Справа № 2-626/10р.

УХВАЛА

23 грудня 2010 року Суддя Іваничівського районного суду

Волинської області ОСОБА_1, розглянувши позовну заяву ОСОБА_2 до Іваничівської селищної ради про визнання права власності на 1/4 житлового будинку з надвірними господарськими будівлями і спорудами в тому числі на самочинне перепланування житлового будинку з добудовою веранди та будівництва гаража-прибудівки, -

ВСТАНОВИВ:

До Іваничівського районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/4 житлового будинку з надвірними господарськими будівлями і спорудами в тому числі на самочинне перепланування житлового будинку з добудовою веранди та будівництва гаража-прибудівки.

Відповідно до ст.З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст.15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

З поданої позовної заяви та доданих до неї документів не вбачається порушення, невизнання або оспорювання відповідачем права власності позивача на 1А частки житлового будинку №74, який знаходиться в смт. Іваничі по вул. Валовій. Зокрема, згідно технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовленого станом на 05.05.2009р. ОСОБА_2 є власником % частки вище вказаного житлового будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, видане 05.03.1991р. Іваничівською держнотконторою №14.

А тому, дана позовна заява не може бути прийнята та розглянута судом як така, що не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України. Так згідно п.5, 6 ч. 2 вказаної статті позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.

Також, в обґрунтуванні своїх позовних вимог ОСОБА_2 вказав, що його право власності на реконструюване приміщення не визнається комунальним підприємством «Волинським обласним БТІ», проте доказів на підтвердження того, що дане підприємство не визнає вказане право власності до матеріалів не долучив.

Як вбачається з постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року N 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» судам підвідомчі спори, пов'язані з правом приватної власності на жилий будинок, зокрема про надбудову, прибудову або перебудову будинку і підсобних будівель, якщо є дозвіл виконкому місцевої ради, але проти цього заперечують інші учасники спільної часткової власності.

Крім того, позивач у порушення вимог ч. 3 ст. 119 ЦПК України не зазначив дати подання позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.

На підставі викладеного позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з моменту отримання копії ухвали.

Керуючись ч. 1 ст. 121 ЦПК України,-

УХВАЛИВ :

Позовну заяву ОСОБА_2 до Іваничівської селищної ради про визнання права власності на 1/4 житлового будинку з надвірними господарськими будівлями і спорудами в тому числі на самочинне перепланування житлового будинку з добудовою веранди та будівництва гаража-прибудівки залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з моменту отримання копії ухвали.

Суддя Г.М. Дильний