ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №522/8799/23

Провадження №3/522/6625/23

07 вересня 2023 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Рябцева М.С., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області, про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-

ВСТАНОВИВ:

23.04.2023 року о 17.38 годин, у м. Одеса, площа Старосінна біля будинку 15, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом HYUNDAI Sonata державний номер НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, зіниці очей не реагують на світло, підвищена жвавість, поведінка, що не відповідає ситуації. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. №1306 (далі по тексту ПДР).

В діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

ОСОБА_1 в останнє судове засідання призначене на 07.09.2023 року не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом вручення повідомлення про дату судового засідання під розписку в залі суду.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.

В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов`язки (див., рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява №50966/99 від 14.10.2003).

З огляду на викладене судом не встановлено поважних причин неявки  ОСОБА_1 до суду, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП не є перешкодою для розгляду адміністративної справи, а тому вважає за можливе надати оцінку фактам, викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення за відсутності останнього. Заяв та клопотань на адресу суду, ОСОБА_1 не надавав.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 1ст. 130КУпАП як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Вина ОСОБА_1  підтверджується наступними доказами:

-Протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 026614 від 23.04.2023 року, в якому викладені обставини вчиненого  ОСОБА_1  адміністративного правопорушення;

-Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного сп`яніння чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

-відео-файлом з нагрудного відео-реєстратора поліцейських, зі змісту якого вбачається, що  ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, проте останній категорично відмовився, пояснивши, що в цьому не має сенсу, оскільки щодо нього вже складений інший протокол;

Оцінюючи вищевикладені докази, слід зазначити.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішенні її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен з`ясувати чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення, а також всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Так,ст.251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст.252КУпАПорган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так п.2.5. ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Наведена норма не містить виключень і обставин, які б надавали водію право відмовитись від такого огляду. Отже водій в установленому законом порядку був зобов`язаний пройти такий огляд. Наведене порушення є вчиненим з моменту засвідчення такої відмови.

Дії поліцейських в наведеній ситуації в першу чергу регламентовані нормами Наказу МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 р. №1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», відповідно до п. 2 розділу І якого огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Так з вищевикладених доказів вбачається, що поліцейськими були встановлені відповідні ознаки наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 , що в свою чергу мало своїм наслідком законну вимогу про проходження огляду на встановлення стану сп`яніння. Оскільки ж відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. №1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням

технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування

таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду, а тому представниками поліції з дотриманням вищевикладених вимог Інструкції було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У свою чергу відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування (п.27Постанови Пленуму Верховного Суду України№14від 23.12.2005р.« Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»).

Дійсно за конструкцією норми ст. 130 КУпАП відповідальності підлягають саме особи, що керують транспортним засобом, а тому вказана обставина підлягає першочерговому з`ясуванню, а в подальшому і доказуванню при складанні протоколу за ч. 1ст. 130 КУпАП.

Оцінюючи наведені докази суд вважає їх такими, що підтверджують обставини вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст.130, ставити їх під сумнів підстав не вбачається.

Досліджені судом докази, встановлені під час складання протоколу про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 і є належним підтвердженням допущених останнім порушень, докази узгоджуються між собою щодо часу, місця та обставин вчиненого ОСОБА_1 , правопорушення, ставити їх під сумнів підстав немає, останнє доводять факт інкримінованого ОСОБА_1 протиправної дії.

При вирішенні питання щодо міри адміністративної відповідальності виходжу з наступного.

Враховуючи викладене вище, характер та обставини вчинених правопорушень, суд приходить до висновку про необхідність застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, у зв`язку з чим на вимогу п. 5 ч. 2ст.4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 , підлягає стягненню судовий збір у розмірі 536,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.33, 40-1, ч. 1 ст.130, ст. ст.250-252,280,283,284 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керувати транспортним засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси, собою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

       Суддя                                                                Рябцева М.С.