Єд.унік. № 243/6093/21

Провадження № 2/243/146/2023

  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

(заочне)

07 вересня 2023 року    

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:          

Головуючого судді Старовецького В.І.

за участю секретаря судового засідання Петруся Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів на підставі наказу №29-кпро впровадження дистанційної роботи Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 травня 2022року цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Слов`янської міської військово адміністрації Краматорського району Донецької області, ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Слов`янської міської військово-цивільної адміністрації Краматорського району Донецької області,  ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 , який проживав та був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , та після його смерті відкрилась спадщина із частини житлового будинку та земельна ділянка за вище зазначеною адресою. Позивач є єдиним спадкоємцем померлого та прийняв спадщину, подавши на протязі 6-ти місяців після смерті спадкодавця відповідну заяву до нотаріуса. Для оформлення спадщини , позивачем був наданий нотаріусу правовстановлюючий документ на земельну ділянку. А саме державний акт серії ІV-ДН №046394, виданий 28.05.2002 року Слов`янською міською радою на земельну ділянку, кадастровий номер 1414100000:01:001:1898, площею 0449 га, що залишилася після смерті ОСОБА_3 . Відповідно до записів в зазначеному акті, земельна ділянка знаходиться у спільній власності ОСОБА_2 -118/2400, ОСОБА_3 - 472/2400, ОСОБА_4 -826/2400. 17.05.2021 року нотаріусом була винесена постанова про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку із тих підстав, що відповідно до наданого правовстановлюючого документу - державного акту серії ІV-ДН №046394 від 28.05.2002 року на земельну ділянку кадастровий номер 1414100000:01:001:1898, площею 0449 га, знаходиться у спільній власності ОСОБА_2 -118/2400, ОСОБА_3 - 472/2400, ОСОБА_4 -826/2400. Однак під час перевірки по Державному земельному кадастру, зазначена земельна ділянка знаходиться у спільній власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . В державному реєстрі речових прав, зазначена земельна ділянка не зареєстрована. На підставі чого для захисту своїх прав, позивач вимушений був звернутися до суду та просить визнати за ним право власності на 10/12 земельної ділянки, кадастровий номер 1414100000:01:001:1898, площею 0,0449 га, розташованої в АДРЕСА_2 , яка призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Шевченко С.А. до судового засідання не з`явились, до суду надіслали заяви з проханням справу розглянути за їхньої відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити.

Представник Слов`янської міської військово адміністрації Краматорського району Донецької області про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, до судового засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просить справу розглянути без його участі, рішення ухвалити на розсуд суду із урахуванням наявних у справі матеріалів.

Відповідачка ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується поштовою кореспонденцією в матеріалах справи, до судового засідання не з`явилась, до суду із заявами про відкладення розгляду справи, або розгляду справи без участі відповідача не зверталася. Судом неодноразово на адресу відповідачки надсилалися судові повістки про виклик до суду. Крім цього на офіційному сайті судової влади були опубліковані оголошення про виклик відповідачки, однак будучи повідомленою у встановленому законом порядку (належним чином) про час і місце судового розгляду справи, відповідачка не використала наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з`явилася у судове засідання без повідомлення причин, не подала відзиву, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи за її відсутності, з огляду на викладене суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів, відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення

Крім цього, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, а тому, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Ухвалою суду від 07.09.2023 року вирішено розглядати справу в заочному порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши та проаналізувавши в сукупності зібрані та наявні у справі докази та письмові матеріали, надавши їм належну оцінку, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ДН№ 001962, ОСОБА_5 належала на праві власності земельна ділянка площею 0,0449 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , зазначену землю перелдано для обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

Відповідно до заповіту від 11.07.2001 року, складеного ОСОБА_5 , остання заповіла все своє майно сину ОСОБА_3 . Вказаний заповіт засвідчено приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Бочко В.А., номер в реєстрі 577.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 15.04.2002 року, ОСОБА_3 , на підставі заповіту укладеного його матір`ю ОСОБА_5 успадкував 59/200 часток житлового будинку з відповідною часткою господарських та побутових будов та споруд АДРЕСА_3 ; приватизованої земельної ділянки площею 0,0449 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2 (Державний акт на право приватної власності на землю серії ДН№ 001962). Вказане свідоцтво про право на спадщину засвідчено приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Бочко В.А., номер в реєстрі 1-865.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 15.04.2002 року, ОСОБА_4 , як спадкоємець на майно після смерті своєї дружини ОСОБА_5 успадкував 59/200 часток житлового будинку з відповідною часткою господарських та побутових будов та споруд АДРЕСА_3 ; приватизованої земельної ділянки площею 0,0449 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2 (Державний акт на право приватної власності на землю серії ДН№001962). Вказане свідоцтво про право на спадщину засвідчено приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Бочко В.А., номер в реєстрі 1-864.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 26.04.2002 року, ОСОБА_2 , як спадкоємець на майно після смерті своєї матері ОСОБА_5 успадкувала 59/200 часток житлового будинку з відповідною часткою господарських та побутових будов та споруд АДРЕСА_3 ; приватизованої земельної ділянки площею 0,0449 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (Державний акт на право приватної власності на землю серії ДН№ 001962). Вказане свідоцтво про право на спадщину засвідчено державним нотаріусом Першої слов`янської державної нотаріальної контори Донецької області Причепою В.Р., номер в реєстрі 1-980.

Відповідно до Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 12858423, будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності у 41/100 часток ОСОБА_6 (на підставі договору дарування), ОСОБА_2 на праві приватної власності у 118/2400 часток (на праві свідоцтва про спадщину), ОСОБА_3 на праві приватної власності у 472/2400 часток, ОСОБА_4 на праві приватної власності у 826/2400 часток.

Відповідно до Державного акту на право власності на землю ІV-ДН № 0465394, виданого громадянам ОСОБА_2 (118/2400 часток), ОСОБА_3 (472/2400 часток), ОСОБА_4 (826/2400 часток) на праві сумісної власності на земельну ділянку розташовану за адресою: розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

В судовому засіданні достовірно встановлено, що у Витязі з реєстру прав власності на нерухоме майно №12858423 встановлені частки співвласників на будинок, саме ці ж частки внесені до Державного акту а право власності на землю ІV-ДН №0465394.

Згідно із свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 .

23.08.2007 року ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_4 , а саме 826/2400 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , а також 826/2400 часток земельної ділянки переданої для цілей обслуговування житлового будинку і господарських споруд, розташованої у АДРЕСА_2 . Свідоцтво про право на спадщину засвідчено державним нотаріусом Першої слов`янської державної нотаріальної контори Причепою В.Р., за реєстровим № 1-2416.

З матеріалів цивільної справи, встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

На підставі розпорядження міського голови Слов`янської міської ради від 19.02.2016 року, вул. Комсомольську було перейменовано у вул. Героїв Чернобиля.

Згідно із Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка за кадастровим № 1414100000:01:001:1898, розташована за адресою АДРЕСА_2 на праві власності належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить 118/2400 часток ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у 1298/2400 часток, та 41/1100 ОСОБА_7 ( на підставі договору дарування).

18.05.2021 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса для отримання права на спадщину після смерті свого батька ОСОБА_3 , а саме на спадкове майно яке складається із житлового будинку та земельної ділянки. Згідно державного акту серії IV – ДН № 046394, виданого 28.05.2020 року на земельну ділянку з кадастровим № 1414100000:01:001:1898, площею 0,0449 га, що залишилась після смерті ОСОБА_3 , земельна ділянка знаходиться у спільній частковій власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкову справу після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 було заведено 11.03.2005 року на підставі заяви ОСОБА_3 та на підставі свідоцтва на спадщину на ім`я останнього було видано свідоцтво про право на спадщину на частку земельної ділянки кадастровий № 1414100000:01:001:1898. нотаріусом була винесена постанова про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку із тих підстав, що відповідно до наданого правовстановлюючого документу - державного акту серії ІV-ДН №046394 від 28.05.2002 року на земельну ділянку кадастровий номер 1414100000:01:001:1898, площею 0449 га, знаходиться у спільній власності ОСОБА_2 -118/2400, ОСОБА_3 - 472/2400, ОСОБА_4 -826/2400. Однак під час перевірки по Державному земельному кадастру, зазначена земельна ділянка знаходиться у спільній власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . В державному реєстрі речових прав, зазначена земельна ділянка не зареєстрована

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Згідно ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно ст.1297 ЦК України спадкоємець, що прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно ст. 1299 ЦК України, якщо в складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов`язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Земельного кодексу України, земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Як вбачається з матеріалів справи земельна ділянка загальною площею 0,0449 гектарів, кадастровий номер 1414100000:01:001:1898, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 перебуває у спільній сумісній власності спадкодавців.

Як передбачено ч. 5 ст. 89 Земельного кодексу України, поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Згідно ч. 1 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Частиною другою ст. 1225 ЦК України передбачено, що до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Як слідує з ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Як роз`яснено п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», з 1 січня 2010 року до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до статті 377 ЦК і статті 120 ЗК в редакції Закону України від 05.11.2009 року № 1702-VI.

Згідно п. 22-1 вищевказаної постанови, відповідно до статей 1225 ЦК ( 435-15 ) і 131 ЗК ( 2768-14 ) право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, а також право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

В судовому засіданні встановлено, що після смерті діда ОСОБА_4 позивача був єдиний спадкоємець його син – ОСОБА_3 (батько позивача), який отримав в тому числі і 32/12 частки спірної земельної ділянки по АДРЕСА_2 . В державному акті IV-ДН № 046394 були зазначені частки співвласників у відповідності до їх прав на власності на будинок, що не відповідає їх праву власності на земельну ділянку, у зв`язку із чим батьку позивача було видано свідоцтво на 826/2400 частки земельної ділянки, а не 400/2400(2/12) що мало відповідати дійсності. Таким чином, батько позивача став власником 10/12 (8/12 часток після успадкування після своєї матері ОСОБА_5 та 2/12 частки після успадкування після свого батька ОСОБА_4 ). Крім цього в судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 є власницею 2/12 часток (а не 118/2400 як зазначено у державному акті IV-ДН № 046394), що визначено свідоцтвом про спадщину за законом від 26.04.2002 року.

Великою Палатою Верховного Суду була винесена Постанова від 4 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, в якій суд прийшов до наступного висновку: «Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості, розташованого на ній».

У даній справі спірна земельна ділянка має кадастровий номер, визначену площу, однак будь-яке право на неї (власності, користування тощо) не зареєстровано.

Між тим, згідно з принципом єдності правового статусу земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, в статті 120 ЗКУ та статті 377 ЦКУ) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц)

Нормами ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З огляду на наведене, позовні вимоги ґрунтуються на законі та обставинах справи, що є підставою для задоволення позову та визнання за позивачем права власності у порядку спадкування за законом на 10/12 часток земельної ділянки, кадастровий номер 1414100000:01:001:1898, площею 0,0449 га, розташованої в АДРЕСА_2 , яка призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що належала ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст. 120 ЗК України, ст. ст. 328, 392, 1216, 1218, 1225, 1268-1270, 1297 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 81, 263-265ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Слов`янської міської військово адміністрації Краматорського району Донецької області,  ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , право власності на 10/12 часток земельної ділянки, кадастровий номер 1414100000:01:001:1898, площею 0,0449 га, розташованої в АДРЕСА_2 , яка призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що належала ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Дніпровського апеляційного протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а відповідачем, в такий же строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Слов`янського міськрайонного суду В.І. Старовецький