Справа № 191/1370/23

Провадження № 1-кп/191/109/23

У Х В А Л А

03 серпня 2023 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

за участю секретаря - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

захисника - ОСОБА_4

обвинуваченого - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ст. 395 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду від 14.02.2023 року обвинуваченому ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, а саме до 14.04.2023 року включно.

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду від 13.04.2023 року обвинуваченому ОСОБА_5 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, а саме до 11.06.2023 включно.

Ухвалою суду від 05.06.2023 року було продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, а саме до 03.08.2023 року, включно.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки останній обвинувачується у вчиненні кримінального проступку та тяжкого злочину, за які законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років, не працює, не має офіційного джерела доходу, заробляє собі на життя шляхом вчинення злочинів, має 5 судимостей за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності громадян, які не зняті та не погашені, систематично змінює своє місце проживання, що в своїй сукупності є достатніми вважати про продовження існування з його боку спроб вчинити дії, передбачені пп.1), 4), 5) ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора та пояснив, що він не збирається переховуватися, а тому просив застосувати до нього домашній арешт.

Захисник в судовому засіданні підтримала думку обвинуваченого.

Суд, заслухавши думку прокурора, пояснення обвинуваченого та його захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини 1 ст.197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою не повинен перевищувати шістдесяти днів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Згідно з п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, також суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою, при цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

У рішенні ЄСПЛ по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року зазначено, що наявність вагомих підстав обвинуваченого затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. Особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. У рішенні ЄСПЛ по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року зазначено, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. Згідно з рішенням ЄСПЛ від 30.08.1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальні правопорушення. Рішення ЄСПЛ «Харченко проти України» визначає, що таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи. Крім того, згідно рішення ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» ризик вчинення нових правопорушень має місце, коли попередня поведінка дає підстави для очікувань, що він не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях; коли небезпека має бути явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи. У справі «Феррарі-Браво проти Італії» ЄСПЛ зазначив, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.

При вирішенні заявленого клопотання відносно обвинуваченого, суд враховує встановлені судом підстави обрання останньому міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також, що наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ним кримінальних правопорушень, підтверджується зібраними матеріалами досудового розслідування, обвинувачується у вчиненні кримінального проступку та тяжкого злочину, за які законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років, не працює, не має офіційного джерела доходу, заробляє собі на життя шляхом вчинення злочинів, має 5 судимостей за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності громадян, які не зняті та не погашені, систематично змінює своє місце проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризуються посередньо. Вказані обставини в своїй сукупності свідчать про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

З урахуванням того, що у даному кримінальному провадженні наявні наведені ризики та обставини, що є підставою для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає необхідним продовжити запобіжний захід обвинуваченому у виді тримання під вартою терміном на 60 днів і тільки такий вид і міра запобіжного заходу зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та досягнення дієвості цього провадження. За таких обставин підстав для обрання обвинуваченому менш суворого запобіжного заходу судом не встановлено. Доводи сторони захисту про обрання обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу не зможуть запобігти вищезазначених ризиків та не є підставою, що спростовують вищевказані обставини. Наявність у обвинуваченого постійного місця реєстрації не має переваги по відношенню до вищезазначених обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 314, 315 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, а саме, до 1 жовтня 2023 року включно.

На ухвалу може бути подана апеляція протягом п`яти днів з дня її оголошення до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Повний текст ухвали складено 07.08.2023 року.

Суддя ОСОБА_1