ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/418/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/817/300/23 Доповідач - ОСОБА_2

Категорія - продовження строків тримання під вартою

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2023 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів -  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

                                       при секретарі — ОСОБА_5 ,

                               за участю:

                               прокурора — ОСОБА_6 ,

                               обвинуваченого — ОСОБА_7 ,

                               захисника — ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тернопільського апеляційного суду матеріали провадження №11-кп/817/300/23 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 серпня 2023 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-

                                       ВСТАНОВИЛА:

       Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 серпня 2023 року задоволено клопотання прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_6 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , який продовжено до 26 жовтня 2023 року.

       В апеляційних скаргах:

- захисник ОСОБА_8 просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою змінити ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт в нічну пору доби, оскільки вважає, що саме такий запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти наведеним у клопотанні прокурора ризикам.

       В обгрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою базується на загальному переліку ризиків, які носять абстрактний характер.

       Вказує, що сам по собі факт вчинення інкримінованого ОСОБА_7 правопорушення та ймовірність призначення йому суворого покарання, за відсутності конкретних фактів ухилення його від слідства та суду, переховування, перешкоджання досудовому розслідуванню у будь-який спосіб, не свідчить про недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Посилається на те, що продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою після завершення досудового розслідування повинно здійснюватись за аналогією з продовженням строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час досудового розслідування, тобто в порядку визначеному ст. 199 КПК України, якою передбачено подання прокурором клопотання не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Однак, в порушення вимог даної статті стороною обвинувачення клопотання подано до суду менше ніж за п`ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали ;

- обвинувачений ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою обрати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, посилаючись на те, що стороною обвинувачення порушено вимоги ст. 199 КПК України в частині вручення йому клопотання пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

       Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали подані апеляційні скарги з мотивів викладеній у ній, прокурора, який щодо задоволення апеляційних скарг заперечив, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до наступних міркувань.

       На розгляді Тернопільського міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження №12022211040001526, внесене до ЄРДР 02 жовтня 2022 року, про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбаченого ч. 4 ст. 185 України.

Ухвалою слідчого Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 листопада 2022 року відносно ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого було продовжено.

       Задовольняючи клопотання прокурора місцевий суд виходив доведеності наявності обгрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_7 інкримінованих йому злочинів, які відносяться до категорії тяжких, а також продовження існування та не зменшення ризиків переховування його від органів досудового розслідування та/або суду, впливу на потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення посилаючись на те, що у випадку визнання винуватим йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, необхідності безпосереднього допиту судом потерпілих, які можуть змінити свої показання надані слідчому чи відмовитись від надання таких, даних про особу обвинуваченого, а саме того, що ОСОБА_7 немає постійного джерела доходу, офіційно не працевлаштований, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, судимість за які непогашена в установленому законом порядку, та під час відбування іспитового строку підозрюється у вчиненні нових кримінальних правопорушень, що свідчить про систематичність та стійкість протиправної поведінки обвинуваченого та про підвищену його суспільну небезпеку як особи, яка може вчинити й інше кримінальне правопорушення, тому прийшов до вірного висновку про те, що застосування менш суворих запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення виконання ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов`язків та для запобігання вищевказаних ризиків та продовжив застосований захід у виді тримання під вартою, врахувавши також неможливість завершення судового розгляду вказаного провадження до спливу попереднього строку тримання під вартою обвинуваченого.

       При цьому, колегія суддів враховує те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності ухилитися від суду, не виконати його процесуальні рішення, чинний КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, що, на думку колегії суддів, доведено прокурором у судовому засіданні з огляду на обставини кримінального провадження та особу обвинуваченого, тому відсутні підстави вважати, що наведені прокурором у клопотанні про продовження строку тримання під вартою ризики є необгрунтованими чи неконкретними.

       Оцінюючи вищевказане, колегія суддів також зважає на практику ЄСПЛ, та те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

       Таким чином, відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з рішенням судді щодо необхідності задовольнити клопотання сторони обвинувачення про продовження строку тримання ОСОБА_7 під вартою, оскільки прокурор в повному обсязі довів суду обставини, які виправдовують обмеження права обвинуваченого на свободу, при цьому суд першої інстанції виходив з неможливості завершення судового розгляду вказаного провадження до закінчення дії попереднього запобіжного заходу.

       Крім цього, у розпорядженні колегії суддів відсутні дані про недотримання прокурором процедури подання клопотання про продовження строку тримання під вартою в передбачений ч. 1 ст. 199 КПК України строк, тобто не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Навпаки, як вбачається зі змісту самого клопотання, яке міститься в матеріалах справи, на ньому проставлена дата - 24 серпня 2023 року і цього ж дня копію даного клопотання отримала захисник ОСОБА_8 , що стверджується її власноручним підписом на клопотанні. При цьому, вказана апелянтами обставина не є підставою для відмови в задоволенні клопотання, оскільке таке клопотання було розглянуте слідчим суддею до закінчення строку дії попередньої ухвали.

       Отже, підстав для задоволення апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , і відповідно скасування оскаржуваної ухвали, колегія суддів не вбачає.

       Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

                                       Постановила:

       Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 серпня 2023 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою — без змін.

       Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає

Головуючий

Судді