Справа № 308/5442/20

П О С Т А Н О В А

Іменем України

        24 липня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі

головуючого                                судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів                                        КОЖУХ О.А., КУШТАНА Б.П.

за участю секретаря                ГУСОНЬКИ З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 308/5442/20

за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» і Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Перша Ужгородська державна нотаріальна контора, про визнання кредитора таким, що позбавлений права вимоги боргу зі спадкоємців, та визнання іпотеки припиненою

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Служба у справах дітей Ужгородської міської ради Закарпатської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 28 квітня 2021 року, повний текст якого складено 7 травня 2021 року, головуюча суддя Лемак О.В., -

встановив:

06.06.2020 ОСОБА_1 , яка діяла у власних інтересах, і ОСОБА_2 , в інтересах якого як законний представник діяла ОСОБА_1 , звернулися до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» і Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання кредитора таким, що втратив право вимоги до спадкоємців за кредитним договором, та визнання іпотеки припиненою, виходячи з такого.

20.04.2005 між ПАТ «УкрСиббанк» і позичальником ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 36/96/05-Р, за яким банк надав позичальнику кредит в у розмірі 75000,00 дол. США зі сплатою за користування коштами 14% річних і зі строком погашення 20.04.2012.

13.03.2006 сторони уклали додаткову угоду до цього кредитного договору, відповідно до якої пункт 1.1. виклали в наступній редакції: Банк зобов`язується надати позичальнику, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в сумі 95790,00 дол. США у порядку і на умовах зазначених у договорі.

Виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором було забезпечено іпотекою належного ОСОБА_4 житлового будинку загальною площею 332,0 кв. м, розташованого на земельній ділянці площею 810,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , про що АТ «УкрСиббанк» уклало з ОСОБА_4 20.04.2005 договір іпотеки № 36/96/05-Р, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Балаж М.В. за реєстровим № 1439.

У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору у вересні 2009 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до Ужгородського міськрайонного суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (поручителя) заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 25.06.2010 у справі № 2-5141/10 позов банку задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 457822,04 грн і судові витрати на загальну суму 1820,00 грн.

Таким чином, кредитор використав своє право достроково вимагати повернення усього заборгованого за кредитним договором, а також пені. Цим кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки, із чим погодився й суд, який задовольнив відповідний позов.

12.12.2011 ПАТ «УкрСиббанк» і ТОВ «Кей-Колект» уклали договір факторингу № 1, відповідно до якого ТОВ «Кей-Колект» набуло право вимоги за кредитним договором від 20.04.2005 № 36/96/05-Р, і похідний договір про відступлення прав за договорами іпотеки, посвідчений 12.12.2011 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округ Саєнко Е.В. за реєстровим № 5207-5208, за яким ТОВ «Кей-Колект»» отримало права за договором іпотеки від 20.04.2005 № 36/96/05-Р, укладеним банком із ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її син ОСОБА_3 .

Відтак із 16.12.2011 почали діяти спадкові правовідносини за зобов`язанням щодо повернення кредиту, яке включається до складу спадщини.

Позивачі є спадкоємцями за законом, оскільки після смерті іпотекодавця ОСОБА_4 спадкоємцем першої черги був її син ОСОБА_3 , а після його смерті спадкоємцями першої черги є його син ОСОБА_2 і дружина, яка пережила, ОСОБА_1 . Від отримання спадщини в передбаченому законом порядку позивачі не відмовлялись.

Письмовою претензією до спадкоємців від 04.06.2013 ПАТ «УкрСиббанк» просило Першу Ужгородську держнотконтору визнати банк кредитором ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі цієї претензії кредитора Перша Ужгородська держнотконтора завела спадкову справу.

Ці письмові докази засвідчують обізнаність первісного та нового кредиторів про факти смерті позичальника та іпотекодавця та заведення спадкової справи.

Новий кредитор ТОВ «Кей-Колект» будучи обізнаним про смерть позичальника теж у 2013 році звертався до Першої Ужгородської держнотконтори з претензією до спадкоємців боржника, проте, пропустив установлений для цього ст. 1281 ЦК України строк. Протягом семи років після направлення претензії до нотаріальної контори новий кредитор не вжив жодних заходів для встановлення кола спадкоємців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , для заявлення до них вимог.

Бездіяльність ТОВ «Кей-Колект» підтверджується й тим, що Товариство зверталося до суду з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, однак, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 04.03.2015 у справі № 308/837/15-ц заяву було повернуто позивачу. В ухвалі Ужгородського міськрайонного суду від 10.02.2015 про залишення заяви без руху було зазначено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто, позивач про цей факт був обізнаний. Повертаючи ТОВ «Кей-Колект» позов, суд зазначив, шо позивач не визначив правонаступників і спадкоємців ОСОБА_4 і не надав доказів того, що намагався це зробити.

З наявних у справі доказів випливає, що про смерть ОСОБА_4 відповідачам стало відомо у лютому 2013 року, а по смерть ОСОБА_3 – у червні 2013 року, проте, з вимогами щодо боргу до спадкоємців боржника ТОВ «Кей-Колект» не зверталося, а у лютому 2015 року пред`явило позов про звернення стягнення на предмет іпотеки до ОСОБА_4 , яка на той час уже померла.

За приписами ст.ст. 1281, 1282 ЦК України, ст. 23 Закону України «Про іпотеку» з вимогами (претензіями) до спадкоємців боржника та іпотекодавця кредитору належало звернутися протягом шести місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, наслідком пропущення цього строку, який є строком існування суб`єктивного права кредитора, а не строком позовної давності, є позбавлення кредитора права вимоги до спадкоємців. Цей строк не підлягає поновленню чи продовженню.

Оскільки застава (іпотека) припиняється з припиненням зобов`язання, виконання якого нею забезпечується (ст. 593 ч. 1 п. 1 ЦК України, ст. 17 Закону України «Про іпотеку»), а пропущення строку, встановленого ст. 1281 ЦК України, припиняє основне зобов`язання, підлягає припиненню і похідне щодо цього основного забезпечувальне зобов`язання.

Отже, на час звернення до суду позивачів у справі, що розглядається, ТОВ «Кей-Колект» втратило право грошової вимоги до спадкоємців боржника та іпотекодавця.

Посилаючись на ці обставини, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили:

визнати Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» таким, що позбавлене права вимоги до спадкоємців ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за кредитним договором № 36/96/05-Р від 20.04.2005, укладеним між ОСОБА_3 та ПАТ «УкрСиббанк», і договором іпотеки № 36/96/05-Р від 20.04.2005, укладеним між ОСОБА_4 та ПАТ «УкрСиббанк»;

визнати припиненою іпотеку згідно договору іпотеки № 36/96/05-Р, посвідченого 20.04.2005 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Балаж М.В. за реєстровим № 1439, з наступними змінами та доповненнями, укладеного між ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , і ПАТ «УкрСиббанк», код ЄДРПОУ 09807750, правонаступником якого є ТОВ «Кей-Колект», код ЄДРПОУ 37825968.

08.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» пред`явило до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зустрічний позов про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, вмотивований таким.

20.04.2005 між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №36/96/05-Р, за яким банк надав позичальнику кредит у сумі 75000,00 дол. США з відсотковою ставкою 14% річних.

На забезпечення виконання зобов`язань за цим договором був 20.04.2005 укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Балаж М.В. за реєстровим № 1439, де іпотекодавцем виступила ОСОБА_4 . В іпотеку був переданий житловий будинок АДРЕСА_1 .

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_3 умов кредитного договору ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до нього про стягнення заборгованості.

12.12.2011 між ПАТ «УкрСиббанк» і ТОВ «Кей-Колект» були укладені договір факторингу № 1 і договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, посвідчений12.12.2011 року за реєстровим № 5207-5208 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е.В., внаслідок чого право вимоги за вищевказаними кредитним та іпотечним договорами перейшло до ТОВ «Кей-Колект».

25.06.2010 Ужгородським міськрайонним судом було винесено рішення у справі № 2п-5141/10 про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 солідарно на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості в розмірі 457822,04 грн, а ухвалою цього ж суду від 27.07.2015 року у справі № 308/8172/15-ц стягувач ПАТ «УкрСиббанк» був замінений на правонаступника ТОВ «Кей-Колект».

16.12.2011 ОСОБА_4 , яка була іпотекодавцем, померла, її єдиним спадкоємцем був син ОСОБА_3 . Виходячи з приписів ст. 23 Закону України «Про іпотеку» боржник за кредитним договором прийняв у спадщину іпотечне майно і став іпотекодавцем.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , його спадкоємцями є дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 .

Якщо боржник та іпотекодавець одна й та сама особа, то після її смерті до спадкоємця, в разі порушення боржником своїх зобов`язань, переходять обов`язки іпотекодавця у межах вартості предмета іпотеки.

Таким чином, права і обов`язки ОСОБА_3 як за кредитним договором і за договором іпотеки перейшли до його спадкоємців, які зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину (ст.ст. 1219, 1282 ЦК України).

Позичальник не виконував свої зобов`язання належним чином, тому виникла заборгованість перед TОB «Кей-Колект» у сумі 80428,20 дол. США.

Відповідно до звіту про оцінку заставленого майна ринкова вартість предмета іпотеки становить 80000,00 дол. США, що на дату оцінки є еквівалентом 2174408,00 грн.

Відповідно до ст. 590 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 5, 7, 12, 33, 39 Закону України «Про іпотеку», інших норм законодавства, умов договору іпотеки, TОB «Кей-Колект» управі з метою задоволення своїх майнових вимог, які виникли з кредитного договору, звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом, зокрема, продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів.

У силу вимог ст.ст. 39-41 Закону України «Про іпотеку», ст. 109 ЖК України одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки приймається рішення про виселення з житлового приміщення всіх його мешканців без надання іншого жилого приміщення.

За життя іпотекодавець ОСОБА_4 всупереч умовам іпотечного договору надали право користування житловим будинком АДРЕСА_1 позивачам за первісним позовом, відповідачам за зустрічним позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , чим були порушені права іпотекодержателя, який не надавав дозволу на це.

Установлений законом мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не поширюється на спірний предмет іпотеки, оскільки його загальна площа перевищує 250 кв. м.

Посилаючись на ці обставини, позивач за зустрічним позовом ТОВ «Кей-Колект» просило:

у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 36/96/05-Р від 20.04.2005, яка складає 80428,20 дол. США, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме, житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа: 322,0 кв. м) шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки предмета іпотеки, що становить 2174408,00 грн;

виселити всіх громадян, що мешкають за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 09.10.2020 зустрічний позов ТОВ «Кей-Колект» прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , позови об`єднано в одне провадження.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 28.04.2021:

первісний позов задоволено:

визнано ТОВ «Кей-Колект» таким, що позбавлене права вимоги до спадкоємців ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за кредитним договором від 20.04.2005 № 36/96/05-Р, укладеним між ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк», та договором іпотеки від 20.04.2005 № 36/96/05-Р, укладеними між ОСОБА_4 та АКІБ «Укрсиббанк»;

визнано припиненою іпотеку згідно договору іпотеки № 36/96/05-Р, посвідченого 20.04.2005 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Балаж М.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1439, з наступними змінами та доповненнями, укладеного між ОСОБА_4 та ПАТ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ТОВ «Кей-Колект»;

стягнуто з ТОВ «Кей-Колект» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2102,00 грн;

у задоволенні зустрічного позову відмовлено;

судові витрати за зустрічним позовом покладено на позивача за зустрічним позовом ТОВ «Кей-Колект».

Задовольняючи первісний позов і відмовляючи в зустрічному суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ «Кей-Колект» пропустило преклюзивний строк пред`явлення вимог, що виникли з кредитного та іпотечного договорів, до спадкоємців позичальника та іпотекодержателя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що тягне припинення основного та забезпечувального зобов`язань, а відтак виключає і можливість задоволення зустрічного позову.

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним ТОВ «Кей-Колект» оскаржив рішення суду як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, посилається в апеляційній скарзі на таке.

12.12.2011 ПАТ «УкрСиббанк» відступив ТОВ «Кей-Колект» право вимоги боргу за кредитним договором від 20.04.2004 № 36/96/05-Р, де позичальником був ОСОБА_3 , та за договором іпотеки, де іпотекодавцем була мати позичальника ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , її єдиним спадкоємцем був ОСОБА_3 , який прийняв спадщину і помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а його спадкоємцями є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які прийняли спадщину.

Відтак, майнові права і обов`язки позичальника та іпотекодавця перейшли в порядку спадкування до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Смерть боржника за кредитним договором не є підставою для припинення іпотеки відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку».

Спадкову справу № 40/2013 було відкрито за претензією ПАТ «УкрСиббанк» від 19.02.2013 до спадкоємців ОСОБА_3 . Ці спадкоємці не виконали вимог ст. 1281 ч. 1 ЦК України щодо обов`язку повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Саме тому ТОВ «Кей-Колект» не знало і не могло знати про смерть боржника і про відкриття спадщини. Апелянт дізнався про це лише в листопаді 2014 року і 25.11.2014 пред`явив претензію до спадкоємців позичальника. Тому новий кредитор та іпотекодержатель дотримався вимог, установлених ст. 1281 ч. 2 ЦК України.

Про конкретних спадкоємців позичальника ОСОБА_3 апелянту не було відомо до моменту пред`явлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 первісного позову в цій справі.

Враховуючи, що спадкоємці позичальника ОСОБА_3 ухилялися від повідомлення кредитора про відкриття спадщини, суд не мав належних підстав для задоволення первісного позову.

Сторона просить рішення суду першої інстанції про задоволення первісного позову скасувати, в цьому позові відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

У відзиві на апеляцію позивачка за первісним позовом, відповідачка за зустрічним ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Мартиняк В.В., вказує на її необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду – без змін. Посилається загалом на ті самі обставини, якими мотивувалася її правова позиція в справі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивачки за первісним позовом, відповідачки за зустрічним ОСОБА_1 адвоката Мартиняка В.В., який апеляцію не визнав, розглянувши справу за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України за відсутності інших учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оглянувши цивільні справи № 308/837/15-ц і № 308/8172/15-ц, обговоривши доводи сторін, суд приходить до такого.

За приписами ст. 3 ч. 1 п.п. 2, 3, 5, 6, ст. 11, ст. 12 ч. 1, ст.ст. 1, 2, 13, 14, 15, 16, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст. 3 ч.ч. 1, 3, ст. 4 ч. 1, ст.ст. 12, 13, 19, ст.ст. 43, 44, 49, 76-82 ЦПК України:

загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність;

кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів;

особа діє у цивільних і процесуальних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує обов`язки у межах, наданих їй договором або актами законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки;

якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом;

при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, зловживання цивільними правами не допускається;

сторони в цивільних відносинах є юридично рівними, у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами 2-5 ст. 13 ЦК України, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом;

основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність, змагальність сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист;

кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, і зобов`язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, включно з тими, які власне обґрунтовують як право на пред`явлення вимог (право на позов), так і право на пред`явлення вимог до конкретного відповідача (відповідачів) та обов`язок такого конкретного відповідача (відповідачів) відповідати за пред`явленим до нього (них) позовом;

обов`язок доказування позову лежить на позивачеві;

доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, по захист своїх порушених прав може до суду звернутися саме особа, права якої порушені, і може це зробити не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом або договором, правомірній вимозі належного позивача відповідає обов`язок належного відповідача (відповідачів) усунути порушення права.

Вимоги позову можуть бути задоволені за умов, коли вони ґрунтуються на підставах належно пред`явленого позову, відповідають вимогам закону, договору та є доведеними у належний процесуальний спосіб (ст.ст. 89, 263-265 ЦПК України).

У справі встановлені такі факти обставини та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами ЦК України щодо кредитних зобов`язань, іпотеки та спадкування в редакції, що була чинною на час виникнення відповідних юридичних фактів.

20.04.2005 Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» (у подальшому – Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») уклав із ОСОБА_3 кредитний договір № 36/96/05-Р, згідно з яким надав позичальнику кредит у сумі 75000,00 дол. США на строк по 20.04.2012 зі сплатою за користування коштами 14,0% річних, сплата за договором позичальником була передбачена щомісячними платежами (а.с. 15-22 т. 1).

За умовами договору банк управі вимагати дострокового повернення позичальником усього заборгованого в разі порушення позичальником своїх платіжних зобов`язань (зокрема, п.п. 5.5., 11.1.).

13.03.2006 сторони уклали додаткову угоду до кредитного договору, якою суму кредиту було збільшено до 95790,00 дол. США (а.с. 23-25 т. 1).

Виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором було забезпечено іпотекою належного ОСОБА_4 житлового будинку загальною площею 332,0 кв. м, житловою площею 134,3 кв. м, розташованого на земельній ділянці площею 810,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , про що АКІБ «УкрСиббанк» уклав із ОСОБА_4 20.04.2005 договір іпотеки № 36/96/05-Р, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Балаж М.В. за реєстровим № 1439 (а.с. 26-32 т. 1).

13.03.2006 АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_4 у зв`язку зі змінами умов кредитного договору уклали додаткову угоду (правочин) № 1 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки № 36/96/05-Р від 20.04.2005, посвідчену приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Балаж М.В. за реєстровим № 1182, щодо забезпечення виконання позичальником зобов`язань за зміненим кредитним договором (а.с. 33-34 т. 1).

Відповідно до положень ст. 3 ч. 1 п.п. 3, 6, ст.ст. 11-14, 202, 509, 525, 526, 543, 553, 554, 610, 614, 622-624, 1050, 1054 ЦК України, цивільні права та обов`язки повинні належно виконуватися; позичальник зобов`язаний повернути кредитору все заборговане на умовах, передбачених договором і законом, а кредитор управі вимагати (за відповідних умов – достроково) виконання порушеного зобов`язання боржником, а в разі виникнення солідарного обов`язку – солідарними боржниками.

Оскільки ОСОБА_3 порушив свої зобов`язання щодо сплати належних з нього коштів за кредитним договором, ПАТ «УкрСиббанк» реалізуючи свої права, що випливають із положень ст. 1050 ч. 2 ЦК України та п.п. 5.5., 11.1. кредитного договору, визнав строк повного виконання зобов`язання таким, що настав (змінив строк виконання зобов`язання), і звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до позичальника ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_5 про стягнення солідарного боргу.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 25.06.2010 у справі № 2п-5141/10, яке згідно з відміткою суду на рішенні набрало законної сили 05.07.2010, позов задоволено, стягнуто на користь ПАТ «УкрСиббанк» солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 борг за кредитним договором від 20.04.2005 № 36/96/05-Р у сумі 457822,04 грн, а також 1700,00 грн судового збору і 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с. 35-37 т. 1).

Як установлено та зазначено в рішенні судом, борг був визначений станом на 29.09.2009 в розмірі 457822,04 грн, з яких: основний борг – 35376,36 дол. США, що становило еквівалент 283364,64 грн, прострочений борг – 13840,98 дол. США (еквівалент 110086,25 грн), прострочені відсотки – 6072,00 дол. США (еквівалент 48636,72 грн), пеня за простроченим кредитом – 1396,26 дол. США (еквівалент 11184,06 грн), пеня за простроченими відсотками – 408,29 дол. США (еквівалент 3270,37 грн), штрафні санкції – 500,00 грн.

ПАТ «УкрСиббанк» реалізувало свої передбачені законом і договором права кредитора та іпотекодержателя, вчиняло відповідні дії з примусового стягнення боргу за кредитним договором від 20.04.2005 № 36/96/05-Р.

Із даних, наявних у Автоматизованій системі виконавчого провадження (а.с. 66-67 т. 1), та з інших матеріалів справи випливає, що 18.08.2010 приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Вімерт В.І. видав за реєстровим № 1121 виконавчий напис про звернення на користь ПАТ «УкрСиббанк» стягнення на належний ОСОБА_4 житловий будинок АДРЕСА_1 в рахунок погашення боргу в сумі 550669,83 грн, виконавчий напис виконувався у виконавчому провадженні № 33460683, відкритому держвиконавцем Ужгородського МВ ДВС 18.07.2012.

На виконання рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 25.06.2010 у справі № 2п-5141/10 був 25.06.2010 виданий виконавчий лист № 2п-5141/10, який щодо боржника ОСОБА_3 на суму 459642,04 грн виконувався на користь стягувача ПАТ «УкрСиббанк» держвиконавцем Ужгородського МВ ДВС у виконавчому провадженні № 33335431 (а.с. 65 т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 померла, на день її смерті син ОСОБА_3 був зареєстрований і проживав із сім`єю у житловому будинку АДРЕСА_1 (а.с. 38, 41, 44-45, 49-55 т. 1).

12.12.2011 ПАТ «УкрСиббанк» уклало з ТОВ «Кей-Колект» договір факторингу № 1 і договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е.В. за реєстровим № 5207-5208, згідно з якими ТОВ «Кей-Колект» набуло права вимоги за кредитним договором від 20.04.2005 № 36/96/05-Р і за договором іпотеки від 20.04.2005 № 36/96/05-Р (а.с. 25-28 т. 2).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , на день його смерті у житловому будинку АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали його дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 42, 43, 49-55 т. 1).

Постановою держвиконавця Ужгородського МВ ДВС від 08.11.2012 виконавче провадження № 33335431 зупинялося на підставі ст. 39, ст. 37 ч. 1 п. 1 Закону України № 606-XIV «Про виконавче провадження» – смерть, оголошення померлим чи безвісно відсутнім або боржника, або припинення юридичної особи, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво (а.с. 65 т. 1).

Виконавче провадження № 33460683 закінчено 27.03.2013 на підставі ст. 49 ч. 1 п. 3 Закону № 606-XIV – смерть або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва (а.с. 67 т. 1). Даних про оскарження постанови держвиконавця про закінчення виконавчого провадження в справі немає.

Обтяження нерухомого майна іпотекою на користь іпотекодержателя ТОВ «Кей-Колект» на підставі договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, посвідченого 12.12.2011 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е.В. за реєстровим № 5207-5208, було цим нотаріусом зареєстровано 14.12.2012 за реєстраційним номером обтяження 2479684 (а.с. 56-58 т. 1 та ін.).

Попри те, що за договорами, укладеними 12.12.2011, права вимоги за кредитним договором від 20.04.2005 № 36/96/05-Р і за договором іпотеки від 20.04.2005 № 36/96/05-Р ПАТ «УкрСиббанк» відступило на користь ТОВ «Кей-Колект», банк адресував Першій Ужгородській державній нотаріальній конторі претензії:

від 19.02.2013 № 30-3/106 – до спадкоємців ОСОБА_3 на суму заборгованості станом на 23.10.2012 за кредитом 49217,34 дол. США, за відсотками 42327,94 дол. США, в якій зазначив, що про смерть позичальника банку стало відомо 19.02.2013 (а.с. 59 т. 1);

від 04.06.2013 № 30-3/344 – до спадкоємців ОСОБА_4 на суму заборгованості станом на 23.10.2012 за кредитом 49217,34 дол. США, за відсотками 42327,94 дол. США, в якій зазначив, що про смерть іпотекодавця банку стало відомо 03.06.2013 (а.с. 60 т. 1).

Перша Ужгородська державна нотаріальна контора завела спадкові справи: за претензією до спадкоємців ОСОБА_3 - № 40/2013, за претензією до спадкоємців ОСОБА_4 - № 129/2013 (а.с. 2, 31 т. 2).

Постановою держвиконавця Ужгородського МВ ДВС від 15.10.2014 було відкрито виконавче провадження № 45085574 на виконання виконавчого листа № 2п-5141/10 виданого Ужгородським міськрайонним судом 25.06.2013 на стягнення 459642,04 грн з боржника ОСОБА_5 на користь стягувача ПАТ «УкрСиббанк» (а.с. 12 справи № 308/8172/15-ц).

25.11.2014 ТОВ «Кей-Колект» склало за № 143-15414 вимогу (претензію) до спадкоємців боржника за кредитним договором від 20.04.2005 № 36/96/05-Р ОСОБА_3 , яка надійшла до Першої Ужгородської державної нотаріальної контори 02.12.2014 і була зареєстрована у спадковій справі № 40/2013 (а.с. 16 т. 2). У претензії зазначено, що про смерть позичальника ОСОБА_3 кредитору стало відомо у листопаді 2014 року, зобов`язання боржника за кредитним договором становлять 92387,44 дол. США, що станом на 24.11.2014 є еквівалентом 1437548,57 грн.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 10.02.2015 у справі № 308/837/15-ц за позовом ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення заяву було залишено без руху, оскільки за наявними даними ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а її правонаступники в заяві не вказані (а.с. 62 т. 1, а.с. 35 т. 2, а.с. 3 справи № 308/837/15-ц).

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 04.03.2015 у справі № 308/837/15-ц заяву ТОВ «Кей-Колект» визнано неподаною та повернуто позивачу (а.с. 63 т. 1, а.с. 7 справи № 308/837/15-ц).

04.04.2015 ТОВ «Кей-Колект» склало за № 143-16900 вимогу (претензію) до спадкоємців іпотекодавця за договором іпотеки від 20.04.2005 № 36/96/05-Р ОСОБА_4 , яка надійшла до Першої Ужгородської державної нотаріальної контори 07.04.2015 і була спочатку помилково зареєстрована у спадковій справі № 40/2013, а потім була долучена до спадкової справи № 129/2013 (а.с. 57-62, 67 т. 2). У претензії зазначено, що про смерть іпотекодавця ОСОБА_4 іпотекодержателю стало відомо з ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 10.02.2015 у справі за позовом, що був пред`явлений Товариством 22.01.2015 про звернення стягнення на предмет іпотеки, зобов`язання іпотекодавця на момент відкриття спадщини становили 75920,91 дол. США (еквівалент 1788476,47 грн), де заборгованість за тілом кредиту 48886,47 дол. США, заборгованість за процентами 27034,44 дол. США.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 27.07.2015 у справі № 308/8172/15-ц замінено сторону виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-5141/10, виданим 25.06.2013, з ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Кей-Колект» (а.с. 40 т. 1, а.с. 27 справи № 308/8172/15-ц).

За змістом ст. 523 ч. 2, ст. 608 ч. 1, ст.ст. 1216-1220, 1222, 1267-1270, 1273 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 17, 23 Закону України «Про іпотеку» (Закон № 898-IV), майнові права і обов`язки, що виникли з договорів кредиту та іпотеки, входять до складу спадщини, вони не є нерозривно пов`язаними з особою спадкодавця, внаслідок смерті іпотекодавця іпотека не припиняється, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом, якщо не змінені угодою між ними, є рівними. Стаття 1231 ЦК України передбачає, що до спадкоємця переходить обов`язок: відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем (ч. 1); сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із спадкодавця за життя спадкодавця (ч. 3); майнова шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину (ч. 4).

Таким чином, ОСОБА_3 прийняв спадщину за законом за своєю матір`ю ОСОБА_4 , а ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у подальшому прийняли спадщину за законом, за, відповідно, чоловіком і батьком ОСОБА_3 унаслідок постійного проживання із відповідним спадкодавцем на час її відкриття, спадщина належить спадкоємцям з часу її відкриття. Невиконання спадкоємцями нерухомого майна обов`язку, передбаченого ст. 1297 ч. 1 ЦК України щодо отримання свідоцтва про право на спадщину, не є перешкодою для реалізації кредитором-іпотекодержателем із метою погашення боргу за рахунок такого майна (предмета іпотеки) його права на звернення до спадкоємців із відповідною вимогою.

Згідно із наведеними вище нормами закону, при спадкуванні іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, а особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором; якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи – іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

У спадкоємців позичальника та іпотекодавця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникло зобов`язання у межах вартості успадкованого майна відшкодувати кредитору збитки, які були завдані спадкодавцем, а також сплатити неустойку, якщо така була присуджена кредиторові зі спадкодавця за життя останнього. Цьому успадкованому майновому обов`язку, що виник із кредитного договору, кореспондує право кредитора пред`явити до спадкоємців відповідну вимогу.

За правилами, встановленими ст. 1281 ЦК України на час відкриття спадщини за обома спадкодавцями:

спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги (ч. 1);

кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги (ч. 2);

якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги (ч. 3);

кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені, зокрема, частиною другою цієї статті, позбавляється права вимоги (ч. 4),

а ст. 1282 цього Кодексу передбачає, що:

спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину, кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині (ч. 1);

вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено, у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі (ч. 2).

Іпотека (застава нерухомого майна) є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання, пов`язана із відповідним зобов`язанням; іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності; іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ст.ст. 546-548, 572, 573, ст. 575 ч.ч. 1, 3, ст. 590, ст. 593 ч. 1 п. 1 ЦК України, ст.ст. 1, 3, ст. 17 ч. 1 абз. 1, 2, ст. 33 та інші норми Закону № 898-IV). Тобто, за загальним правилом застава (іпотека) пов`язується із реальною наявністю забезпеченого нею зобов`язання, на виконання якого може бути звернено стягнення на предмет іпотеки, і лише у цьому розумінні має правове та практичне (економічне) значення.

На момент набуття ТОВ «Кей-Колект» за відповідними договорами прав вимоги за кредитним договором від 20.04.2005 № 36/96/05-Р і за договором іпотеки від 20.04.2005 № 36/96/05-Р:

установлений кредитним договором строк кредитування вже був змінений, строк повного виконання зобов`язання настав, борг був стягнутий рішенням суду, що набрало законної сили, а також був виданий нотаріусом виконавчий напис задля звернення стягнення на предмет іпотеки;

первісний кредитор ПАТ «УкрСиббанк» діяв із метою реалізації своїх прав стягувача;

іпотекодавець ОСОБА_4 померла, спадщину за нею прийняв боржник ОСОБА_3 ;

виконавче провадження № 33335431 було зупинене у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 .

Боржник ОСОБА_3 помер через десять місяців після набуття ТОВ «Кей-Колект» прав вимоги за вищевказаними договорами, а виконавче провадження № 33460683 було закінчене через п`ять місяців після його смерті та через тринадцять місяців після набуття ТОВ «Кей-Колект» відповідних прав вимоги.

У силу положень ст. 202, ст. 512 ч. 1 п. 1, ст. 514, ст. 517 ч. 1 ЦК України та умов договорів відбулася заміна кредитора у зобов`язанні з ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Кей-Колект», яке стало новим кредитором та іпотекодержателем за зобов`язаннями, що випливають із вищевказаних кредитного та іпотечного договорів. При цьому, ТОВ «Кей-Колект» діючи в цивільних відносинах вільно, на власний ризик і розсуд, придбаваючи відповідні права вимоги не було позбавлене можливості перевірити наявність необхідних для стягнення боргу, для звернення стягнення на предмет іпотеки документів, перевірити обставини виконання рішення суду, ухваленого за півтора року до купівлі прав вимоги, перевірити виконання виконавчого напису нотаріуса, з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, факт смерті іпотекодавця, тощо, з урахуванням чого прийняти рішення щодо придбання права вимоги. Розпорядившись своїми правами на свій розсуд, новий кредитор та іпотекодержатель придбав відповідні майнові права в тому вигляді і стані, які існували на момент придбання, свідомо, не маючи перешкод в отриманні необхідної інформації прийняв на себе всі ризики такого придбання. Питання щодо дійсних обставин стягнення боргу ТОВ «Кей-Колект» почало з`ясовувати вже набагато пізніше.

Далі. Первісний кредитор ПАТ «УкрСиббанк» зважаючи на зупинення 08.11.2012 виконавчого провадження № 33335431 був обізнаний із фактом смерті іпотекодавця ОСОБА_4 до моменту відступлення на користь ТОВ «Кей-Колект» прав вимоги за кредитним договором від 20.04.2005 № 36/96/05-Р і за договором іпотеки від 20.04.2005 № 36/96/05-Р і зобов`язаний був довести це до відома нового кредитора та іпотекодержателя, що випливає з принципу добросовісності в цивільному обороті (ст. 3 ч. 1 п. 6, ст. 13 ч.ч. 2, 3 ЦК України) та прямо передбачено ст. 517 ч. 1 ЦК України.

Беручи до уваги, що 12.12.2011 ПАТ «УкрСиббанк» відступило права вимоги за кредитним договором від 20.04.2005 № 36/96/05-Р і за договором іпотеки від 20.04.2005 № 36/96/05-Р на користь ТОВ «Кей-Колект», претензії банку від 19.02.2013 № 30-3/106 до спадкоємців ОСОБА_3 і від 04.06.2013 № 30-3/344 до спадкоємців ОСОБА_4 були пред`явлені за відсутності у банку права відповідних вимог – за відсутності для того правових підстав. Водночас претензії містять визнання банком факту обізнаності у лютому та червні 2013 року про смерть спадкодавців.

У разі, якщо відповідна інформація не була доведена ПАТ «УкрСиббанк» до відома ТОВ «Кей-Колект», що мало наслідком порушення майнових прав останнього, відповідне питання врегульовується між первісним і новим кредиторами в рамках правил щодо цивільно-правової відповідальності за відповідні дії чи бездіяльність.

Отже, незважаючи на відсутність у справі даних про повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (на час відкриття спадщини малолітнім) кредитора спадкодавця (боржника) ОСОБА_6 про відкриття спадщини ТОВ «Кей-Колект» як новий кредитор та іпотекодержатель за умови належного і добросовісного розпорядження своїми цивільними правами, перешкод для чого не було, мало повну можливість і могло своєчасно знати про відкриття спадщини як після смерті ОСОБА_4 , так і після смерті ОСОБА_6 . В усякому разі відповідну інформацію щодо смерті ОСОБА_4 . Товариство повинно було отримати на момент купівлі відповідних майнових прав у ПАТ «УкрСиббанк» і могло отримати станом на 2012 рік, а щодо смерті ОСОБА_6 могло отримати станом на 2013 рік.

У цьому зв`язку апеляційний суд зауважує також, що у справі немає доказів повідомлення позичальника ОСОБА_6 , який на час набуття прав вимоги ТОВ «Кей-Колект» був і спадкоємцем іпотекодавця ОСОБА_4 , про відступлення прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами, а з огляду на дії ПАТ «УкрСиббанк» не було певності щодо того, хто саме, ПАТ «УкрСиббанк» чи ТОВ «Кей-Колект» є кредитором та іпотекодержателем.

ТОВ «Кей-Колект» маючи відповідну можливість не діяло з метою заміни стягувача у виконавчих провадженнях щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_4 узагалі, не реалізувало відповідні свої права, а питання про заміну стягувача поставило лише у 2015 році у виконавчому провадженні щодо солідарного боржника ОСОБА_5 .

Позов до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки ТОВ «Кей-Колект» пред`явило 22.01.2015 не з`ясувавши, що іпотекодавець помер ще до набуття Товариством прав іпотекодержателя за договором іпотеки від 20.04.2005 № 36/96/05-Р.

Такі дії ТОВ «Кей-Колект» у правовідносинах, що виникли, поза обґрунтованим сумнівом не можуть вважатися добросовісною, розумною, обачною поведінкою та не можуть вважатися вчиненими в розумний строк.

На момент складення ТОВ «Кей-Колект» претензій від 25.11.2014 за № 143-15414 і від 04.04.2015 за № 143-16900 до спадкоємців ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та надходження їх до Першої Ужгородської державної нотаріальної контори преклюзивний шестимісячний строк для пред`явлення вимог до спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , встановлений частиною 2 статті 1281 ЦК України, сплив і поновленню не підлягає.

За загальним правилом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином, однак, може бути припинене частково або у повному обсязі й на інших на підставах, встановлених договором або законом (ст.ст. 598, 599 ЦК України).

ТОВ «Кей-Колект» як новий кредитор та іпотекодержатель у визначений законом строк не пред`явив відповідної вимоги до спадкоємців позичальника та іпотекодавця, тому враховуючи, що зазначений строк є присічним, кредитор позбавляється права цієї вимоги (ст. 1281 ч. 4 ЦК України). Тож право вимоги стягнення заборгованості за кредитним договором є погашеним безвідносно до того, чи є вона обґрунтованою та доведеною по суті, кредитне зобов`язання та зобов`язання спадкоємців не можуть бути поновлені і як такі припинилися з підстав, установлених законом, тоді як відповідальність спадкоємців за боргами спадкодавця настає лише за умови дотримання кредитором правил, установлених ст.ст. 1281, 1282 ЦК України.

Звернення стягнення на предмет іпотеки є засобом задоволення майнових вимог кредитора, способом стягнення конкретно визначеного боргу з відповідними його елементами, що випливає із природи спірних правовідносин, зі змісту зустрічної позовної заяви та з положень ст. 39 Закону № 898-IV. Цю вимогу пред`явлено спадкоємцям боржника та іпотекодавця, тим часом, на момент її пред`явлення основне зобов`язання, забезпеченням якого слугувала іпотека, вже припинилося без можливості його поновлення, тож унаслідок припинення основного зобов`язання припинилася й залежна від його існування іпотека (ст. 593 ч. 1 п. 1 ЦК України, ст. 17 ч. 1 абз. 1, 2 Закону № 898-IV).

Правовідносини щодо стягнення боргу за кредитним договором і щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення цього боргу взаємопов`язані та не можуть розглядатися окремо. Кредитор-іпотекодержатель, якому своєчасно повинно було і могло бути відомо про відкриття спадщини щодо прав і обов`язків, які випливають з кредитного та іпотечного договорів, управі був пред`явити установленим ст.ст. 1281, 1282 ЦК України порядком вимоги до спадкоємців позичальника та іпотекодавця, чого не зробив.

У постанові від 01.04.2020 у справі № 520/13067/19 Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію, за змістом якої, зокрема:

оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються ст.ст. 1281 і 1282 ЦК України;

ст. 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою;

сплив цих строків має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права) за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань (посилання на постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 522/407/15-ц (п.п. 57-62), від 13.03.2019 у справі № 520/7281/15-ц (п. 69.5)) (п. 39);

з огляду на обставини, встановлені судами …, Велика Палата Верховного Суду вважає, що права вимоги ТОВ «Кей-Колект» щодо частини квартири, яка належала позичальнику, після його смерті могло реалізувати відповідно до правил, визначених ст.ст. 1281 і 1282 ЦК України, але з огляду на пропуск строку, встановленого ст. 1281 ЦК України, ТОВ «Кей-Колект» не мало юридичних підстав для звернення до приватного нотаріуса з метою реєстрації за собою права власності на квартиру та для такої реєстрації, оскільки право вимоги до позичальника за договором іпотеки, а також його зобов`язання за цим договором припинилося (п. 41).

У справі № 308/3188/19 (постанова від 11.08.2021) Верховний Суд підтвердив таку правову позицію і пославшись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 522/407/15-ц зазначив, серед іншого, що:

ст. 17 Закону України «Про іпотеку» визначає підстави для припинення іпотеки, серед яких немає такої як смерть іпотекодавця, оскільки за змістом частини 1 статті 1282 ЦК України та частини 1 статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який як спадкоємець набуває статус іпотекодавця, відтак, іпотека у зв`язку з фактом набуття її предмета у власність спадкоємцями боржника-іпотекодавця не припиняється;

ст. 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою;

поняття «строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не тотожне поняттю «позовна давність»; так, частина 4 статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами 2 і 3 цієї статті, тоді як згідно з частиною 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові;

відтак, визначені ст. 1281 ЦК України строки пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками; сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права; натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін;

відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом;

за змістом пункту 1 частини 1 статті 593 ЦК України та частини 1 статті 17 Закону України «Про іпотеку» право застави (зокрема, іпотека) припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою;

сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань;

оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, Велика Палата Верховного Суду вважає, що строки пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються ст.ст. 1281 і 1282 ЦК України;

тобто, ст. 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою.

Поза тим, обов`язковою умовою стягнення боргу безпосередньо у грошовому виразі чи із застосуванням правового механізму звернення стягнення на предмет іпотеки є власне наявність боргу, порушення зобов`язання боржником, порушення прав кредитора та обґрунтованість і доведеність боргу по суті. Позивач шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки вимагав із двох спадкоємців позичальника та іпотекодавця погашення боргу в розмірі 80428,20 дол. США без визначення його складових, їх обчислення, вказівки на дату, на яку визначено борг, відповідного цьому розрахунку та обґрунтування, в тому числі, без будь якого обґрунтування в контексті зміни строку виконання основного зобов`язання та стягнення боргу рішенням суду ще у 2010 році.

Заявлена до стягнення сума боргу не підтверджується доказами, матеріалами справи, не узгоджується й із даними про заборгованість, яка фіксувалася на відповідний час, а відповідає по суті лише ринковій вартості житлового будинку АДРЕСА_1 , зазначеній у Звіті про оцінку будинку, виконаному ТОВ «Експертна оцінка майнових прав» станом на 03.07.2020, у сумі 2174408,00 грн (еквівалент 80000,00 дол. США за офіційним курсом НБУ на дату оцінки) (а.с. 125-160 т. 2).

За таких умов, не є ані обґрунтованими, ані доведеними підстави для пред`явлення позову до спадкоємців позичальника та іпотекодавця щодо наявності конкретно визначеного боргу на день відкриття спадщини, порушення відповідних прав нового кредитора та іпотекодержателя.

ТОВ «Кей-Колект» пред`явило позов про звернення стягнення на предмет іпотеки до двох відповідачів: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Позивач за зустрічним позовом не зазначав у заяві прямо про пред`явлення вимог до солідарних боржників, однак, попри посилання позивача на норми ст. 1282 ЦК України, питання про диференціацію відповідальності спадкоємців відповідно до успадкованої кожним із них частки в майні не ставилося, тому фактично йдеться про спільну солідарну відповідальність (солідарний обов`язок) спадкоємців позичальника за його боргами.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю, без визначення часток кожного з них у праві власності – є спільною сумісною власністю; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (ст. 355 ч.ч. 1, 2, 4, ст. 356 ч. 1, ст. 368 ч. 1 ЦК України).

ЦК України визначає, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 ч. 1); солідарний обов`язок виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання (ст. 541); у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників, солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (ст. 543 ч.ч. 1, 2).

У результаті спадкування кількома спадкоємцями за законом виникає право спільної часткової власності на спадкове майно і кожен зі спадкоємців відповідає за боргами спадкодавця лише у розмірі його частки у спадщині і в межах вартості успадкованого майна. За таких умов, у спадкоємців не виникає солідарного обов`язку (спільної, солідарної відповідальності) перед кредитором спадкодавця щодо сплати боргу, протилежне суперечить правилам щодо спільної власності, зобов`язань, а також суті спадкових правовідносин.

Пред`являючи до кількох спадкоємців вимоги, пов`язані з відшкодуванням за рахунок успадкованого майна боргів спадкодавця, позивачу слід їх обґрунтовувати в частині встановлення розміру та складу спадкового майна, його вартості та співмірності із заявленими вимогами кредитора, оскільки розмір часток кожного зі спадкоємців у спадковому майні кореспондується із межами їх відповідальності перед кредитором спадкодавця. Це стосується й звернення стягнення на успадкований предмет іпотеки. ТОВ «Кей-Колект» усупереч факту прийняття спадщини за позичальником двома особами та пред`явивши до них вимоги, не наводило у заяві відповідні підстави для позову, не обґрунтовувало вимоги відповідним чином.

Законом установлена послідовність дій, якої належить дотриматися кредитору при вирішенні питання про майнову відповідальність спадкоємців за боргами спадкодавця: пред`явити в установлений строк вимоги до спадкоємців; спадкоємці повинні задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину, при цьому, кожен спадкоємець повинен задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині; вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено; у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Кредитор не дотримався цих умов: вимоги не були пред`явлені в установлений строк; частки спадкоємців у майні не були визначені, відповідно, склад і вартість майна, успадкованого кожним зі спадкоємців, не були встановлені, а, отже, не були встановлені межі їх особистої майнової відповідальності перед кредитором, що унеможливлює особисте задоволення вимоги у відповідній частці; обставини щодо пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців унеможливлювали дотримання щодо спадкоємців послідовності стосовно пред`явлення спочатку відповідних грошових вимог і в разі залишення їх без задоволення – пред`явлення відповідних конкретних вимог до спадкоємців про звернення стягнення на успадковане майно.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано, з додержанням норм матеріального та процесуального права задовольнив первісний позов і відмовив у зустрічному позові по суті, задоволення первісного позову виключало можливість задоволення зустрічного позову. Доводи апеляції правильності по суті та законності рішення суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для його скасування з відмовою в первісному позові та задоволенням зустрічного.

Відтак на підставі ст. 375 ЦПК України апеляцію ТОВ «Кей-Колект» слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст. 374 ч. 1 п. 1, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд –

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» залишити без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду від 28 квітня 2021 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 23 серпня 2023 року.

Судді