Справа № 522/8427/23

Провадження № 1-кп/522/2053/23

УХВАЛА

Іменем України

19 вересня 2023 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши під час відкритого судового засідання на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР 17.03.2023 року за № 12023162510000380, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Вірменія, вірменин за національністю, громадянин Республіки Вірменія, не одруженого, який має середню освіту, офіційно не працевлаштованого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 04.04.2023 року Приморським районним судом м. Одеси, за ч.4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 року

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеса надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення за ч.4 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою строком на 60 днів, мотивуючи свою позицію тим, що заявлені ризики, які стали підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшилися, а також тяжкістю злочинів, які інкримінується даній особі.

Захисник обвинуваченого заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначивши, що прокурором не доведено ризиків, просив зменшити розмір застави до мінімального розміру, посилаючись на тяжкий матеріальний стан обвинуваченого.

Обвинувачений підтримав захисника.

Потерпіла в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи, була повідомлена належним чином. Надала заяву про розгляд справи без її участі.

Заслухавши думки учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд, враховуючи характер інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначені ст. 177 КПК України, дійшов висновку про необхідність продовжити тримання обвинуваченого під вартою виходячи з такого.

За матеріалами кримінального провадження ОСОБА_4 обвинувачується, в тому числі, у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує можливість обвинуваченого вчинити інше кримінальне правопорушення; переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою зміни їх показів, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Також, при вирішенні питання, суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до обвинуваченого у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; дані про особу, який офіційно не працевлаштований, раніше судимий; судом також враховуються вік та стан здоров`я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його стан здоров`я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення.

Отже, запобіжний захід був обґрунтовано застосований з урахуванням даних про особу обвинуваченого, тяжкості злочинів, які йому інкримінуються та інших обставин, з якими закон пов`язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не перестали існувати, а тому застосування більш м`якого запобіжного заходу, не зможе запобігти вищезазначеним ризикам. Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого у вигляді тримання під варту, на даному етапі провадження не зменшились.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, характер інкримінованого злочину, відомості щодо особистості обвинуваченого, а саме те, що він раніше судимий, не одружений, не працюючий, його стан здоров`я, а також те, що матеріали клопотання не містять будь-яких даних, що поточний стан його здоров`я перешкоджає перебуванню в ізоляції від суспільства.

Судом при вирішенні питання щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою враховані усі наявні у розпорядженні дані про особу обвинуваченого, та, на переконання суду, в будь-якому випадку самі по собі не можуть бути визнані достатніми для висновку про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не спростовують твердження сторони обвинувачення про можливість ухилення обвинуваченої від суду, як і доводів щодо можливості впливати на свідків у даному провадженні, місце проживання яких йому достовірно відоме, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім того, під час надання оцінки наявності ризиків переховуватись від органу досудового розслідування та вчинити нове кримінальне правопорушення, судом також враховується, що згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" із урахуванням продовження строку дії на теперішній час.

Враховуючи те, що судове провадження не завершене, тяжкість покарання, що може загрожувати обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, які на даний час відомі суду, характер та обставини інкримінованого злочину, суд приходить до переконання, що наведені обставини у своєму взаємозв`язку дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

У суду відсутні відомості які б свідчили про те, що встановлені судом ризики при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час, втратили свою актуальність.

При цьому, не вдаючись до оцінки доказів, у відповідності до положень ст. 23 та 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та повинен бути дослідженим судом під час судового провадження безпосередньо, а тому суд вбачає реальним існування заявлених прокурором ризиків, які на даний час продовжують існувати, у зв`язку з чим не вбачає підстав для застосування стосовно обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, ніж раніше обраний, оскільки інші запобіжні заходи, не пов`язані з виключними запобіжниками у комунікації та переміщеннях обвинуваченого ОСОБА_4 , не можуть їм запобігти.

На думку суду, є встановленим факт недостатності застосування інших більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого, а обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід, враховуючи обставини інкримінованого кримінального правопорушення, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши у сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинуваченого ухилитися від суду та від виконання процесуальних рішень, перешкодити встановленню істини у справі, суд не знаходить підстав для зміни щодо ОСОБА_4  запобіжного заходу на менш суворий, з урахуванням цілей п.1ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, вважає доцільним продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу строком на 60 діб (до 17.11.2023 року).

При цьому, запобіжний захід у виді тримання під вартою був застосований ухвалою слідчого судді від 26.04.2023 року до обвинуваченого за правилами КПК України з застосуванням альтернативного права внесення застави в розмірі 214720 грн. та покладенням додаткових обов`язків у разі внесення застави.

Вирішуючи у відповідності до положень ч.4 ст.183 КПК України питання про можливість зменшення обвинуваченому ОСОБА_4 розміру застави, суд враховує наступне.

У відповідності до вимог ч.ч. 4, 5 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні розміру застави, суд керується вимогами ч.4, п.2 ч.5 ст.182 КПК України.

Суд вважає, що розмір застави повинен відповідати тяжкості злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , та тим ступенем довіри щодо належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

З урахуванням наведеного, враховуючи майновий стан обвинуваченого, який офіційно не працює, має фактичне постійне місце проживання, суд вважає за необхідне визначити розмір застави, у максимальній межі розміру, визначеному п.2 ч.5 ст.182 КПК України, який буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню, у зв`язку з чим клопотання обвинуваченого в частині зменшення суми застави задоволенню не підлягає.

В рамках кримінального провадження не завершено судовий розгляд, запобігти наявним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, на думку суду неможливо, а тому клопотання прокурора необхідно задовольнити та продовжити запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 діб з можливістю внесення застави для обвинуваченого ОСОБА_4 в розмірі, що визначений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду М. Одеси від 26.04.2023 року в сумі 214720 грн. та покладенням зазначених обов`язків у разі внесення застави.

Керуючись ст.ст.177, 199, 331 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 – задовольнити.

Обраний відносно ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, продовжити до 17 листопада 2023 року включно.

Розмір застави, що становить 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, в сумі 214720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень-залишити без змін.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, призначенням платежу: застава за обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , провадження по справі №1-кс/522/2053/23.

Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_6 обов`язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: 1) прибувати за кожною вимогою до суду; 2) не відлучатися з місця проживання без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Ухвала може бути оскаржена в частині продовження строку дії запобіжного заходу протягом 5(п`яти)днів з дня її проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

       Суддя ОСОБА_1