Заводський районний суд м. Запоріжжя

вул. Лізи Чайкіної 65, м. Запоріжжя, 69106

тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua

Справа № 311/1542/21

Провадження №: 1-і/332/94/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2023 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 , розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Запоріжжя клопотання прокурора Василівської окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021082190000081 від 08.03.2021 щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, утриманців не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

1. 23.12.2019 року Василівським районним судом Запорізької області за ч.1 ст.186, ч.2 ст.190, ч.1 ст.70 КК України, до покарання у виді 1 року 5 місяців позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України від реального відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік;

2. 28.01.2020 року Василівським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.186, ч.4 ст.70 КК України, до покарання у виді 4 років позбавлення волі, на підставі ст.ст.75,76 КК України від реального відбування покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки. Перебуває на обліку в Василівському РВ філії ДУ «Центр пробації» м. Дніпрорудне з 17.03.2020 року,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.6 ч.2 ст.115, ч.2 ст.185 КК України,-

встановив:

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, який закінчується 28.08.2023 року, оскільки, на думку прокурора, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, на даний час не зникли, не зменшилися, та продовжують існувати, також виключають можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м`який, так, як альтернативні запобіжні заходи на даний час не зможуть забезпечити належний рівень процесуальної поведінки обвинуваченого.

У зв`язку з цим, прокурор просить продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на 60 днів.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених у клопотанні.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні просив змінити запобіжних захід відносно нього з тримання під вартою на нічний домашній арешт, посилаючись на те, що він не має можливості та бажання впливати на свідків, не буде перешкоджати виконанню процесуальних рішень у кримінальному провадженні, тривалий час перебуває під вартою.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначив, що ризики, на які посилається прокурор, є безпідставними та необґрунтованими. Пояснив, що мати обвинуваченого зняла йому квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , де ОСОБА_4 може постійно проживати. Крім того, у ОСОБА_4 є гарантійний лист про влаштування на роботу, в разі звільнення його з-під варти. Також вважає, що лише тяжкість вчиненого з урахуванням загального строку перебування обвинуваченого під вартою не може бути підставою для продовження строку тримання під вартою. Крім того, обвинувачений тримається під вартою більш ніж 1,5 роки, в той же час немає ніяких нових доказів, обставин, він незаконно позбавлений волі, тому що немає вироку. Просив застосувати більш м`який запобіжний захід.

Суд заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що в провадженні Василівського районного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження ЄУН 311/1542/21, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.6 ч.2.ст.115, ч.2 ст.185 КК України, -

По даному кримінальному провадженню обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого був неодноразово продовжений.

Відповідно до Указу Президента України № 64/222 «Про введення воєнного стану в Україні» з урахуванням положень ст.3 Конституції України та на підставі наказу голови Василівського районного суду Запорізької області №3 від 28.02.2022 року Василівським районним судом Запорізької області тимчасово зупинено здійснення судочинства.

На підставі розпорядження Голови Верховного Суду № 49/0/9-22 від 14.09.2022р. територіальну підсудність судових справ Василівського районного суду Запорізької області змінено на Заводський районний суд м. Запоріжжя.

Відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, який ухвалами Василівського районного суду Запорізької області, Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області та Заводського районного суду м. Запоріжжя неодноразово був продовжений, останній раз, - 30.06.2023, до 28 серпня 2023 року включно.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

За змістом ст. 199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, суд вважає, що прокурор належним чином мотивував своє клопотання.

Так, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які враховувалися при застосуванні до обвинуваченого даного виду запобіжного заходу і його продовженні, на час розгляду зазначеного кримінального провадження у суді не відпали і не зменшились, оскільки ОСОБА_4 інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, які законодавцем віднесені до категорії особливо тяжких злочинів, а санкція статті 115 частини 2 КК України передбачає покарання від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі. Крім того, ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий за злочини проти власності, обвинувачується у вчиненні злочинів в період іспитового строку, дані щодо офіційного працевлаштування відсутні, утриманців він не має, а отже має слабкі соціальні зв`язки, що вказує на те, що обвинувачений з метою уникнення кримінальної відповідальності зможе переховуватись від суду, а також може продовжити скоювати злочини.

При цьому, слід зазначити, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, що узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії».

Встановлений ризик є надзвичайно високим, що в сукупності з тяжкістю можливого покарання, яке відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків, свідчать про недостатність застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, адже більш м`який запобіжний захід, не здатний забезпечити виконання ОСОБА_4 процесуальних обов`язків, а також запобігти спробам переховуватись від суду.

Доводи обвинуваченого про його довготривале перебування під вартою обумовлюються об`єктивними чинниками, такими як складність кримінального провадження, кількістю учасників судового провадження, обсягом дослідження доказів та знаходження матеріалів провадження на цей час на тимчасово окупованій території.

Крім того, слід врахувати і той факт, що наразі згідно Указом Президента України діє воєнний стан, який неодноразово продовжувався, що також уповільнює розгляд даного кримінального провадження, оскільки матеріали кримінального провадження перебували на розгляді Василівського районного суду Запорізької області, який наразі розташований на тимчасово окупованій території та територіальну підсудність якого було визначено за іншим судом.

При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Розумність строку тримання під вартою не піддається абстрактній оцінці. Законність тримання під вартою необхідно оцінювати, виходячи з особливостей конкретної справи.

Таким чином, в даному випадку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 не виходить за межі розумного строку та не суперечить ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, оскільки кореспондується з характером суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Щодо доводів сторони захисту про відсутність матеріалів кримінального провадження, то слід зауважити на положеннях ст. 615-1 КПК України щодо відновлення втрачених матеріалів в умовах воєнного стану та одночасно приймає до уваги необхідність дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Крім того, даних про такий стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_4 , щоб унеможливлював продовження застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суду не надано.

Таким чином, на думку суду, ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України є обґрунтованими, а тому доводи з приводу їх відсутності є невмотивованими.

Також суд враховує, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз`яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.

Доводи сторони захисту про необґрунтованість заявлених ризиків, не заслуговують на увагу, оскільки заявлені ризики є вкрай вірогідними та на даний час дають беззаперечні підстави для продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та неможливості обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу.

Разом з тим, чинний КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачені обов`язково, тобто, поза всяким сумнівом, здійснюватимуть відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні надалі.

На підставі викладеного, суд зазначає, що у ОСОБА_4 відсутні будь-які стримуючі фактори для забезпечення належної, законної поведінки, у разі обрання запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою.

З урахуванням наявності зазначених ризиків, а також з огляду на тяжкість інкримінований злочинів, характеру інкримінованих обвинуваченому діянь, строку покарання, яке може бути йому призначено, беручи до уваги обставини, визначені у ст. 178 КПК України, суд приходить до висновку про неможливість застосування до обвинуваченого іншого більш м`якого запобіжного заходу, який зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігти зазначеним вище ризикам, а отже, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою, на строк 60 (шістдесят) днів.

Суд не визначає розмір застави, як альтернативний запобіжний захід, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого із застосуванням насильства.

Керуючись 177,178, 197, 331, 372, 376 КПК України, суд, -

постановив:

Клопотання прокурора Василівської окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.6 ч.2 ст.115, ч.2 ст.185 КК України, - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 20 жовтня 2023 року включно.

У задоволенні клопотань сторони захисту про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою - відмовити.

Копію ухвали направити в ДУ «Кропівницький слідчий ізолятор» для виконання, прокурору для відома.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її оголошення, а особою яка тримається під вартою з моменту вручення копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Повний текст ухвали виготовлено 22 серпня 2023 року.

Суддя: ОСОБА_1