ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 754/18498/19

провадження № 51-637км23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

перекладача ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

засудженого ОСОБА_9 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника

ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_10 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 17 вересня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року та касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_9 на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12019100040006006 за обвинуваченням

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Азербайджанської Республіки, уродженця м. Баку Азербайджанської Республіки, раніше не судимого,

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина Грузії, уродженця м. Тбілісі Грузія, раніше не судимого,

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянки України, уродженки с. Прибужани Вознесенського району Миколаївської області, зареєстрованої та проживаючої у АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянки України, уродженки с. Березна Хмільницького району Вінницької області, зареєстрованої у АДРЕСА_2 та проживаючої у АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України.

Історія справи та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Деснянського районного суду м. Києва від

17 вересня 2021 року засуджено до покарання у виді позбавлення волі:

ОСОБА_9 :

- за ч.2 ст. 187 КК України - строком на 7 років 6 місяців з конфіскацією всього майна;

- за ч. 3 ст. 289 КК України - строком на 8 років з конфіскацією всього майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_9 визначено остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі строком на

8 років з конфіскацією всього майна.

ОСОБА_13 :

- за ч.2 ст. 187 КК України - строком на 7 років 6 місяців з конфіскацією всього майна;

- за ч. 3 ст. 289 КК України - строком на 8 років з конфіскацією всього майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_14 визначено остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі строком на

8 років з конфіскацією всього майна.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_11 та ОСОБА_12 судові рішення щодо яких у касаційному порядку не оскаржуються.

Також вирішено питання щодо стягнення процесуальних витрат та долю речових доказів у даному кримінальному провадженні.

Згідно з вироком ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та

ОСОБА_12 визнано винними у тому, що вони у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 01 липня 2019 року, разом із особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, вступили у злочинну змову для вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, розробили план злочинних дій, узгодивши його реалізацію між собою, та приступили до його виконання.

Так, 17 липня 2019 року приблизно о 22:30 ОСОБА_15 , ОСОБА_12 ,

ОСОБА_11 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, прибули до ресторану "Башня Мерліна", що на АДРЕСА_3 , де на літній терасі ОСОБА_12 помітила раніше незнайому ОСОБА_16 , яка відпочивала за сусіднім столиком, та вирішила вчинити напад з метою заволодіння належним потерпілій майном, про що повідомила ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та особу, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження. Реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_11 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, по черзі запрошували ОСОБА_16 приєднатися до їх компанії, на що потерпіла погодилася та пересіла за їх столик.

Згодом, цього ж вечора, приблизно о 00:00, діючи за попередньо узгодженим планом, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи небезпечні наслідки для життя та здоров`я потерпілої та бажаючи їх настання, з метою пригнічення волі останньої, ОСОБА_15 вилив вміст пляшечки із заздалегідь підготовленим лікарським засобом невстановленого походження, що має психотропну дію, яку отримав від ОСОБА_12 , до відкоркованої пляшки вина, яку замовили перед цим. У подальшому ОСОБА_15 налив у келих потерпілої вино, в яке було додано вказаний лікарський засіб, що викликає у людини безпорадний стан, яке вона вжила. В цей момент до ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, приєднався ОСОБА_9 , який по телефону був повідомлений про злочинний план та погодився взяти участь у вчиненні злочинних дій.

Внаслідок вживання алкогольного напою, у який було додано лікарський засіб, потерпіла знепритомніла, а ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, скориставшись безпорадним станом потерпілої, заволоділи її майном посвідченням водія, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля "Geely Emgrand" д.н.з. НОМЕР_1 та ключами від автомобіля.

Крім того, 18 липня 2019 року приблизно о 01:00 ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, реалізуючи умисел на незаконне заволодіння належним потерпілій транспортним засобом-автомобілем "Geely Emgrand" д.н.з.

НОМЕР_1 , із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілої, скориставшись її безпорадним станом, який виник внаслідок вживання невстановленого походження лікарського засобу, що має психотропну дію, після заволодіння майном потерпілої передали свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі від вказаного автомобіля

ОСОБА_9 . Надалі о 01:30 ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_11 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, вивели потерпілу, тримаючи її під руки, через літню терасу ресторану "Башня Мерліна" до проїзної частини, де на них в автомобілі потерпілої очікував ОСОБА_9 , всі разом сіли в автомобіль, після чого ОСОБА_9 запустив двигун та розпочав рух. Тим самим засуджені та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, незаконно заволоділи транспортним засобом потерпілої, яким в подальшому розпорядились на власний розсуд.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року вирок районного суду змінено. Прийнято рішення, яким постановлено виключити з мотивувальної частини вироку посилання на ряд доказів винуватості

ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . У решті вирок залишено без змін.

У поданих касаційних скаргах захисники, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просять скасувати оскаржувані судові рішення щодо їх підзахисних.

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, в порядку касаційного розгляду, має відповісти на доводи:

- Про доведеність вини засуджених ОСОБА_9 та ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187 та ч. 3 ст. 289 КК України «поза розумним сумнівом»;

- Стосовно постановлення судових рішень щодо засуджених

ОСОБА_9 та ОСОБА_13 з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційних скаргах захисники, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, ставлять вимогу про скасування оскаржуваних судових рішень щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_17 .

Суть доводів касаційних скарг захисників зводиться до того, що вони надаючи свою оцінку доказам та фактичним обставинам у даному кримінальному провадженні, стверджують, що судом першої інстанції, а в подальшому і апеляційним судом, не доведено «поза розумним сумнівом» винуватість їх підзахисних у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187 та ч. 3 ст. 289 КК України.

До того ж, на переконання захисників висновки судів попередніх інстанцій про винуватість ОСОБА_9 та ОСОБА_13 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень ґрунтуються на сумнівних показаннях потерпілої, при цьому, останню належним чином не було повідомлено про час та місце апеляційного перегляду вироку суду першої інстанції, а відтак і не було допитано цим судом з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Крім цього, у своїй касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 стверджує про те, що в судовому засіданні суду першої інстанції, а саме 28 травня 2020 року був допущений як перекладач із української мови на грузинську мову -

ОСОБА_18 , який не мав на це повноважень, що підтверджується відсутністю у матеріалах даного кримінального провадження документів про його відповідну компетентність, що призвело, на думку захисника, до порушення засудженого ОСОБА_13 права на захист, оскільки останній був позбавлений можливості знати, що відбувалось у цьому судовому засіданні.

Позиції інших учасників судового провадження

У запереченнях на подані касаційні скарги захисників прокурор просить залишити їх без задоволення як безпідставні.

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_9 , захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтримали подані касаційні скарги, а прокурор заперечував проти їх задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, думку засудженого ОСОБА_9 , захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарги захисників не підлягають задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суду, та застосовані норми права

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.

Зі змісту поданих касаційних скарг захисників вбачається, що вони, крім іншого, посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано в статтях 409 та 411 КПК України, просять доказам у справі дати іншу оцінку, ніж ту, яку дали суди першої й апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з положеннями п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України вирок суду першої інстанції повинен містити, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

У свою чергу, відповідно до ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційній скарзі та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.

Згідно статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи «поза розумним сумнівом».

Стандарт доведення винуватості «поза розумним сумнівом» полягає у тому, що за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, які були досліджені в суді, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальне правопорушення вчинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Положеннями ст. 84 КПК України передбачено те, що доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

При перевірці матеріалів даного кримінального провадження колегією суддів установлено, що суд першої інстанції всебічно, повно й неупереджено дослідив усі обставини кримінального провадження, і навів у вироку сукупність доказів на підтвердження встановлених обставин, якими повністю доведено винуватість, зокрема ОСОБА_9 та ОСОБА_13 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, і які з точки зору достатності та взаємозв`язку правильно покладено в обґрунтування висновків, у тому числі щодо правової кваліфікації дій засуджених за ч. 2 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, та за ч. 3 ст. 289 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Так, колегією суддів констатовано те, що суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, мотивуючи свої висновки про те, що засудженіпід час вчинення інкримінованих їм кримінальних правопорушень діяли за попередньою змовою групою осіб, спільно як співвиконавці, мали єдиний злочинний умисел, направлений на заволодіння майном потерпілої та її транспортним засобом, обґрунтовано послався на показання потерпілої ОСОБА_16 , яка суду пояснила, що 17 липня 2019 року приблизно о 19:30 вона приїхала на своєму автомобілі в кафе "Башня Мерліна" на вул. Малишка в м. Києві, щоб зустрітися з подругою. В кафе вона познайомилася із засудженими та з чоловіком на ім`я ОСОБА_19 . Коли вона чекала подругу, до неї підійшов чоловік, якого немає серед засуджених, але який був в їх компанії. Цей чоловік представився ОСОБА_20 і запросив її до їх столу, на що вона відмовила. Засуджені по черзі підходили до неї і запрошували до своєї компанії. Врешті вона погодилась і приєдналася до них. Вона більше спілкувалася з ОСОБА_20 , а також з ОСОБА_11 , яка представилась сестрою ОСОБА_17 . Всі засуджені представились їй іншими іменами. Вона пила сік, а також випила два келихи вина, відкриту пляшку якого приніс офіціант на замовлення засуджених. Спочатку вони сиділи на терасі, а потім перейшли до приміщення кафе. В цей час до них приєднався ОСОБА_9 . Під час спілкування вона відлучалася і можливо в цей час їй щось підсипали у напій, оскільки в якийсь момент вона заснула і що відбувалося з нею далі не пам`ятає. Отямилась вона наступного дня о 12:00 в лікарні швидкої медичної допомоги, куди була доставлена, зі слів медпрацівників, із зупинки громадського транспорту "Лівобережна". У неї дуже боліла голова, дуже хотілось спати. Після цих подій у неї зникло майно та ключі від її автомобіля, який зник з місця, де вона його залишила. Працівники поліції знайшли автомобіль через чотири дні і повернули, він був трохи пошкоджений, але в задовільному стані. Дозволу користуватись її автомобілем нікому із засуджених вона не давала, ключі від машини нікому не передавала, нікого не просила відвезти її додому. У неї є телефон перевіреного драйвера, якого вона викликає у разі потреби. Також вона нікому не передавала свою банківську карту і пін-код від неї та нікого не просила знімати гроші. Після того як вона пересіла за стіл до засуджених, ОСОБА_15 замовив пляшку червоного вина, яке розливав дівчатам, вона випила з цієї пляшки приблизно 120 г.

До того ж відповідно до протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 02 серпня 2019 року, потерпіла впізнала ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 як осіб, які в період з 17 липня

2019 року по 18 липня 2019 року біля кафе "Башня Мерліна" заволоділи належним їй автомобілем "Geely Emgrand" д.н.з. НОМЕР_1 та її особистим майном (т. 3 а. п. 142-145, 146-149, 150-153).

У свою чергу апеляційний суд, перевіряючи версію сторони захисту про те, що ОСОБА_9 керував автомобілем потерпілої з її дозволу і що засуджені не застосовували до потерпілої насильство, небезпечне для її життя та здоров`я, правильно визнав її безпідставною та на обґрунтування своїх висновків зазначив, що згідно з наданих показань потерпілої, які вона зазначала у суді першої інстанції, що зафіксовані на відповідному технічному носії інформації, які суд не виклав у вироку, слідує, що під час першого її допиту 21 лютого 2020 року потерпіла, дійсно зазначила, що, можливо, і просила когось із засуджених відвезти її додому на її автомобілі, але не пам`ятає. Однак потерпіла

ОСОБА_16 ніколи не давала показання про те, що ключі від автомобіля вона добровільно передала комусь із засуджених та попросила під`їхати до виходу з ресторану.

Зважаючи на те, що після вживання вина у невеликій кількості потерпіла знепритомніла і втратила контроль над своїми діями, засуджені скористались безпорадним станом потерпілої, волевиявлення якої не могло бути добровільним та заволоділи належним їй майном і транспортним засобом.

Таким чином, твердження захисників про те, що винуватість засуджених ґрунтується на сумнівних показаннях потерпілої, не відповідає дійсності, оскільки вони повністю підтверджуються іншими, долученими до матеріалів кримінального провадження і безпосередньо дослідженими під час судового розгляду доказами, та доповнюють один одного.

Про узгодженість дій засуджених на вчинення кримінальних правопорушень щодо потерпілої, які інкримінують їм у провину, свідчать дані, які містяться у протоколі перегляду записів з камер відеоспостереження в ресторані "Башня Мерліна" від 23 жовтня 2019 року на яких зафіксовано час, коли потерпіла ОСОБА_16 , а пізніше невстановлений чоловік, ОСОБА_15 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 зайшли в приміщення ресторану, місця їх розташування на літній терасі, дії невстановленого чоловіка, ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , які неодноразово по черзі підходили до потерпілої, яка 17 липня 2019 року о 23:07 після спілкування з ОСОБА_12 пересіла за столик до засуджених та невстановленого чоловіка. О 23:40 до вказаних осіб підійшов ОСОБА_9 і разом з ОСОБА_21 вийшов з літньої тераси, а о 23:42 вони повернулися з невідомою дівчиною і приєдналися до інших. О 23:47 ОСОБА_9 та невстановлений чоловік зникають з поля зору камер. О 23:50 потерпіла ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і невстановлений чоловік беруть раніше замовлені страви та переміщуються у середину закладу. При цьому о 23:51 ОСОБА_12 притримує двері ОСОБА_14 , який правою рукою кілька разів збовтує пляшку з вином та пропускає перед собою

ОСОБА_12 , після чого ще один раз збовтує пляшку та заходить всередину закладу. О 23:52 до них підходить ОСОБА_9 з невідомою дівчиною і 18 липня 2019 року до 01:21 всі ці особи відпочивають у закладі, спілкуються між собою, періодично зникаючи з поля зору камер, доки невстановлений чоловік та ОСОБА_15 не вивели потерпілу з ресторану, при цьому поруч йшли ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (т. 3 а. п. 79-112).

Також судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_15 , який діяв за попередньою змовою з іншими засудженими, налив до келиху потерпілої ОСОБА_16 вино, в яке було додане заздалегідь підготовлений і переданий ОСОБА_22 . ОСОБА_12 невстановленого походження лікарський засіб, що при вживанні людиною викликає у неї безпорадний стан, який потерпіла випила.

Так, зазначене підтверджується даними протоколу слідчого експерименту за участі засудженої ОСОБА_11 , від 23 жовтня 2019 року, яка в закладі "Башня Мерліна", що на вул. Малишка, 3 в м. Києві, показала та відтворила, за яким саме столиком вона, ОСОБА_15 , ОСОБА_12 та інша особа перебували, за яким столиком була потерпіла, до якої на пропозицію ОСОБА_12 підходили знайомитись ОСОБА_15 , інша особа та вона, оскільки попередньо вони домовились викрасти у когось речі. Нарешті ОСОБА_12 привела потерпілу за їхній столик. ОСОБА_11 повідомила, що у подальшому

ОСОБА_12 передала ОСОБА_14 флакончик з речовиною "клофелін", яку попередньо подрібнила і розбавила вдома, щоб ОСОБА_15 підлив її у вино. І коли вони всі переходили в інший зал, ОСОБА_15 підлив речовину в пляшку, збовтав її, а їх попередив, щоб вино не пили. Потерпілій стало зле, потім вона заснула чи втратила свідомість, й інша особа з її сумки взяв платіжні картки, гроші, мобільний телефон, а також ключі від автомобіля, які передав

ОСОБА_9 . ОСОБА_9 знайшов автомобіль, завів його, розвернувся, вона в цей час була на вулиці і палила. Надалі вони взяли потерпілу під руки, вивели із закладу і коли під`їхав ОСОБА_9 , посадили в автомобіль на заднє сидіння, в який сіли всі, і поїхали (т. 3

а. п. 175-180);

Свідок ОСОБА_23 показав, що в липні 2019 року приблизно о 03:00 як водій таксі "Uber" приїхав на виклик в район «Кільцевої дороги». Коли він під`їхав, в автомобіль сіли ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , потерпіла і попросили відвезти їх неподалік ринку, що на бульварі Перова . ОСОБА_15 сидів на передньому сидінні, на задньому сидінні посередині була потерпіла, а по боках від неї - засуджені. Надалі він привіз пасажирів в район станції метро "Лівобережна", засуджені вийшли, а потерпіла не хотіла виходити і просила відвезти її додому. Потім засуджені вивели її з машини, вона стояла і хиталась. Дівчата, які засуджені, розмовляли між собою про те, що потерпіла напилась. ОСОБА_15 сказав, що сяде в його машину і відвезе її додому. Потім засуджені і потерпіла, яку вели під руки, перейшли дорогу. Всі пасажири перебували в стані алкогольного сп`яніння, а у потерпілої очі "завертались", вона не могла розмовляти, щось бормотіла, і в його автомобіль їй допомогли сісти ОСОБА_15 та одна з дівчат. По дорозі ОСОБА_15 говорив, що вони працюють у Туреччині, а потерпіла - представник їх підприємства в Україні.

До того ж свідок ОСОБА_25 , яка є сестрою засудженої ОСОБА_12 , показала, зокрема те, що після того як 18 липня 2019 року засуджені повернулись до місця свого проживання, то у ОСОБА_9 і ОСОБА_13 були якісь медикаменти.

Надалі, під час судового розгляду встановлено, що після вживання вина потерпіла ОСОБА_16 почала себе почувати погано та знепритомніла, а саме перебувала в безпорадному стані, тобто такому фізичному стані, коли не здатна була усвідомлювати характеру і значення вчинюваних із нею злочинних дій, який було викликано протиправними діями засуджених.

Відповідно до показань свідка ОСОБА_26 , що влітку 2019 року приблизно

о 09:30 - 10:00 на зупинці громадського транспорту "Вулиця Нікольсько-Слобідська" вона помітила дівчину, яка, як їй здалося, погано себе почувала. Дівчина то сідала, то вставала. На її запитання, чи добре себе почуває, дівчина не відповідала, дивилась на неї, щось бормотала. Дівчина була чистенька, з сумкою, запаху алкоголю від неї не було. До зупинки підійшла ще одна дівчина, яка викликала швидку допомогу.

Також відповідно до довідки Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м. Києва, згідно з якою ОСОБА_16 з 18 липня 2019 року по

23 липня 2019 року перебувала в токсикологічному відділенні з діагнозом: Гостре отруєння речовиною психотропної дії (т. 3 а .п. 213).

При цьому з висновком експерта № 042-1873-2019 від 04 листопада 2019 року, згідно з яким дані наданої медичної документації на ім`я потерпілої

ОСОБА_16 свідчать про те, що на момент звернення за медичною допомогою 18 липня 2019 року о 10:24 їй був встановлений діагноз: Гостре отруєння речовиною психотропної дії (барбітурати). Під час перебування в стаціонарі у ОСОБА_16 було взято кров для токсикологічного аналізу, при якому 18 липня 2019 року в крові виявлено барбітурати. Під час проведення експертного дослідження 10 жовтня 2019 року-24 жовтня 2019 року зазначений діагноз не знайшов свого підтвердження як не підтверджений даними об`єктивної клінічної симптоматики (відсутність опису клінічної симптоматики, характерної для гострого отруєння барбітуратами), описаної в наданій медичній документації, так і даними проведеного токсикологічного дослідження зразка крові, відібраної 18 липня 2019 року, і в межах чутливості методу тонкошарової хроматографії похідних барбітурової кислоти не знайдено. Відповідно до висновку експертного дослідження № 051-2007-2019 від 24 жовтня 2019 року в результаті судово-токсикологічного дослідження крові ОСОБА_16 методом тонкошарової хроматографії знайдено кофеїн, визначити кількість (дози) даної речовини не представилось можливим, не знайдено: клозапін (синонім - азалептол), клофелін, похідні барбітурової кислоти, фенотіазин,

1,4-бенздіфзепін, піразолон, амфетамін, морфін, кодеїн та інші алкалоїди опію, промедол, трамадол, димедрол ефедрин, ефедрон (т. 4 а. п. 184-191).

Проте суд проаналізував медичну документацію, яка надавалась експерту, а саме, первинний огляд в лікарні швидкої медичної допомоги

лікарем-токсикологом 18 липня 2019 року об 11:05, який встановив, що її свідомість приглушена, дезорієнтована, фотореакція зіниць в`яла, загальний стан середньої важкості, і встановив діагноз: Гостре отруєння невідомою психотропною речовиною, що в сукупності з показаннями свідка ОСОБА_26 про поведінку ОСОБА_16 давало підстави для обґрунтованого висновку, що потерпіла перебувала в безпорадному стані, тобто такому фізичному стані, коли не здатна була усвідомлювати характер і значення вчинюваних щодо неї злочинних дій, який був викликаний застосуванням обвинуваченими до неї препарату невстановленого походження.

Такі висновки узгоджуються з даними: у копії карти виїзду швидкої медичної допомоги, згідно з якими під час огляду ОСОБА_16 фельдшером було встановлено попередній діагноз: Підозра на інтоксикацію внаслідок вживання невідомої речовини; медичній карті стаціонарного хворого - під час перебування на стаціонарному лікуванні у ОСОБА_16 було взято кров для токсикологічного дослідження, в якій виявлено барбітурати, вона неодноразово оглядалась і їй було встановлено діагноз: Гостре отруєння речовиною психотропної дії (барбітурати) середнього ступеня (т. 4 а. п. 194, 197-212).

З огляду на викладене вище суд обґрунтовано відкинув дані у висновку експерта і в тій частині, що в крові ОСОБА_16 знайдено кофеїн у невизначеній кількості, клінічними проявами великих доз якого можуть бути психомоторне збудження, що швидко змінюється сопорозним станом та проявами

серцево-судинної недостатності, аж до колапсу.

Разом з цим, суд врахував дані зазначені у висновку експерта № 042-1873-2019 від 04 листопада 2019 року, складеному на підставі висновку експертного дослідження № 051-2007-2019 від 24 жовтня 2019 року та вказав у формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним, про застосування засудженими до потерпілої ОСОБА_16 насильства, небезпечного для життя та здоров`я, що виразилось у додаванні в напій потерпілої лікарського засобу невстановленого походження, що має психотропну дію у зв`язку з тим, що у крові потерпілої не було виявлено клозапін (синонім - азалептол), клофелін, похідні барбітурової кислоти, фенотіазин, 1,4-бенздіфзепін, піразолон, амфетамін, морфін, кодеїн та інші алкалоїди опію, промедол, трамадол, димедрол ефедрин, ефедрон.

До того ж суд правильно не взяв до уваги дані зазначені в рапорті оперативного чергового Дніпровського УП ГУНП у м. Києві від 18 липня 2019 року, у відповідності з якими 18 липня 2019 року о 20:58 надійшов рапорт співробітника управління про те, що 18 липня 2019 року о 09:00 за адресою:

АДРЕСА_4 , зі слів потерпілої ОСОБА_16 , вчора відпочивала зі знайомою, яка дала їй таблетку нібито від тиску, після якої втратила свідомість, і коли отямилась, виявила, що у неї зникли речі, а саме, золоті прикраси, телефон і гаманець, оскільки зазначені дані спростовуються наведеними вище доказами (т. 3 а. п. 3).

У подальшому, під час судового розгляду встановлено, що засуджені скориставшись безпорадним станом потерпілої заволоділи належним їй майном та транспортним засобом.

Так, судом першої інстанції констатовано факт того, що ОСОБА_11 ,

ОСОБА_12 , ОСОБА_9 та ОСОБА_15 проживали в одній квартирі. Вони не могли не знати, що ОСОБА_9 не має в користуванні будь-якого автомобіля. Коли останній, керуючи автомобілем, під`їхав до ресторану, звідки вийшли інші засуджені, у них не виникло питання, звідки ОСОБА_9 взяв автомобіль, в який вони всі сіли і посадили потерпілу, яка перебувала в безпорадному стані, з метою відвезти її з місця події. Надалі розпорядившись транспортним засобом, що належить потерпілій, на власний розсуд.

До того ж були предметом перевірки суду першої інстанції твердження засудженого ОСОБА_9 про те, що автомобіль потерпілої

ОСОБА_16 зламався і був відбуксований на СТО з метою його ремонту, та обґрунтовано визнані безпідставними, оскільки з показань потерпілої вбачається, що її автомобіль був у справному стані, через чотири дні після цих подій він був їй повернутий працівниками поліції.

При цьому з показань свідка ОСОБА_25 , яка є рідною сестрою засудженої ОСОБА_12 , слідує, що вона з сестрою, з засудженими ОСОБА_21 , ОСОБА_9 і ОСОБА_11 , а також з іншим чоловіком проживали в орендованій квартирі на АДРЕСА_5 . В один із днів вона перебувала за місцем проживання, а ОСОБА_12 , ОСОБА_11 ,

ОСОБА_9 , ОСОБА_15 та інший чоловік гуляли. Вранці вони зателефонували їй і попросили відчинити двері під`їзду, оскільки загубили магнітний ключ. Вона спустилася, відчинила їм двері і пішла спати. Вони між собою говорили, що скоро все буде добре, що вони продадуть машину. ОСОБА_12 казала, що вони поїхали в кафе на таксі, а повернулися на машині. ОСОБА_30 казав, що машину вони взяли біля кафе. Пізніше ОСОБА_21 повідомив, що скоро вони продадуть автомобіль, буде багато грошей, вони заберуть своїх дітей і все буде добре. У ОСОБА_9 та ОСОБА_13 були якісь медикаменти.

З рапорту т.в.о. начальника сектору ВКП Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві вбачається, що 22 липня 2019 року по пр. Гагаріна, 19 у м. Києві працівниками поліції було затримано автомобіль "Geely", за кермом якого знаходилась особа, яка представилась як ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Останнього було доставлено до Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві та встановлено анкетні дані: ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (т. 3 а. п. 19).

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання від 02 серпня

2019 року, згідно з яким ОСОБА_28 впізнав ОСОБА_9 як особу, яка 18 липня 2019 року приблизно о 10:00 та інший невідомий йому чоловік приїхали до нього на роботу на вул. Пухівську, 2 у м. Києві та повідомили про намір продати автомобіль "Geely Emgrand", який належить їх подрузі (т. 3

а. п. 170-173).

Також відповідно до даних протоколу обшуку автомобіля "Geely" від 22 липня 2019 року вказаний автомобіль, за кермом якого перебував ОСОБА_27 , знаходиться на АДРЕСА_6 . В автомобілі виявлено та вилучено, серед іншого, під гумовим килимком біля пасажирського сидіння пару державних номерних знаків НОМЕР_1 , що видавались під час його державної реєстрації і використовувались потерпілою під час керування транспортним засобом та номерний знак на червоному тлі НОМЕР_2 . Також в автомобілі виявлено і вилучено пару державних номерних знаків НОМЕР_3 , змиви з керма, з коробки, з сидінь, з ручок дверей, мікронашарування з сидінь, три сліди структури матеріалу. Відповідно до вказаного протоколу вилучено автомобіль "Geely Emgrand", номер кузова НОМЕР_4 (т. 3, а. п. 8-18).

Водночас свідок ОСОБА_29 показав, що вдень влітку 2019 року на пропозицію працівників поліції брав участь як понятий під час обшуку автомобіля "Geely" на просп. Гагаріна в м. Києві. В автомобілі вилучили сліди пальців рук, під переднім килимом знайшли два номерних знаки, а на самому автомобілі були встановлені інші номерні знаки, які, зі слів працівників поліції, автомобілю не належали. Поруч з автомобілем знаходився чоловік, який керував ним і був затриманий.

Також відповідно до висновку судової молекулярно-генетичної експертизи

№ 10-1646 від 27 листопада 2019 року, генетичні ознаки (ДНК-профіль) клітин з ядрами, виявлених у змиві з внутрішньої ручки передніх пасажирських дверей автомобіля "Geely Emgrand", є змішаними, містять генетичні ознаки зразка букального епітелію ОСОБА_9 та іншої невстановленої особи

(т. 4, а. п. 224-250, т. 5, а. п. 1-25);

Про факт заволодіння обвинуваченими іншим майном потерпілої

ОСОБА_16 свідчать наведені докази, відповідно до яких встановлено, що ОСОБА_11 і ОСОБА_12 знімали грошові кошти з банківської картки, що належить потерпілій.

Так, протоколом перегляду цифрового відеозапису від 18 серпня 2019 року

- запису камер відеоспостереження, розташованих на АДРЕСА_7 , зафіксовано, як 18 липня 2019 року о 04:02 біля банкомата "ПриватБанк" з`являються ОСОБА_11 та ОСОБА_12 і перебувають біля вікна банкомату близько півхвилини (т. 3. а. п. 132, 134-137).

Отже, підсумовуючи наведене вище, судами першої та апеляційної інстанцій належним чином перевірено обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, необхідні для правової оцінки дій засуджених та які, відповідно до ст. 91 КПК України, входять до предмету доказування.

Таким чином, встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, правильно кваліфікував дії засуджених ОСОБА_9 та ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 187 та ч. 3 ст. 289 КК України, з таким висновком погоджується і колегія суддів. Винуватість засуджених доведена поза розумним сумнівом.

Переконливих та достатніх доводів, які би ставили під сумнів додержання судом приписів статей 84, 91, 94 КПК України та правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації діяння, в касаційній скарзі не наведено та перевіркою матеріалів провадження не встановлено.

Стосовно доводів касаційних скарг захисників щодо неналежного повідомлення потерпілої про час та місце апеляційного перегляду вироку суду першої інстанції, що призвело до відсутності потерпілої під час апеляційної процедури, а відтак її не було допитано цим судом, колегія суддів зазначає таке.

Під час перевірки матеріалів даного кримінального провадження колегією суддів встановлено, що в них наявні копії заяв потерпілої про перегляд вироку Деснянського районного суду м. Києва від 17 вересня 2021 року в апеляційному порядку за її відсутності (т. 8, а. п. 88, 102, 118, 136, 148, 162, 186), що свідчить про її обізнаність щодо часу, дати та місця апеляційного перегляду зазначеного вироку, а відповідні телефонограми складені уповноваженою на те особою про час, дату та місце проведення апеляційної процедури у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та

ОСОБА_12 свідчить про виконання апеляційним судом обов`язку щодо завчасного поінформування потерпілої про час, дату і місце апеляційного розгляду даного кримінального провадження (т. 8, а. п. 100, 111, 126, 139, 158, 184).

Тому твердження захисників про протилежне є надуманими та такими, що не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наведеним вище й матеріалами даного кримінального провадження.

Крім цього, у своїх касаційних скаргах захисники не вказують, яким чином розгляд провадження у апеляційному порядку без участі потерпілої та те, що її не було повторно допитано цим судом порушило права їх підзахисних і вплинуло на законність прийнятого судового рішення.

З урахуванням того, що потерпіла не оскаржувала вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку, як і не оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку.

Щодо доводів касаційної скарги захисника ОСОБА_8 про те, що в судовому засіданні суду першої інстанції, а саме 28 травня 2020 року був допущений як перекладач із української мови на грузинську мову - ОСОБА_18 , який не мав на це повноважень, що підтверджується відсутністю у матеріалах даного кримінального провадження документів про його відповідну компетентність, що призвело, на думку захисника, до порушення засудженого ОСОБА_13 права на захист, оскільки останній був позбавлений можливості знати, що відбувалось у цьому судовому засіданні, колегія суддів зазначає такі мотиви.

Участь перекладача у кримінальному провадженні зумовлено конституційною засадою рівності перед законом і судом (ч. 2 ст. 24 Конституції України) та положеннями ст. 10 КПК України, згідно з якими, серед іншого, не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за мовною ознакою.

Рівень розуміння і спілкування, за якого виникає право на безоплатну допомогу перекладача, залежить від фактичних обставин, з огляду на цей рівень визначається обсяг необхідної «допомоги». Загалом обвинувачений повинен бути в змозі самостійно або за допомогою перекладача розуміти, що відбувається під час розгляду справи, і брати участь у розгляді такою мірою, що забезпечувала би його право на справедливий суд.

Отже, перекладач необхідний у кримінальному процесі, якщо особа не розуміє або не розмовляє мовою судочинства в обсязі, достатньому для розуміння перебігу судового процесу та участі в розв`язанні питання, яке для неї мало вирішальне значення, або особа за рівнем володіння мовою не здатна на ведення свого захисту та висувати на розгляд суду свою версію без допомоги перекладача.

Розуміння зазначених обставин не стосується правового механізму здійснення захисту, оскільки перекладач надає мовно-комунікативну, а не правову допомогу, що є функцією захисника. При цьому чинниками для з`ясування розуміння особою вказаних обставин є тривалість проживання у державі ведення судочинства; рівень освіти, час та місце її здобуття; мова навчання; рід занять, спосіб життя та обсяг комунікації.

Таким чином, питання про дотримання вимог кримінального процесуального закону щодо залучення перекладача слід вирішувати у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи не призвело це до порушення рівності перед законом і судом (принципу «рівності можливостей») та несправедливості судового розгляду в цілому в розумінні положень ст. 6 Європейської конвенції з прав людини.

Згідно з ч. 4 ст.68 КПК України перед початком процесуальної дії сторона кримінального провадження, яка залучила перекладача, чи слідчий суддя або суд пересвідчуються в особі і компетентності перекладача, з`ясовують його стосунки з підозрюваним, обвинуваченим, потерпілим, свідком і роз`яснюють його права і обов`язки.

Як убачається з матеріалів даного кримінального провадження, ОСОБА_14 було призначено перекладача з української мови на грузинську мову - ОСОБА_18 , який брав участь у судовому засіданні суду першої інстанції 28 травня 2020 року.

Крім цього, суд, пересвідчився в його особі і компетентності (вільне володіння українською та грузинською мовами), роз`яснив права та обов`язки, попередив про кримінальну відповідальність за завідомо неправильний переклад або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків, що підтверджується записом судового засідання від 28 травня 2020 року, який міститься на технічному носії інформації (т. 7).

При цьому, користуючись послугами зазначеного перекладача, ОСОБА_15 ставив питання свідку ОСОБА_29 під час його допиту у судовому засіданні 28 травня 2020 року, що свідчить про те, що переклад здійснювався належним чином.

Отже, порушень процесуальних прав ОСОБА_13 , у тому числі і його права на захист, а також вимог ст. 68 КПК України судом не допущено.

Таким чином, доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_8 про протилежне є необґрунтованими.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 419 КПК України дав належну оцінку доводам, викладеним в апеляційних скаргах сторони захисту, і тим, які є аналогічними доводам поданих касаційних скарг захисників, обґрунтовано спростував їх, навів підстави, з яких дійшов такого висновку.

Підсумовуючи наведене вище колегія суддів констатує, що, доводи касаційних скарг захисників про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону судами першої та апеляційної інстанцій є безпідставними.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Ухвала апеляційного суду мотивована належним чином та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би підставами для скасування чи зміни судових рішень при перевірці даного кримінального провадження, колегією суддів не встановлено.

Інші доводи, викладені в касаційних скаргах захисників та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судом першої або апеляційної інстанцій при розгляді провадження норм кримінального процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятих рішень.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, то касаційні скарги захисників має бути залишено без задоволення, а оскаржувані судові рішення

- без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 17 вересня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_9 та касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_13

- без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3