ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2023 року м. Дніпро Справа № 904/4978/22

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 207

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Березкіна О.В.(доповідача),

судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

Секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.

За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):

Представник позивача Гриб Ю. М. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Союз-Дніпро"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023 у справі №904/4978/22

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Союз-Дніпро", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна № 20/12/2021 від 20.12.2021 у загальному розмірі 321 398,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "СОЮЗ-ДНІПРО" із позовом про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна № 20/12/2021 від 20.12.2021 у загальному розмірі 321 398,33 грн., з яких: 224 460,59 грн. - заборгованість по орендній платі за договором, 43 393,53 грн. - пеня, 2 620,60 грн. - 3% річних, 13 088,95 грн. - інфляційні збитки; та 34 601,33 грн. - відшкодування комунальних витрат за договором, 2 671,11 грн. - пеня, 160,26 грн. - 3% річних, 401,96 грн. - інфляційні збитки.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023 у справі №904/4978/22 позов задоволено.

Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Союз-Дніпро" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" заборгованість по орендній платі за договором у розмірі 224 460, 59 грн., пеню у розмірі 43 393, 53 грн., 3% річних у розмірі 2 620, 60 грн., інфляційні збитки у розмірі 13 088, 95 грн.; відшкодування комунальних витрат за договором у розмірі 34 601, 33 грн., пеню у розмірі 2 671, 11 грн., 3% річних у розмірі 160, 26 грн., інфляційні збитки у розмірі 401, 96 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 820, 97 грн.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Союз-Дніпро" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023 у справі № 904/4978/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог - відмовити.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, що в результаті призвело до винесення несправедливого і неправомірного судового рішення.

Зокрема, апелянт вважає, що не зважаючи на наявність війни та форс-мажорних обставин ( непереборної сили) ним були в повному обсязі, відповідно до чинних норм законодавства України, виконані усі свої зобов`язання за укладеним договором оренди, сплачені усі належні суми платежів, як по оренді, так і по відшкодуванню усіх інших витрат, а тому суд першої інстанції прийшов до хибного висновку про наявність заборгованості і стягнув окрім цього, ще і значну суму штрафних санкцій у вигляді пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Так, апелянт вважає, що оскільки орендоване ним приміщення, що знаходилось за адресою м. Дніпро, вул. Воскресенська, 17А перейшло у фактичне володіння, користування та розпорядження Держави Україна, в особі її органів, зокрема Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, так як було вилучено від ПАТ "Промінвестбанк" з тих підстав, що контролером ПАТ "Промінвестбанк" є опосередковано через Державну корпорацію розвитку "ВЕБ.РФ" Російська Федерація, яку визнано державою-агресором, то при здійснені розрахунків за оренду ТДВ «СК «Союз-Дніпро» необхідно керуватись прийнятою Постановою Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 року «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану».

Згідно даної постанови орендар протягом березня-травня 2022 р. (З місяці) звільнений від орендної плати повністю, а згідно підпункту 3 Постанови, починаючи із червня 2022 р. повинен сплачувати орендну плату у розмірі 50%.

Оскільки відповідач за спірний період сплатив на користь позивача загалом 250 616,00 грн., то якщо від цієї суми оплати відняти орендну плату за 4 місяці з червня 2022 р. по вересень 2022 р. у загальному розмірі 143 557,24 грн., то розмір отриманої переплати, який залишився у позивача становитиме 107 058,76 грн.

Якщо від даної суми переплати (107 058,76 грн.) відняти заявлені позовні вимоги по відшкодуванню комунальних послуг на загальну суму 34 601,33 грн., а саме 6 346,00 грн. за фізичну охорону за 01.08.22-31.08.22, 13 188,67 грн. за електроенергію за серпень 2022 р., 6 346,00 грн. за фізичну охорону за 01.09.22-30.09.22 та 8 720,66 грн. за електроенергію за вересень 2022 р., то розмір надмірно перерахованих коштів зі сторони ТДВ «СК «Союз-Дніпро» на користь ПАТ «Промінвестбанк» складе 72 457,37 грн.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023 року та відмови у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2023 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді: Антонік С.Г., Іванов О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.07.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Союз-Дніпро" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023 у справі №904/4978/22. Розгляд справи №904/4978/22 призначено в судовому засіданні на 28.08.2023 об 09:00 год. в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал судових засідань №207.

24.08.2023 розпорядженням в.о.керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/4978/22 у зв`язку з відпусткою судді Іванова О.Г. та відставкою судді Антоніка С.Г.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.08.2023, справу №904/4978/22 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді Дармін М.О., Кощєев І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.08.2023 року прийнято справу №904/4978/22 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді Дармін М.О., Кощєев І.М. Розгляд справи призначено у судовому засіданні в режимі відеоконференції на 28.08.2023 об 09:00 год. Судове засідання відбудеться у приміщенні Центрального апеляційного господарського суду за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань № 207.

Позивачем - Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Союз-Дніпро" в повному обсязі. Залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023р.

В судове засідання з`явився представник позивача та надав свої пояснення стосовно апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справ, в судове засідання не з`явився, надавши клопотання про перенесення судового засідання, призначеного на 28.08.2023 року.

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту клопотання, обґрунтовуючи необхідність перенесення розгляду справи, представник відповідача посилається на те, що адвокат, який здійснює представництво інтересів відповідача, буде перебувати у відпустці.

Відповідно до статті 216 ГПК України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 202 ГПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був належним чином, завчасно ухвалою від 03.07.2023 року повідомлений про дату судового засідання на 28.08.2023 року, а тому, мав можливість залучити до участі у справі іншого представника, або взяти участь у розгляді справи шляхом самопредставництва, оскільки відповідач є юридичною особою.

Відпустка представника відповідача, за відсутністю належних доказів, не є поважною причиною для відкладення розгляду справи.

З огляду на означене, відсутні підстави для відкладення розгляду даної справи.

В судовому засіданні 28.08.2023 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2022 між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (надалі - Орендодавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "СОЮЗ-ДНІПРО" (надалі - Орендар, Відповідач) укладено Договір оренди № 20/12/2021 нерухомого майна (надалі - Договір), згідно п. 1.1., 1.4. якого Позивач передав, а Відповідач прийняв в строкове платне користування нерухоме майно за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро (місто Дніпропетровськ), вул. Воскресенська (вулиця Леніна), будинок 17а, загальною площею 317,3 кв. м. (Об`єкт оренди), для розміщення офісу страхової компанії.

Згідно п.2 договору передача Об`єкту оренди здійснюється за Актом приймання-передачі, що підписується уповноваженими представниками Сторін. Об`єкт оренди повинен бути переданим Орендодавцем та прийнятим Орендарем в 10-денний календарний строк з моменту виконання Орендарем п. 4.6. цього Договору. Об`єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін Акту приймання-передачі Об`єкту оренди. Обов`язок з підготовки Акту, вказаного в пункті 2.1. Договору, покладається на Орендодавця.

Строк оренди складає 24 місяці з моменту прийняття Об`єкту оренди Орендарем за Актом приймання-передачі Об`єкту оренди (п.3.1 договору).

Орендна плата за користування Об`єктом оренди в місяць складає 62 654,00 грн. у тому числі ПДВ. Щомісячно Орендар сплачує орендну плату в розмірі, передбаченому в п. 4.1. цього Договору, крім того відшкодовує Орендодавцю фактичні витрати, пов`язані з утриманням Об`єкту оренди та прибудинкової території (крім того ПДВ).

Щомісячно до 15 (п`ятнадцятого) числа поточного місяця Орендодавець нараховує орендну плату за поточний місяць та направляє Орендарю в електронній формі рахунки, а Орендар на підставі отриманих від Орендодавця в електронній формі рахунків сплачує нараховану орендну плату за поточний місяць не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця.

Орендну плату за перший місяць користування Об`єктом оренди Орендар сплачує протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання рахунку від Орендодавця в електронній формі.

Орендар на підставі виставлених Орендодавцем рахунків протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня їх направлення Орендодавцем в електронній формі, відшкодовує фактичні витрати Орендодавця за комунальними послугами та іншими послугами, пов`язаними з утриманням Об`єкту оренди і прибудинкової території, а саме: активна електроенергія - відповідно до показників приладів обліку (лічильник); газопостачання та обслуговування газової котельні - пропорційно площі Об`єкту оренди до загальної площі будівлі, в якій знаходиться Об`єкт оренди. Витрати, що не передбачені п. 4.2.2. Договору, входять до складу орендної плати (п.4.2.2).

Надлишково сплачені кошти Орендарем за цим Договором підлягають зарахуванню Орендодавцем в рахунок погашення заборгованості Орендаря з орендної плати та інших платежів за Договором. (п.4.1, 4.2, 4.2.1).

Відповідно до п. 4.4 договору Орендодавець нараховує, а Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату та інші платежі за цим Договором протягом строку оренди, починаючи з дати укладення Акту приймання-передачі Об`єкту оренди по дату укладення Акту приймання-передачі Об`єкту оренди (повернення з оренди) включно. Строк оренди визначається з моменту підписання Акту приймання-передачі Об`єкту оренди уповноваженими представниками Сторін до моменту спливу строку оренди, зазначеного у п. 3.1. Договору.

За умовами п. 4.5 Договору орендна плата індексується кожні шість місяців на офіційний індекс інфляції, який публікується Державною службою статистики України за попередні шість місяців, при цьому Сторони погоджуються, що індексація розміру Орендної плати не потребує внесення змін до цього Договору. Відлік шести місячного періоду розпочинається з місяця, в якому Об`єкт оренди переданий в оренду.

У п. 4.10. Договору сторони узгодили, що підписання акту приймання-передачі є підтвердженням факту настання права строкового платного користування Об`єктом оренди з дня його підписання упродовж всього періоду оренди та додаткового підтвердження шляхом складання щомісячних актів наданих послуг не потребує.

Пунктом 8.2. договору сторони передбачили, що у випадку прострочення строку сплати орендної плата та/або інших платежів за цим Договором Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період сплати пені, від суми боргу за кожний день прострочення. Пеня нараховується Орендодавцем, починаючи з дня фактичного виникнення обставин, які є підставою для її нарахування, і до дня фактичного припинення таких обставин, при цьому Сторони погоджуються, що вказані строки нарахування пені є такими, що погоджені Сторонами за Договором у розумінні ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Сторони домовилися збільшити тривалість позовної давності до вимога про стягнення пені, встановленої п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, до трьох років.

Згідно п. 11.1. цей Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами зобов`язань згідно з цим Договором.

Відповідно до 6 п. 11.7. Договору кожна із сторін цим підтверджують, що повідомлення сторонами одна одну про будь-які обставини, що виникають протягом дії Договору, проводяться шляхом направлення письмових та електронних звернень, повідомлень, рахунків на виконання умов п. 4.2. цього Договору, сканованих копій документів, що оформляються в процесі виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. При цьому повідомлення вважаються направленими належним чином якщо вони надіслані на адреси, зазначені у п. 12 цього Договору. Сторони визнають офіційними та належним чином направленими повідомлення в електронній формі, якщо вони були направлені однією стороною іншій стороні з електронної адреси на електронну адресу, зазначені в п 12. Договору.

24.12.2021 сторонами Договору підписано Акт приймання-передачі Об`єкту оренди, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро (місто Дніпропетровськ), вул. Воскресенська (вулиця Леніна), будинок 17а, загальною площею 317,3 кв. м..

На виконання умов Договору Позивач надіслав електронним шляхом з адреси представника банку: helenbelkina80@gmail.com на адресу відповідача: soyuz14@i.ua; nsurs-d@i.ua; capitalkredit2017@gmail.com, в порядку, передбаченому п. 11.7 Договору Відповідачу рахунки-фактури про оренду плату та про відшкодування комунальних платежів, які Відповідачем сплачено не у повному обсязі та заборгованість за рахунками становить: по орендній платі складає 224 460,59 грн. та по відшкодуванню комунальних витрат - 34 601,33 грн.

У випадку виникнення заборгованості Орендаря перед Орендодавцем зі сплати орендної плати та інших платежів за цим Договором, Орендарю направляється вимога відповідно до ст. 625 ЦК України, (п. 4.2.3. Договору).

З метою вирішення справи у позасудовому порядку Позивач надіслав електронним шляхом (з адреси представника банку: helenbelkina80@gmail.com на адресу відповідача: soyuz14@i.ua; nsurs-d@i.ua; capitalkredit2017@gmail.com 31.08.2022 12:06 в порядку, передбаченому п.11.7 Договору, лист щодо погашення заборгованості, відповідно до якої останній має сплатити заборгованість у повному обсязі не пізніше 15.09.2022.

30.09.2022 сторонами Договору підписано Акт приймання-передачі (повернення з оренди) Об`єкту оренди, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро (місто Дніпропетровськ), вул. Воскресенська (вулиця Леніна), будинок 17а, загальною площею 317,3 кв. м..

Проте, заборгованість Відповідачем не погашено.

Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "СОЮЗ-ДНІПРО" із позовом про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна № 20/12/2021 від 20.12.2021 у загальному розмірі 321 398,33 грн., позивач - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ посилався на порушення відповідачем умов договору оренди нерухомого майна № 20/12/2021 від 20.12.2021, укладеного між позивачем та відповідачем, а саме: не сплата орендної плати та комунальних витрат у повному розмірі.

Задовольняючи позовні вимоги повністю, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем під час розгляду справи не спростовано розміру заборгованості та не надано доказів її оплати в повному обсязі або частково.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі укладено договір оренди нерухомого майна.

Згідно з частиною першою статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

В силу частини шостої статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Із акту прийому-передачі об`єкту оренди від 24.12.2021 вбачається факт належного виконання позивачем своїх зобов`язань за договором оренди та передання Відповідачеві приміщення за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро (місто Дніпропетровськ), вул. Воскресенська (вулиця Леніна), будинок 17а, загальною площею 317,3 кв. м..

За умовами частин першої, п`ятої статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.3 ст. 285, ч.1, ч.4 ст. 286 Господарського кодексу України, орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.4.2.1, 4.2.2 щомісячно до 15 (п`ятнадцятого) числа поточного місяця Орендодавець нараховує орендну плату за поточний місяць та направляє Орендарю в електронній формі рахунки, а Орендар на підставі отриманих від Орендодавця в електронній формі рахунків сплачує нараховану орендну плату за поточний місяць не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця.

Орендар на підставі виставлених Орендодавцем рахунків протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня їх направлення Орендодавцем в електронній формі, відшкодовує фактичні витрати Орендодавця за комунальними послугами та іншими послугами, пов`язаними з утриманням Об`єкту оренди і прибудинкової території, а саме: активна електроенергія - відповідно до показників приладів обліку (лічильник); газопостачання та обслуговування газової котельні - пропорційно площі Об`єкту оренди до загальної площі будівлі, в якій знаходиться Об`єкт оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач надіслав відповідачу електронним шляхом рахунок - фактуру № 1774 від 05.05.2022р. про орендну плату та відшкодування комунальних витрат згідно договору оренди на суму 83 965,45грн., який частково сплачений Відповідачем в сумі 52 638,46 грн., залишок (заборгованість з орендної плати) складає 31 326,99грн.

07.07.2022 Позивач надіслав електронним шляхом рахунок - фактуру № 307 від 28.06.2022р. про орендну плату згідно договору оренди на суму 71 778,62 грн., який частково сплачений Відповідачем в сумі 31 327,00 грн., залишок (заборгованість з орендної плати) складає 40 451,62грн.

19.07.2022 Позивач надіслав Відповідачу рахунок - фактуру № 307 від 15.07.2022р. про орендну плату згідно договору оренди на суму 71 778,66 грн., який частково сплачений Відповідачем в сумі 31 327,00 грн., залишок (заборгованість з орендної плати) складає 40 451,66грн.

10.08.2022 Позивач надіслав Відповідачу рахунок - фактуру № 307 від 05.08.2022р. про орендну плату згідно договору оренди на суму 71 778,66 грн., який частково сплачений Відповідачем в сумі 31 327,00 грн., залишок (заборгованість з орендної плати) складає 40 451,66грн.

22.09.2022 Позивач надіслав Відповідачу рахунок - фактуру № 307 від 13.09.2022р. про орендну плату згідно договору оренди на суму 71 778,66 грн., який Відповідачем не був сплачений.

28.09.2022 Позивач надіслав Відповідачу рахунок - фактуру № 307 від 26.09.2022р. про відшкодування витрат за фізичну охорону згідно договору оренди на суму 6 346,00 грн., який Відповідачем не був сплачений.

21.10.2022 Позивач надіслав Відповідачу рахунок - фактуру № 307 від 14.10.2022р. про відшкодування витрат за електроенергію згідно договору оренди на суму 13 188,67 грн., який Відповідачем не був сплачений.

27.10.2022 Позивач надіслав Відповідачу рахунок - фактуру № 307 від 24.10.2022р. про відшкодування витрат за фізичну охорону згідно договору оренди на суму 6 346,00 грн., який Відповідачем не був сплачений.

28.10.2022 Позивач надіслав Відповідачу рахунок-фактуру № 307 від 26.10.2022р. про відшкодування витрат за електроенергію згідно договору оренди на суму 8 720,66 грн.. який Відповідачем не був сплачений.

Таким чином, оскільки відповідач орендну плату за користування орендованим майном сплачував частинами, не в повному обсязі, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача заборгованості в сумі 224 460,59 грн. за орендною платою та 34 601,33 грн. відшкодування комунальних витрат.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2 договору сторони передбачили, що у випадку прострочення строку сплати орендної плата та/або інших платежів за цим Договором Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період сплати пені, від суми боргу за кожний день прострочення. Пеня нараховується Орендодавцем, починаючи з дня фактичного виникнення обставин, які є підставою для її нарахування, і до дня фактичного припинення таких обставин, при цьому Сторони погоджуються, що вказані строки нарахування пені є такими, що погоджені Сторонами за Договором у розумінні ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Сторони домовилися збільшити тривалість позовної давності до вимога про стягнення пені, встановленої п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, до трьох років.

Оскільки відповідач прострочив оплату орендної плати та комунальних платежів, то господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача пеню у розмірі 43 393,53 грн. за порушення строку оплати орендних платежів, та пеню у розмірі 2 671,11 грн. за порушення строку оплати комунальних платежів.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, господарський суд першої інстанції також дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача 3% річних у розмірі 2 620,60 грн. та інфляційні збитки у розмірі 13 088,95 грн. за порушення грошового зобов`язання з оплати орендних платежів та 3% річних у розмірі 160,26 грн. та інфляційні збитки у розмірі 401,96 грн. за порушення зобов`язання з відшкодування комунальних витрат за договором.

При цьому, доводи апелянта про те, що при здійснені розрахунків за оренду ТДВ «СК «Союз-Дніпро» необхідно керуватись прийнятою Постановою Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 року «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», внаслідок застосування якої у відповідача є переплата за договором у сумі 72 457,37 грн. є неспроможними з огляду на наступне.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 року «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» передбачено, що:

3) на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30 травня 2022 р., за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене на територіях Кіровоградської, Дніпропетровської, Житомирської, Одеської областей;

4) на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше:

орендарям на територіях, визначених у підпунктах 2 і 3 цього пункту, орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації) після 30 вересня 2022 р. і 30 травня 2022 р. відповідно і до закінчення строку, визначеного в абзаці першому цього підпункту;

5) звільнення або перерахунок орендної плати відповідно до цього пункту здійснюється без окремого рішення орендодавця;

У разі наявності на дату набрання чинності цією постановою переплати кошти зараховуються в рахунок орендної плати за майбутній період».

Згідно свідоцтва про право власності від 08.01.2009р. будівля за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 17-а, яка була предметом договору оренди, належить ПАТ «Промінвестбанк» на праві власності.

Зміни до такого свідоцтва не вносились, а тому Об`єкт оренди, як об`єкт нерухомості, належить ПАТ «Промінвестбанк», як юридичній особі, на засадах відособленості та не є державним майном чи комунальним майном, а відтак на відносини оренди між комерційними організаціями - ТДВ Страхова компанія «Союз-Дніпро» та ПАТ «Промінвестбанк» не поширюється дія законодавства, що регулює відносини державного чи комунального майна, оскільки майно ПАТ «Промінвестбанк» (рухоме чи нерухоме) не є об`єктом державної чи комунальної власності.

Посилання апелянта на рішення Ради національної безпеки і оборони від 11.05.2022р., інші акти, що регулюють примусове вилучення майна, належного російській федерації, як на доказ переходу об`єкта оренди до державної власності, є неспроможними з огляду на наступне.

Майном, яке було вилучено у російської федерації на користь України були акції, емітентом яких було ПАТ «Промінвестбанк», та належали російській державній корпорації «ВЕБ.РФ».

За повідомленням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на його офіційній сторінці Фонд гарантування вкладів фізичних осіб передав державі в особі державного підприємства «Національний фонд інвестицій України» акції дочірніх структур російських державних банків в Україні, зокрема: корпоративні права у розмірі 5 080 310 373 простих іменних акцій, що становлять 99,77% статутного капіталу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», тобто, всі акції, що належали «ВЕБ.РФ».

Передачу акцій здійснено на виконання Рішення Ради національної безпеки і оборони України (РНБО) «Про примусове вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів» та розпорядження Кабінету міністрів України від 13 вересня № 815-р «Деякі питання проведення примусового вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів».

Тобто у власність держави перейшли лише акції ПАТ «Промінвестбанк», які належали російській корпорації, як акціонеру, а не все майно.

Інше майно, у тому числі нерухоме, не належало акціонерам, оскільки майно юридичної особи належить такій особі, а не акціонерам.

При цьому, згідно Витягу про юридичну особу, така подія (зміна кінцевого бенефіціара) відбулась 20.12.2022р., а заборгованість з орендної плати стягується по 30.09.2022р.

Документів набуття державою права власності на майно - об`єкт оренди, що перебуває за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Воскресенська, 17а матеріали справи не містять.

Посилання апелянта на те, що Держава Україна, в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стала фактичним власником орендованого приміщення, яке належало ПАТ «Промінвестбанк» та перейшло у володіння, користування та розпорядження Держави Україна і в подальшому Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснив продаж орендованого нерухомого майна, є неспроможними з огляду на наступне.

Згідно із частиною 1 статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, установлених цим Законом.

За положеннями пунктів 1, 2. 7 частини 2 статті 46 статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452- VI з дня початку процедури ліквідації банку:

припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку;

банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) будь-яким майном (активами), у тому числі коштами банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень (у тому числі арештів, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) на майно (активи), у тому числі кошти банку, не допускається.

Статтею 46 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено наслідки початку процедури ліквідації банку.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду по справі № 910/23398/16 у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Спеціальним органом, уповноваженим приймати рішення щодо майна банку після введення процедури ліквідації є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, який приймає рішення в межах своєї компетенції.

Органи державної влади та Національний банк України не мають права втручатися в діяльність Фонду щодо реалізації законодавчо закріплених за ним функцій і повноважень. Взаємодія Фонду з Національним банком України та органами державної влади здійснюється в межах, визначених цим Законом, іншими актами законодавства.

Як встановлено судом, Фонд гарантування вкладів не приймав рішення про передачу (націоналізацію) об`єктів нерухомості в державну власність.

Щодо посилання апелянта на настання форс-мажорних обставин, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду і у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Частиною першою статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Тобто сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Звідси об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

При цьому відповідач посилається лише на 7.5 Договору, але Сертифікат ТПП не надав, що взагалі спростовує доводи відповідача про настання для нього форс-мажорних обставин.

З урахуванням відсутності, неподання у справу зазначених доказів, господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що Відповідач не довів, що виникнення відповідних форс-мажорних обставин мало для нього наслідком неможливість виконання свого зобов`язання з оплати орендної плати та/або інших платежів тобто, не доведено, що це порушення сталось внаслідок вказаної обставини непереборної сили, що виключає підстави для звільнення Відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання.

Посилання апелянта на неврахування судом положень Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) яким доповнено, серед іншого, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 18, є безпідставним.

Так, вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також, вказаним пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Проте, правовідносини сторін виникли за договором оренди, а не за кредитними договорами, а тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин зазначеного правового акту.

Інши доводи апелянта є неспроможними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Союз-Дніпро" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023 у справі №904/4978/22 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Союз-Дніпро".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 31.08.2023року.

Головуючий суддя О.В.Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя І.М.Кощеєв