ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 530/259/21 Номер провадження 22-ц/814/3132/23Головуючий у 1-й інстанції Тищенко Л.І. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Обідіної О. І., Прядкіної О. В.

за участю секретаря: Ракович Д. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційними скаргами Приватного підприємства «Агроекологія»

на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 08 лютого 2023 року та ухвалу цього ж суду від 09 березня 2023 року у складі судді Тищенко Л. І.

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Агроекологія» про визнання неукладеним договору оренди, припинення права оренди та про повернення земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

У лютому 2021 року адвокат Школьний В. А. звернувся до суду з вказаним позовом від імені та в інтересах ОСОБА_1 до ПП «Агроекологія», у якому просив суд: визнати неукладеним договір оренди земельної ділянки площею 4,5901 га з кадастровим номером 5321386000:00:035:0025, яка розташована на території Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області від 15.01.2008 між ОСОБА_1  та ПП «Агроекологія», зареєстрований у Зіньківському районному відділі Полтавського РФ ДП« Центр ДЗК при Держкомземі України» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.02.2009 за № 040955500042; припинити право оренди ПП «Агроекологія» земельної ділянки ОСОБА_1  площею 4,5901 га з кадастровим номером 5321386000:00:035:0025, яка розташована на території Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, зареєстрованої у Зіньківському районному відділі Полтавського РФ ДП« Центр ДЗК при Держкомземі України» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.02.2009 за № 040955500042; зобов`язати ПП «Агроекологія» повернути ОСОБА_1  самовільно зайняту ділянку площею 4,5901 га з кадастровим номером 5321386000:00:035:0025, яка розташована на території Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області та стягнути з відповідача понесені  ОСОБА_1  судові витрати зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,5901 га з кадастровим номером 5321386000:00:035:0025, яка розташована на території Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області та належить йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІПЛ №051811, виданого 18.12.2001 Ставківською сільською радою Зіньківського району Полтавської області на підставі рішення 23-ї сесії 23-го скликання Ставківської сільської ради від 01.04.2001 та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 18.12.2001 за №708.

У 2001 році між ОСОБА_1 та ПП «Агроекологія» був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 6 років.

У 2008 році позивач дізнався, що вказаний договір оренди земельної ділянки був продовжений ПП «Агроекологія», але самого договору чи додаткової угоди про продовження договору оренди землі йому надано не було і він вважав, що вказаний договір оренди його земельної ділянки на підставі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, продовжено на той самий строк.

У 2014 році він став цікавитись у ПП «Агроекологія» щодо можливості продовження вказаного договору оренди земельної ділянки та умов оренди, але відповіді від відповідача не отримав. У 2015 році він дізнався зі слів власників інших земельних ділянок, що посадовці ПП «Агроекологія» займаються підробкою договорів оренди землі, підписуючи їх замість орендодавців.

Отримавши у 2015 році договір оренди належної йому земельної ділянки від 15.01.2008 та ознайомившись з його змістом, він довідався, що вказаний договір укладений між ним та ПП «Агроекологія» в особі директора ОСОБА_2 на строк 25 років. Проте вказаного договору він не підписував та ніколи не підписав би на таких умовах. У договорі мається відмітка про його реєстрацію у Зіньківському районному відділі Полтавської РФ ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» 11.02.2009 за № 040955500042.

Оскільки вказаний договір ОСОБА_1 не підписував, тому звернувся до поліції із заявою про його підроблення. У ході розслідування кримінального провадження №12016170170000318 від 09.08.2016 за частиною першою статті 358 КК України було проведено почеркознавчу експертизу, згідно висновку якої № 1577 від 01.09.2016 підтверджено, що підпис орендодавця на договорі оренди землі від 15.01.2008 виконаний не ним, а іншою невідомою особою.

Таким чином, ПП «Агроекологія» самовільно, без згоди власника зайняло належну ОСОБА_1  земельну ділянку, яка підлягає поверненню позивачу.

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 08 лютого 2023 року позов задоволено частково.

Зобов`язано ПП «Агроекологія» повернути ОСОБА_1 самовільно зайняту земельну ділянку площею 4,5901 га з кадастровим номером 5321386000:00:035:0025, яка розташована на території Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.

Вирішено питання розподілу судових витрат. Стягнуто з ПП «Агроекологія» на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати: на правничу допомогу 2500 грн, судовий збір 908 грн.

У задоволені інших частин позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірного договору оренди землі позивач не підписував, а тому такий договір не є укладеним і його не потрібно визнавати таким. Враховуючи, що відповідач на момент розгляду справи використовував земельну ділянку позивача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення позивачу.

13 липня 2023 року представник відповідача подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення та здійснення розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 45 000 грн.

Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 09 березня 2023 року у задоволенні заяви представника відповідача ПП «Агроекологія» адвоката Мельникова Д. О. про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат відповідача на правову допомогу відмовлено.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, представник ПП «Агроекологія» подав апеляційні скарги, в яких, посилаючись на незаконність рішення, неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог скасувати, а у частині відмови у задоволенні позову рішення залишити без змін та змінити розподіл судових витрат.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом не спростовано чинність спірного договору оренди, при цьому суд дійшов справедливого висновку про відсутність підстав для визнання неукладеним спірного договору, а тому відсутні підстави і для задоволення позову в іншій частині з огляду на поновлення орендних відносин та відсутності доказів розірвання/припинення договору оренди.

Вказує, що неодноразові звернення позивача з позовами до ПП «Агроекологія» про визнання договору оренди землі недійсним/неукладеним з одночасним визнанням фактів погодження ним продовження дії договору оренди землі від 20.12.2001 № 13, свідчать про різнонаправленість дій позивача.

Водночас, в матеріалах справи відсутні належні докази того, що відповідач користується земельною ділянкою позивача.

Зазначає, що дії позивача, який особисто підписав велику кількість додаткових угод до договору оренди землі та заяви з вимогами про виплату орендної плати щонайменше з 2013 року (при цьому не висуває претензій щодо неотримання орендної плати), суперечать процесуальній поведінці з визнання договору недійсним/неукладеним, а тому і є недобросовісними.

Вважає, що подання позову позивачем має неправомірну мету - порушення прав ПП «Агроеоклогія», яке сумлінно доглядає земельну ділянку позивача тривалий час, поліпшує її стан з урахуванням у відповідача наявного статусу органічного виробника.

Звертає увагу на те, що суд першої інстанції фактично виходив з того, що позивач обґрунтовував свої міркування копією висновку експерта № 1577 від 01.09.2016 року у кримінальному провадженні № 12016170170000318 від 09.08.2016, проти чого категорично заперечував відповідач, у тому числі з міркувань відсутності оригіналу, а у суду не було можливості перевірки справжності цих документів шляхом співставлення із оригіналом, який позивачем не надано.

Таким чином, на думку апелянта, суд обґрунтував своє рішення неналежними та недопустимими доказами. При цьому, судом не було враховано та не надано оцінку поданим відповідачем запереченням і доказам, а також невмотивовано та безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про призначення по справі судової експертизи з метою усунення сумнівів щодо справжності укладеного договору оренди землі.

Крім того, звертає увагу, що предметом висновку експерта № 1577 від 01.09.2016 у кримінальному провадженні № 12016170170000318 від 09.08.2016 є договір оренди земельного паю. Натомість позивач оскаржує договір оренди землі від 16.01.2008. Тобто предметом висновку експерта і предметом провадження у справі є різні документи.

Також вказує, що позивач особисто підписав спірний договір, надав відповідачу відповідний примірник договору, добровільно передав земельну ділянку та систематично отримував орендну плату за вказаним договором, що засвідчує визнання ним фактів укладення, виконання та схвалення договору оренди землі та виключає задоволення позову.

В частині стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката Школьного В. А. в сумі 2 500 грн посилається на недоведеність вказаних вимог та непропорційністю розміру таких витрат задоволеним позовним вимогам.

В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується та у відповідності до вимог частини першої статті 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.

В апеляційній скарзі на ухвалу суду від 09.03.2023, представник ПП «Агроекологія», посилаючись на незаконність ухвали, порушення судом норм процесуального права, просить суд оскаржувану ухвалу суду скасувати та ухвалити рішення про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення на користь ПП «Агроекологія» витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції.

Вказує, що суд першої інстанції не врахував дійсні обставини справи та висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, оскільки відповідач у встановлений законом строк подав до суду належні докази здійснених витрат на правничу допомогу, а тому такі витрати підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Відзиви на апеляційні скарги до апеляційного суду не надходили.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

По справі встановлено, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ПЛ № 051811, виданого 18.12.2001 Ставківською сільською радою Зіньківського району Полтавської області на підставі рішення 23-ї сесії 23-го скликання Ставківської сільської ради від 01.04.2001 та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 18.12.2001 за № 708, та Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,5901 га з кадастровим номером 5321386000:00:035:0025, яка розташована на території Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 12, 13, т. 1).

20 грудня 2001 року між ОСОБА_1 та ПП «Агроекологія» в особі директора ОСОБА_2 було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 6 років. Вказаний договір зареєстрований Ставківською сільською радою Зіньківського району Полтавської області 10.01.2001 за № 13 (а. с. 16-17, т. 1).

Згідно договору від 15 січня 2008 року, який зареєстрований у Зіньківському районному відділі Полтавської РФ ДП «Центру ДЗК при Держкомземі України», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.02.2009 за № 040955500042, орендодавець ОСОБА_1 передав спірну земельну ділянку в оренду ПП «Агроекологія» строком на 25 років зі сплатою орендної плати у розмірі 2,2% від нормативної грошової оцінки (а. с.19-20, т. 1).

Висновком експерта Полтавського НДЕКЦ № 1577 від 01.09.2016 у кримінальному провадженні № 12016170170000318 від 09.08.2016 встановлено, що підпис у графі «Орендодавець», що на зворотній стороні 2-го аркуша договору оренди землі від 15.01.2008 на ім`я орендодавця ОСОБА_1 , виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а. с. 24-37, т. 1).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що спірний договір оренди землі від 15.01.2008 позивач не підписував, що встановлено висновком експерта, а отже, даний договір є неукладеним та належним способом захисту прав позивача, як володіючого власника, є усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою.

При цьому судом із належним застосуванням норм матеріального права дано правильну оцінку факту відсутності підпису орендодавця, як невід`ємного елементу, реквізиту письмової форми договору, що пред`являється до договорів оренди землі згідно частини першої статті 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на дату, зазначену у спірному договорі) та має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У разі, якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Відповідно до вимог статей 12, 77, 78, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, належними та допустимими доказами.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування у справі є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Даючи оцінку наявним у справі доказам, суд першої інстанції правильно врахував, що висновок підготовлений у рамках кримінального провадження відповідає положенням статті 102 ЦПК України та є належним і допустимим доказом у справі.

Такі висновки суду відповідають нормам матеріального та процесуального права, оскільки експертиза, проведена у кримінальному провадженні, містить інформацію щодо предмета доказування у цій цивільній справі. Проведення експертизи доручено головному судовому експерту сектору технічних досліджень Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Свириденку В. В., який є атестованим судовим експертом з правом проведення експертиз за експертною спеціальністю 1.1 дослідження почерку і підписів. Судовий експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України. Доказів на спростування цього висновку відповідачем по справі не надано, підстав для призначення повторної експертизи не наведено.

Закриття кримінального провадження № 12016170170000318 від 09.08.2016 постановою начальника СВ Зіньківського ВП Гадяцького ВП ГУ НП в Полтавській області від 16.09.2019 у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення на висновок судового експерта щодо підписання спірного договору не ОСОБА_1 , а іншою особою, жодним чином не впливає і такого не спростовує.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності оригіналу висновку, як підстави для визнання цього доказу недопустимим, є безпідставними та відхиляються апеляційним судом.

Відповідно до статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Судом встановлено, що висновок експерта від 01.09.2016 № 1577 в оригіналі зберігається в матеріалах кримінального провадження № 12016170170000318, а його копія, що є в матеріалах цивільної справи, належним чином засвідчена адвокатом Школьним В. А., що відповідає вимогам статті 95 ЦПК України та статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Саме лише посилання на відсутність оригіналу висновку експерта без обґрунтованих сумнівів відповідності поданої копії експертного висновку оригіналу та без надання у його спростування інших доказів не може бути підставою для не прийняття вказаного висновку, як доказу, судом.

Іншим доводам та обставинам, на які посилається представник відповідача в апеляційній скарзі, судом першої інстанції дано належну оцінку, що відповідає встановленим фактичним обставинам справи та нормам права, які регулюють спірні правовідносини.

Посилання представника відповідача на недобросовісність поведінки позивача, який захищає своє право в судовому порядку, колегією суддів до уваги не береться, оскільки за змістом статей 15, 16 ЦК України, статті 4 ЦПК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Фактів зловживання позивачем своїми правами по справі не встановлені і суду не доведено.

Твердження апелянта щодо суперечливої поведінки позивача, який передав земельну ділянку в оренду відповідачеві, отримував орендну плату та підписував документи, що стосуються виконання договору оренди землі, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки позивач зважав на переважне право орендаря на продовження Договору № 13 оренди земельної ділянки, що був укладений між сторонами 20.12.2001, на тих самих умовах і на той самий строк, проте, довідавшись, що 15.01.2008 відповідач уклав договір оренди землі щодо належної позивачу земельної ділянки від його імені із невстановленою особою строком на 25 років, позивач звернувся до суду за захистом свого права власності, що не суперечить принципу добросовісності, як стандарту поведінки сторін договору, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору. Натомість, як вбачається з матеріалів справи, відповідач тривалий час приховував від позивача зміну умов оренди землі, яка не була належним чином погоджена з позивачем, як власником та орендодавцем земельної ділянки, що свідчить про порушення прав останнього.

Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно дослідивши обставини справи, вірно встановив, що позивач спірний договір оренди землі не підписував, тобто цей договір є неукладеним, та дійшов обґрунтованого висновку, що у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача зводяться до неправильної оцінки доказів судом першої інстанції та необхідності здійснення їх переоцінки, що ґрунтується на власному тлумаченні ним спірних правовідносин та відповідних правових норм.

Правові висновки, що містяться у постановах Верховного Суду, на які посилається в апеляційній скарзі представник відповідача, стосуються інших фактичних обставин та норм права, що не є подібними з цією справою, та не підлягають врахуванню судом.

У частині оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви представника ПП «Агроекологія» адвоката Мельникова Д. О. про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно вимог статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Відмовляючи у задоволенні заяви представника відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, а саме платіжних документів про оплату таких послуг (квитанцій, фіскальних чеків, платіжних доручень, меморіальних ордерів, тощо), а тому підстави для ухвалення додаткового рішення у справі відсутні.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками теж погоджується та не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Процесуальними нормами (частини друга, третя статті 137, частина восьма статті 141, частини першої статті 246 ЦПК України) встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі. Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У такому разі відповідні докази подаються до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач доказів понесених витрат на правничу допомогу адвоката не надавав та відповідних заяв про подання таких доказів після ухвалення рішення суду не заявляв, а надав суду копії довіреностей, договору про правничу допомогу, додаткової угоди від 25.02.2021 та акту прийому-передачі послуг від 10.02.2023 лише із заявою про ухвалення додаткового рішення від 13.02.2023.

Оскільки відповідачем не дотримано встановленого законом порядку подання доказів для вирішення судом питання про судові витрати після ухвалення рішення у справі, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв такі докази до уваги та відмовив у задоволенні заяви представника відповідача про розподіл судових витрат у зв`язку з їх недоведеністю.

За наведених обставин колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про залишення апеляційних скарг ПП «Агроекологія» без задоволення, а оскаржуваних судових рішень суду першої інстанції - без змін, як ухвалених з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні апеляційних скарг, колегія суддів відповідно до правил частин першої, другої статті 141 ЦПК України не вбачає підстав для компенсації відповідачеві понесених ним судових витрат у зв`язку з розглядом справи в апеляційному суді.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги Приватного підприємства «Агроекологія» - залишити без задоволення.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 08 лютого 2023 року та ухвалу цього суду від 09 березня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя                                                                С. Б. Бутенко

Судді                                                                                О. І. Обідіна

О. В. Прядкіна