ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2023 року          м.Дніпро         Справа №  904/464/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя:  Верхогляд Т.А.- доповідач                                               

судді:  Коваль Л.А.,  Парусніков Ю.Б.,

секретар судового засідання Зелецький Р.Р.   

представники сторін:

від позивача: Чумак О.В., представник ТОВ "Український національний продукт"

від відповідача:          Таран Анастасія Юріївна,  представник ТОВ "ВІСТА"

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віста" на додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської  області від 24.05.2023 року у справі № 904/464/23 (повний текст додаткового рішення складено 05.06.2023 року,  суддя Новікова Р.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український національний продукт" м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віста" м. Дніпро

про стягнення суми боргу в розмірі 316 337,70 грн., пені в розмірі 224 168,16 грн., 20% річних в розмірі 194 112,52 грн., інфляційних втрат в розмірі 172 095,68 грн., штрафу в розмірі 533 418,36 грн.,-

                                                    ВСТАНОВИВ:

          Додатковим рішенням господарського суду Дніпропетровської  області від 24.05.2023 року у справі № 904/464/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Український національний продукт" від 15.05.2023 року про ухвалення додаткового рішення суду щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі №904/464/23 задоволено частково.   

          Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віста"  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український національний продукт" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

          Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український національний продукт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віста"  витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.

          Додаткове рішення мотивовано тим, що розмір понесених сторонами витрат на правову допомогу слід розраховувати пропорційно задоволених позовних вимог як то передбачено ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

          Частково задовольняючи заяву позивача, суд послався на те, що  враховуючи складність цієї справи, витрачений адвокатом час, який міг би витратити адвокат на вивчення матеріалів у справі та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, наявність усталеної практики щодо розгляду спорів про стягнення заборгованості, обгрунтованими є підстави для покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн, решта цих витрат залишається за позивачем.

          Розглянувши  вимоги відповідача про стягнення з позивача витрат на правову допомогу, суд врахував, що відповідачем було заявлено вимоги про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу за відсутності правових підстав для цього, а також те, що підготовка та подання відзиву, у тому числі, включає роботу з наданими документами, вивчення законодавчої та правової бази, судової практики, а тому дійшов висновку не присуджувати відповідачу у справі всі його витрати на професійну правову допомогу.

                  Не погодившись з додатковим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Віста" подало апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на ухвалення судом додаткового рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить оскаржуване додаткове рішення скасувати, зменшити розмір присудженого відповідачу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу до 3 750,00 грн., стягнути з позивача на користь відповідача допомогу у розмірі 22 000,00 грн. за розгляд справи у суді першої інстанції та стягнути з нього 22 000,00 грн. за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

          Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

- враховуючи той факт, що рішення господарського суду першої інстанції від 18.05.2023 року у справі №904/464/23 є незаконним та підлягає скасуванню, то додаткове рішення суду  від 24.05.2023 у цій справі також прийнято з порушенням норм матеріального права;

- ТОВ "Віста" не отримувало будь-яких документів стосовно відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, оскільки на електронну адресу скаржника надійшла лише позовна заява без додатків; ненадання скаржнику цих додатків є грубим порушенням норм процесуального права, що є підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення;

-  висновок суду щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат останнього на правову допомогу у сумі 15 000,00 грн. ґрунтується на штучних припущеннях та не відповідає нормам процесуального та матеріального права;

- зміст оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції свідчить про те, що судом вирішено питання щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу без урахування заперечень останнього, без наведення мотивів такого рішення і правових підстав для його ухвалення;

- витрати на правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн. є безпідставними, необґрунтованими та не відповідають критеріям розумності та реальності таких витрат, а також рівню складності цієї справи;

- присуджені до стягнення судом першої інстанції витрати на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн. є неспівмірними з огляду на те, що позивачем підготовлено тільки два документа: позовну заяву та відповідь на відзив, участь адвоката Чумак О.В. у суді не вимагала значного обсягу юридичної й технічної роботи, оскільки справа не є складною;

- ТОВ "Віста" визнало наявність основної заборгованості, тому зазначене не потребувало доведення, а частина судових засідань була відкладена;

- судом не надано правову оцінку переліку дій адвоката та не зазначено проміжок часу, за який було підготовлено позовну заяву, не враховано, що у виготовлених позивачем документах не зазначено жодної постанови Верховного Суду, а позов і заперечення на відзив є ідентичними;

- в оскаржуваному судовому рішенні судом першої інстанції не надано оцінки наявним у матеріалах доказам, що є порушенням норм процесуального права та призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи та неповному з`ясуванню обставин, що мають значення для справи;

- всупереч вимогам ст.ст.7, 76 – 79 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції врахував лише доводи та аргументи позивача, прийняв оскаржуване рішення без врахування доводів та доказів, наведених відповідачем;

- викладені обставини та матеріали справи свідчать про те, що у суду були наявні підстави для задоволення вимог позивача про відшкодування витрат на правову допомогу лише у сумі 3 750,00 грн.

          Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та безпідставними та зазначає при цьому, що :  

-  позовна заява разом з додатками була направлена, у тому числі, на поштову адресу відповідача, докази чого наявні в матеріалах справи; заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на правову допомогу разом з усіма додатками розміщена в системі "Електронний суд", тому відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з цими документами в електронному вигляді;

- відповідач не здійснив будь-яких дій з ознайомлення та отримання вказаних вище документів, суд дослідив зазначену обставину, зробив висновок, що позивач виконав свій обов`язок з відправки відповідачу позову з додатками;

- представник позивача був присутній у шести судових засіданнях, які були проведені судом (незважаючи на відкладення 3 з цих засідань), представником позивача був витрачений час на таку участь;

- розмір винагороди  за надання правової допомоги позивачу в межах даної справи встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі і не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, і ця обставина була досліджена судом;

- твердження відповідача про ідентичність позовної заяви та відповіді на відзив, незначну складність справи та відсутність посилань на практику Верховного Суду , є безпідставною та такою, що не відповідає дійсності;

-  твердження відповідача про помилковий висновок суду про наявність вини скаржника у виникненні спору, з  посиланням на прийняття судом першої інстанції основного рішення від 10.05.2023 року, є безпідставними, оскільки необхідність звернення до суду виникла у позивача з причин невиконання відповідачем більше року його грошових зобов`язань за договором поставки, неможливості отримання оплати за товар в позасудовому порядку.

          На думку позивача суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, висновки суду відповідають цим обставинам, а справу вирішено у повній відповідності до норм права.

          Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2023 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя –доповідач: Верхогляд Т.А., судді: Парусніков Ю.Б., Коваль Л.А.

          Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.06.2023 року  відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.09.2023 року.

          У судовому засіданні 04.09.2023 року представники сторін надали пояснення по справі.

          Дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не  підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

          Згідно ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

          Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Український національний продукт" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віста" з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 376 337,70 грн., пені в розмірі 224 168,16 грн., 20% річних в розмірі 194 112,52 грн., інфляційних втрат в розмірі 172 095,68 грн., штрафу в розмірі 533 418,36 грн.

          В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем зобов`язань з оплати товару, поставленого на підставі договору поставки №27072020/1 від 27.07.2020 року.

          Під час розгляду справи позивач та відповідач заявляли про відшкодування їх витрат на правничу допомогу.

       Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2023 року у справі № 904/464/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Український національний продукт" (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 07.02.2023 року) задоволено частково.

                  Зменшено розмір штрафу на 30% з 533 418,36 грн. до 373 39,86 грн.

        Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віста" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український національний продукт" суму боргу у розмірі 316 337,70 грн., пеню у розмірі 221 841,75 грн., 20% річних в розмірі 172 752,97 грн., інфляційні втрати у розмірі 160 095,53 грн., штраф у розмірі 373392,86 грн.

         В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

          15.05.2023 року до суду першої інстанції  надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Український національний продукт" про ухвалення додаткового рішення суду щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

          На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу та компенсації витрат адвоката позивачем були надані до суду копії договору про надання правової (професійної правничої) допомоги №133 від 11.08.2022 року; додатку №1 від 18.01.2023 року до договору; рахунку-фактури №09 від 18.01.2023 року на суму 20000грн.; платіжного доручення №2015 від 23.01.2023 року; акту приймання-передачі №10 від 10.05.2023 року наданої правової (професійної правничої) допомоги; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДП №3835 від 17.08.2018 року; ордеру серія АЕ №1161622 від 02.11.2022 року.

          22.05.2023 року на електронну адресу суду надійшли заперечення представника відповідача щодо заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі №904/464/23, в яких він вказував, що на адресу товариства не надходила заява позивача від 15.05.2023 року та документи щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, вказані додатками до позову.

          Також відповідач зазначив про неспівмірність витрат позивача на правничу допомогу, оскільки його представником були підготовлені лише позов та відповідь на відзив, в якому містяться доводи позивача, раніше викладені у позові.

          Також відповідач вказував, що справа є не складною, відповідач визнав наявність основної суми заборгованості, декілька судових засідань було відкладено, в тому числі, у зв`язку із оголошенням масштабної повітряної тривоги на території України.

          Відповідач вказав на відсутність деталізованого переліку дій адвоката та не визначення тривалості підготовки позову заяву, відсутність посилань на постанови Верховного Суду або Великої Палати Верховного Суду.

          Відповідач просив відмовити у задоволенні заяви позивача від 15.05.2023 року та зменшити розмір витрат позивача на правничу допомогу до 3 750,00 грн.

          Матеріали даної справи свідчать про те, що представництво інтересів ТОВ "Український національний продукт" у даній справі здійснювалось адвокатом Чумак О.В. на підставі ордеру серії АЕ №1161622 від 02.11.2022 року.

          Фізичною особою-підприємцем Чумак О.В. (адвокатом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український національний продукт" (клієнтом) був укладений договір про надання правової (професійної правничої) допомоги №133 від 11.08.2022 року.

          Відповідно до п.п. 1, 2 договору адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правову допомогу клієнту при провадженні господарських, адміністративних, цивільних справ в будь-яких судах всіх рівнів, кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення, які порушуються та розслідуються будь-якими органами слідства чи розглядаються судами, дізнання чи дослідчих перевірок, а також іншими уповноваженими державними органами, що проводяться за заявами клієнта чи третіх осіб, представляти інтереси клієнта як стягувача або боржника в виконавчому провадженні, та здійснювати супровід будь-яких інших справ, таких, які прямо чи опосередковано стосуються прав та інтересів клієнта як свідка, потерпілого, підозрюваного, правопорушника, боржника, стягувача, позивача, відповідача або зачіпають його права та інтереси іншим чином, при цьому адвокат має право виступати в якості захисника та/або представника клієнта.

          При наданні правової допомоги згідно даного договору адвокат зобов`язується використовувати передбачені законодавством України засоби, способи і методи захисту з метою з`ясування обставин, які мають значення для справи та обґрунтовують позовні вимоги, а клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар за надання правової допомоги в порядку та розмірі передбаченими даним договором.

          Згідно з п. 3.2 договору клієнт зобов`язаний здійснити оплату гонорару адвоката за надання правової допомоги.

          У п. 5.1 договору сторони узгодили, що розмір та порядок оплати гонорару адвоката встановлюється в додатку №1 до даного договору, який є його невід`ємною частиною.

          Відповідно до п.7.1 цей договір, якщо він достроково не буде припинений з ініціативи будь-якої із сторін, діє до 31.12.2024 року.

          Пунктом 1 додатку №1 від 18.01.2023 року до договору №133 від 11.08.2022 року визначено, що цей додаток визначає порядок оплати правової (професійної правничої) допомоги (гонорару) адвоката за надання правової (професійної правничої) допомоги у врегулюванні спору в досудовому порядку, подання до суду та правовий супровід судового спору про стягнення заборгованості та штрафних санкцій з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віста" на користь клієнта.

          Пунктом 3 додатку №1 встановлено, що гонорар адвоката є фіксованим і складає 20 000,00 грн.

          Згідно з п. 4.3. додатку №1 оплата гонорару та витрат адвоката здійснюється клієнтом безготівковим розрахунком на поточний (банківський) рахунок адвоката, зазначений у відповідному рахунку на оплату.

          Відповідно до п.6 додатку №1 правова (професійна правнича) допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі правової (професійної правничої) допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності). Додаток набирає чинності з моменту підписання сторонами та складає невід`ємну частину договору про надання правової (професійної правничої) допомоги №133 від 11.08.2022 року.

          Платіжним дорученням №2015 від 23.01.2023 року  ТОВ "Український національний продукт" перерахувало адвокату Чумак О.В. 20 000,00 грн. згідно з рахунком №09 від 18.01.2023 року.

          10.05.2023 року сторонами підписано акт приймання – передачі №10 наданої правової (професійної правничої) допомоги, згідно з п.1 якого адвокат передав, а клієнт прийняв правову (професійну правничу) допомогу, а саме - подання та повний супровід судової справи в господарському суді Дніпропетровської області про стягнення з ТОВ "Віста" заборгованості, пені, річних, штрафу та інфляційних. Вартість правової (професійної правничої) допомоги становить 20 000,00 грн. Клієнт не має претензій до адвоката щодо наданої правової (професійної правничої) допомоги (п.2 акту).

          Крім того, як зазначено вище, у відзиві на апеляційну скаргу відповідачем було заявлено про стягнення з позивача витрат на правову (професійну правничу) допомогу у розмірі 22 000,00 грн.

          На підтвердження витрат на правничу допомогу та компенсації витрат адвоката відповідачем були надані до суду ордер серія АЕ №1180021 від 13.02.2023 року; копії договору про надання правової допомоги адвокатом від 13.02.2023 року, додатку №1 до договору про надання правової допомоги адвокатом від 13.02.2023 року у справі №904/464/23, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДП №4881 від 31.07.2020 року, акту приймання-передачі виконаних робіт за договором про надання правової допомоги адвокатом від 13.02.2023 року у справі №904/464/23, видаткових касових ордерів від 16.02.2023 року  на суму 10 000,00 грн., від 17.02.2023 року на суму 10 000,00 грн. та від 20.02.2023 року на суму 2 000,00 грн.

          Представництво інтересів ТОВ "Віста" у даній справі здійснювалось адвокатом Таран А.Ю. на підставі ордеру серії АЕ №1180021 від 13.02.2023 року.

          Між адвокатом Таран А.Ю. (виконавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віста" (клієнтом) укладений договір про надання правової допомоги адвокатом від 13.02.2023 року.

          Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується надати клієнту визначені цим договором послуги.

          Пунктами 3.1 – 3.8 договору визначено обов`язки та права виконавця, а саме:

- представляти у встановленому порядку інтереси клієнта в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, а також в інших органах під час розгляду правових спорів;

- здійснювати, у встановленому законом порядку, захист прав та законних інтересів клієнта;

- узагальнювати та аналізує: практику розгляду судових та інших справ, результати розгляду претензій, практику укладення та виконання договорів, надає клієнту пропозиції щодо усунення виявлених недоліків;

- надавати консультації, висновки, довідки з правових питань, що виникають у клієнта в процесі здійснення діяльності;

- інформувати клієнта, на його запит, про зміни в законодавстві;

- виконуючи умови даного договору, виконавець зобов`язується, керуючись ст. 22 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", суворо зберігати адвокатську таємницю, предметом якої є питання, пов`язані з наданням юридичної допомоги, згідно умов цього договору, а також документація (договори, бухгалтерська і податкова звітність, інші документи);

- виконавець забороняється розголошувати дані та передавати документацію, що є адвокатською таємницею, третім особам, а також використовувати їх в своїх інтересах;

- виконавець має право від імені клієнта, на підставі цієї угоди звертатись із відповідними заявами до всіх суб`єктів (органів), де виконавець має право здійснювати представництво інтересів клієнта за цим договором, з правом підпису відповідних документів.

          В пункті 6.1 договору визначено, що гонорар адвоката та витрати на правову допомогу визначаються сторонами, шляхом підписання акту приймання - передачі виконаних робіт.

          Пунктом 8.1 договору від 13.02.2023 року передбачено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

          Згідно з пунктами 1.1 – 1.4 додатку №1 до договору від 13.02.2023 року цей додаток визначає порядок оплати правової (професійної правничої) допомоги (гонорару) адвоката за надання правової (професійної правничої) допомоги у врегулюванні спору в судовому порядку та правовий супровід судового спору по справі №904/464/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український національний продукт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віста" про стягнення суми боргу в розмірі 376 337,70 грн., пені в розмірі 224 168,16 грн, 20% річних в розмірі 194 112,52 грн., інфляційних втрат в розмірі 172 095,68 грн., штрафу в розмірі 533 418,36 грн.

Гонорар адвоката є фіксованим і складає 22 000,00 грн.

          Оплата гонорару та витрат адвоката здійснюється клієнтом готівковим розрахунком.

          Правова (професійна правнича) допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі правової (професійної правничої) допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності).

          В підписаному акті приймання-передачі виконаних робіт за договором від 13.02.2023 року зазначено, що адвокат виконав роботи щодо здійснення представництва інтересів клієнта у господарському суді Дніпропетровської області, а клієнт прийняв наступні роботи:

- робота з наданими документами (ознайомлення, правовий аналіз матеріалів справи, збір доказів та розробка концепції захисту, формування правової позиції) – 10 год. – 4 000грн.;

- вивчення законодавчої та наукової нормативно-правової бази, судової практики, пов`язаної зі специфікою справи – 8год. – 4 000грн.;

- складання, підготовка та подання відзиву та інших документів, оформлення та направлення учасникам провадження, подання до суду – 4год. – 4 000 грн.;

- участь у судових засіданнях – 10 000 грн.

Відповідно до видаткових касових ордерів від 16.02.2023 року на суму 10 000,00 грн., від 17.02.2023 року на суму 10 000,00 грн. та від 20.02.2023 року на суму 2 000,00 грн. ТОВ "Віста" сплачено адвокату 22 000,00 грн.

          Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

          Згідно ч.ч.1, 2 ст.124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

          У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

          Згідно з ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

          За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

          Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат  учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних  для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

          У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

          Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

          Відповідно до п.3 ч.4, ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позву на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

          Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

          У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

          Згідно з ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

          Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів ст.ст. 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України.

          Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

          Крім того, у ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

          З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомоги суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

          Також слід враховувати, що відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI від 05.07.2012 року адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

          Статтею 1 цього Закону визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

          Згідно зі ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"  гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

          Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI від 05.07.2012 встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

          З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

          Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч.1 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI від 05.07.2012 року як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

          Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

          Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI від 05.07.2012 року, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

          Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

          У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

          Отже, свобода сторін у визначенні розміру на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною.

          При цьому, вирішуючи питання розподілу судових витрат за надання правової допомоги, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи розумність цих витрат.

          Як зазначено вище, ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Щодо досліджуваної справи, то позивач просив стягнути з відповідача суму в загальному розмірі 1 440 132,42 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

          Позов було задоволено частково, тому на підставі ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання щодо розподілу витрат відповідача на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із суми обґрунтованих позовних вимог у розмірі 1 404 446,01 грн. (без урахування зменшення судом розміру штрафу на 30% та з урахуванням відмови в задоволенні вимог про стягнення 20% річних в розмірі 21 359,55 грн., пені в розмірі 2 326,41 грн., інфляційної складової в розмірі 12 000,15 грн.) та з урахуванням, що  спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача.

                  Місцевий господарський суд дійшов висновку про  розподіл витрат на правничу допомогу обох сторін відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

          Колегія апеляційного господарського суду зазначає, що розрахунок понесених відповідачем витрат на правничу допомогу, містить помилку, оскільки з огляду на суму  вимог, у задоволенні яких  позивачу було відмовлено, розмір витрат на правову допомогу відповідача, за умови їх пропорційного розрахунку, є меншим, ніж розраховано місцевим господарським судом.

          Однак, враховуючи положення ч.ч.1, 2  ст.269 Господарського процесуального кодексу України , а також відсутність заперечень сторін щодо такого розрахунку, суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги і досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

          Врахувавши, що складання, підготовка та подання відзиву на позовну заяву включає у тому числі й: роботу з наданими документами (ознайомлення, правовий аналіз матеріалів справи, збір доказів та розробку концепції захисту, формування правової позиції), вивчення законодавчої та наукової нормативно-правової бази, судової практики, пов`язаної зі специфікою справи, а також, що у відзиві відповідач просив закрити провадження у справі в частині стягнення суми боргу 316 337,70 грн. за відсутності правових підстав для цього, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, з яким колегія суддів погоджується, що у даному випадку відсутні підстави для присудження відповідачу витрат на професійну правову допомогу у сумі, яку він вимагає.

          Підстав для задоволення в цій частині вимог скаржника колегія суддів не вбачає та з огляду на вищевикладене вважає необхідним залишити оскаржуване додаткове рішення про стягнення з позивача на користь відповідача 2 000,00 грн. без змін.

          Вирішуючи питання  стосовно витрат позивача на правничу допомогу місцевий господарський суд виходив з наступного:

          Так, позивач просив стягнути з відповідача суму в загальному розмірі 1 440 132,42 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог). Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2023 року задоволені позовні вимоги в загальному розмірі 1 244 420,51 грн. (з урахуванням зменшення судом розміру штрафу на 30% та відмови в задоволенні вимог про стягнення 20% річних в розмірі 21 359,55 грн., пені в розмірі 2 326,41грн., інфляційної складової в розмірі 12 000,15 грн.

          З урахуванням часткового задоволення позову (на 98%), суд дійшов висновку про розподіл витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 19 600,00 грн. (20 000,00 грн. х 98%).

                  Однак, дослідивши зміст виконаних представником позивача робіт, необхідних для надання правничої допомоги під час розгляду справи, перевіривши характер правової допомоги, кількість наданих послуг, врахувавши ціну позову та складність справи, час, необхідний  для вивчення матеріалів справи і підготовку позовної заяви для кваліфікованого фахівця, участь представника у судових засіданнях тощо, а також виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача на його користь 15000,00 грн. витрат на правову допомогу, понесених позивачем у суді першої інстанції.

          Під час апеляційного перегляду справи скаржник не спростував мотиви, вказані судом при вирішення даного питання.

          Так, доводи скаржника про те, що ТОВ "Віста" не отримувало  документи стосовно відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, і судом вирішено питання щодо стягнення з відповідача таких витрат без урахування заперечень останнього та без наведення мотивів такого рішення і правових підстав для його ухвалення, а також про те, що судом першої інстанції не надано оцінки наявним у матеріалах доказам не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду додаткового рішення, спростовуються вищевикладеним та наявними у матеріалах справи доказами.

          Твердження апелянта про те, що висновок суду щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат останнього на правову допомогу у сумі 15 000,00 грн. ґрунтується на штучних припущеннях, не відповідає нормам процесуального та матеріального права, критеріям розумності та реальності таких витрат, не підтверджені належними доказами та мають декларативний характер.

          Доводи скаржника про те, що  присуджені до стягнення судом першої інстанції витрати на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн. є безпідставними, необґрунтованими та неспівмірними з обсягом наданих представником позивача послугами і у суду були наявні підстави для задоволення вимог позивача про відшкодування витрат на правову допомогу лише у сумі 3 750,00 грн.  фактично зводяться до узагальненого заперечення понесених витрат.

          Апелянтом докази в обґрунтування цих доводів не надані, зокрема, власні розрахунки, які б свідчили про таку необґрунтованість та підтверджували наявність підстав для стягнення з нього цих витрат саме у вказаній сумі.    

          Стосовно доводів скаржника про те, що судом не надано правову оцінку переліку дій адвоката та не зазначено проміжок часу, за який було підготовлено позовну заяву слід зазначити, що  розмір винагороди  за надання правової допомоги позивачу в межах даної справи встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі і не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, ця обставина була досліджена судом.

          Твердження відповідача про ідентичність позовної заяви та відповіді на відзив і відсутність в них посилань на практику Верховного Суду також колегією суддів відхиляються. Обов`язок учасників справи посилатися у своїх документах на практику Верховного Суду не встановлений чинним законодавством України.

          Посилання скаржника на  порушення судом вимог ст.ст.7, 76 – 79 Господарського процесуального кодексу України та врахування ним лише доводів та аргументів позивача не мають під собою підґрунтя,  оскільки господарський суд, приймаючи оскаржуване  додаткове рішення, надав оцінку всім обставинам справи та доказам у їх сукупності.

                 Щодо доводів відповідача про те, що у трьох з шести судових засіданнях розгляд справи було відкладено, колегія суддів зазначає, що всі судові засідання (не зважаючи на відкладення ) відбулися, представник позивача забезпечив участь у них, при цьому скаржник забезпечив участь свого представника у трьох з них і у акті приймання-передачі визначив вартість цієї послуги у розмірі 10 000,00 грн.  

          Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередню участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому одночасно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. Такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного, час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації на рівні з іншими витратами (постанови Верховного Суду від 01.12.2021 року у справі №641/7612/16-ц, від 18.05.2022 року у справі №910/4268/21, від 26.10.2022 року у справі № 910/4277/21).

          З огляду на викладене, відповідні доводи позивача є необгрунтованими та відхиляються колегією суддів.

           Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

             Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого судового рішення.

             З огляду на викладене апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, додаткове рішення – без змін.

                 Керуючись ст.269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

                                                                                                              ПОСТАНОВИВ:

        Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віста" залишити без задоволення.

          Додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської  області від 24.05.2023 року у справі № 904/464/23  залишити без змін.

       Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

          Повний текст постанови складений 19.09.2023 року.

          Головуючий суддя                                                          Т.А. Верхогляд

          Суддя                                                                                Л.А.Коваль       

          Суддя                                                                                 Ю.Б. Парусніков