Справа № 2-а-1/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2010 року Шишацький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Савченко Л.!.

при секретарі - Кулинченко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у смт Шишаки адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі Полтавської області про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії дитині війни та відшкодування моральної шкоди -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 у грудні 2008 року звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідача - управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі Полтавської області, у якому прохала визнати дії відповідача неправомірними, стягнути з відповідача на її користь недоплачену їй щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії дитині війни за період з 01 січня 2006 року по грудень 2007 року у сумі І 442 грн., стягнути з відповідача судові витрати на правову допомогу у сумі 700 грн. та моральну шкоду у сумі 1000 грн., а всього 3 142 грн.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач вказала, що на підставі ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", має статус "Дитини війни". Згідно із вимогами ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", їй. як особі, що має статус "Дитини війни", з 01 січня 2006 року повинна виплачуватися грошова допомога у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 р.р. така допомога не виплачувалася. Статтею 77 та ст. І 10 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року та п. 12 ст.7 І Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 та 2007 роки відповідно. Рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року за № 6- рп/2007 положення, що призупиняли дію ст.6 Закону, було визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Положення ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким був обмежений розмір виплат, визнано неконституційним рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року. Проте вказані неконституційні положення діяли з 01 січня по 09 липня 2007 року, і у вказаний період позивач взагалі не отримувала соціальної допомоги. Таким чином. Конституційний Суд України зупинив дію п.І2 ст.71 Закону України про «Державний бюджет України на 2007 рік» на весь 2007 рік.

Відповідно до ч.2 ст.З Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно- правовими актами. Статтею 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Згідно із нормою Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили непрацездатність складає - з 1 січня 380 гривень, з І квітня -406 гривень, з 1 жовтня -411 гривень. Згідно із зробленими нею розрахунками, недоплачена їй щомісячна державна соціальна допомога до пенсії за 2007 рік складає 1442 грн.

Відповідно до ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, які не отримані з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмежень будь-яким строком із нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Таким чином, вважає, що відмова управління Пенсійного Фонду України в Шишацькому районі Полтавської області у здійсненні перерахунку та виплаті соціальної державної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", є протиправною і такою, що суперечить Конституції та Законам України.

Крім того прохала стягнути витрати на правові допомогу відповідно до ст.ст.90, 94 КАС України та моральну шкоду у сумі 1000 грн. відповідно до ст. 1175 ЦК України, посилаючись на протиправність дій відповідача, при цьому прохала врахувати її вік та потребу будь-якої грошової допомоги, неможливість її отримати протягом двох років, внаслідок чого відбулося фактичне зниження життєвого рівня, гарантоване ст.48 Конституції України. Зазнала моральних страждань, оскільки змушена була відмовляти собі в речах першої необхідності та придбавати продукти харчування в недостатній для повноцінної життєдіяльності кількості, втратила душевну рівновагу та впевненість в собі, втратила сон, оскільки постійно думала про несправедливе відношення держави.

У судове засідання позивач не з'явилася, надала суду письмову заяву з проханням розглянути справу за її відсутності, у якій свої позовні вимоги підтримала (а.с. 33).

Представник відповідача у судове засідання не з»явився, направив до суду заяву про розгляду справи за його відсутності та заперечення проти задоволення позову, в яких зазначив, що рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 стосувалось лише Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», рішень щодо Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось, тому рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотньої дії в часі не має, відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється.

Крім того, зазначив про пропущення позивачем передбаченого ст.99 КАС України річного строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів з 09 липня 2007 року.

Посилався на те, що ст.І9 Конституції України передбачено здійснення правового порядку в Україні на принципах, згідно з. якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Дана норма встановлює, що орган державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно до п.2.1 Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах №8-2 від 30.04.2002 року основними засадами управління є ефективне та цільове використання коштів, інших коштів, призначених для виплати пенсій. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних витрат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду України джерел і відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України.

Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", внесено зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Цими змінами встановлено, що особам, які мають статус "Дитини війни", крім осіб на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Розмір цього підвищення був врахований у 2008 році і позивачу виплачувалося 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, затвердженого наведеним Законом. Вважає вимогу позивача про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за січень-червень 2008 року є незаконною.

Законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункова величина для підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а згідно з ч. З ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених на підставі норм цього Закону. Таким чином не визначеним є сам розмір пенсії, з якого слід робити нарахування у розмірі 30 %.

У зв'язку з тим, що ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено здійснення фінансового забезпечення державних соціальних гарантій за рахунок коштів Державного бюджету, а законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вище норм Закону, не визначено, які органи повинні виплачувати підвищення до пенсії, за рахунок яких коштів та джерел, в якому порядку, вважає, що такі виплати є нецільовим використанням коштів Пенсійного фонду України, а отже і порушенням чинного законодавства, тому прохав відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується посвідченням пенсіонера № 114326/015 від 20 жовтня 2000 року (а.с.9).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач ОСОБА_1 О.1. має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18.11.2004 р. № 2195-1V, набрав чинності 01.01.2006 р.).

Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, як і в 2006 році було зупинено цю ж норму Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік».

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункту 12 ст. 71 «Про Державний бюджет на 2007 рік». Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність,

рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має, відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Рішень щодо аналогічних норм Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось. Тому задоволенню підлягають вимоги позивача лише за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно- правовими актами.

Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, ч. З ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме частину і ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. З ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Доводи про відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні Управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними Управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним Управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання ОСОБА_1 є Управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі Полтавської області. Враховуючи вищевикладене, суд вважає Управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі Полтавської області належним відповідачем по даній справі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 0.1. за період з 09 липня 2007 року по ЗІ грудня 2007 року з підвищенням пенсії на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення недоплаченої допомоги дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі, а саме 1 442 грн., суд приходить до наступних висновків.

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з І жовтня - 411 гривень.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» позивачу в 2007 році підлягали виплаті за період з з 9 липня по ЗІ грудня - 710,9 грн.

Всупереч вказаним нормам закону у 2007 році нарахування та виплата зазначеного підвищення до пенсії категорії дітей війни органами Пенсійного фонду не здійснювалися, у зв’язку з чим позивачем не отримано у 2007 році з 9 липня по 31 грудня - 710,9 грн.

Разом з тим, суд виходить з того, що перерахунок пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України в порядку, встановленому чинним законодавством, на підставі документів, наявних у пенсійній справі, з урахуванням вимог ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо індексації пенсійних виплат, тому суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії, покладену законодавством на зазначені органи, і не може зобов’язати управління нарахувати позивачу підвищення до пенсії у визначеному розмірі, а може зобов’язати лише здійснити дії щодо перерахунку пенсії з урахуванням вимог законодавства.

З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення конкретно визначеної суми задоволенню не підлягають.

Суд вважає, що позовні вимоги про визнання бездіяльності управління Пенсійного фонду України щодо ненарахування зазначеного підвищення до пенсії підлягають задоволенню, оскільки, не нараховуючи підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з розміру,

встановленого ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», за період з 09 липня по 31 грудня 2007року, відповідач діяв протиправно.

Доводи відповідача щодо пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх порушених прав є безпідставними, оскільки порушення прав позивача тривало з 09 липня 2007 по ЗІ грудня 2007 року і припинилося лише з 01 січня 2008 року після внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Крім того, згідно ч.2 ст.87 Закону України «По пенсійне забезпечення» суми пенсії не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, то. зважаючи на це. строк звернення до адміністративного суду позивачем не пропущено.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ч.І ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З п.З ч,2 ст.1167 ЦК України вбачається, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, який її завдав, у передбачених законом випадках.

Відповідно до ст.1175 ЦК України шкода завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування Нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

Оскільки Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 року визнав п. 12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким призупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», таким, що не відповідає Конституції України, вважаю, що цим визнав прийнятий органом державної влади нормативний акт незаконним.

На думку суду, у зв»язку з прийняттям неконституційного нормативного акту органом державної влади, внаслідок чого позивачу не виплачувалося щомісячне підвищення до пенсії з 09 липня 2007 року по З І грудня 2007 року, їй же заподіяно моральної шкоди, яку суд оцінює у розмірі 100 грн.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь судових витрат підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч.І ст.87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов»язаних з розглядом справи. Згідно ч.З ст.87 КАС України до витрат, пов»язаних із розглядом справи, належать витрати на правову допомогу. Відповідно до ч.З ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Згідно з ч.І ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Таким чином, суд вважає, що на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору та витрат на правову допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. З, 6, 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, ст.ст. 7-14, 71,94, 159-163, 186 КАС України, ст.ст. 1 167, 1175 ЦК У країни,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі Полтавської області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченого підвищення до пенсії дитині війни - задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі Полтавської області протиправною, в частині не нарахування підвищення до пенсії ОСОБА_1, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по ЗІ грудня 2007 року з урахуванням проведених виплат.

Стягнути з Державного Бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 100 грн., судові витрати зі сплати судового збору у сумі І гривня 70 копійок, витрати на правову допомогу у сумі 350 грн., а всього 451 грн. 70 коп.

У задоволенні позовних вимогу іншій частині - відмовити.

Постанова відповідно до ч. І ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Шишацький районний суд Полтавської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10- денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження, в порядку, визначеному ст. 186 КАС України.

Суддя

ОСОБА_2