Судове рішення 559/2686/21 від 04.09.2023

Особи

Учасники процесу:

заява: Галанджовський Ярослав Петрович
представник заявника: Воронюк Катерина Юріївна
слідчий: Дубенський РВП ГУНП в Рівненській області
Прокурор: Дубенська окружна прокуратура
заявник: Галанджовський Ярослав Петрович
заява: Ралець Руслан Васильович

Показати/приховати управління відображенням осіб

Ім`я	Замінене і`мя	Особа

Судове рішення #487261714

Справа № 559/2686/21

Провадження № 1-кс/559/711/2023

УХВАЛА

"01" вересня 2023 р. м. Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі слідчої судді ОСОБА_1 , з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , посилаючись на ч.2 ст. 9, ч.1 ст. 10, ч.2 ст.55. п.3,4 ч.1 ст. 56, ч.3 ст. 91, ч.1. ст. 92, ст.93 КПК України, обґрунтовуючи, що слідчий зобов`язаний збирати докази, а потерпілий має право ініціювати проведення слідчих дій, вважає, що слідчий, який відмовив у задоволенні його клопотання про допит свідків, обмежив скаржника в праві довести переконливість своєї позиції. Скаржник просить: 1) скасувати постанову слідчого від 23.07.2023, яку отримав 21.08.2023; 2) зобов`язати слідчого в кримінальному провадженні №12019180010005411 від 04.09.2019 за ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 384 КПК України провести допит із застосуванням технічних засобів фіксації кримінального провадження з його участю та участю його представника – адвоката ОСОБА_5 з можливістю ставити запитання під час такого допиту в якості свідка громадян ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

В судовому засіданні заявник ОСОБА_3 скаргу підтримав. Пояснив, що всупереч Інструкція про проведення судово-медичної експертизи експертом у висновок експерта від 29.11.2009 не внесено послідовно опису експертизи трупу, методики проведення, що викликає обґрунтований сумнів у достовірності огляду трупа. Свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 – це очевидці внесення відомостей в протокол дослідження трупа, які сприймали особисто обставини. Просить задовольнити скаргу. Зауважує, що він не просив проводити відео конференцію під час здійснення допиту свідків з його участю та представника, а застосувати технічні засоби фіксації кримінального провадження, такі як протокол, відеозапис.

Слідчий заперечував проти задоволення скарги, вважаючи її безпідставною, а постанову обґрунтованою. На клопотання потерпілого слідчим було винесено постанову, який мотивовано відмовив. Технічної можливості провести такі допити за допомогою системи відеоконференцзв`язку немає, бо райвідділок не обладнаний необхідною технікою. Питання, які просить поставити свідками - не зазначені. Крім того, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були залучені як експерти в кримінальному провадження і допитувати їх можливо лише як експертів, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 – це слідчі в кримінальному провадженні, а ОСОБА_10 та ОСОБА_11 – поняті, що були присутні при дослідженні трупа.

Заслухавши учасників, дослідивши матеріали скарги та кримінального провадження №12019180010005411, слідчий суддя відмовляє в задоволенні скарги.

Слідчий є процесуально незалежною особою, самостійною у своїй діяльності згідно норм п.17 ч.1 ст.3, ст. 40 КПК України, який забезпечує проведення слідчих дій в тому обсязі, в якому вважає необхідним для досягнення завдань кримінального провадження згідно ст. 2 КПК України. Потерпілий вправі ініціювати проведення слідчих дій, проте рішення про їх необхідність чи ні приймає слідчий. Так, за ч.1, 2 ст. 242 КПК України слідчі (розшукові) дії, до яких відноситься допит свідків, є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні; підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

В цій справі слідчий Дубенського РВП ГУНП в Рівнесенькій області ОСОБА_12 23.07.2023 відмовив у допиті заявлених потерпілим осіб як свідків, оскільки такі допити не дозволяють досягти завдань ст. 2 КПК України.

Даних на спростування висновків слідчого слідчим суддею не отримано. В цьому конкретному кримінальному провадженні, яке розслідується за фактами службового підроблення та надання завідомо неправдивого висновку судового-медичного експерта №151-Е, що розпочато 29.11.2009 і закінчено 05.02.2010, вбачається, що показання свідків майже через 14 років після їх участі в тій чи іншій якості в кримінальному провадженні - справді не можуть бути належним джерелом доказів, що дозволить досягти завдань кримінального провадження, з огляду на специфіку людської пам`яті і особливості піднятого питання щодо експертизи трупа, для вирішення якого потрібні спеціальні знання і відповідні матеріли. Також скаржник звертає увагу, що ці свідки бачили труп 29.11.2009, а значить можуть посвідчити про обставини формування протоколу огляду трупа в висновку експерта, до наповнення якого має претензії. Але в цьому випадку не можна ототожнювати протокольну частину огляду трупа і загальний результат судово-медичної експертизи, що оформляється відповідним документом під назвою висновок експерта згідно п. 3.1. Інструкції про проведення судово-медичної експертизи від 17.01.1995. Судово-медична експертиза №151-Е була розпочата 29.11.2009 і закінчена 05.02.2010, а відповідно висновок експерта складався не 29.11.2009, а 05.02.2010. Тому заявлені свідки, що 29.11.2009 були учасниками огляду трупа, навіть гіпотетично не можуть бути очевидцями складання такого документу як висновок експерта 05.02.2010, щодо підробки якого здійснюється кримінальне провадження, чи показань експерта через 14 років після події.

Крім того, за ч.2 ст. 86 КПК України недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. Згідно ч.1, п. 1 ч.3 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Недопустимими є також докази, що були отримані з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

Скаржник обстоює версію, що експерт ОСОБА_13 надав суду завідомо неправдивий висновок експерта про причини смерті малолітньої потерпілої в іншому кримінальному провадженні, в результаті чого вже його було засуджено до довічного позбавлення волі. І при цьому ініціює допит саме як свідків під присягою експертів ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , які також залучилась як експерти, чи слідчих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які також ухвалювали відповідні процесуальні рішення. Допустимість результатів таких допитів свідків навіть на даному етапі викликає сумнів. За цією логікою потрібно допитати не лише понятих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , а і всю колегію апеляційного суду з народними засідателями, і секретаря судового засідання, і прокурорів та захисників, що сприймали показання експерта ОСОБА_13 понад 13 років тому в суді.

Для вирішення ж цієї скарги ключовою є не наявність чи відсутність технічної можливості провести відповідні допити, бо очевидно, що якщо скаржник відбуває довічний термін ув`язнення, то в разі задоволення клопотання необхідно буде вирішувати не лише питання фіксування кримінального провадження за допомогою протоколу чи відеозапису, а й забезпечувати участь потерпілого та його представника в цьому процесі, що можливо дистанційно саме через систему ВКЗ, якою не обладнаний ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте обладнаний Дубенський міськрайонний суд. Але головним тут є – чи дозволять допити досягти мети кримінального провадження? І з огляду на те, що справа розслідується за ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 384 КПК України, а свідки не були безпосередніми учасниками складання висновку експерта, що вже в цьому провадженні проводилась комісійна судово-медична експертиза, що з події огляду трупа 29.11.2009 минуло майже 14 років, то загальний висновок слідчого, що допити свідків не дозволять досягти мети кримінального провадження – правильний.

Отже, слідчий згідно його дискреційних повноважень відмовив потерпілому в клопотанні про допит свідків згідно норм КПК України і при цьому реалізацію повноважень слідчого не можна вважати обмеженням прав потерпілого.

В підсумку, скарга ОСОБА_3 на постанову слідчого не підлягає до задоволення внаслідок безпідставності.

Керуючись ст.2, 303, 307, 309 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

у задоволені скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1

Показати/Приховати судові провадження

Судове провадження 1-кс/559/463/2021