Справа № 127/20918/23

Провадження №11-кп/801/940/2023

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2023 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів:  ОСОБА_3 , ОСОБА_4

зі секретарем:  ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6   в інтересах    обвинуваченої ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького  міського суду Вінницької області від 02.08.2023 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 2202230000000347 від 07.09.2022 року відносно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Чорнобаївка, Білозірського району Херсонської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , заміжньої, на утриманні малолітня дитина, непрацюючої, раніше не судимої

по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України

за участю сторін кримінального провадження

прокурора: ОСОБА_8

захисника: ОСОБА_6

обвинуваченої: ОСОБА_7

в с т а н о в и в:

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.08.2023 року клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_7 задоволено.

Продовжено строк дії обраного відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.

Строк дії ухвали суду, в частині запобіжного заходу, 60 днів до 30.09.2023 включно.

Захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, просив ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 02.08.2023 року скасувати, постановити нову ухвалу, обрати відносно підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід, який не пов”язаний з реальним позбавленням волі з покладанням на неї обов”язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Вимоги апеляційної скарги захисника мотивовано тим, що суддя зобов”язаний був встановити та надати правову оцінку обвинуваченню відносно ОСОБА_9 в сенсі достатності для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Непогоджуючись зі змістом повідомленої підозри, обвинувальним актом , захисник вказав, що тяжкість кримінального правопорушення не може бути підставою для запобіжного ув”язнення особи.

Суд неповно розглянув можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів та проігнорував, що прокурором недоведена неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно ОСОБА_7 , жодного доказу на підтвердження продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України прокурор не наводить та не підтверджує.

Одночасно при винесенні оскаржуваного рішення суд не в повній мірі врахував фактичні обставини передбачені положеннями ст. 178 КПК України.

Про відсутність ризиків свідчить те, що ОСОБА_7 за власною ініціативою припинила будь-яке спілкування з колишніми односельчанами, знайомими, безглуздим є ризик продовження вчинення кримінального правопорушення чи можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, які спростовуються переживаннями ОСОБА_7 за долю її родини.

Запобіжний захід у вигляді, цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу стеження, з покладенням на обвинувачену обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Крім того, судом не взято до уваги той факт, і відповідно не враховано внутрішнього переконання та відношення ОСОБА_7 до події свідком, яких вона безпосередньо була під час тимчасової окупації с.Чорнобаївка, та той факт, що вона засуджує поведінку та вибір її батька ОСОБА_10 , який обійняв посаду голови Чорнобаївської ВЦА, бажає та готова надати правоохоронним органам покази щодо протиправної діяльності його та його поплічників.

Заслухавши доповідача, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, зазначив, що ризики продовжують існувати, тому просив ухвалу суду залишити без змін, захисника ОСОБА_6 , який просив задоволити апеляційну скаргу, застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, обвинувачену ОСОБА_7 , яка підтримала думку свого захисника, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу .

Згідно ч.3 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:  виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;  виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №2202230000000347 від 07.09.2022 року ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України.

Перевіривши рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд врахував особу обвинуваченої ОСОБА_7 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, обставини кримінального правопорушення, а саме те, що ОСОБА_7 інкримінується вчинення злочину проти основ національної безпеки України та проти громадської безпеки, з використанням умов воєнного стану, на даний час не має зареєстрованого місця проживання на території м.Вінниці, має зареєстроване місце проживання на території Херсонської області, та дійшов вірного висновку, що прокурором у судовому засіданні доведено продовження існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема, те, що може  переховуватися від органів досудового розслідування, прокуратури та суду, з метою уникнення покарання за вчинений злочин, продовжувати вчинення нових злочинів, здійснювати незаконний вплив на свідків.

При цьому, продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16.05.2013), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».

Що стосується посилання апелянта на незаконність продовження застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу через відсутність у її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України, колегія суддів зазначає, що встановлення винуватості чи невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається та продовжується.

Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, при вирішенні питання про необхідність продовження застосування запобіжного заходу у суді першої інстанції на стадії судового розгляду та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції вирішальним є питання наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, продовження існування яких в даному випадку було беззаперечно встановлено.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції по даній справі, колегія суддів приймає до уваги рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 року в тій його частині, де звернуто увагу на необхідність дотримання вимог п.1 ч.1 ст.178 КПК України щодо оцінки в сукупності всіх обставин, у тому числі вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення.

Крім того, як випливає із вищевказаного Рішення Конституційного Суду України, на даний час, коли кримінальна справа знаходиться у провадженні суду першої інстанції, то тепер уже суд має перебирати на себе як ризики можливої втечі обвинувачених, так і забезпечення їх участі в судових засіданнях.

З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до ч.6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується та продовжується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, а тому з огляду на вимоги п. 5 ч. 1, ч. 6 ст. 176 КПК колегія суддів вважає, що судом вказані вище положення кримінального процесуального закону застосовані правильно і обґрунтовано, повно та об`єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження такого запобіжного заходу.

Таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

Посилання апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 про можливість застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту з урахуванням особи ОСОБА_7 є безпідставними, оскільки ч.6 ст.176 КПК України чітко визначено питання застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України.

Суд апеляційної звертає увагу, що хоча захисник викладає доводи щодо недоведеності продовження існування ризиків, однак вказує про застосування запобіжного заходу не пов`язаного з реальним позбавленням волі, що свідчить про те, що захисник фактично погоджується з існуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи, при цьому КПК не вимагає доказів того, що вона обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів можливості їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченої ОСОБА_7 переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Посилання захисника ОСОБА_6 на наявність у ОСОБА_7 соціально-стримуючих факторів та міцних соціальних зав`язків, а саме те що обвинувачена одружена, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 22.09.2012 року, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не є підставою для зміни запобіжного заходу , оскільки обставини існували до вчинення нею кримінального правопорушення та не стали струмуючим фактором під час скоєння протиправних дій.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що чоловік та дитина ОСОБА_7 наразі проживають в с. Чорнобаївка, Херсонської області.

Тим більше, самі по собі ці обставини не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку може лише продовження такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.

Обвинувачена ОСОБА_7 уклала договір оренди від 02.08.2023 року житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 на невизначений строк.

При порушенні питання прокурором про продовження запобіжного заходу, суд першої інстанції під час розгляду його звернув увагу на те, що ОСОБА_7 зареєстрована на території Херсонської області, у неї відсутнє постійне місце проживання у м.Вінниці та в сукупності з іншими обставинами дійшов висновку, що вказане доводить наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

З таким висновком погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки укладення договору оренди житла не є гарантією проживання за вказаною у договорі адресою особи, яка раніше до затримання проживала за іншою адресою та зареєстрована у іншій області.

Суд апеляційної інстанції враховує, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введений воєнний стан Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, що дає підстави вважати, що в умовах, які існують в Україні, викликаних безпрецедентною військовою та нелюдською агресією російської федерації проти України, у   ОСОБА_7   збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості належним чином виконувати органами влади своїх повноважень, що в свою чергу погіршує можливість здійснення контролю за поведінкою обвинуваченої.

З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, згідно вимог КПК України будуть встановлюватись під час судового розгляду по суті.

Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не виявлено.

     Отже, зважаючи на продовження існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3 , п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на імперативні вимоги ч. 6 ст. 176 КПК України, відносно обвинуваченої ОСОБА_7 підлягає продовженню лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст.404, 405, 407, 419 КПК України, суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в  :

Відмовити в задоволенні апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 .

Ухвалу Вінницького  міського суду Вінницької  області  від  02.08.2023  року   про  продовження запобіжного заходу у виді тримання  під вартою   ОСОБА_7 обвинуваченій у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді :       

ОСОБА_2                                   ОСОБА_3                             ОСОБА_4