ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3422/23 Справа № 175/3635/22 Суддя у 1-й інстанції - Бойко О.М. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2023 року                                                                м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді Халаджи О. В.

суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В.,

секретар Ніколина А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 правонаступником якої є  ОСОБА_3 до  ОСОБА_1 ,  ОСОБА_4 ,  ОСОБА_5 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Аршава Інна Олександрівна про визнання права власності у порядку спадкування за законом (суддя першої інстанції Бойко О.М.),

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Аршава Інна Олександрівна про визнання права власності у порядку спадкування за законом.

Разом із позовною заявою ОСОБА_2 подала заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2023 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково.

Заборонено будь-яким особам вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) спрямовані на відчуження наступного майна:

- частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОАВТОТЕХКОМПЛЕКТ» (49049, місто Дніпро, вул. Верхоянська, буд.49, код ЄДРПОУ 13417954) у розмірі 97,8219 відсотків статутного капіталу;

- частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТЕХПРОМ-ЦЕНТР» (09100, Київська область, місто Біла Церква, вул. Леваневського, 83, код ЄДРПОУ 33093212) у розмірі 9,276 відсотків статутного капіталу;

- домоволодіння розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; опис об`єкта: А-2-житловий будинок, цегла, житловою площею 100,6 кв.м., літ. Б-вхід у підвал, цегла, літ. В-навіс, ст.ст.№1-6-огорожі, бет. мет., І-мостіння, бетонне, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1648878712101;

- частка земельної ділянки площею 0,1200 га, розташованої у АДРЕСА_2 . 1221486200:01:021:0016, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1698907912214;

- домоволодіння розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ; опис об`єкта: загальна площа (кв.м): 296.5, житлова площа (кв.м): 134.9, Опис: літ. А- житловий будинок, літ. Б-гараж, літ. В- господарчий блок, літ. Г- навіс, №1-9, І- споруди, мостіння, №10-басейн з накриттям, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1911987012214;

- автомобіль марки ЗАЗ 110558-44, 2008 року випуску, шасі (кузов) VIN № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 ;

- мотоцикл марки HONDA SCV 100FE, 2006 року випуску, шасі (кузов) № НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 ., до вирішення справи по суті судом.

У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено.

Із вказаною ухвалою суду не погодилась ОСОБА_1 , та подала апеляційну скаргу та вказує на те, що момент постановлення оскаржуваної ухвали у представника позивачки адвоката Юрченка І.О. були відсутні повноваження на представництво позивача у суді.

Також наголошує на тому, що суд першої інстанції при постановленні ухвали порушив норму цивільного процесуального законодавства щодо співмірності заходів забезпечення позову із позовними вимогами та заборонив будь-яким особам вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження усього майна, проігнорувавши позовну вимогу щодо частки спадкового майна.

Позивачкою та її представником не було доведено, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а захід забезпечення не є співмірним заявленим позовним вимогам.

ОСОБА_1 просила ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2023 року скасувати та відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову у повному обсязі.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 травня 2023 року провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Аршава Інна Олександрівна про визнання права власності у порядку спадкування за законом було зупинено до залучення правонаступників позивача.

21 липня 2023 року від ОСОБА_3 надійшла заява про поновлення провадження у справі та залучення його в якості правонаступника позивачки.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року провадження у справі було поновлено та залучено до участі у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Аршава Інна Олександрівна про визнання права власності у порядку спадкування за законом, правонаступника позивачки ОСОБА_2 ОСОБА_3 .

Від ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, вважає, що вона необґрунтована та зазначає, що бажання відповідачки скасувати заборону на відчуження майна саме по собі є прямим свідченням наявності у неї намірів вчинити дії по відношенню до майна, у тому числі продати його. В іншому разі, заборона ніяким чином не заважала б скаржнику, адже обмеження не стосуються права користування майном чи здійснювати господарську діяльність у випадку заборони по відношення до корпоративних прав.

Вказує, що у заяві про забезпечення позову доведено, що невжиття заявлених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

ОСОБА_3 просив ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2023 року залишити без змін.

Від інших учасників справи відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник правонаступника позивачки ОСОБА_3 - адвокат Юрченко І.О. спростовував доводи апеляційної скарги та просив залишити ухвалу суду без змін.

Інші учасники справи до судового засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, у пунктах 1, 2 якої передбачено, що позов може забезпечуватись, зокрема, накладенням арешту на майно та забороною вчиняти певні дії.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Частиною 3 ст.150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали суду, 21 листопада 2022 року до районного суду надійшла заява ОСОБА_2 про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви ОСОБА_2  зазначила, що вона звернулась із позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Аршава Інна Олександрівна про визнання права власності у порядку спадкування за законом, та зазначила, що є матір`ю ОСОБА_6 , який посер 04 лютого 2018 року та після його смерті залишилось майно.

У визначений законом час позивачка не звернулась до нотаріуса про прийняття спадщини, за рішенням суду їй було надано додатковий строк для її прийняття. На теперішній час все майно належить відповідачам та видані свідоцтва про право на спадщину за законом, на її думку, вважає, що відповідачи можуть відчужити спірне майно, що у подальшому може зробити неможливим виконання рішення.

Частково задовольняючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою наведено достатньо доказів в підтвердження наявності підстав для забезпечення позову.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що забезпечення позову є необхідним та виправданим, з наступних підстав.

Так, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача, або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

Відповідно до вимог ч. 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 (провадження №12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Разом з тим, адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилається на те, що позивачка просила внести зміни до свідоцтва про спадщину за законом, зобов`язавши приватного нотаріуса видати нові свідоцтва, відповідно до яких позивачки і відповідачи будуть мати рівні частки, а саме по частині.

Проте апеляційний суд дані твердження вважає безпідставними, з огляду на те, що частка у спірному майні не виділена внатурі, а тому у суду були відсутні підстави для накладення арешти на частки майна.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно правової позиції Верховного суду України, викладеної у Постанові від 25 травня 2016 року (справа №6-605цс16), метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, в позовній заяві ОСОБА_2 просила внести зміни до свідоцтв про право на спадщину за законом, на майно на яке після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина.

Отже, вимоги позивачки, викладені у її заяві про забезпечення позову у вигляді накладення арешту, стосуються майна, яке є предметом позову. Таким чином, необхідність у накладенні арешту на вказане майно витікає з самої позовної заяви, оскільки невжиття зазначених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача

Крім того, діючим законодавством не передбачено обов`язку надання стороною доказів на підтвердження існування загрози вчинення відповідачем дій щодо відчуження належного йому майна.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновкам суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня  складення повного судового рішення.

Судді:                                                                                О.В. Халаджи

                                                                               О.Д. Канурна

Т.В. Космачевська

Повний текст судового рішення складено 31 серпня 2023 року.

Суддя-доповідач                                                                 О. В. Халаджи