УХВАЛА

08 вересня 2023 року

м. Київ

Провадження № 13-69зво23

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19

розглянула заяву ОСОБА_20 про перегляд ухвали Верховного Суду України від 14 жовтня 2003 року з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом і

встановила:

Вироком Апеляційного суду Харківської області від 31 березня 2003 року, залишеним без зміни ухвалою Верховного Суду України від 14 жовтня 2003 року, ОСОБА_20 було засуджено за сукупністю злочинів, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9, 13 ч. 2

ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України (далі - КК) із застосуванням ст. 70 цього Кодексу, до покарання у виді довічного позбавлення волі.

02 грудня 2021 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) ухвалив остаточне рішення у справі «Сьомак та інші проти України», яким констатував порушення щодо ОСОБА_20 (заява № 17745/21) ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) стосовно довічного ув`язнення без перспективи звільнення.

Посилаючись на вказане рішення, засуджений ОСОБА_20 звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) із заявою про перегляд оскаржуваного судового рішення щодо нього за виключними обставинами, у якій просить скасувати ухвалене рішення та постановити нову ухвалу. При цьому у своїй заяві засуджений також посилається на Рішення Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року

№ 6-р(ІІ)/2021 (далі - Рішення № 6-р(ІІ)/2021) та вважає, що висновки, викладені у цьому Рішенні, свідчать про незаконність призначеного покарання у виді довічного позбавлення волі. Також заявник просить призначити йому захисника.

Велика Палата, перевіривши подану заяву, дійшла висновку, що у відкритті провадження за нею належить відмовити з огляду на таке.

Згідно із ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за виключними обставинами, однією з яких є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом.

02 грудня 2021 року ЄСПЛ у справі «Сьомак та інші проти України» встановив порушення Україною ст. 3 Конвенції щодо деяких осіб, зокрема і ОСОБА_20 (заява № 17745/21), стосовно довічного ув`язнення без перспективи звільнення.

Загальні принципи, яких дотримувався ЄСПЛ при ухваленні цього рішення, а саме оцінка та аналіз наведених ним фактів, констатований зміст порушень Конвенції та визнання встановлення порушення достатньою справедливою сатисфакцією, свідчать про допущення щодо ОСОБА_20 таких порушень гарантованих Конвенцією прав, які за цих обставин неможливо відновити у вигляді того стану чи становища, що існували до вчинення порушень.

У таких випадках засобами компенсації можуть бути: сплата присудженого відшкодування моральної шкоди, аналіз причин порушення Конвенції та пошук шляхів усунення цих порушень, вжиття інших заходів загального характеру. Виконання цих заходів покладається на компетентні органи державної влади.

З урахуванням Рекомендації № R (2000) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини від 19 січня 2000 року встановлене ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов`язань може бути підставою для перегляду судових рішень лише в тому випадку, коли можна досягти на національному рівні restitutio in integrum (повного відновлення), тобто відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції.

Щодо ОСОБА_20 таке повне відновлення попереднього юридичного стану не є можливим, оскільки ЄСПЛ у рішенні від 02 грудня 2021 року у справі «Сьомак та інші проти України» констатував порушення Конвенції лише щодо довічного ув`язнення без перспективи звільнення та не зробив висновку про порушення конвенційних прав заявника під час розгляду в судах справи щодо нього.

Крім того, згідно зі ст. 82 КК, статтями 537, 539 КПК питання про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким під час виконання вироку вирішується місцевим судом, у межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.

Посилання ОСОБА_20 на Рішення № 6-р(ІІ)/2021 як на підставу для перегляду ухвали Верховного Суду України від 14 жовтня 2003 року вже було предметом розгляду Великою Палатою, яка ухвалою від 29 серпня 2023 року відмовила йому у відкритті провадження.

З огляду на викладене Велика Палата вважає, що у відкритті провадження за зверненням ОСОБА_20 слід відмовити.

Клопотання заявника про призначення йому захисника слід залишити без розгляду.

Керуючись статтями 459, 463, 464 КПК, Велика Палата Верховного Суду

постановила:

Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_20 про перегляд ухвали Верховного Суду України від 14 жовтня 2003 року з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом.

Заяву повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_21

ОСОБА_3 ОСОБА_11

ОСОБА_4 ОСОБА_12

ОСОБА_5 ОСОБА_13

ОСОБА_6 ОСОБА_14

ОСОБА_7 ОСОБА_15

ОСОБА_8 ОСОБА_16

ОСОБА_9 ОСОБА_17

ОСОБА_10 ОСОБА_18

ОСОБА_19