ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

23 лютого 2022 року м. Херсон

Єдиний унікальний номер справи: 766/13054/16

Номер провадження: 22-ц/819/169/22

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:

головуючого – Радченка С.В.,

суддів:  Вейтас І.В., Семиженка Г.В.

секретар: Плохотніченко А.В.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

позивач – ОСОБА_2 ,

представник позивача – ОСОБА_3 ,

адвокат – Заверюха К.О.,

відповідач – ОСОБА_4 ,

представник відповідача – ОСОБА_5 ,

адвокат – Корчагіна С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційні скарги  ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 22 листопада 2021 року, ухваленого під головуванням судді Прохоренко В.В., у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа: Приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Комаренко Алла Михайлівна про визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції

У серпні 2016 року ОСОБА_1 , яка діяла в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_6 ,. та ОСОБА_2 звернулися до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування своїх вимог позивачі зазначали, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх дідусь - ОСОБА_7 . Спадкоємцями першої черги після його смерті за законом є ОСОБА_4 – дружина спадкодавця та ОСОБА_2 , ОСОБА_6 – онуки спадкодавця у відповідності до положень ст.1266 ЦК України, оскільки їх батько, ОСОБА_8 - син спадкодавця, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На час відкриття спадщини ОСОБА_6 була малолітньою, ОСОБА_2 неповнолітньою і, в силу ч.4 ст.1268 ЦК України, вважаються такими, що прийняли спадщину.

Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина, яка складається з грошових вкладів в ПАТ «Державний ощадний банк України» та частини квартири АДРЕСА_1 .

20.10.2016 року вони звернулися до приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Комаренко А.М. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак отримали лист від 20.10.2016 року №722/02-14 про те, що 07.10.2013 року було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_4 дружини спадкодавця на грошові вклади в ПАТ «Державний ощадний банк України» та на частину квартири АДРЕСА_2 .

Посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_4 , звертаючись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, зазначила про відсутність інших спадкоємців, що фактично позбавило нотаріуса можливості з`ясувати їх волевиявлення щодо спадщини та призвело до порушення їх законних інтересів як спадкоємців першої черги, та керуючись нормами ст.ст.203, 215, 1301 ЦК України, позивачі просили суд:

- визнати недійсними свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 07.10.2013 року, зареєстроване в реєстрі №1568, приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Комаренко А.М. на частину трикімнатної квартири (загальною площею 65,5 кв.м., житловою 38,9 кв.м) під номером АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_4 та свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 07.10.2013 року, зареєстроване в реєстрі №1571, приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Комаренко А.М. на грошові вклади в ПАТ «Державний ощадний банк України» на ім`я ОСОБА_4 ;

- визнати за ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , право власності на спадкове майно, а саме, 1/8 частку трикімнатної квартири під номером АДРЕСА_1 та частину грошових вкладів в ПАТ «Державний ощадний банк України» з нарахованою компенсацією та індексацією;

- визнати за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 право власності на спадкове майно, а саме, на 1/8 частку трикімнатної квартири під номером АДРЕСА_1 та на частину грошових вкладів в ПАТ «Державний ощадний банк України» з нарахованою компенсацією та індексацією;

- стягнути з відповідача на їх користь судові витрати.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 22 листопада 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачами обрано неналежний спосіб судового захисту, який не є дієвим і не має наслідком відновлення порушених майнових прав, що є самостійною підставою для відмови в позову. За встановленими судом обставинами справи підтверджено та не спростовано позивачами законність видачі 07.10.2013 року свідоцтва про право на спадщину спадкоємцю ОСОБА_7 , його дружині ОСОБА_4 , тому посилання позивачів на ст.1301 ЦК України, як на підставу для задоволення позовних вимог шляхом визнання недійсним свідоцтва на право на спадщину, не знайшли свого правового обґрунтування під час розгляду справи. Судом першої інстанції зазначено, що в даному випадку самостійним способом захисту прав спадкоємців є застосування порядку внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, передбаченого статтею 1300 ЦК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

 Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 та ОСОБА_6 подали апеляційні скарги в яких просять рішення суду скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення вимог процесуального законодавства.

Апеляційні скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції належним чином не оцінив докази та обставини по справі, дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог та обрання позивачами неналежного способу захисту їх порушених майнових прав. Зокрема зазначають, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що єдиним способом відновлення їх права на отримання власних свідоцтв про право на спадщину за законом є звернення до суду з підстав, визначених у ст.1301 ЦК України, а саме шляхом визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину виключно через протиправні дії відповідача, які полягали у надані останньою недостовірної інформації нотаріусу щодо відсутності інших спадкоємців окрім неї.

Також, апелянти зазначають, що нормами чинного законодавства України не передбачено обов`язку малолітніх або неповнолітніх спадкоємців або їх представника подавати письмову заяву нотаріусу для визнання їх такими, що прийняли спадкове майно у строки, передбачені ст.1270 ЦК України. Відповідно до ч.4 ст.1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Херсонським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області 03.04.2013року (серія НОМЕР_1 ) (т.1 а.с.11). Після його смерті відкрилася спадщина на належне спадкодавцеві майно, заповіт на випадок своєї смерті не складався.

Приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Комаренко А.М. за заявою ОСОБА_4 від 16.08.2013 року відкрито спадкову справу № 45/2013 року до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 (т.1 а.с.115а).

Згідно з довідкою ОСББ «Мій Дім «Будьонного -12» , в квартирі АДРЕСА_1 на день смерті ОСОБА_7 були зареєстровані та проживали: ОСОБА_7 і його дружина ОСОБА_4 (т.1 а.с.119а).

07.10.2013 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Комаренко А.М. на ім`я ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з частки трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , що має 65,5кв.м загальної площі та 38,9кв.м. житлової площі (т.1 а.с.131).

Спадкове майно належало спадкодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 , виданого 06.06.1994 року Фондом комунального майна м.Херсона, зареєстрованого Херсонським державним бюро технічної інвентаризації за реєстровим №19492, в книзі №50 (т.1 а.с.120).

07.10.2013 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Комаренко А.М. на ім`я ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з грошових вкладів з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією, що знаходяться в ТВБВ 10021 ПАТ «Державний ощадний банк України» в м. Херсоні на рахунках: Рахунки вкладені після 02.01.1992 року: ТВБВ 10021/ НОМЕР_3 на суму 1 232,74 грн. Зазначене спадкове майно належало спадкодавцю згідно довідки № 16/3-11/94, виданої 29.08.2013 року ПАТ «Державний ощадний банк України» (т.1 а.с.133 зв.).

Свідоцтва про право на спадщину за законом зареєстровані Спадковому реєстрі за номерами, відповідно: 1568, 1571.

20.10.2016 року до приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Комаренко А.М. звернулися із заявами про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , діти його сина – ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується, свідоцтвом про смерть (серія НОМЕР_4 ) (т.1 а.с.12).

Відповідно до свідоцтв про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (серія НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (серія НОМЕР_6 ) їх батьком є: ОСОБА_8 , матір`ю ОСОБА_1 (т.1 а.с.8,9).

На день смерті спадкодавця, його онука ОСОБА_2 була неповнолітньою, а ОСОБА_6 – малолітньою дитиною.

Приватним нотаріусом Комаренко А.М. 20.10.2016 року на заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про прийняття спадщини надано роз`яснення за вих. №722/02-14 про порядок внесення змін до свідоцтва про право на спадщину відповідно до положень ст. 1300 ЦК України (т.1 а.с.14).

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає апеляційні скарги такими, що  підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Так, відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також - органи і особи, уповноважені захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Згідно частини першої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Ухвалюючи рішення, суд згідно з частиною першою статті 264 ЦПК України має визначити, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

При цьому суд має навести у рішенні мотиви, з яких не застосував норми права, що на них посилалися особи, які беруть участь у справі.

У зв`язку із цим посилання позивача у позовній заяві на норми права, які не підлягають застосуванню у відповідній справі, не є підставою для відмови в задоволенні заявлених ним вимог, оскільки при вирішенні справи суд враховує підставу (обґрунтування) та предмет позовних вимог.

Оскільки повноваження органів влади є законодавчо визначеними, то суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін, а, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

При цьому суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18).

Колегія суддів зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Аналогічні висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що позивачами обрано неналежний спосіб судового захисту, який не є дієвим і не має наслідком відновлення порушених майнових прав позивачів, суд першої інстанції не звернув уваги на вищенаведене та при прийняті рішення не застосував саме ті норми матеріального права, які, на його думку, мають регулювати виниклі правовідносини.

Разом з тим, посилання суду першої інстанції на неможливість застосування до виниклих правовідносин статті 1301 ЦК України, колегія суддів вважає необґрунтованим з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Частиною четвертою статті 1268 ЦК України визначено, що малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою –

четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 не відмовилися від прийняття спадщини, вони вважаються такими, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_7 за правом представлення з часу відкриття спадщини.

Посилання суду першої інстанції на ту обставину, що їх законним представником у передбачений ст. 1270 ЦК України строк не було подано заяв про прийняття ними спадщини, що стало підставою видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_4 на все спадкове майно, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки відповідно до ч.4 ст.1268 ЦК України позивачі вважаються такими, що прийняли спадщину з часу її відкриття і нормами чинного законодавства не передбачено обов`язку законного представника малолітньої особи або неповнолітньої особи звертатися до нотаріальної контори з відповідною заявою про прийняття спадщини у визначенні ст.1270 ЦК України строки.

Відповідно до частини першої та другої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Статтею 1300 ЦК України встановлено, що за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину.

На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину.

У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

Згідно зі статтею 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18) зроблено висновок, що у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що порушення у зв`язку із видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб є самостійною підставою для визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним.

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, тобто не є правочином. Однак, свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі. Чинність документа, в даному випадку свідоцтва є показником, який характеризує його юридичну силу, тобто якщо правова підстава (правочин), у зв`язку з якою був виданий документ, визнана недійсною, то такий правочин не породжує в його сторін прав, а відтак свідоцтво, як посвідчувальний документ, втрачає свою юридичну силу, і не може підтверджувати право, яке вже відсутнє.

Тобто, видача свідоцтва є дією з оформлення права власності.

Таким чином посилання суду першої інстанції на те, що самостійний спосіб захисту прав спадкоємців у даній справі передбачений ст.1300 ЦК України, якою врегульовано можливість внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, і позивачі, обґрунтовуючи свої вимоги необхідністю застосуванню до спірних правовідносин саме ст.1301 ЦК України, обрали неналежний спосіб судового захисту, є безпідставним. Застосування до спірних правовідносин ст.1301 ЦК України шляхом визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними прямо не заборонено законом і узгоджується з правовим висновками у подібних справах Верховного Суду України - постанова від 07 червня 2017 року у справі № 6-161цс17, Верховного Суду – постанова від 07 жовтня 2020 року справа № 405/3388/17 провадження № 61-34894св18 та постанова від 11 листопада 2020 року справа № 752/8119/17-ц провадження № 61-9018св20, що не суперечить висновкам Верховного Суду, на які послався суд першої інстанції у своєму рішенні.

Так, з досліджених колегією суддів обставин справи та наданих сторонами доказів вбачається, що після смерті   ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , відкрилася спадщина на належне останньому майно, яке складається з: частки трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , що має 65,5кв.м загальної площі та 38,9кв.м. житлової площі, а також грошових вкладів з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією, що знаходяться в ТВБВ 10021 ПАТ «Державний ощадний банк України» в м. Херсоні на рахунках: Рахунки вкладені після 02.01.1992 року: ТВБВ 10021/077 №26206000047103 на суму 1 232,74 грн.

Спадкоємцями першої черги після смерті спадкодавця за законом є ОСОБА_4 – дружина спадкодавця та ОСОБА_2 , ОСОБА_6 – онуки спадкодавця у відповідності до положень ст.1266 ЦК України.

ОСОБА_4 у встановлений законом строк звернулись до приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Комаренко А.М. із відповідною заявою про прийняття всього спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_7 . У заяві відповідачем було зазначено, що крім неї інших спадкоємців, передбачених статтею 1261 ЦК України, немає (т.1 а.с.115а).

07.10.2013 року нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Комаренко А.М. було видано свідоцтва про право на спадщину за законом лише на ім`я відповідача ОСОБА_4 – дружини спадкодавця, на грошові вклади в ПАТ «Державний ощадний банк України» та частку квартири АДРЕСА_1 .

Таким чином, у зв`язку з видачею нотаріусом 07.10.2013 року свідоцтва про право на спадщину за законом на все належне спадкодавцю майно лише на ім`я відповідача ОСОБА_4 – дружини спадкодавця, було порушено права позивачів на спадкування відповідної частини спадкового майна.

Так, оскільки позивачі спадкують в порядку ст. 1266 ЦК України, вони мають право на ту частку квартири АДРЕСА_1 , яка належала б їх батьку, тобто на 1/4 частку разом, але по 1/8 частині кожній з них окремо, та на частину грошових вкладів в ПАТ «Державний ощадний банк України» разом, але по частині кожній з них окремо.

З огляду на те, що позивачі мають право лише на зазначені частини спадкового майна, а відповідач ОСОБА_4 має право на решту частин цього майна, колегія суддів  вважає, що  позовна вимога про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих  07.10.2013 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Комаренко А.М. на  частину трикімнатної квартири(загальною площею 65,5кв.м., житловою 38,9кв.м) під номером  АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_4  та на грошові вклади в ПАТ «Державний ощадний банк України» на ім`я  ОСОБА_4 є частково обґрунтованою, та наявні підстави для визнання  зазначених свідоцтв  недійсними лише у відповідній, належній відповідачам частині, оскільки інший спадкоємець відповідачка ОСОБА_4 , яка подала заяву про прийняття спадщини та має право на відповідну частину спадкового майна, вказане свідоцтво не оспорює.

Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_6 підлягають частковому задоволенню, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 22 листопада 2022 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Враховуючи викладене, з урахуванням положень  ст. 141 ЦПК України та зважаючи на те, що колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, проте часткове задоволення позовних вимог не змінило їх обсягу, то судові витати, понесені позивачами у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, підлягають відшкодуванню відповідачем у повному обсязі, а саме: 826,80 грн. (551,20 грн. + 275,60 грн.) – сплата судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову (по 413,40 грн. кожному із позивачів) (т.1 а.с.19,32).

Крім того, під час звернення до суду з апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_6 необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 1 536,80 грн. за кожну апеляційну скаргу ((551,20*2 вимоги)*150%). Проте, ухвалою Херсонського апеляційного суду апелянтів було звільнено від сплати судового збору. Таким чином, судовий збір за подання апеляційних скарг, який необхідно було сплатити апелянтами, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_4 на користь держави у загальному розмірі 3 073,60 грн.

       Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 22 листопада 2021 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа: Приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Комаренко Алла Михайлівна про визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсними задовольнити частково.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 07.10.2013 року, зареєстроване в реєстрі №1568, приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Комаренко А.М. на ім`я ОСОБА_4 на 1/4 частку трикімнатної квартири під номером АДРЕСА_1 , що має 65,5 кв.м загальної площі та 38,9 кв.м. житлової площі.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 07.10.2013 року, зареєстроване в реєстрі №1571, приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Комаренко А.М. на ім`я ОСОБА_4 на частку грошових вкладів з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією, що знаходяться в ТВБВ 10021 ПАТ «Державний ощадний банк України» в м. Херсоні на рахунках: Рахунки вкладені після 02.01.1992 року: ТВБВ 10021/077 №26206000047103 на суму 1 232,74 грн.

Визнати за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , право власності на 1/8 частку трикімнатної квартири під номером АДРЕСА_1 , що має 65,5 кв.м загальної площі та 38,9 кв.м. житлової площі, та на 1/4 частку грошових вкладів з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією, що знаходяться в ТВБВ 10021 ПАТ «Державний ощадний банк України» в м. Херсоні на рахунках: Рахунки вкладені після 02.01.1992 року: ТВБВ 10021/077 №26206000047103 на суму 1 232,74 грн.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , право власності на 1/8 частку трикімнатної квартири під номером АДРЕСА_1 , що має 65,5 кв.м загальної площі та 38,9 кв.м. житлової площі, та на 1/4 частку грошових вкладів з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією, що знаходяться в ТВБВ 10021 ПАТ «Державний ощадний банк України» в м. Херсоні на рахунках: Рахунки вкладені після 02.01.1992 року: ТВБВ 10021/077 №26206000047103 на суму 1 232,74 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 судові витрати, понесені на сплату судового збору, в загальному розмірі 413,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати, понесені на сплату судового збору, в загальному розмірі 413,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати, понесені на сплату судового збору, в загальному розмірі 3 073,60 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 лютого 2022 року.

Головуючий С.В. Радченко

Судді І.В. Вейтас

Г.В.Семиженко