ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

20 вересня 2023 року м. Херсон

справа № 766/20348/20

провадження № 22-ц/819/174/23

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:

головуючого – Радченка С.В.,

суддів:  Кутурланової О.В., Склярської І.В.,

секретар: Доброва К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 вересня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Прохоренко В.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції

У грудні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що йому на праві приватної власності належить будинок   АДРЕСА_1 . Відповідач зареєстрований в зазначеному будинку, однак багато років не проживає в ньому, не сплачує комунальні послуги, не несе інших витрат по утриманню житлового приміщення. Вказує, що змушений звернутися до суду з позовом, оскільки відповідач створює йому перешкоди у здійсненні права користування і розпорядження своїм майном. Просить суд визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування спірним будинком.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 21 вересня 2021 року позов задоволено.

Визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням будинку АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку, проте несе тягар утримання майна за рахунок відповідача, який зареєстрований в будинку. ОСОБА_1 втратив право користування житловим приміщенням, оскільки не мешкає в ньому більше ніж один рік без поважних причин, між позивачем та відповідачем відсутня будь-яка інша домовленість з приводу користування житловим приміщенням.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи осіб, які подали апеляційну скаргу

 Не погоджуючись з рішенням суду,  ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином не дослідив обставини по справі. Зокрема посилався на те, що у спірному будинку він зареєстрований з 17 березня 2020 року. Його мати ОСОБА_3 була дружиною позивача та померла під час процесу розірвання шлюбу між ними. З вини позивача мати та він особисто були змушені покинути будинок, оскільки ОСОБА_1 вчинював сварки, вчинював насилля та заборонив користуватися будинком. Таким чином, його відсутність у житловому приміщенні викликане поважними причинами та неправомірними діями позивача. Іншого житла він не має, про наявність судового рішення дізнався випадково, про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції повідомлений не був.

Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу

У своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просив відхилити її доводи та залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обгрунтоване. Заперечив обставини своєї неправомірної поведінки відносно померлої дружини, як безпідставні і надумані.

Встановлені судом обставини справи

ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право приватної власності на домоволодіння від 15.03.1993 року виданого районним відділом комунального господарства виконавчого комітету Дніпровської районної ради, зареєстрованого в Херсонському міжміському бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 10920 (39/100); відповідно до договору дарування від 16.02.2008 року посвідченого приватним нотаріусом Волкодав В.Г., зареєстрованого в реєстрі за №1297 (4/100); та відповідно до спадкового договору від 28.10.2010 року посвідченого приватним нотаріусом Волкодав В.Г., зареєстрованого в реєстрі за №7175 (57/100).

Згідно акту № 6 від 05.03.2021 року завіреного головою квартального комітету № 16, за адресою: м. Херсон, вул. 11 Текстильна, 15-А, зареєстрований ОСОБА_1 , але не проживає, особистих речей не зберігає, кореспонденцію не отримує з 2016 року по теперішній час.

ОСОБА_1 вселився у належний ОСОБА_2 будинок, як член його сім`ї, оскільки останній знаходився в зареєстрованому шлюбі з його матір`ю, а тому відповідач у встановленому законом порядку набув права користування вказаним будинком.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що  не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

За положеннями статті 47 Конституції України та статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК Української РСР закріплено положення про те, що громадяни, які мають у приватній власності квартиру (будинок), користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до положень статті 156 ЖК УРСР члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Відповідно до частини першої статті 405 ЦК Українита частини першої статті 156 ЖК Української РСРчлени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Підстави втрати членом сім`ї власника житла права користування цим житлом передбачені частиною другою статті 405 ЦК України, згідно з якою член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У пункті 27 рішення Європейського суду з прав людини від 17 травня 2018 року у справі «Садов`як проти України» зазначено, що рішення про виселення становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо тільки воно не ухвалене «згідно із законом», не переслідує одну із законних цілей, наведених у пункті 2 статті 8, і не вважається «необхідним у демократичному суспільстві». Вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід ґрунтувався на національному законодавстві, але також стосується якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своєму формулюванні та надавати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування. Крім того, будь-яка особа, якій загрожує виселення, у принципі повинна мати можливість, щоб пропорційність відповідного заходу була визначена судом. Зокрема, якщо було наведено відповідні аргументи щодо пропорційності втручання, національні суди повинні ретельно розглянути їх та надати належне обґрунтування.

Питання про визнання припиненим права користування житлом та зобов`язання особи звільнити житло у контексті пропорційності застосування такого заходу має оцінюватися з урахуванням дотримання балансу між захистом права власності та захистом права колишнього члена сім`ї власника на користування будинком. Також необхідно встановити обставин щодо об`єкта нерухомого майна, а також наявності чи відсутності іншого житла.

Неможливість для власника здійснювати фактичне користування житлом (як і будь-яким нерухомим майном) через його зайняття іншими особами не означає втрату власником володіння такою нерухомістю.

Задовольняючи позов, суд першої інстанцій встановив, що ОСОБА_1 тривалий час не проживає у спірному будинку. Належних і допустимих доказів того, що йому чиняться перешкоди у доступі до жилого приміщення відповідач не надав. Також відсутні докази наявності майна ОСОБА_1 у спірному будинку.

Колегія суддів, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини та встановлених обставин справи, які підтверджені її матеріалами, вважає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції належним чином врахував, що відсутність відповідача у спірному житловому приміщенні не була обумовлена поважними причинами та діями позивача. Враховуючи, що відповідач більше не є членом сім`ї власника спірного майна, тривалий час у будинку не проживає та не має там власних речей, а також враховуючи те, що матеріали справи не містять переконливих доказів на підтвердження поважності причин непроживання відповідача у спірному будинку впродовж встановленого законом строку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду. Докази та обставини, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду попередньої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми процесуального права.

Будь-яких інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, апелянтом не наведено.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування або зміни відсутні.

       Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 вересня 2021 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С.В. Радченко

Судді:  О.В.Кутурланова

                                                        І.В.Склярська