Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

смт. Петропавлівка, вул. Радянська, 74-а, 52700, (05631) 3-19-85

Справа № 2-1166/2010 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

17 грудня 2010 року Петропавлівський районний суд

Дніпропетровської області в складі:

головуючої: судді Ніколаєвої І. К.

при секретарі: Карпенко С. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Петропавлівської селищної ради

про визнання права власності на спадкове майно за законом

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася позивач ОСОБА_1 з позовом про визнання права власності на спадкове майно за законом до відповідача Петропавлівської селищної ради.

На обґрунтування позовних вимог вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, з якою вона проживала з 2000 року та доглядала за нею, і після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку № АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Після її смерті позивач звернулася до Петропавлівської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом, однак нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, оскільки необхідно в судовому порядку довести сумісне проживання з померлою ОСОБА_3 не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, крім того необхідно надати правовстановлюючий документ на житловий будинок на ім'я померлої.

Після виготовлення Павлоградським МБТІ технічної документації на вказаний житловий будинок виявилося, що будинок ще зареєстрований за чоловіком померлої ОСОБА_4, який помер 13.03.2003 року, що підтверджується договором купівлі-продажу, свідоцтвом про смерть.

На момент смерті ОСОБА_4 його дружина була зареєстрована, проживала разом з ним та залишилася проживати після його смерті в житловому будинку № АДРЕСА_1, що підтверджується домовою книгою.

Таким чином ОСОБА_3 спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 прийняла, оскільки проживала та була прописана в спадковому будинку разом з ним, а отже вступила в управління та володіння спадковим майном. Правовстановлюючий документ на житловий будинок на своє імя за життя ОСОБА_3 не отримала.

Отже вказний житловий будинок належав на праві власності ОСОБА_3, яка відповідно до діючого на той час законодавства прийняла його у порядку спадкування після смерті свого чоловіка. ОСОБА_3 проживала в тому будинку, ніхто її право власності на вказаний житловий будинок до суду не оспорив.

Крім того на території домоволодіння померлою ОСОБА_3 самочинно збудовано було сарай позначений на плані технічної документації літерою «Г» лінійними розмірами 2.10х1.45 м., та сарай «Д» лінійними розмірами 3.25х2.30 м.

Проте відповідно до довідки відділу містобудування та архітектури Петропавлівської райдержадміністрації від 26.11.2010 року № 55 земельна ділянка на якій розташований житловий будинок з господарськими спорудами у тому числі сарай «Г» та сарай «Д» знаходяться в межах населеного пункту смт. Петропавлівка, всі будівлі знаходяться в межах червоних ліній вулиці, не перетинають інженерні мережі, порушень містобудівного законодавства не виявлено.

Від спадщини у вигляді житлового будинку позивач не відмовлялася, фактично її прийняла оскільки проживає в будинку, доглядає город, має намір проводити ремонтні роботи, однак оформити спадкове майно на своє ім'я та отримати правовстановлюючий документ на будинок не може, тому змушена звернутися до суду з даним позовом.

Позивач в судове засідання надала заяву з проханням розглянути справу в її відсутність, позов підтримує, просить його задовольнити.

Від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі їх представника.

Третя особа - відділ містобудування та архітектури Петропавлівської райдержадміністрації, будучи повідомленими належним чином, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки до суду не повідомили.

Вивчивши матеріали справи суд вважає, що даний позов підлягає задоволенню з оглядом на наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, з якою позивач проживала з 2000 року та доглядала за нею, і після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку № АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Після її смерті позивач звернулася до Петропавлівської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом, однак нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, оскільки необхідно в судовому порядку довести сумісне проживання з померлою ОСОБА_3 не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, крім того необхідно надати правовстановлюючий документ на житловий будинок на ім'я померлої.

Після виготовлення Павлоградським МБТІ технічної документації на вказаний житловий будинок виявилося, що будинок ще зареєстрований за чоловіком померлої ОСОБА_4, який помер 13.03.2003 року, що підтверджується договором купівлі-продажу, свідоцтвом про смерть.

На момент смерті ОСОБА_4 його дружина була зареєстрована, проживала разом з ним та залишилася проживати після його смерті в житловому будинку № АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 року, який набрав чинності 01 січня 2004 року Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Згідно зі ст. 524 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963 року, який був чинним на той час, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Відповідно до ч. 1 ст. 529 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до ст. 548 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 549. Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Таким чином ОСОБА_3 спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 прийняла, оскільки проживала та була прописана в спадковому будинку разом з ним, а отже вступила в управління та володіння спадковим майном. Правовстановлюючий документ на житловий будинок на своє імя за життя ОСОБА_3 не отримала.

Отже вказний житловий будинок належав на праві власності ОСОБА_3, яка відповідно до діючого на той час законодавства прийняла його у порядку спадкування після смерті свого чоловіка. ОСОБА_3 проживала в тому будинку, ніхто її право власності на вказаний житловий будинок до суду не оспорив.

Крім того на території домоволодіння померлою ОСОБА_3 самочинно збудовано було сарай позначений на плані технічної документації літерою «Г» лінійними розмірами 2.10х1.45 м., та сарай «Д» лінійними розмірами 3.25х2.30 м.

Проте відповідно до довідки відділу містобудування та архітектури Петропавлівської райдержадміністрації від 26.11.2010 року № 55 земельна ділянка на якій розташований житловий будинок з господарськими спорудами у тому числі сарай «Г» та сарай «Д» знаходяться в межах населеного пункту смт. Петропавлівка, всі будівлі знаходяться в межах червоних ліній вулиці, не перетинають інженерні мережі, порушень містобудівного законодавства не виявлено.

Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки, суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Таким чином позивач є спадкоємицею четвертої черги, так як проживала із спадкодавцем однією сім'єю з 2000 року та доглядала за нею, що підтверджується актом обстеження матеріально побутових умов депутата 26 виборчого округу від 16.09.2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її на час відкриття.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Від спадщини у вигляді житлового будинку позивач не відмовлялася, фактично її прийняла оскільки проживає в будинку, доглядає город, має намір проводити ремонтні роботи, однак оформити спадкове майно на своє ім'я та отримати правовстановлюючий документ на будинок не може.

Враховуючи всі докази та обставини справи суд вважає, що даний позов підлягає задоволенню.

Відповідно п. 18 ст. 4 Декрету КМУ позивач звільнена від сплати державного мита так як є інвалідом 2 групи, що підтверджується посвідченням серії Д-I № 632228.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 212-214 ЦПК України, ст. 328, 1216, 1217, 1264, 1268, п. 4 прикінцевих і перехідних положень ЦК України, ст. ст. 524, 529, 548, 549 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963 р., суд,-

ВИРІШИВ:

Цивільний позов ОСОБА_1 до Петропавлівської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно за законом задовольнити.

Встановити, що ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, володіла на праві приватної власності житловим будинком № АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1, як за спадкоємцем за законом четвертої черги, право власності на спадкове майно, а саме на житловий будинок № АДРЕСА_1, який належав, померлій ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, та визнати за ОСОБА_1 право власності на самочинно збудоване нерухоме майно: сарай позначений на плані технічної документації літ. «Г» лінійними розмірами 2.10 х 1.45 м., сарай літ. «Д» - 3.25 х 2.30 м., що знаходиться на території домоволодіння № АДРЕСА_1.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Суддя І.К.Ніколаєва