РІШЕННЯ

Іменем України

15.08.2023 Справа №607/2599/23 Провадження № 2/607/1390/2023

                                                                                                м. Тернопіль

       Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючої судді                                                Марциновської І.В.,

за участю: секретаря судового засідання                        Хавщ Я.А.,

представника позивача                                        адвоката Кметика В.Я.,

відповідача                                                         ОСОБА_1 ,

представника відповідача                                        адвоката Світлика О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права спільної часткової власності та стягнення грошової компенсації,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про припинення права спільної часткової власності та стягнення грошової компенсації.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що з 10.10.1998 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.12.2018 розірвано.

Позивач зазначив, що під час перебування у шлюбі, а саме 15.10.2007 сторони та ВАТ «Тернопільбуд» уклали договір № 21 про організацію та проведення будівництва, відповідно до умов якого ВАТ «Тернопільбуд» зобов`язується за дорученням позивача і відповідача та за їх рахунок вчинити дії із організації та проведення будівництва двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , а позивач і відповідач зобов`язуються оплатити визначену договором вартість цільового об`єкту та прийняти зазначений об`єкт нерухомості в поряду і у строки, визначені договором. Планова вартість цільового об`єкту 284378 грн.

Згідно з довідкою ВАТ «Тернопільбуд» № 05/119 від 06.03.2019 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках повністю проведена оплата вартості зазначеного вище нерухомого майна. 19.06.2013 між сторонами підписаний акт передачі-приймання виконаних робіт. 26.11.2012 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області зареєстровано Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації – багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_2 , відповідно до якого зазначений об`єкт нерухомості вважається закінченим будівництвом та готовий до експлуатації. Розпорядженням Тернопільської міської ради № 227 від 24.12.2012 присвоєно прийнятому в експлуатацію багатоквартирному житловому будинку з приміщеннями громадського призначення адресний номер АДРЕСА_3 .

13.09.2022 ОСОБА_2 зареєстрував право приватної часткової власності на 1/2 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Так само ОСОБА_1 здійснила реєстрацію права приватної спільної часткової власності на спірну квартиру.

Разом з тим позивач зазначив, що спірної квартирою користується лише відповідач, а позивач доступу до вказаної квартири не має та нею не користується. Вирішити спір в добровільному порядку відповідач відмовляється.

За таких підстав позивач просить: 1) стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частки квартири, загальною площею 65,2 кв. м, житловою площею 33,5 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , у розмірі 1173600 грн; 2) припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 на 1/2 частку квартири, загальною площею 65,2 кв. м, житловою площею 33,5 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , та визнати за ОСОБА_1 право власності в цілому на вказану квартиру.

16.02.2023 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 14.03.2023 та наданий сторонам строк для подання заяв по суті справи.

14.03.2023 представник відповідача адвокат Світлик О.М. подав до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області відзив, в якому відповідач позов не визнала та просила відмовити в задоволенні позову. Відзив мотивований тим, що спірна квартира придбана сторонами за кошти, які були позичені відповідачем у її матері ОСОБА_3 . Позивач з часу укладення договору № 21 про організацію та проведення будівництва не працював та не отримував доходу, участі в утриманні сім`ї та дітей не приймав. Кошти на проведення у спірній квартирі ремонту витрачала лише відповідач. При цьому сам позивач неодноразово позичав у відповідача кошти, які в подальшому не повертав або повертав лише за наявності судового рішення. Указані обставини стали підставою для звернення відповідача з позовом про припинення спільної часткової власності ОСОБА_2 на 1/2 частку спірної квартири та визнання права особистої приватної власності ОСОБА_1 на спірну квартиру. Представник відповідача зазначив, що посилання позивача на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, є недоцільним, зважаючи на те, що предметом спору у тій справі є автомобіль, який є неподільною річчю. Натомість у даній справі предметом спору є квартира, яка без відповідного експертного висновку не може вважатись неподільною річчю. Також представник відповідача зауважив, що відповідач позбавлена можливості сплатити на користь позивача грошову компенсацію у разі задоволення позову. Так само вартість спірної квартири не відповідає реальній ринковій вартості об`єкта оцінки та є завищеною.

14.03.2023 розгляд справи не здійснювався у зв`язку з оголошенням на території Тернопільської області повітряної тривоги. Підготовче засідання призначене на 10.04.2023.

10.04.2023 за клопотанням представника позивача у підготовчому засіданні оголошено перерву до 28.04.2023.

28.04.2023за клопотанням представника відповідача підготовче засідання відкладено на 22.05.2023.

22.05.2023 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Світлика О.М. про зупинення провадження у даній цивільній справі. Без виходу до нарадчої кімнати усною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 21.06.2023.

21.06.2023 судове засідання не відбувалось у зв`язку з перебуванням головуючої судді Марциновської І.В. у нарадчій кімнаті під час розгляду іншої цивільної справи. Судове засідання призначено на 15.08.2023.

У судовому засіданні 15.08.2023 представник позивача адвокат Кметик В.Я. позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні 15.08.2023 відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Світлик О.М. позов не визнали з підстав, викладених у відзиві, та просили відмовити у задоволенні позову.

У судове засідання 15.08.2023 позивач ОСОБА_2 не з`явився, однак приймає участь у судовому процесі через свого представника.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Суд встановив, що відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов`язаними зі здійсненням права спільної часткової власності, та регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства (ч. 1-3 ст. 319 ЦК України).

За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном.

Розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Згідно зі ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Суд установив, що 10.10.1998 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрували шлюб, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції складений актовий запис 1274. Після державної реєстрації шлюбі дружині присвоєно прізвище ОСОБА_5 . Вказане підтверджується копією повторно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 8).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.12.2018 у справі № 607/22225/18 шлюб між сторонами розірвано, що підтверджується інформацією, яка міститься у вільному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

15.10.2007 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ВАТ «Тернопільбуд» уклали договір № 21 про організацію та проведення будівництва (далі за текстом – Договір) (а.с. 9-11).

Відповідно до п. 1.1 Договору ВАТ «Тернопільбуд» зобов`язується за дорученням ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та за їх рахунок вчинити дії із організації та проведення будівництва двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 , ОСОБА_1 зобов`язуються оплатити визначену договором вартість цільового об`єкту та прийняти зазначений об`єкт нерухомості в поряду і у строки, визначенні договором.

Згідно з п. 2.1. Договору планова вартість цільового об`єкту 284378 грн, в тому числі ПДВ 47396 грн.

Відповідно до довідки ВАТ «Тернопільбуд» № 05/117 від 06.03.2019 змінено нумерацію квартири за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з № 44 на № 46 (а.с. 20).

Згідно з довідкою ВАТ «Тернопільбуд» № 05/119 від 06.03.2019 (а.с. 21) ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках повністю проведена оплата вартості квартири АДРЕСА_5 .

26.11.2012 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області зареєстровано Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації – багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_2 , відповідно до якого зазначений об`єкт нерухомості вважається закінченим будівництвом та готовий до експлуатації (а.с. 12-18).

Розпорядженням Тернопільської міської ради № 227 від 24.12.2012 присвоєно прийнятому в експлуатацію багатоквартирному житловому будинку з приміщеннями громадського призначення адресний номер АДРЕСА_3 (а.с. 19).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.03.2021 у справі № 607/15951/19 (а.с. 22-28) позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна задоволено частково. Проведено поділ спільного майна подружжя, зокрема, визнано за ОСОБА_2 право власності у спільному майні подружжя на 1/2 ідеальну частки квартири АДРЕСА_6 , загальною площею 65,2 кв. м, житловою площею 33,5 кв. м.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 04.08.2021 у справі № 607/15951/19 (а.с. 29-34) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.03.2021 скасовано і відмовлено у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

При цьому зі місту мотивувальної частини постанови Тернопільського апеляційного суду від 04.08.2021 вбачається, що колегія суддів прийшла до висновку, що ОСОБА_2 вправі звернутись до державного реєстратора з заявою про реєстрацію речового права на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , надавши наявні в нього документи для такої реєстрації.

13.09.2022 ОСОБА_2 зареєстрував право приватної спільної часткової власності на 1/2 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 309974509 від 16.09.2023 (а.с. 40).

Так само з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 322471486 від 10.02.2023 (а.с. 42-43) вбачається, що 25.10.2022 ОСОБА_1 також здійснила реєстрацію права приватної спільної часткової власності на 1/2 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь грошову компенсацію вартості 1/2 частки квартири, загальною площею 65,2 кв. м, житловою площею 33,5 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , у розмірі 1173600 грн та припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 на вказане майно, оскільки позивач спірною квартирою не користується та не має доступу до вказаної квартири.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Тлумачення ч. 3 ст. 358 ЦК України свідчить, що право співвласника на компенсацію може виникати як в разі повної неможливості задоволення вимог співвласника на одержання у користування частини спільного майна, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності (наприклад, частка співвласника в спільній частковій власності є незначною і надання йому її у володіння та користування неможливо), так і в тому випадку, якщо співвласнику надається у володіння і користування частина майна, яка є меншою за його частку в праві спільної часткової власності.

Такий правовий висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 01.06.2023 у справі № 344/2399/21.

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. 

З урахуванням закріплених в п. 6 ст. 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.

При цьому порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженою Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 № 55 (далі - Інструкція).

За пунктами 1.2, 2.1, 2.4 Інструкції поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси.

Допустимим доказом про технічну можливість поділу в натурі об`єкту нерухомого майна є висновок експерта або уповноваженого суб`єкта господарювання саме щодо технічної можливості такого поділу (постанови Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 445/442/16-ц, від 17.05.2022 у справі № 570/2438/19).

Разом з тим позивачем не надані докази неможливості виділу в натурі належної йому 1/2 частки з об`єкта нерухомого майна, а саме квартири, загальною площею 65,2 кв. м, житловою площею 33,5 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , зокрема не наданий відповідний висновок, складений з дотриманням вимог Інструкції. Клопотання про призначення судової експертизи позивач під час розгляду даної цивільної справи не заявляв. Так само позивач не довів, що у разі виділу частка квартири, що буде надана позивачеві у володіння і користування, буде меншою за його частку у праві спільної часткової власності. При цьому на даний час частки сторін є рівнозначними, оскільки кожний володіє 1/2 часткою спірної квартири.

Указані обставини свідчать про відсутність підстав для здійснення компенсації частки позивача у праві спільної часткової власності на квартиру, загальною площею 65,2 кв. м, житловою площею 33,5 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 .

При цьому суд вважає хибними доводи позивача щодо застосування у даному випадку висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, оскільки обставини, викладені у вказаній постанові, не є релевантними з обставинами даної справи. Так, предметом позову у тій справі було припинення права власності на частку у праві спільної сумісної власності, в той час як у даній справі предметом є припинення права спільної часткової власності, що є різними правовідносинами та регулюється різними нормами права.

За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов не є обґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, при зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 11736 грн, що підтверджується квитанцією № 13 від 13.02.2023 (а.с. 1). Відтак з урахуванням вказаних норм закону сплачений судовий збір слід покласти на позивача.

Також відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що адвокат Світлик О.М. до закінчення судових дебатів зробив усну заяву про подання доказів на підтвердження розміру судових витрат, які понесла відповідач ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом цієї справи, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, суд вважає за необхідне згідно зі ст. 246 ЦПК України призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст. 4, 76-82, 89, 133 ч. 1, 141 ч. 1, 8, 246, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права спільної часткової власності та стягнення грошової компенсації відмовити повністю.

Судові витрати у виді судового збору у сумі 11736 (одинадцять тисяч сімсот тридцять шість) гривень покласти на позивача ОСОБА_2 .

Призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл понесених відповідачем ОСОБА_1 та пов`язаних з розглядом справи судових витрат на 04 вересня 2023 року на 17 год. 10 хв. у залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за адресою: вул. Котляревського, буд. 34, м. Тернопіль.

Надати ОСОБА_1 строк п`ять днів з дня ухвалення рішення суду для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Представник позивача: адвокат Кметик Віталій Ярославович, місцезнаходження: вул. Замкова, буд. 14, офіс 313, м. Тернопіль.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_8 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Представник відповідача: адвокат Світлик Олег Мирославович, місцезнаходження: АДРЕСА_9 .

СуддяІ. В. Марциновська

Повне судове рішення складене 25.08.2023.