Дата документу Справа № 314/865/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №314/865/23                                         Головуючий в 1 інст. Свідунович Н.М.

Провадження №33/807/594/23                                         Доповідач в 2 інст. Тютюник М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2023 року                                                 місто Запоріжжя

Суддя Запорізького апеляційного суду Тютюник М.С., за участю захисника - адвоката Макаренка В.М., розглянувши в залі Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Макаренка В.М. на постанову Вільнянського районного суду Запорізької областівід 26 червня 2023 р., якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , інші відомості суду не відомі,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто судовий збір.

Відповідно до оскаржуваної постанови суддя місцевого суду встановив, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 178200, складеним 04.03.2023 р. о 21 годині 35 хвилин по вул. Слободчикова у с. Михайлівка водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21013, д/н з НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю із порожнини рота, порушення координації рухів, мови, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестеру «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров`я відмовився.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, адвокат Макаренко В.М. звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою в якій зазначив, що суддею при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки судді не відповідають обставинам справи

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не надано оцінку очевидно неналежним доказом у справі, які вказані як додатки до протоколу, а саме відеозапису від 17.02.2008 р. та постанові серії БАБ №623601 від 04.03.2023 р. про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 122 КУпАП, яка скасована 26.05.2023 року постановою Вільнянського районного суду Запорізької області .

Також зазначає, що в порушення вимог ст.ст. 278, 280 КУпАП судом не надано оцінку обставинам справи, які вказані в поясненнях і мають значення для її розгляду.

Окрім того, суд без жодних обґрунтувань та посилань на законодавство зазначив, що у зв`язку з дією воєнного стану працівникам поліції надано право зупинки будь-яких транспортних засобів, зокрема на блокпостах чи під час патрулювання, що хоча і може призвести до звуження певних прав, проте, на переконання суду, таке звуження прав особи є виправданим під час дії воєнного стану. Вказує, що фактично судом зазначено, що норми Законів України та Конституції України під час дії воєнного стану не діють.

Акцентує увагу суду, що із долученого до справи відеозапису убачається, що співробітники поліції не повідомили ОСОБА_1 про причину зупинки транспортного засобу, не представились та не роз`яснили прав останньому. Крім того вказує, що матеріалами справи та відеозаписом події не підтверджуються факти вручення копії протоколу про адміністративне правопорушення або надсилання його поштою ОСОБА_1 , відмови ОСОБА_1 від підписання та отримання протоколу. Натомість зазначений відеозапис не відповідає даті складання протоколу.

Звертає увагу суду, що матеріали справи та відеозапис не містять даних що перед процедурою та під час процедури проходження огляду на стан сп`яніння, було належним чином забезпечено право на реальну допомогу адвоката, що на думку сторони захисту є істотним процесуальним порушенням конституційного права ОСОБА_1 на правовий захист і ставить під сумнів доведеність вини останнього, що в силу правового принципу «плодів зіпсованого дерева» дає підстави визнати всі докази здобуті працівниками поліції у цій справі недопустимими.

Зазначає, що протокол не може бути доказом вини а є лише формою викладу адміністративного звинувачення.

Просить скасувати постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 червня 2023 року, провадження у справі закрити.

Враховуючи обізнаність ОСОБА_1 про час та дату судового засідання в суді апеляційної інстанції, та присутність захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Макаренка В.М., який зазначив про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_1 , суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутністю ОСОБА_1 , що не суперечить положенням ч. 6 ст. 294 КУпАП України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши думку адвоката Макаренка В.М. на підтримку доводів апеляції, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 ст. 130 КпАП України передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, умови та послідовність дій поліцейських по виявленню у водіїв транспортних засобів ознак, зокрема, алкогольного сп`яніння, визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (в подальшому Порядок № 1103) та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року (в подальшому Інструкція № 1452/735).

Відповідно до ч. 2 розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 Інструкції).

Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби).

У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Вирішуючи питання за доводами апеляційної скарги, суддя апеляційної інстанції констатує, що висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення від 04.03.2023 року серії ААД № 178200 та визнаних судом доведеними підтверджується:

- направленням на огляд водія транспортного засобу до КНП «Вільняська РБЛ» з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння;

- відеозаписом події.

Суд дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.

При апеляційному розгляді справи досліджено додатки до протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема відеозаписи події, які наочно демонструють рух та зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , у якого візуальні і очевидні ознаки алкогольного сп`яніння. При цьому співробітником патрульної поліції означається про виявлення у водія ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, зафіксована пропозиція працівника поліції пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою пристрою «Драгер» або проїхати у відділення закладу охорони здоров`я. Тривале ухилення ОСОБА_1 від надання відповіді на запропонований огляд із запереченням факту керування зазначеним транспортним засобом.

Загалом суд зауважує, що поведінка водія ОСОБА_1 вочевидь демонструвала відмову від запропонованого огляду на місці та у медичному закладі, на що працівником поліції було повідомлено ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено протокол за відмову від проходження огляду за ст. 130 КУпАП.

Отже, факт керування транспортним засобом та факт відмови водія ОСОБА_1 від запропонованого огляду було зафіксовано з використанням спеціальних технічних засобів на електронний носій, що узгоджується із положеннями ст. 266 КУпАП.

А сукупність досліджених доказів відтворюють обставини події, та вказують на дотримання працівниками патрульної поліції положень ст. 266 КУпАП.

При цьому, зафіксований стан ОСОБА_1 надавав працівникам поліції обґрунтованих сумнівів у керуванні ним транспортним засобом у тверезому стані, а сукупність ознак, які вказують на цілком аргументовані вимоги працівника патрульної поліції пройти відповідний огляд та зафіксована відмова ОСОБА_1 переконують апеляційний суд у доведеності провини ОСОБА_1 .

На твердження сторони захисту, що відеозапис (файл з датою створення від 17.02.2008 р.) не відповідає даті складання протоколу, а тому є не належним доказом у справі, слід зазначити, що даний відеозапис сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки фіксує обставини за участю ОСОБА_1 , які відносяться до зазначеної у протоколі події та не містить ознак фальсифікації. При цьому сам водій називає свої анкетні дані.

Відеоматеріал наявний у достатньому об`ємі задля з`ясування дійсних обставин справи.

Відповідаючи на доводи апелянта щодо не роз`яснення прав особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд виходить із наступного.

Так, поведінка ОСОБА_1 на відеозаписі вказує, що він не вимагав роз`яснення йому певних незрозумілих особливостей процедури, натомість повністю усвідомлював вимогу поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, здійснював активні, свідомі та вольові дії, щоб ухилитись від відповідальності.

Посилання сторони захисту щодо не забезпечення працівниками поліції права ОСОБА_1 на реальну допомогу адвоката слід визнати необґрунтованими, так як з відеозапису вбачається, що поліцейські не чинили ОСОБА_1 будь-яких перешкод у реалізації права скористатися послугами захисника у разі такої необхідності. Обов`язкового забезпечення працівниками патрульної поліції водія послугами захисника не передбачено нормами КУпАП.

За таких обставин, суд приходить до висновку про дотримання прав і свобод працівниками поліції під час події.

Доводи автора апеляції щодо безпідставної зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції не знайшли свого підтвердження апеляційним судом, оскільки з огляду на правовий аналіз норм ПДР України, не згода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, такий обов`язок прямо передбачений п.2.5 ПДР та не впливає на обставини, які є предметом перевірки у рамках даної справи.

На доводи захисника щодо не вручення ОСОБА_1 копії протоколу про адміністративне правопорушення слід зауважити, що поведінка ОСОБА_1 , яка зафіксована відеозаписом демонструє про обізнаність останнього щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та відсутність наміру у ОСОБА_1 в отриманні його копії.

Що стосується посилання захисника в скарзі на неналежність як доказу постанови, якою працівниками поліції на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 122. КУпАП то, апеляційний суд, звернувшись до змісту оскаржуваної постанови відмічає, що суд першої інстанції у своєму рішенні на зазначену постанову як на доказ провини ОСОБА_1 не посилався.

Твердження захисника щодо скасування вищезазначеної постанови, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки на обставини, які є предметом дослідження у рамках даної справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП ця обставина не впливає та правильності висновків суду, викладених у оскаржуваному судовому рішенні не спростовує.

Всі інші апеляційні доводи сторони захисту мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.

Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, повністю відповідають фактичним обставинам справи, а суддя прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, наклавши стягнення у межах, встановлених цим Кодексом, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке стосується безпеки дорожнього руху і є грубим. Призначене стягнення відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження ні в матеріалах справи, ні під час дослідження доказів в суді апеляційної інстанції, тому визнаються необґрунтованими.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП справа переглянута в межах апеляційної скарги.

Істотних порушень законодавства, що тягнуть скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

       апеляційну скаргу адвоката Макаренка В.М. залишити без задоволення.

Постанову судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 червня 2023 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду                                                        М.С. Тютюник