ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер справи: 653/980/18

Номер провадження: 22-ц/819/181/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2023 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: 

головуючого (суддя-доповідач): Вейтас І.В.,

суддів: Склярської І.В.

Радченка С.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: Головне управління Національної поліції в Херсонській області, Державна казначейська служба України,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 29 жовтня 2021 року, у складі судді Єпішина Ю.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Херсонській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди.

Позовна заява обґрунтована тим, що 10 грудня 2017 року, позивач разом зі своєю дружиною ОСОБА_2 знаходились біля гаражу на прибудинковій території по АДРЕСА_1 . В той час до нього підійшли мешканці вказаного будинку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та почали звинувачувати його в тому, що він керуючи належним йому автомобілем, заїжджаючи до гаражу, забруднив білизну, яка сушилась на подвір`ї. Позивач зазначає, що звинувачення були безпідставні і викликані тим, що між ним та ОСОБА_3 склались неприязні стосунки. Позивач заперечив звинувачення та попросив ОСОБА_4 пред`явити службове посвідчення, оскільки він представився працівником поліції. Службового посвідчення у ОСОБА_4 не було, і тоді він для документування своєї підозри у вчиненні позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, на місце пригоди викликав наряд поліції, яка прибула через декілька хвилин до гаражу позивача. До складу наряду входили два працівники поліції Новотроїцького відділення поліції, яке є структурним підрозділом Генічеського відділу поліції - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .. Як зазначає позивач, вказані працівники поліції в подальшому діяли під керівництвом ОСОБА_4 , який був їхнім безпосереднім начальником. В порушення вимог ст. 266 КУпАП, працівники поліції наказали позивачу їхати з ними, не пояснюючи куди саме. Позивач відмовився, але вони наполягали на тому, щоб позивач їхав з ними, вели себе зухвало. Позивач вказує, що після того, як ОСОБА_4 наказав працівникам поліції із застосуванням фізичної сили доставити позивача до лікарні для медичного огляду, позивач, аби уникнути застосування до себе фізичної сили, зайшов до приміщення свого гаражу. ОСОБА_5 забіг слідом за позивачем і зробив йому підніжку, збив з ніг, закрутив руки позивача за спиною і надів йому кайданки. Внаслідок падіння позивач отримав тілесні ушкодження. Потім працівники поліції підняли позивача і відвели до службового автомобіля та проти волі позивача відвезли його до Новотроїцької районної лікарні для проведення медичного огляду на стан сп`яніння. Зауваження позивача на те, що поведінка працівників поліції є протиправною були проігноровані. В лікарні позивачу стало зле і він відмовився від проведення огляду. Потім поліцейські доставили позивача до Новотроїцького відділення поліції де склали протокол про затримання позивача та два протоколи про вчинення адміністративного правопорушення: про відмову від проходження медичного огляду та про вчинення злісної непокори на законну вимогу працівника поліції.

16 січня 2018 року постановою Новотроїцького районного суду Херсонської області у справі про адміністративні правопорушення передбачені статтями 130 ч.1, 185 КУпАП позивача визнано винним і накладено адміністративне стягнення.

Позивач зазначає, що відносно нього було безпідставно застосовано фізичну силу та спеціальні засоби, і тим самим позивачу завдано шкоди, яка повинна бути відшкодована за рахунок держави. Зазначає, що поліцейські проігнорували вимоги законодавства щодо застосування фізичної сили відносно позивача та спеціальних засобів та діяли свавільно. Безпідставно застосували до позивача як фізичну силу, так і спеціальні засоби у вигляді кайданок. Застосування вказаних заходів було здійснено в присутності дружини позивача, яка молодше нього на 25 років, що було приниженням честі та гідності позивача. Працівники поліції не зважали на зауваження позивача, що йому вже майже 65 років і він має явні ознаки старості. Внаслідок застосування до позивача фізичної сили та спеціального заходу у вигляді кайданок, позивачу завдані тілесні ушкодження, а відтак і шкода здоров`ю. На лікування позивач поніс витрати на придбання ліків, на поїздку до закладу охорони здоров`я для надання медичної допомоги. На придбання ліків позивач загалом витратив 2500 гривень.

Позивач вказував, що йому також завдана моральна шкода, яка виявилась у фізичному болю та стражданнях, яких зазнав позивач у зв`язку з ушкодженням здоров`я, душевних стражданнях, у приниженні його честі та гідності. Розмір відшкодування моральної шкоди позивачу тяжко визначити в грошовій формі, оскільки завдана йому шкода ніяким чином не може бути відшкодована, але якщо виходити із вимог розумності та справедливості, зважаючи на відверто протиправний характер дій працівників поліції, то позивач оцінює моральну шкоду у розмірі 50 000 гривень.

Посилаючись на положення статей 22, 386, 1174, 1195 ЦК України, просив стягнути з державного бюджету шкоду завдану йому службовими особами органу державної влади в розмірі 52500 гривень.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 29 жовтня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями службових осіб та шкодою, на яку посилається позивач.

Суд першої інстанції взяв до уваги, що у протоколі Серії АА №144405 про адміністративне затримання від 10 грудня 2017 року скарг та зауважень до дій посадових осіб органів поліції з боку позивача не надходило. Також судом встановлено, що за заявами ОСОБА_1 , було проведено дві службові перевірки щодо можливих неправомірних дій працівників Новотроїцького ВП Генічеського ВП та ГУНП в Херсонській області, за результатами яких, відомості, викладенні у зверненні ОСОБА_7 , визнано такими, що не знайшли свого об`єктивного підтвердження. Дії працівників поліції не визнано протиправними, оскільки позивач не звертався до суду з позовом про визнання протиправними дій працівників поліції. Суд також не взяв до уваги доводи представника позивача, що ОСОБА_1 в 64 роки мав явні ознаки старості. Встановивши відсутність з боку працівників поліції дій, які давали б правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування йому шкоди на підставі статей 1173, 1174, 1176 ЦК України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

З апеляційною скаргою на вказане рішення суду першої інстанції звернувся ОСОБА_1 .. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, дійшов безпідставного висновку про правомірність застосування до ОСОБА_1 спеціальних засобів. Такий висновок суд зробив, посилаючись на висновок службового розслідування за результатами звернення ОСОБА_1 до керівництва ГУ Національної поліції в Херсонській області. При цьому аналіз вказаного документу, як письмового доказу суд не зробив.

Вказує, що сам по собі висновок службового розслідування не має для суду приюдиційного значення і суд повинен був оцінити дії поліцейських на відповідність вимогам статей 43,45 ЗУ «Про національну поліцію». Вказує, що суд не надав аналізу незаконності застосування до позивача кайданок та судом не прийнято доводи щодо неправомірності застосування до нього спеціальних засобів, як до особи, яка має ознаки старості. Суд мав би взяти до уваги той факт, що станом на 10 грудня 2017 року йому було 64 роки, загальновідомо, що людина в такому віці вважається людиною похилого віку. На думку скаржника ним доведено, що діями службових осіб йому завдано матеріальної та моральної шкоди.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Національної поліції в Херсонській області вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.        

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).

Відповідно до положень статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Неправомірність дій працівників поліції на які посилається позивач полягає у тому, що 10 грудня 2017 року працівниками поліції, як він вважає, його було незаконно затримано, доставлено до закладу охорони для проходження медичного освідування та незаконно застосовано спеціальні засоби (кайданки).

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пунктах 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно із загальними підставами цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно протоколу про адміністративне затримання АА №144405 ОСОБА_1 доставлений у службове приміщення Новотроїцького ВП 10 грудня 2017 року у зв`язку із вчиненням правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП для складання протоколу за статтею 185 КУпАП.

У зазначеному протоколі вказано, що зауважень до дій посадових осіб не надходило.

10 грудня 2017 року відносно ОСОБА_1 складено протокол серії ГП №252372 про адміністративне правопорушення за статтею 185 КуПАП.

Також 10 грудня 2017 року відносно ОСОБА_1 складено протокол серії БД №087148 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статі 130  КУпАП .

Постановою судді Новотроїцького районного суду Херсонської області від 16 січня 2018 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Херсонської області від 16 березня 2018 року (справа № 662/2458/17) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 130 та ст. 185 КУпАП та накладено на нього стягнення відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, у виді штрафу у розмірі шестисот (600) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Пунктом 5 статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Новотроїцьким районним судом Херсонської області під час розгляду справи про адміністративне правопорушення було встановлено, що ОСОБА_1 10 грудня 2017 року, о 13.00 год., перебуваючи в смт. Новотроїцьке по вул. Комарова керував автомобілем ВАЗ-2104 д/н НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, а саме: мав нестійку ходу, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.9. «а» «Правил дорожнього руху» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, 10 грудня 2017 року о 13.00 годині ОСОБА_1 , перебуваючи в смт. Новотроїцьке по вул. Комарова знаходився в стані алкогольного сп`яніння та вчинив непокору законним вимогам працівників поліції, а саме відмовився пройти до службового авто, впирався, хапався руками за формений одяг, штовхався, висловлювався нецензурною лайкою, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.185 КУпАП.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що всі докази по справі, які разом з об`єктивними даними висновку медичної установи, поясненнями ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та поясненнями свідка ОСОБА_9 , без будь-яких суперечностей, однозначно вказують та не залишають сумнівів в тому, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння та здійснив злісну непокору працівникам поліції, чим вчинив правопорушення передбачені  ч.1 ст.130 , ст.185 КУпАП. Обставини керування автомобілем та вчинення злісної непокори працівникам поліції обумовили доставляння ОСОБА_1 в лікарню для освідування, на що він спочатку погодився, однак поїхавши в лікарню з дружиною, згодом, у лікаря, безпідставно відмовився.»

Під час перегляду справи про адміністративні правопорушення, Херсонсикм апеляційним судом в постанові від 16 березня 2018 року встановлено, що «допитані судом першої інстанції свідки працівники поліції  ОСОБА_5  та ОСОБА_8  пояснили, що 10.12.2017 року вони знаходилися на роботі та здійснювали патрулювання разом, коли їм повідомили, що на території вул. Комарова виник конфлікт. Коли ОСОБА_5  приїхав на місце пригоди, то там був ОСОБА_1  та дві жінки.  ОСОБА_1 вже стояв біля автомобіля марки «Жигуль», але перед цим він на відрізку дороги по вул. Комарова керував автомобілем, з явними ознаками алкогольного сп`яніння (нечітка хода, запах із порожнини рота), вів себе неадекватно, висловлювався грубою нецензурною лайкою, хапав поліцейських за одяг. ОСОБА_5 намагався його заспокоїти, але ОСОБА_1 відштовхнув його та забіг в гараж, який був відчинений. В гаражі вони знову намагалися його заспокоїти, але вимушені були застосувати до нього силові заходи (одягнули наручники), бо ОСОБА_1 кидався до ОСОБА_5 битися та попереджав їх, що він колишній працівники міліції. ОСОБА_5 посадив його в службовий автомобіль та відвіз його в лікарню для освідування, на яке він спочатку погодився та поїхав, а пізніше, після телефонної розмови із адвокатом, відмовився.

Свідок ОСОБА_4 , заступник начальника Новотроїцького ВП, в судовому засіданні пояснив, що він мешкає по АДРЕСА_1 . 10.12.2017 року був в обід вдома та побачив як ОСОБА_1 заїхав у двір та проїжджаючи автомобілем забруднив білизну, яка сохла на подвір`ї. Він підійшов до ОСОБА_1 , щоб зробити йому зауваження, та відчув від останнього різкий запах алкоголю з порожнини рота, ОСОБА_1 ледь тримався на ногах. Він викликав поліцію. Коли поліція приїхала, то ОСОБА_1 почав чинити їм опір (хапався за форменний одяг та висловлювався нецензурною лайкою). Поліція вимушена була застосувати до ОСОБА_1 силові заходи. Він особисто бачив, як ОСОБА_1 керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що вона бачила, як ОСОБА_1 заїхав власною машиною у двір та автомобілем зачепив і забруднив білизну, яка сушилася на дворі. Це все також бачив ОСОБА_4 , який мив дитячий візок у дворі. Також вона бачила, як ОСОБА_1 заїхав у двір та виходив п`яний із-за керма, навіть «виповз». Працівники поліції ввічливо попросили його пройти з ними для освідування, але ОСОБА_1 почав кидатися, чіплятися за формений одяг, який ледь не порвав, на умовляння не піддавався. Неприязних стосунків між нею та ОСОБА_1 немає».

«В своєму рапорті від 10 грудня 2017 року працівник поліції зазначав, що того дня ним у складі поліцейського патруля було здійснено виїзд за адресою: в АДРЕСА_1 . За вказаною адресою на подвір`ї біля свого авто в стані алкогольного сп`яніння знаходився ОСОБА_1 . За показами свідків ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 було запропоновано пройти до службового авто з метою запобігання правопорушення. На вказане, ОСОБА_1 почав вести себе агресивно, висловлювався нецензурною лайкою, хапався руками за формений одяг (а.с.22)».

«Під час апеляційного розгляду справи свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 в чергове підтвердили викладені ними раніше обставини, що дає підстави вважати поза всяким сумнівом правильними та законними вимоги уповноважених осіб до водія пройти медичний огляд для визначення на стан сп`яніння, оскільки дії ОСОБА_1 давали підстави для обґрунтованої підозри знаходження його в такому стані під час керування транспортним засобом.»

Таким чином, судом першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень передбачених ч.1 ст.130 та ст.185 КУпАП, було встановлено факт відмови ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, так і факт вчинення позивачем злісної непокори законному розпорядженню, вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків в результаті чого працівниками було застосовано спеціальні засоби. 

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції також взяв до уваги висновки ГУНП в Херсонській області від 22 лютого 2018 року та від 11 квітня 2018 року на звернення ОСОБА_1 , щодо можливих неправомірних дій працівників Новотроїцького ВП Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області, які на думку заявника неправомірно склали відносно нього два адміністративних протоколи за статтями 130 та 185 КУпАП, застосували спеціальні засоби  та спричинили йому тілесні ушкодження. Згідно вказаних висновків відомості викладені у зверненнях ОСОБА_1 не знайшли свого об`єктивного підтвердження.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, безпідставно не взяв до уваги, той факт, що на час складання протоколу про адміністративне затримання 10 грудня 2017 року йому було 64 роки, а відповідно до положень статті 43 ЗУ «Про Національну поліцію» заборонено застосування спеціальних засобів до осіб з явними ознаками старості, колегія суддів не бере до уваги як підставу для скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 вказує, що є загальновідомим факт, що особа у віці 64 роки вважається особою похилого віку.

Разом з тим, визначення поняття «громадяни похилого віку» надано у статті 10 ЗУ «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян  похилого віку в Україні» відповідно до якого громадянами  похилого віку визнаються особи, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26  ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також особи, яким до досягнення зазначеного пенсійного віку залишилося не більш як півтора року. Статтею 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено  Умови призначення пенсії за віком, та визначено в частині 1 вказаної статті, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Тобто законодавець пов`язує у даному випадку вказаний вік, саме з наявністю права на призначення пенсії за віком.

Той факт, що позивачу станом на 10 грудня 2017 року було 64 роки, не свідчить про те, що він мав явні ознаки старості, і працівники поліції, застосувавши при адміністративному затриманні спеціальні засоби, порушили вимоги ЗУ «Про Національну поліції».

Крім того, вказаний довід апеляційної скарги також не доводить факт заподіяння працівниками поліції позивачу моральної шкоди.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 89 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог (статей 12, 81 ЦПК України), обґрунтовано вважав, що відсутні належні та допустимі докази факту заподіяння позивачу як матеріальної так і моральної шкоди.

При цьому встановивши, що працівники поліції діяли у рамках наданих їм повноважень, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що дії працівників поліції у застосуванні спеціальних засобів щодо позивача не були спрямовані на завдання йому умисних дій, що принижують честь, гідність, катування, порушення права про недоторканість, а були лише наслідком вчинення позивачем опору законним вимогам працівників поліції. Позивачем не доведено спричинення йому діями працівників поліції матеріальної та моральної шкоди.

Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази надані сторонами, дав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстав для скасування чи зміни рішення суду, колегія суддів не вбачає.  

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 29 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя                                         І. В. Вейтас

Судді:                                                                 І. В. Склярська

                С. В. Радченко