суму 1000 грн.

Згідно висновку Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії», відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. «Суд висловлює сумнів щодо існування об`єктивної необхідності здійснення деяких витрат, зазначених у цих рахунках-фактурах». Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Данілов проти України», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що нормами КАС України передбачено співмірність гонорару адвоката, тобто заявлена адвокатом ціна своїх послуг повинна відповідати складності спору та об`єму робіт, часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт. Витрати на правову допомогу у розмірі 1000 грн є співмірними та обґрунтованими.

Отже, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача, з урахуванням складності справи, доведеності надання послуг та затраченого адвокатом часу, підлягають кошти у розмірі 1000 гривень, що є витратами на правничу допомогу.

Враховуючи наведене та на підставі ст. 7, ч. 1 ст. 126, 245, 251, 252, 258, 268, 279, 280, 283, 285 КУпАП, ст. 9, 44, 48, 72-77, 134, 139, 245-246, 286, 289 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову інспектора Управління патрульної поліції в Сумській області Бранець Владислава Володимировича серії ЕАС № 7083752 від 31.05.2023, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 грн, а справу закрити.

Стягнути з Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції (м. Суми, вул. Білопільський Шлях, 18/1, ЄДРПОУ 40108646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) повернення судового збору в розмірі 536 грн 80 коп. та 1000 грн витрат на правову допомогу.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.Б. Князєв