Ухвала

30 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 161/2285/23

провадження № 61-12452ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 24 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у лютому 2023 року звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди у розмірі 15 000,00 грн.

Мотивуючи позовні вимоги, вказував, що інспектором взводу № 1 роти № 1 батальйону УПП у Волинській області ДПП лейтенантом поліції Хоронжуком І. В. було складено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ГАА № 474259 від 03 січня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 44-3 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 19 травня 2021 року в адміністративній справі № 140/1049/21, скасував постанову про адміністративне правопорушення серії ГАА № 474259 від 03 січня 2021 року та закрив справу.

Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 10 березня 2022 року в адміністративній справі № 140/15885/21, визнав протиправною наявну у інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» інформацію про вчинення ОСОБА_1 правопорушення за частиною другою статті 44-3 КУпАП. Зобов`язав Управління патрульної поліції у Волинській області вилучити із інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» інформацію про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за частиною другою статті 44-3 КУпАП.

Також ОСОБА_1 зазначав, що внаслідок протиправного притягнення його до адміністративної відповідальності, він зазнав моральної шкоди, яка виразилася у душевних стражданнях, зміні звичайного способу життя, адже він був змушений доводити свою невинуватість у судовому порядку.

Луцький міськрайонний суд Волинської області рішенням від 12 квітня 2023 року позов задовольнив частково. Стягнув з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 2 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Волинський апеляційний суд постановою від 24 липня 2023 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, змінив рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 квітня 2023 року. Виклав мотивувальну частину рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 листопада 2022 року в редакції цієї постанови. В решті рішення залишив без змін.

16 серпня 2023 року ОСОБА_1 подав до суду касаційну скаргу на постанову Волинського апеляційного суду від 24 липня 2023 року, в якій просив скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 24 липня 2023 року в частині залишення без змін рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 квітня 2023 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачено, що у 2023 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2023 року (на час подання касаційної скарги) - 2 684 грн.

Ціна позову у даній справі становить 15 000 грн, що станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 100 = 268 400 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

ОСОБА_1 зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та справа має виняткове значення для нього.

Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктом «а» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі потребує належних, фундаментальних обґрунтувань.

З врахуванням наведених доводів, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовані.

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу rаtione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року.

Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій в межах своїх повноважень, заявник не навів виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

З урахуванням того, що заявник подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

За таких обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 24 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров