Головуючий суддя

в суді І інстанції Потапенко А.В.

Єдиний унікальний № 374/325/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2023 року Ржищівський міський суд Київської області в складі:

головуючого - судді Потапенка А.В.,

за участі:

секретаря - Папенко О.О.,

заявниці - ОСОБА_1 ,

представника заявниці - ОСОБА_2 ,

заінтересованих осіб : ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

представника заінтересованих осіб - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Ржищів цивільну справу за заявами ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про видачу обмежувальних приписів,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції заявника.

05.09.2023 до Ржищівського міського суду Київської області надійшли заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувальних приписів. Вимоги заяв мотивовано тим, що ОСОБА_3 є її сином і проживає разом зі своїм батьком і її колишнім чоловіком ОСОБА_4 . Вже кілька років поспіль син став дуже агресивно себе поводити по відношенню до неї, постійно її ображає, висловлюється нецензурною лайкою в усній та письмовій формі (по телефону). Вона все намагалася стерпіти, пояснювала синові, що він є для неї дорогою людиною, сподіваючись, що він змінить до неї ставлення.

04.07.2023 син приїхав до будинку батьків заявниці, що по АДРЕСА_1 , де вона на той час перебувала, знову почав її привселюдно ображати, а потім плюнув їй в обличчя і наніс кулаком удав їй в обличчя, чим спричинив їй тілесну травму. Після цього вона вимушена була викликати поліцію і за даним фактом відкрито кримінальне провадження стосовно ОСОБА_3 за ч.1 ст. 125 КК України. Крім того, судово-медичним експертом КЗ КОР "Київське обласне бюро судово-медичної експертизи" проведено обстеження заявниці внаслідок нанесеного сином тілесного ушкодження. Проте, відкриття кримінального провадження його не зупинили, 05.08.2023 син знову приїхав з її колишнім чоловіком до спадкового будинку заявниці в с. Півці, почав її ображати, погрожував та заявив, що "буде плювати їй в морду, де тільки зустріне".

Враховуючи таку поведінку сина, вона стала дуже боятися його, зрозумівши реальність його погроз щодо вчинення фізичної розправи, розуміючи, що вона ніде не буде в безпеці за своїм місцем проживання. Останнім часом вона вимушена тимчасово проживати у своїх знайомих у м. Ржищів і вимушена звернутись за захистом до суду, як особа, що зазнала домашнього насильства.

Крім того, її колишній чоловік ОСОБА_4 , як під час спільного проживання, так і після розірвання шлюбу продовжує її переслідувати, постійно приїжджає до місць її перебування, вчиняє психологічний тиск шляхом погроз та принижень. Її неодноразові звернення до поліції з даного приводу жодних результатів не дали, тому вона була змушена звернутись за захистом до суду. Рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 24.06.2022 у справі № 374/137/22 за її заявою було видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_4 , яким заборонено ОСОБА_4 перебувати за місцем проживання заявниці, наближатися до неї, вести листування та телефонні переговори або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Строк дії обмежувального припису встановлено шість місяців.

Проте, незважаючи на видачу судом обмежувального припису, її колишній чоловік ОСОБА_4 не зробив жодних висновків, постійно її переслідує, де б вона не перебувала, пише їй СМС-повідомлення, в яких містяться приниження та погрози.

04.07.2023 ОСОБА_4 приїхав до будинку її батьків, що по АДРЕСА_1 , де вона на той час перебувала, почав їй погрожувати, принижувати та ображати, та вона вимушена була викликати поліцію. Також ОСОБА_4 приїжджав до будинку її батьків, де вона перебувала, 06.08.2023, 26.08.2023, та погрожував їй фізичною розправою. В котре, для свого захисту вона змушена була викликати поліцію, знову стосовно нього був складений терміновий заборонний припис, який він порушував. Таким чином вона вважає себе особою, що зазнала домашнього насильства та вважає, що необхідно застосувати до ОСОБА_4 обмежувальний припис.

В зв`язку з викладеним вище, заявниця просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у наступному вигляді: 1) заборонити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувати в місці її проживання (перебування) за адресами: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; 2) заборонити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наближатися на менше ніж 50 метрів до зазначених вище місць проживання (перебування), а також роботи, інших місць частого відвідування заявниці; 3) заборонити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вести листування, телефонні переговори з заявницею або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі:

В судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 заяву підтримували, просили її задовольнити. ОСОБА_1 пояснила, що при їхній зустрічі з сином ОСОБА_6 та колишнім чоловіком, син плює їй в обличчя, вони обоє її ображають, розпускають руки. Батько налаштовує сина ОСОБА_6 проти неї, у сина були психічні розлади, проходили лікування.

Представник заявниці ОСОБА_2 пояснив, що обов`язки, які покладені на ОСОБА_4 попереднім обмежувальним приписом, ОСОБА_4 не виконував, відчуває відсутність покарання та продовжує образи. Поліція не справляється зі своєю роботою. Тому вони вважають за необхідне видати обмежувальні приписи стосовно сина ОСОБА_6 та колишнього чоловіка. Один із будинків - це спадкове майно від батьків ОСОБА_1 . Що стосується порушеного стосовно ОСОБА_3 кримінального провадження, то на даний час провадження не закрито, ухвалою суду скасовано постанову про закриття, винесену 31.07.2023 дізнавачем ВП №1 Обухівського РУП та продовжено досудове розслідування.

Представник заінтересованих осіб ОСОБА_5 у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні заявлених вимог. Вказувала, що на даний час Печерським районним судом м. Києва розглядається спір між колишнім подружжям ОСОБА_7 про поділ сумісного майна подружжя. Заявниця не допускає користуватись спільним майном (дача) свого сина ОСОБА_3 та колишнього чоловіка ОСОБА_4 , припинила спілкування із сином, налаштовує проти нього молодшого брата ОСОБА_8 . У зв`язку із цим між колишнім подружжям наявний конфлікт, і це не пов`язано з домашнім насильством. Посилаючись на практику Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 202/2965/21, Долучені до заяви докази: переписка із " ОСОБА_9 " та з " ОСОБА_6 " не можливо ідентифікувати, що це саме: з телефону ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , отже подані роздруківки не можуть вважатись електронними документами в розумінні положень ч.1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", тобто не може вважатись доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Також вказувала, що заявницею не долучено до матеріалів заяви підтвердження звернення до правоохоронних органів із заявами про вчинення домашнього насильства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Вказувала, що колишня дружина вчиняє економічне насильство стосовно ОСОБА_4 - умисне позбавлення житла. У с. Півці є два будинки, один з яких побудований ОСОБА_4 . Що стосується відео, то вказувала, що жодних дій агресивного характеру немає. Щодо психічного стану сина доказів не подано.

Заінтересована особа ОСОБА_3 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні заяви, щодо кримінальної справи, вважає, що висновок експерта сфальсифікований, оскільки швидко підготований. Вказував, що мати вчиняє економічне насильство, є два будинки, в старому будинку живуть "квартиранти", а їм не дають користуватись будинком. Він дійсно називає свою матір "нелюд" та "не мати", вважаючи що це так і є, вона не пускає його до квартири у м.Київ. Він підтвердив, що це він зі свого телефону надсилав матері повідомлення.

Заінтересована особа ОСОБА_4 пояснив, що він вважає, що припис - це форма насильства з метою здачі в оренду майна іншим особам, бо іншим шляхом заробити гроші вона не може. Фінансуванням в сім`ї займався лише він. ОСОБА_1 часто проводить час із сестрою, у якої помер чоловік, вважає, що вони разом приймають на дачі чоловіків. Вказував, що з його сторони не було насильства. Конфлікт існує через наявність спору про поділ сумісного майна. Син ОСОБА_10 агресивно поводиться з ними. ОСОБА_1 сама вчиняє насильство, оскільки не пускає їх до будинку, і так вчиняє протягом п`яти років, не дає ключі від будинку. Підтвердив, що це він зі свого телефону надсилав ОСОБА_1 повідомлення.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що його мама ОСОБА_1 вимушена була переїхати в орендовану квартиру. Батько та брат постійно їздять та переслідують, ображають. Мама кожного разу викликає поліцію та складає заяви. Нещодавно вона переїжджала. Зі слів свідків, ОСОБА_6 вдарив в обличчя, постійно словесні образи. Батько ображав матір та бив її ще коли вони проживали разом, після розлучення образи продовжувались. Його не налаштовували проти батька та брата. Він з ними не спілкується, методи вирішення конфлікту зі сторони батька та брата вважає неприпустимими. Під час побиття матері він не був присутній, але рідна тітка розповіла, що були 7-8 свідків, ініціаторами сварки були батько та брат ОСОБА_6 . він не підтверджує, що будинок здається в оренду, батько та брат мають ключі.

Судом встановлено наступні обставини.

З дослідженого судом спілкування у додатку "Viber"- " ОСОБА_11 ", встановлено, що ОСОБА_3 систематично протягом тривалого періоду часу ображав заявницю та погрожував їй в текстових повідомленнях фізичною розправою (а.с.10-14).

Відповідно до витягу з ЄРДР від 04.07.2023, ОСОБА_1 звернулась із заявою до поліції про те, що 01.07.2023 близько 21:30 год в АДРЕСА_3 , її син ОСОБА_3 заподіяв їй тілесне ушкодження (а.с.6).

Згідно з висновком експерта № 90/24 від 05.07.2023 встановлено, що у ОСОБА_1 були виявлені: слабо виражений невизначеної форми , невеликих розмірів синець у ділянках внутрішньої частини нижнього повіка і внутрішнього кута лівого ока; локальний забій м`яких тканин легкого ступеню в ділянках лівого схилу носа і внутрішньої частини верхньощелепної ділянки зліва. Наявні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень. Давність виявлення тілесних ушкоджень може відповідати терміну, зазначеному в постанові- а саме: приблизно о 21.00 - 21.30 год. 01.07.2023. Ушкодження утворилися в результаті дії тупого предмету з обмеженою травмуючою поверхнею, індивідуальні особливості якої в ушкодженнях не відобразились. Вони могли утворитись в результаті одноразової дії такого предмету. Наявні у ОСОБА_1 тілесні ушкодження могли утворитися "при обставинах, вказаних у фабулі, а саме: при нанесенні ОСОБА_3 удару кулаком правої руки в район обличчя ОСОБА_1 " (а.с.7-9).

Рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 24.06.2022, яке набрало законної сили, у справі № 374/137/22 видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_4 , яким заборонено ОСОБА_4 перебувати за місцем проживання заявниці, наближатися до неї, вести листування та телефонні переговори або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб (а.с. 43-46).

05.08.2023 стосовно ОСОБА_4 винесено терміновий заборонний припис строком на 1 добу (а.с.47).

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 06.08.2023 встановлено, що ОСОБА_4 , стосовно якого 05.08.2023 було видано терміновий заборонний припис, не виконав вимоги припису, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 173-2 КУпАП (а.с.48).

26.08.2023 стосовно ОСОБА_4 видано терміновий заборонний припис строком на 10 діб (а.с.49).

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 26.08.2023 встановлено, що ОСОБА_4 , стосовно якого 26.08.2023 було видано терміновий заборонний припис, не виконав вимоги припису, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 173-2 КУпАП (а.с.50).

З дослідженого в судовому засіданні спілкування у додатку "Viber"- "Коля", встановлено, що в надісланих текстових повідомленнях від ОСОБА_4 містяться приниження та образи заявниці (а.с. 51-53).

З дослідженого в судовому засіданні відеозапису встановлено, що відео містить образи та приниження, заявлені з боку заінтересованих осіб на адресу заявниці (4 файл відео 00:36 хв., 00:56 хв.), спілкування заінтересованих осіб із заявницею в загальному можна охарактеризувати як провокативне та принизливе (2 файл відео 01:05 хв.).

Аналіз переписки, наданої заінтересованими особами, де підписано заявницю як " ІНФОРМАЦІЯ_3 " та " ІНФОРМАЦІЯ_4 " свідчить про те, що заінтересовані особи звертались в провокативній формі зі звинуваченнями в обмеженні права користування майном.

Норми права, застосовані судом.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з пунктами 3, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування)

з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що

є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб (частина друга статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Відповідно до частини десятої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» у разі порушення кримінального провадження у зв`язку із вчиненням домашнього насильства перелік заходів щодо тимчасового обмеження прав або покладення обов`язків на особу, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством, або визнана винною у його вчиненні, а також порядок застосування таких заходів визначаються Кримінальним кодексом України та Кримінальним процесуальним кодексом України.

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

Таким чином, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин і наявності ризиків.

Під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису суди мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви. Також суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією з характеристик якого є повторюваність.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 березня 2023 року у справі № 711/3693/22 (провадження № 61-13257св22) зазначено, що: "обмежувальний припис є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію, направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки особи з огляду на наявність передбачених законом ризиків."

Верховний Суд також зазначає, що вирішуючи питання про застосування обмежувального припису відповідно до Закону, пріоритет надається безпеці постраждалої особи, а не праву власника особі, яка вчинила домашнє насильство.

Вимога, що ґрунтується на застосуванні обмежувального припису залежно від результатів оцінки ризиків, міститься в частині третій статті 26 Закону.

Верховний Суд зазначає, що Закон не вимагає надавати обґрунтування та перелік факторів, розглянутих у рамках оцінки ризиків, проте стандартом верховенства права є вмотивоване рішення суду. Метою використання інструментів оцінки ризиків є оцінювання летальності та серйозності домашнього насильства з метою запобігання подальшому насильству й керування ризиками».

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 127/9600/22 (провадження № 61-8702св22): обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (East/West Alliance Limited v. Ukraine, № 19336/04, § 166-168, від 23 січня 2014 року).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосуванні такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність втручання у права і свободи особи, враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи».

У постанові від 21.06.2023 в справі № 916/3027/21 (провадження № 12-8гс23) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами. [...] Якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.

Суд у судовому засіданні, аналізуючи надане заявницею листування у додатку "Viber" із заінтересованими особами, встановив його учасників та належність акаунтів, тому прийняв ці докази до уваги на підтвердження доводів заявниці. Доводи заінтересованих осіб про фальсифікацію листування у додатку "Viber" не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінка суду аргументів сторін, доказів.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 систематично, протягом тривалого часу ображає ОСОБА_1 та висловлюють погрози та образи, шляхом надсилання їй текстових повідомлень а також висловлюють їх особисто їй під час розмови. Надані заявницею докази підтверджують обставини застосування стосовно неї ОСОБА_3 та ОСОБА_4 психологічного насильства, а також фізичного насильства, в розумінні Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", визначають ризики продовження чи повторного вчинення насильства та чинники і умови, які створюють або можуть створювати небезпеку для заявниці, що є необхідною умовою для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час розгляду справи підтвердили факт надсилання заявниці смс-повідомлень з погрозами у застосунку "Viber", їх профілі перевірені судом у судовому засіданні шляхом перегляду вмісту повідомлень зі смартфону заявниці, одночасно ОСОБА_4 заперечував наявність в змісті надісланих повідомлень погроз.

Вирішуючи питання про застосування обмежувального припису відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", пріоритет надається безпеці постраждалої особи, а не праву власника особі, яка вчинила домашнє насильство. Тому доводи ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про те, що видача обмежувальних приписів перешкоджає у використанні майна, яке їм належить, є необґрунтованими, адже обмежувальний припис є заходом впливу на кривдника та має тимчасовий характер із визначеним строком дії.

Посилання ОСОБА_4 та ОСОБА_4 на наявність конфлікту через спір щодо нерухомого майна, суд не бере до уваги, оскільки встановлено, що його дії не мають характеру непорозумінь на побутовому ґрунті, а є психологічним насильством, яке виражене у формі образ, приниження та залякування.

Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи та наведені норми чинного законодавства України, зважаючи на наявність ризиків продовження у майбутньому домашнього насильства стосовно ОСОБА_1 у будь-якому його прояві, суд дійшов висновку про те, що заявниця обґрунтовано звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису і її права мають бути захищенні судом шляхом видачі відповідного обмежувального припису, оскільки заявниця дійсно є постраждалою особою від домашнього насильства, а її кривдниками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Відтак у відповідності до положень Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", оцінюючи сам вид насильства (психологічне, фізичне), ризики, тобто вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, суд дійшов висновку про необхідність видачі стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обмежувальних приписів та покладення на них обов`язків.

В силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.

На підставі Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", керуючись ст.ст. 247, 259, 263-265, 268, 350-1, 350-6 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про видачу обмежувальних приписів,- задовольнити у повному обсязі.

1. Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - інформація відсутня, який проживає за адресою: АДРЕСА_4 , яким визначити заходи тимчасового обмеження його прав та покласти на нього обов`язки, а саме:

- заборонити ОСОБА_3 перебувати в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресами: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ;

- заборонити ОСОБА_3 наближатися на менше ніж 50 метрів до зазначених вище місць проживання (перебування) ОСОБА_1 , а також роботи, інших місць частого її відвідування;

- заборонити ОСОБА_3 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Встановити строк дії обмежувального припису 6 (шість) місяців

2. Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 , яким визначити заходи тимчасового обмеження його прав та покласти на нього обов`язки, а саме:

- заборонити ОСОБА_4 перебувати в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресами: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ;

- заборонити ОСОБА_4 наближатися на менше ніж 50 метрів до зазначених вище місць проживання (перебування) ОСОБА_1 , а також роботи, інших місць частого її відвідування;

- заборонити ОСОБА_4 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Встановити строк дії обмежувального припису 6 (шість) місяців.

Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника, а саме: Обухівське РУП ГУНП в Київській області, Дарницьке УП ГУНП в м.Києві, Печерське УП ГУНП в м.Києві, для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також виконавчий комітет Ржищівської міської ради Київської області, Дарницьку районну в місті Києві державну адміністрацію та Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.

Згідно з ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні найменування учасників справи:

- ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_5 ;

- ОСОБА_3 , РНОКПП - інформація відсутня, адреса: АДРЕСА_4 ;

- ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ;

Повне рішення складено 22 вересня 2023 року.

Суддя А.В. Потапенко