ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 643/89/23                                                        Головуючий суддя І інстанції Шепіхана В.В.

Апеляційне провадження № 33/818/890/23                                  Суддя доповідач Шабельніков С.К.

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2023 року                                                        м.Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,

за участю секретаря - Вакули Н.С.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,        - ОСОБА_1 ,

захисника        - Заболотька В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 липня 2023 року стосовно ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, адреса проживання: АДРЕСА_1 ,

- визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування строком на один рік.

Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп.

Постановою встановлено, що водій ОСОБА_1 25.12.2022 о 20:40, знаходячись у місті Харкові на Майдані Свободи, 5, керував транспортним засобом Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запахом алкоголю з порожнини рота, порушенням мови та вираженним тремтінням пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 та у закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОНД», за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18а, водій ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.07.2023 року та закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1. ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Свої апеляційній вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки наявні у справі докази не підтверджують керування ним транспортним засобом, в якому він перебував разом зі своїм знайомим ОСОБА_2 , який і керував автомобілем. Зазначає, що працівники поліції порушили його право на захист, діяли незаконно, оскільки їх транспортний засіб стояв.

Апелянт також зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не були враховані показання свідка ОСОБА_2 , який в суді також зазначив, що в день подій за цією справою, транспортним засобом керував він, а не ОСОБА_1 .

Крім того, ОСОБА_1 просить поновити йому процесуальний строк апеляційного оскарження постанови судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.07.2023 року, посилаючись на те, що копію оскаржуваної постанови захисником отримано лише 25.07.2023 року, а тому вважають, що процесуальний строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин.

Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.

За таких обставин, з метою належного дотримання конституційних засад забезпечення доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення, - відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення, вислухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу сторони захисту, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху України, передбачених п. 2.5.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Зокрема, визнаючи ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції послався на докази, які безпосередньо дослідив під час судового розгляду та дав їм обґрунтовану оцінку в оскаржуваному судовому рішенні, а саме відомостям, що містяться у:

- протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №078228 від 25.12.2022 року, в якому зазначено факт керування ОСОБА_1  25.12.2022 о 20 год. 40 хв.за адресою: м. Харків, майдані Свободи, 5, транспортним засобом Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння та порушення останнім вимог пункту 2.5 ПДР України, а саме відмова ОСОБА_1   від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку (а.с. 1).

В протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №103874 від 25.12.2022 року, ОСОБА_1 в графі «Пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення» зазначив, що працівники поліції незаконно зупинили транспортний засіб, не представились, надав докуменнти після відмови від проходження огляд на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатору Драгер.

Також в своїх письмових пояснення ОСОБА_1 зазначив, що є свідок в порушенні його прав (а.с.3);

- відеозапису, долученого до матеріалів справи, з якого вбачається (файл «export-3tdrt»), що ОСОБА_1 неодноразово запитував у поліцейських причину зупинки його транспортного засобу, висловлює свою незгоду з підставами зупинки, а також жодного разу не висловлював своєї незгоди з тим, що він не керував своїм автомобілем.

Крім того, з відомостей цього відеозапису також вбачається, працівники поліції повідомляли ОСОБА_1 причини запинки його транспортний засіб, під час спілкування працівники поліції виявили у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим в присутності двох свідків запропонував водію пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Drager» та в медичному закладі, але на неодноразові пропозиції поліцейського ОСОБА_1 фактично відмовився від такого огляду, посилаючись на те, що йому не повідомили причину зупинки (а.с.5);

- направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.12.2022 року, з якого вбачається, що у результаті огляду, проведеного уповноваженою особою патрульної поліції, у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини роту; порушення мови; тремтіння пальців рук. Відмовився від направлення до КНП ХОР ОНД, вул. Ахієзерів, 18А, для проходження огляду (а.с. 6);

- акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого, огляд ОСОБА_1 в присутності двох свідків проведений у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини роту; порушення мови; тремтіння пальців рук (а.с.7);

- письмових поясненнях свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які пояснили, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» та в закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОНД вул. Ахієзерів, 18А (а.с.8, 9).

Аналізуючи відомості цих доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

При цьому, належить врахувати, що згідно відомостей відеозапису з нагрудної камери поліцейського (а.с. 5) вбачається, що ОСОБА_1 особисто декілька разів запитував у працівників поліції зупинку його транспортного засобу, в автомобілі ОСОБА_1 перебував на водійському сидінні, а інша особа – на пасажирському. При цьому, знайомий ОСОБА_1 також жодного разу не звертався до працівників поліції з тим, що саме він керував транспортним засобом, а не ОСОБА_1 .

Крім того, апеляційний суд також бере до уваги, що автомобіль Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_1 , належить саме ОСОБА_1 .

Чинне законодавство, в тому числі Правила дорожнього руху, не містять визначення терміну "керування транспортним засобом", але таке визначення було наведено в п.27 Постанові Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від того керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

За змістом п. 1 ст. 8 Конвенції про дорожній рух, яку ратифіковано Указом Президії ВП УРСР № 2614-УПІ від 25.04.1974 - кожний транспортний засіб або склад транспортних засобів, які перебувають у русі, повинні мати водія.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено факт керування ОСОБА_1 25.12.2022 о 20 год. 40 хв. автомобілем Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_1 ,, за адресою: м. Харків, майдані Свободи, 5.

Більш того, впротоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №103874 від 25.12.2022 року ОСОБА_1 не зазначив будь-яких зауважень про те, що він не керував своїм автомобілем, та вказав, що не згоден з причинам зупинки транспортного засобу (а.с.3).

Апеляційний суд погоджується з критичною оцінкою пояснень свідка ОСОБА_2 , оскільки вони суперечать та не узгоджуються з дослідженими доказами у справі.

Крім того, ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду зазначив, що свідок ОСОБА_2 є товаришем, а тому, на переконання суду, цей свідок зацікавлений в будь-якому пом`якшені відповідальності ОСОБА_1 .

Також належить врахувати, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 та її захисником скористалися своїм конституційним та процесуальним правом на подачу заяви до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов`язків при складанні адміністративного матеріалу щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП у порядку, передбаченому КПК України.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою і дії посадової особи, що їх складала, але ОСОБА_1 та її захисник Заболотько В.Б. не скористалися процесуальною можливістю та не не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Також стороною захисту не надано відомостей про, що останні зверталися до суду в порядку КАСУ.

Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.

Отже, враховуючи, що сторона захисту не скористалися своїм права та не надала до суду доказів на підтвердження їх версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів за цією справою, а матеріали справи не містять відповідних відомостей, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом апеляційних доводів ОСОБА_1 в цій частині.

Будь-яких клопотань, в тому числі щодо допиту свідків, ОСОБА_1 та його захисник до початку апеляційного розгляду не подавали.

В матеріалах справи також міститься відеозапис події за участю ОСОБА_1 (а.с.5). Відповідно до відомостей цього відеозапису об`єктивно вбачається, що працівниками поліції виявлені ознаки алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 , у зв`язку з чим останньому було запропоновано в присутності двох свідків пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Drager Alkotest та у медичному закладі, але він фактично відмовився від проходження відповідно огляду.

Крім того, з відеозапису вбачається, що працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 порядок проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а саме те, що він має право пройти огляд на місці її зупинки з використанням алкотестеру Drager або пройти огляд у закладі охорони здоров`я.

За таких обставин, у апеляційного суду не виникає сумнівів, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем.

Згідно з вимогами п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, апеляційний суд вбачає, що ОСОБА_1 умисно відмовилася від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, тобто свідомо проігнорував вимоги ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого ним правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Клопотання ОСОБА_1 задовольнити, поновивши йому процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 липня 2023 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 липня 2023 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                 С.К. Шабельніков