Номер провадження: 11-кп/813/1804/23

Справа № 509/1243/22

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 28.06.2023 року, щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12021162480000559 від 06.04.2021року та кримінальному провадженні №120211642500000640 від 05.08.2021 року, відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець місто Тбілісі, Республіка Грузія, громадянин Республіки Грузія, за національністю грузин, офіційно не працевлаштований тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_1 , притягується до кримінальної відповідальності за ст. 296 ч. 2 КК України, 2019 року обвинувальний акт направлений до Біляївського райсуду Одеської області; притягується до кримінальної відповідальності за ст.ст. 15 ч. 3, 185 ч. 3 КК України, 2021 року обвинувальний акт направлений до Київського районного суду міста Одеса,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 185 КК України,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 28.06.2023 рокузадоволено клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Продовжено ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком до 26 серпня 2023 року з визначенням розміру застави, що складає 794500 грн.

Рішення суду мотивоване обґрунтованістю висунутого обвинувачення, наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та тим, що інші менш суворі види запобіжних заходів, крім застави, не зможуть забезпечити мети заходів забезпечення кримінального провадження.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить зменшити розмір застави до розумних меж.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ухвала суду дуже сувора в частині розміру застави. Його родина не має такої кількості грошей для внесення застави встановленої судом. Зазначає, що бажає щоб застава була перерахована на потреби ЗСУ.

Положеннями ч. 4 ст. 4221 КПК України визначено, що розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.

Учасники кримінального провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги,клопотань про розгляд апеляційної скарги за їх участю не заявляли.

За таких обставин, апеляційний суд вважає за можливим та необхідним апеляційний розгляд провести за відсутності учасників кримінального провадження.

Позиції учасників судового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача,вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

При розгляді апеляційних скарг, виконуючи вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Так ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що передусім національні судові органи повинні вивчити всі факти «за» і «проти» наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка, за належного врахування принципу презумпції невинуватості, виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи, та викласти їх у своєму рішенні щодо відхилення клопотання про звільнення (справа «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії»).

У частині першій ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.

Частиною 3 ст. 199 КПК України передбачено, що суд при продовженні строку тримання під вартою враховує обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання під вартою.

Апеляційний суд вважає, що розглядаючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , суд першої інстанції виконав вимоги статей 199, 331 КПК та прийняв обґрунтоване рішення про продовження строку тримання під вартою останнього.

Зважаючи на обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_6 злочину, характеру, тяжкості та суспільної небезпечності, а також можливої міри покарання, яка може бути йому призначена у разі визнання винуватим (відповідно до санкції ч. 5 ст. 185 КК України - позбавлення волі на строк від 7-ми до 12-ти років), колегія суддів вважає, що рішення суду 1-ої інстанції є законним та прийнятим з урахуванням положень ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки є об`єктивні підстави вважати, що до теперішнього часу продовжує існувати ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, переховування обвинуваченого від суду та вчинення іншого злочину.

Оцінюючи посилання обвинуваченого на непомірність визначеного розміру застави, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

В контексті справи «Mangouras v. Spain» (рішення від 28.09.2010р., заява №12050/04) зазначається, що заявник, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. ЄСПЛ визнано законними та обґрунтованими дії національних судів щодо обрання підозрюваному розміру застави, який значно перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника та шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, та зазначено, що навіть якщо сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

Отже, положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

Вирішуючи питання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд визначив заставу як альтернативу запобіжного заходу, яка у разі її внесення може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину встановлюється у розмірі від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі положень ч. 5 ст. 182 КПК України, суд прийшов до обґрунтованого висновку про можливість визначення обвинуваченому застави у сумі 794500 гривень. На думку апеляційного суду, саме такий розмір застави є належним для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, в тому числі з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, майнового і сімейного стану обвинуваченого та даних про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а більш менший розмір застави з урахуванням наявності ряду ризиків не зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого та виконання останнім визначених законом обов`язків.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів, всупереч доводів апеляційної скарги, вважає, що висновок суду про необхідність продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу обвинуваченого, якому інкримінується вчинення особливо тяжкого злочину, дають підстави вважати, що на даний час існують зазначені районним судом ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

На думку апеляційного суду застосування до ОСОБА_6 , більш м`якого запобіжного заходу є неможливим, оскільки такий запобіжний захід не здатний запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам, які передбачені ст. 177 КПК України.

Таким чином, апеляційним судом не встановлено обставин, які могли би бути підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи суду, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Керуючись статтями 183, 196, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 28.06.2023 року, щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12021162480000559 від 06.04.2021року та кримінальному провадженні №120211642500000640 від 05.08.2021 року, відносноОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 185 КК України - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4