КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 757/44946/21 Головуючий у суді першої інстанції - Козлов Р.Ю.

Номер провадження № 22-ц/824/3845/2023 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення індексації аліментів та неустойки (пені) по сумі несплачених аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції із позовом до ОСОБА_2 про стягнення індексації аліментів та неустойки (пені) по сумі несплачених аліментів, відповідно до якого, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила стягнути з відповідача на свою користь неустойку (пеню) в розмірі 65 220 грн та індексацію за прострочення сплати аліментів в сумі 24 098,16 грн та компенсацію сплати індексу інфляції в розмірі - 4 169,72 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 28 грудня 2018 року з відповідача були стягнуті аліменти на утримання їх неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 10 000 грн щомісяця з 19 жовтня 2018 року до досягнення ними повноліття.

Проте за період від 19 жовтня 2018 року по червень 2019 року з відповідача виконавчою службою було стягнуто аліменти лише за один місяць - листопад 2018 року у сумі 10 000 грн (05 лютого 2019 року - 6 000 грн; 09 квітня 2019 року - 4 000 грн) і потім 04 липня 2019 року відповідач погасив заборгованість у сумі 70 000 грн.

У зв`язку із простроченням сплати аліментів позивач просить стягнути з відповідача індексацію аліментів та неустойку (пеню) у сумі несплачених аліментів.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 15 листопада 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що відповідач по справі сплачував аліменти нерегулярно та не в повному обсязі, у зв`язку із чим у нього утворилась заборгованість за період з 19 жовтня 2018 року, яка збільшувалась та значно перевищувала суму аліментів і станом на червень 2019 року становила 70 000 грн. Вказано, що дана заборгованість була погашена відповідачем лише 04 липня 2019 року, що підтверджується випискою з карткового рахунку позивача. Апелянт вважає, що у зв`язку із вказаним простроченням сплати аліментів у неї виникло право на стягнення з відповідача пені у розмірі 65 220 грн за період з жовтня 2018 року по 03 липня 2019 року у розмірі 1% суми несвоєчасно сплачених аліментів за кожен день прострочення до дня повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100% заборгованості.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення індексації по аліментам, то апелянтка зазначає, що оскільки Законом України «Про виконавче провадження» державний виконавець нараховує та стягує з відповідача суму індексації аліментів, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів (в даному випадку з жовтня 2019 року), то індексація аліментів за період з 19 жовтня 2018 року (дата призначення аліментів) по вересень 2019 року є тим «іншим періодом» в розумінні ч.2 ст.184 СК України, згідно якої - «За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.».

Апелянт вважає, що стягнення даної суми передбачено п.10-4 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17 липня 2003 року №1078 і підлягає розгляду лише у судовому порядку. Вказано, що сума індексації аліментів за жовтень 2018 року по вересень 2019 року складає 917,47 грн.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 листопада 2022 року в частині відмови у стягненні пені та частково в частині відмови у стягненні індексації аліментів та просить ухвалити в нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити і стягнути з ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 65 220 грн, а також індексацію аліментів у розмірі 917,47 грн.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 28 грудня 2018 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання їх неповнолітніх доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 10 000 грн щомісяця починаючи з 19 жовтня 2018 року до досягнення дітьми повноліття (а.с.13-17, т.1).

Суд першої інстанції також встановив, що за період від 19 жовтня 2018 року по червень 2019 року з відповідача виконавчою службою було стягнуто аліменти лише за один місяць листопад 2018 року у сумі 10 000 грн (05 лютого 2019 року - 6000 грн та 09 квітня 2019 року - 4000 грн).

В подальшому, 04 липня 2019 року відповідач погасив заборгованість зі сплати аліментів у сумі 70 000 грн, що підтверджується випискою по рахунку/картці позивача, яка міститься в матеріалах справи, а також наданою довідкою-розрахунком заборгованості по аліментам від 10 листопада 2021 року, виконаною старшим державним виконавцем Стужук П.П. (а.с.18-23, 142, т.1).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 мотивував своє рішення тим, що позовні вимоги про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, стягнутих за рішенням суду, не ґрунтуються на вимогах матеріального права, а тому правові підстави для їх задоволення відсутні, оскільки, у відповідача відсутня заборгованості по сплаті аліментів на утримання дітей. Суд також послався на сплату відповідачем заборгованості по аліментам у розмірі 70 000 грн04 липня 2019 року.

Щодо позовної вимоги про стягнення індексу інфляції аліментів, то районний суд виходив із того, що індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, провинна проводитись відповідно до законодавства органом виконавчої служби або підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами - підприємцями, які провадять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів. Тривале зростання загального рівня цін, що відображує зниження купівельної спроможності грошової одиниці (інфляція) саме по собі не потребує звернення отримувача аліментів до суду з відповідним позовом про збільшення розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, оскільки законодавством передбачено відповідний механізм індексації (підвищення) розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі. Вказано, що з матеріалів справи вбачається, що позивач зверталася до державної виконавчої служби з відповідною заявою щодо проведення індексації аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі, проте відповіді на це звернення чи інформації стосовно проведення індексації аліментів державним виконавцем матеріали справи не містять. Враховуючи вищевикладені норми законодавства, позовна вимога про стягнення індексації аліментів теж не підлягає задоволенню, а відмова державного виконавця від проведення індексації не є безумовною підставою для задоволення позову, а є підставою для звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця з цих підстав.

Апеляційний суд не може погодитись із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення пені по аліментам, то апеляційний суд керується наступним.

Згідно з вимогами ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина 3 статті 181 СК України).

Відповідно до положень статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Відповідно до положень п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 вказано, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16 відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16 та дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1%. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1%.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

Статтею 71 Закону України від 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження» визначено порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду.

Згідно із частиною 4 статті 71 цього Закону виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті.

У частині восьмій цієї статті зазначено, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Отже, порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений статтею 71 зазначеного Закону, відповідно до частини восьмої якої суд вирішує питання заборгованості лише в разі спору про її розмір.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Проте таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги апеляційний суд керується наступним.

Правовідносини щодо утримання батьками дитини або дітей до їх повноліття регулюється главою 15 СК України, яка зокрема передбачає обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття, у визначений за домовленістю між ними спосіб або ж за рішенням суду з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 СК України (статті 180, 181, 183, 184, 189 СК України).

Так, частиною першою статті 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Тлумачення статті 191 СК України дає підстави для висновку, що юридичне значення для визначення часу, з якого присуджуються аліменти на дитину, має час звернення до суду іншого з батьків з позовом або заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів. Виключення із цього правила стосуються стягнення аліментів за минулий час (до пред`явлення позову).

Судовим рішення, яким стягнуто аліменти з відповідача, визначено, що аліменти стягуються з 19 жовтня 2018 року, тобто з дня пред`явлення позову до суду.

Разом із цим, для застосування зазначеної вище санкції (стягнення неустойки) до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

Апеляційний суд доходить висновку про відсутність вини відповідача - платника аліментів у виникненні заборгованості зі сплати аліментів до 28 грудня 2018 року (день проголошення судового рішення про стягнення аліментів), оскільки відповідачу стало відомо про необхідність негайної сплати аліментів на користь позивача лише цього самого дня.

Враховуючи викладені обставини, правильним періодом нарахування пені на розмір заборгованості по аліментам слід вважати з листопада 2018 року по липень 2019 року.

№Заборгованість по аліментах за відповідний місяцьКількість днів прострочення заборгованості по аліментах за відповідний місяць, починаючи з 01 числа наступного місяця до 04.07.2019Розрахунок пеніРозмір пені за відповідний період

1.Листопад 2018 року - 10 000 грн22810 000х228х1%22 800

2.Грудень 2018 року - 10 000 грн19810 000х198х1%19 800

3.Січень 2019 року - 10 000 грн16710 000х167х1%16 700

4.Лютий 2019 року - 4 000 грн (05.02.2019 року було здійснено платіж 6 000 грн)1364 000х136х1%5 440

5.Березень 2019 року - 10 000 грн10810 000х108х1%10 800

6.Квітень 2019 року - 6 000 грн (09.04.2019 року було здійснено платіж 4 000 грн)776 000х77х1%4 620

7.Травень 2019 року - 10 000 грн4710 000х47х1%4 700

8.Червень 2019 року - 10 000 грн1610 000х16х1%1 600

Встановлено, що 04 липня 2019 року відповідач сплатив всю наявну заборгованість по аліментам у розмірі 70 000 грн.

Таким чином, загальний розмір пені, який нарахований на заборгованість відповідача за період з листопада 2018 року по липень 2019 року становить 86 460 грн.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням того, що пеня не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, одержувач аліментів ОСОБА_1 має право на стягнення з ОСОБА_2 пені у розмірі 70 000 грн.

Враховуючи, що відповідно до частини 3 статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, а також враховуючи, що позивач заявила позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 65 220 грн, то апеляційний суд доходить висновку про стягнення вказаної суми у розмірі 65 220 грн з відповідача на користь позивача.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення індексації аліментів, то апеляційний суд керується наступним.

Відповідно до ч.2 ст.184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

До 12 червня 2016 року спеціального закону про індексацію аліментів не було прийнято, а в Україні діяв Закон України «Про індексацію грошових доходів населення». У частині першій статті 2 цього Закону визначені об`єкти індексації грошових доходів населення; при цьому розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, до цих об`єктів не відносився.

Верховний Суд України у своїй постанові від 06 листопада 2013 року, прийнятій у справі №6-113цс13, висловив позицію про те, що розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, на підставі частини другої статті 184 СК України, підлягає індексації за аналогією закону згідно з пунктом 8 статті 8 ЦПК України у порядку, передбаченому Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі» від 17 травня 2016 року було внесено зміни до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 7 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у редакції від 17 травня 2016 року, індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів.

Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Частиною першою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені у Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до положень частин першої-четвертої статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (у редакції, чинній до 24 грудня 2015 року) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсоток. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (який набув чинності 01 січня 2016 року) у частині першій статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» величину «101» замінено величиною «103».

Отже, з правового аналізу статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» можна зробити висновок, що індексація аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі, проводиться лише у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлено в розмірі 101 відсотки до 01 січня 2016 року, з 01 січня 2016 року така індексація проводиться у разі перевищення 103 відсотки.

При цьому, з огляду на Порядок № 1078, зокрема Додаток 1 «Приклад обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації» до Порядку, індексація проводиться щомісячно (колонка «Величина приросту індексу споживчих цін для проведення індексації» у таблиці Додатку 1), починаючи з місяця, у якому величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації і подальша зміна розміру індексації відбувається у разі, коли індекс споживчих цін наростаючим підсумком знову перевищить поріг індексації.

Відповідно до абзаців один, два пункту 104 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється з місяця, в якому призначено аліменти.

Розрахунковим періодом індексації розміру аліментів слід вважати з 19 жовтня 2018 року по вересень 2019 року, оскільки саме за вказаний період апелянт просить суд стягнути вказану індексацію.

Відповідно до частин першої, третьої пункту 11 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Зведена таблиця індексів інфляції за розрахунковий період (січень 2018 року - грудень 2019 року) за офіційними даними Держстату (%):

Рік20182019

січень101,5101,0

лютий100,9100,5

березень101,1100,9

квітень100,8101,0

травень100,0100,7

червень100,099,5

липень99,399,4

серпень100,099,7

вересень101,9100,7

жовтень101,7100,7

листопад101,4100,1

грудень100,899,8

Починаючи з жовтня 2018 року, розрахунок індексу споживчих цін наростаючим підсумком вперше перевищив поріг індексації у розмірі 103 % у лютому 2019 року: 103,2% = 1,014 (листопада 2018 року) х 1,008 (грудень 2018 року) х 1,010 (січень 2019 року).

Розрахунок індексації аліментів з такою величиною приросту індексу споживчих цін буде складати: (10 000 грн х 3,2)/100 = 320 грн або (10 000 грн х 103,2 %) - 10 000 = 320 грн.

Вказана сума у розмірі 320 грн застосовуються для індексації аліментів з квітня 2019 року (місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін за лютий 2019 року, а саме у березні 2019 року).

Оскільки вперше приріст індексу споживчих цін перевищив поріг індексації у розмірі 103 відсотки у лютому 2019 року, то починаючи з березня 2019 року індекс споживчих цін для визначення наступного перевищення порогу індексації для проведення наступної індексації обчислюється наростаючим підсумком: 1,005 х 1,009 х 1,01 х 1,007 х 0,995 х 0,994 х 0,997 х 1,007 х 100 = 102,4%.

Таким чином, за вказаний період (з жовтня 2018 року по вересень 2019 року) індексу споживчих цін перевищив поріг індексації у розмірі 103 відсотки лише один раз - в лютому 2019 року.

На підставі отриманих даних про індекс споживчих цін розраховується величина приросту індексу споживчих цін для проведення індексації аліментів.

Зокрема, величина приросту індексу споживчих цін для проведення індексації у квітні 2019 року - жовтень 2019 року (місяць, коли офіційно опубліковано індекс споживчих цін за вересень 2019 року) становить 3,2 % (103,2 - 100).

Сума індексації аліментів за цей розрахунковий період дорівнює (сума аліментів х 3,2 %) х (кількість місяців) = 320 грн х 8 = 2 560 грн.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 має право на стягнення індексації розміру аліментів у розмірі 2 560 грн.

Правова позиція щодо здійснення розрахунків індексації розміру аліментів міститься в постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №686/5088/20.

Враховуючи, що відповідно до частини 3 статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, а також враховуючи, що апелянтка в поданій позовній заяві просила стягнути індексацію розміру аліментів у сумі 14 074,06 грн, а обґрунтованими вимоги є на суму 2 560 грн, то апеляційний суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 2 560 грн індексації розміру аліментів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до положень статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції не можна визнати законним та обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з одночасним ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що позивач у справі ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору як при подачі позову так і при подачі апеляційної скарги, відповідно до п.3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» тому зазначені витрати в розмірі 1694,50 грн, із яких 677,80 грн. ( 65220 + 2560) судового збору до суду першої інстанції та 1016,70 грн. ( 677.80 х 150%) при подачі апеляційної скарги, повинні бути компенсовані державі за рахунок відповідача у справі ОСОБА_2 .

Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 листопада 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 65 220 грн, а також індексацію розміру аліментів у розмірі 2 560 грн., а всього 67780 грн. ( шістдесят сім тисяч сімсот вісімдесят гривень).

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 1694,50 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає.

Судді :

_______________ ________________ ______________

М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв