Справа № 135/969/22

Провадження № 2/135/35/23

РІШЕННЯ

іменем України

13.09.2023 року м. Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі головуючого судді Нікандрової С.О., секретар судових засідань Таран Ю.С., за участю представника позивача – адвоката Клименко І.Ф., представників відповідача – адвокатів Войченко С.В., Кучеренко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, стягнення коштів та відшкодування завданих збитків, -

В С Т А Н О В И В:

1. Описова частина

1.1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Ладижинського міського суду Вінницької області із позовною заявою до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Б2Б Джевелрі» про захист прав споживача, стягнення коштів та відшкодування завданих збитків, який уточнила в підготовчому судовому засіданні, та пред`явила його до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 , та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 27.03.2023 року позивач просила суд стягнути з відповідача фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість бонусів за придбання подарункових сертифікатів та срібних виробів В2В Jewelry, нарахованих відповідачем в особистому електронному кабінеті позивача Нечипорук Н.Г. - В2В Jewelry, але не виплачених, які обліковуються в розділі «Баланс», в розмірі 47 645,54 доларів США; пеню за затримку виплати бонусів за придбання сертифікатів В2В Jewelry в розмірі 11 496 853,95 грн. та моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 08 серпня 2019 року, 27 серпня 2019 року, 11.09.2019 року, 01 жовтня 2019 року та 03 липня 2021 року позивачем ОСОБА_1 було здійснено придбання в ювелірному салоні В2В Jewelry за адресою: АДРЕСА_1 , так званих подарункових сертифікатів на суму, еквівалентну 18 927 доларів США, що відображено в особовому кабінеті. Зокрема, 08.08.2019 року придбано сертифікат на суму 81 000 грн.; 27.08.2019 року придбано сертифікат на суму 243 000 грн, що еквівалентно 9604,74 доларів США; 11.09.2019 року придбано сертифікат на суму 27 000 грн, що еквівалентно 1080,43 доларів США; 01.10.2019 року придбано сертифікат на суму 27 000 грн., що еквівалентно 1098,90 доларів США; 03.07.2021 року придбано сертифікат на суму, еквівалентну 3903,16 доларам США.

На даний час вказаний ювелірний салон в м. Вінниця, як і всі магазини мережі В2В Jewelry, припинив свою роботу з продажів, в тому числі, і ювелірних виробів, крім магазину, що знаходиться в м. Ладижин.

Як зазначено на подарунковому сертифікаті, після його придбання, позивачкою отримано право на придбання виробів із срібла на зазначену вартість подарункового

сертифікату. Сума зазначеної вартості сертифікату оплачується додатково. Якщо сума нижче вартості сертифікату, різниця не повертається. Подарунковий сертифікат не підлягає грошовому поверненню і не відновлюється у випадку його втрати. Строк дії сертифікату для отримання бонусів 365 днів, а для отримання товару - необмежено.

Таким чином, придбавши сертифікати позивач розраховувала на отримання бонусів протягом 365 днів з моменту покупки сертифікату, а після отримання всіх бонусів мала право на придбання товарів на визначену в сертифікаті суму в мережі магазинів В2В Jewelry.

Станом на 23.06.2021 року В2В Jewelry змінило умови продажу, відповідно до яких придбання срібних або золотих виробів надає право на отримання прибутку (кешбеку) в розмірі 7% (на придбання срібних виробів), в розмірі 4% (на придбання золотих виробів), що відображено на офіційному сайті компанії https://b2bjewelry.global/cashback-system.html.

В2В Jewelry в особі відповідача ФОП ОСОБА_2 частково виконувало свої зобов`язання по нарахуванню та виплаті бонусів. Останній платіж отримано позивачем 11.03.2020 року, після чого нарахування бонусів продовжувалося, а виплату зазначених бонусів було припинено.

Відповідно відомостей, відображених в особистому електронному кабінеті В2В Jewelry, зареєстрованому на ім`я позивача, в розділі «Депозит», заборгованість по нарахованим, але не виплаченим бонусам за придбані сертифікати становить 28 718,31 доларів США.

26.08.2022 року позивачем було спрямовано відповідачу ОСОБА_2 претензію щодо добровільної сплати заборгованості, яка була отримана останнім 05.09.2020 року.

Позивач вважає, що всі збитки, які понесені позивачем під час придбання товарів (подарункових сертифікатів, срібних виробів) під торговою маркою В2В Jewelry повинен нести одноосібний власник даної торгової марки, мережі магазинів В2В Jewelry – відповідач ФОП ОСОБА_2 .

Провести покупку подарункового сертифікату позивача спонукали продавці ювелірного салону, які активно заохочували стати клієнтом проекту В2В Jeweiry. Зокрема, позивача запевняли, що після купівлі сертифікатів та ювелірних виробів, вона буде отримувати виплати, які залежать від розміру покупки і виду виробів, показували таблиці з відсотками для виплат, що стояли на вітринах. Позивачу було надано брошуру, у якій також, були прописані розміри відсотків бонусних виплат. Весь магазин був насичений недобросовісною рекламою - крім таблиць з вітрин і брошур в приміщені висіли плакати з інформацією про обіцяні виплати бонусів, з великого монітора транслювали звернення ОСОБА_2 , де він закликав людей робити покупки в магазинах мережі і розповідав про належний до виплат кешбек у вигляді бонусів, а також показував людей, які є задоволеними клієнтами і щасливими володарями путівок, машин та інших коштовних призів. До всіх виробів, що були на вітринах, були прикріплені бірки, на яких були зазначені два числа - ціна і розмір бонусів (в розмірі до 10% вартості товару), що мав би бути виплачений покупцю.

Також, за новими правилами В2В Jewelry, 03.07.2021 року позивачем було придбано срібних виробів на суму, еквівалентну 3 903,16 доларів США, під 520% прибутку, що давало позивачу право на отримання щонедільного кешбеку у вигляді бонусів в розмірі, еквівалентному 94,64 доларам США, що відображено в особистому електронному кабінеті В2В Jewelry в розділі «Депозит». Інформація про всі покупки під торговою маркою В2В Jewelry фіксувалася в особистому електронному кабінеті позивача, та є доказом у відповідності до п.10 ст.1 Закону України «Про захист прав споживача».

Позивачем були виконані умови догорів під час придбання подарункових сертифікатів та срібних виробів В2В Jewelry та сплачено обмовлену суму коштів. В той же час відповідачем не було виконано умови договору щодо виплати нарахованих бонусів (за придбання сертифікатів та срібних виробів), отримання яких було основною умовою їх придбання.

Згідно ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» у зв`язку з прострочкою виконання щодо сплати бонусів, встановлених умовами договору, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка (пеня) в розмірі 3% від суми несплачених грошових коштів за період з 26.08.2021 року по 26.08.2022 року, яка становить 11 496 853,95 грн.

Крім того, враховуючи, що протиправними діями відповідача позивачу заподіяно тривалих моральних страждань, що полягають в душевних переживаннях внаслідок виняткового цинізму зі сторони відповідача, дії якого є шахрайськими. Відмова у виплаті обумовлених у договорі грошових коштів призвела позивача до шокового стану, погіршився стан здоров`я позивача. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в розмірі 100 000 грн.

08.11.2022 від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Кучеренко О.В. надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача заперечує проти задоволення позову, вважає позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не підтверджуються жодними доказами з наступних підстав. Позивачем пропущений дворічний строк звернення до суду з позовом, встановлений абз.2 п.5 ч.3 ст.10 Закону України «Про захист прав споживача». ТОВ «Б2Б Джевелрі» зареєстроване 04.06.2020 року, а згідно позовної заяви придбання сертифікатів здійснювалося 08.08.2019, 27.08.2019, 11.09.2019 та 01.10.2019 року, а тобто задовго до реєстрації товариства як юридичної особи. ОСОБА_2 як керівник, засновник та кінцевий бенефіціарний власник не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи ТОВ «Б2Б Джевелрі». Отже, позовні вимоги щодо стягнення коштів по зобов`язанням та відшкодуванню моральної шкоди грунтуються лише на припущеннях, позов не містить даних, підтверджуючих існування між сторонами будь-яких зобов`язальних правовідносин. На думку представника відповідача позивач не є споживачем в розуміння Закону України «Про захист прав споживачів», позовна заява не містить даних про те, яке право споживача порушено, в чому це виявилося. Очевидним є також те, що придбання сертифікатів позивачем здійснювалося не для задоволення власних побутових потреб, а для отримання прибутку.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає про наявність у нього сертифікатів, проте підтверджуючих документів про придбання відповідних сертифікатів, договору купівлі-продажу позивачем надано не було. Сертифікат не є платіжним документом або цінним папером, не виступає товаром, а виконує роль документа, який надає його держателю право на отримання товарів (робіт, послуг) на зазначену у ньому суму. Проте, позивач не здійснив обмін сертифікату на ювелірні вироби, а тому фактично не є споживачем в розумінні законодавства, що регулює захист прав споживачів.

З огляду на недоведеність позивачем факту наявності договірних зобов`язань між сторонами справи, а позовні вимоги про стягнення пені за несвоєчасну виконання зобов`язань та відшкодування моральної шкоди є похідними від позовних вимог про стягнення вартості бонусів за придбання подарункових сертифікатів та срібних виробів В2В Jewelry, представник відповідача зазначає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню також не підлягають.

14.12.2022 від представника позивача – адвоката Клименко І.Ф. надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій щодо неналежності відповідачів ОСОБА_2 та ТОВ «Б2Б Джевелрі» зазначила наступне. Відповідно до даних Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців ТОВ «Б2Б Джевелрі», ОСОБА_2 є керівником, засновником та кінцевим бенефіціарним власником, з прямим вирішальним впливом, з часткою 100%. Основний вид діяльності – консультування з питань комерційної юіяльності й керування, без права на продаж. До реєстрації 04.06.2020 року даного підприємства, реалізація золотих і срібних виробів здійснювалась під торговою маркою В2В Jewelry. Відповідно до Єдиного реєстру торгових марок, торгова марка В2В Jewelry згідно Свідоцтва на торговельну марку № НОМЕР_1 , зареєстроване на відповідача ОСОБА_2 . Всі сертифікати, які надані до суду, мають відтиск печатки даної торгової марки та продавалися під брендом цієї торгової марки. Отже, саме відповідач ОСОБА_2 , як власник торгової марки В2В Jewelry, керівник та засновник підприємства ТОВ «Б2Б Джевелрі» повинен нести відповідальність за завдані позивачу збитки.

06.02.2023 від представників відповідача ОСОБА_2 – адвокатів Войченко С.В., Кучеренко О.В. надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву від 14.12.2022.

07.02.2023 від представника позивача – адвоката Клименко І.Ф. надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на боці відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Б2Б Джевелрі», про захист прав споживача, стягнення коштів та відшкодування завданих збитків.

20.03.2023 від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Кучеренко О.В. надійшов відзив на позовну заяву про захист прав споживачів, стягнення коштів та відшкодування завданих збитків (уточнену) від 06.02.2023.

27.03.2023 від представника позивача – адвоката Клименко І.Ф. надійшла заява про збільшення позовних вимог.

14.08.2023 від представників відповідача  ОСОБА_2  – адвокатів Войченко С.В., Кучеренко О.В. надійшов відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, у якому представники відповідача заперечують проти позову, вважають позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не підтверджуються жодними доказами. Доданий позивачем як доказ скриншот сторінки особистого електронного кабінету є електронним доказом, проте не відповідає вимогам ст.100 ЦПК України. Крім того, роздруківка з особистого кабінету є інформацією з приватного веб-сайту, при цьому не зрозуміло хто саме є його власником і яке відношення до нього має відповідач. Роздрукована інформація з веб-сайту особистого електронного кабінету не є офіційним джерелом інформації та не може бути належним і допустимим доказом.Крім того, всупереч вимог ст.14 Закону України «Про засади державної мовної політики», позивачем подані докази, складені російською мовою.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Клименко І.Ф. підтримала збільшені позовні вимоги, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача ФОП ОСОБА_2 – адвокати Войченко С.В., Кучеренко О.В. в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у поданих ними заявах по суті, заявили клопотання про визнання доказів, наданих позивачем, недопустимими.

1.2. Процесуальні дії суду.

Ухвалою суду від 06.10.2022 відкрито провадження у цивільній справі, ухвалено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 03.11.2022.

Ухвалою суду від 26.01.2023 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Кучеренко О.В. про залишення позову без руху.

Ухвалою суду від 27.02.2023 відмовлено в задоволенні клопотання представників відповідача ОСОБА_2 – адвокатів Войченко С.В., Кучеренко О.В. щодо неприйняття до розгляду позовної заяви (уточненої), прийнята до розгляду позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на боці відповідача – ТОВ «Б2Б Джевелрі», про захист прав споживача, стягнення коштів та відшкодування завданих збитків (уточнена); відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача – адвоката Клименко І.Ф. про залучення до участі у цивільній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ТОВ «Б2Б Джевелрі».

Ухвалою суду від 27.03.2023 задоволено клопотання представника позивача – адвоката Клименко І.Ф. про заміну відповідача ОСОБА_2 належним відповідачем – Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 08.08.2023 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті. Прийнято до розгляду заяву від 27.03.2023 представника позивача – адвоката Клименко І.Ф. про збільшення позовних вимог за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, стягнення коштів та відшкодування завданих збитків. Відповідачу та позивачу встановлено процесуальний строк для подачі відзиву на заяву про збільшення позовних вимог, відповіді на відзив на заяву про збільшення позовних вимог; заперечень. В задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про визнання загальновідомими обставин – відмовлено. Клопотання від 25.05.2023 представника позивача – адвоката Клименко І.Ф. про приєднання доказів до матеріалів справи – залишено без розгляду. В задоволенні заяви від 25.05.2023 представника позивача – адвоката Клименко І.Ф. про визнання обов`язковою явки в судове засідання відповідача ФОП ОСОБА_2 для надання особистих пояснень - відмовлено.

2. Мотивувальна частина

2.1. Встановлені судом фактичні обставини, мотиви суду.

За правилом ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до Фізичної особи  ОСОБА_2 про захист прав споживача, стягнення коштів та відшкодування завданих збитків, обгрунтовуючи позовні вимоги тим, що 08 серпня 2019 року, 27 серпня 2019 року, 11.09.2019 року, 01 жовтня 2019 року та 03 липня 2021 року ОСОБА_1 було придбано в ювелірному салоні В2В Jewelry за адресою: АДРЕСА_1 , подарункові сертифікати на суму, еквівалентну 18 927 доларів США, а саме: 08.08.2019 року придбано сертифікат на суму 81 000 грн.; 27.08.2019 року придбано сертифікат на суму 243 000 грн, що еквівалентно 9604,74 доларів США; 11.09.2019 року придбано сертифікат на суму 27 000 грн, що еквівалентно 1080,43 доларів США; 01.10.2019 року придбано сертифікат на суму 27 000 грн., що еквівалентно 1098,90 доларів США; 03.07.2021 року придбано сертифікат на суму, еквівалентну 3903,16 доларам США. В2В Jewelry в особі відповідача ФОП ОСОБА_2 взяло на себе зобов`язання по нарахуванню та виплаті бонусів, порядок виплати і розмір яких було відображено на офіційному сайті компанії https://b2bjewelry.global/.

В2В Jewelry в особі відповідача ФОП ОСОБА_2 частково виконувало свої зобов`язання по нарахуванню та виплаті бонусів до 11.03.2020 року, після чого нарахування бонусів продовжувалося, а виплату бонусів було припинено.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору щодо виплати позивачу нарахованих бонусів за придбання подарункових сертифікатів, позивач просить суд стягнути з відповідача фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 на свою користь вартість бонусів за придбання подарункових сертифікатів та срібних виробів В2В Jewelry, нарахованих відповідачем в особистому електронному кабінеті позивача Нечипорук Н.Г. - В2В Jewelry, але не виплачених, які обліковуються в розділі «Баланс», в розмірі 47 645,54 доларів США; пеню за затримку виплати бонусів за придбання сертифікатів В2В Jewelry в розмірі 11 496 853,95 грн. та моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Положеннями ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом частин першої-четвертої статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

За приписами п.22 ч.1 ст.1 вказаного Закону надано визначення, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (п. 19 ч.1 ст.1 Закону).

У Законі України «Про захист прав споживачів» не визначено певних меж його дії, але з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та виходячи з демократичних принципів цивільного судочинства і наявності в цивільних правовідносинах такої "слабкої сторони", як фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим Законом регулюються відносини, які виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо. Такі відносини можуть виникати з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р. №5 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» роз`яснено, що вимоги можуть заявляти споживачі, які мають на товари квитанцію, товарний чи касовий чек або інший письмовий документ. Втрата зазначених документів, неодержання їх при придбанні товару чи неможливість їх відновлення не позбавляє споживача права доводити факт купівлі-продажу з допомогою свідків.

Тобто, тягар доказування факту придбання, замовлення товарів (робіт, послуг) покладається на споживача.

На підтвердження обставин, зазначених у позовній заяві, позивачем подано копію подарункових сертифікатів №61086 – 243000 UAH, срібло; №32885 – 81000 UAH, срібло; №120370 – 27000 UAH, срібло, складені російською мовою.

У вказаних подарункових сертифікатах зазначено: «Сума вищевказаної вартості сертифікату оплачується додатково. Якщо сума нижче вартості сертифікату, різниця не повертається. Подарунковий сертифікат не підлягає грошовому відшкодуванню і не відновлюється у випадку його втрати. Строк дії сертифікату для отримання бонусів 365 днів, а для отримання товару - необмежено».

На подарункових сертифікатах наявний відтиск прямокутного штампу з друкованим написом « АДРЕСА_1 », рукописним написом «27 серпня 2019 р.» і підписом без зазначення прізвища, ініціалів підписанта, а також відтиск круглої печатки «В2В».

Подарунковим сертифікатом прийнято називати оформлений на бланку довільної форми або у вигляді пластикової карти документ, що надає право пред`явникові цього сертифікату обміняти його в торгівельних закладах на товари (роботи, послуги) на вказану у ньому суму (номінал). Подарунковий сертифікат видається особі, що сплатила його, як правило, без ідентифікації особи, що дозволяє безперешкодно передати його далі якій-небудь третій особі.

Отже, подарунковий сертифікат - це документ довільної форми, що підтверджує платіж у вигляді передоплати за плановані до придбання та отримання товари (роботи, послуги) в зазначених у ньому торгівельних закладах на суму, що еквівалентна номіналу сертифіката у певні терміни.

Зі змісту досліджених судом подарункових сертифікатів не можливо встановити ким саме зазначені сертифікати були продані позивачу, умови нарахування і виплати бонусів, а відповідно, не можливо встановити особу, яка брала на себе зобов`язання у зв`язку з його продажем та розповсюдженням.

Згідно п.7 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» договір це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», або іншими документами.

Відповідно до ч.11 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів» під час продажу товару продавець зобов`язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу.

На підтвердження сплати вартості вищевказаних подарункових сертифікатів позивачем до позову надані наступні докази:

- документ під назвою «Інформація про покупця» номер заявки 61086, дата 27.08.2019 року, згідно з якою ОСОБА_1 зазначена покупцем, товаром вказано сертифікат (срібло), період виплат - раз на тиждень, сума 243000 в гривнях і 9 04,74 в умовних одиницях. В графі «Продавець» міститься підпис особи без зазначення її прізвища та ініціалів;

- квитанцію про отримання ювелірного виробу без зазначення дати, в якій зазначено «925 Сертифікат 243000» та міститься відтиск прямокутного штампу з друкованим написом « АДРЕСА_2 » та рукописною датою 27.08.2019 та підпис без зазначення прізвища, ініціалів підписанта;

- документ від назвою «Інформація про покупця» номер заявки 32885, дата 08.08.2019 року, згідно з якою ОСОБА_1 зазначена покупцем, товаром вказано сертифікат (срібло), період виплат - раз на тиждень, сума 81000 в гривнях. В графі «Продавець» міститься підпис особи без зазначення її прізвища та ініціалів;

- квитанцію про отримання ювелірного виробу від 08.08.2019, в якій зазначено «Сертифікат срібло 81000» та міститься відтиск прямокутного штампу з друкованим написом « АДРЕСА_2 » та рукописною датою 08.08.2019 та підпис без зазначення прізвища, ініціалів підписанта;

- документ під назвою «Інформація про покупця» номер заявки 120370, дата 01.10.2019 року, згідно з якою ОСОБА_1 зазначена покупцем, товаром вказано сертифікат (срібло), період виплат - раз на тиждень, сума 27000 в гривнях і 1098,90 в умовних одиницях. В графі «Продавець» міститься підпис особи без зазначення її прізвища та ініціалів;

- квитанцію про отримання ювелірного виробу від 01.10.2019, в якій зазначено «Сертифікат срібло 27000» та міститься відтиск прямокутного штампу з друкованим написом « АДРЕСА_2 » та рукописною датою 01.10.2019 та підпис без зазначення прізвища, ініціалів підписанта;

- документ під назвою «Інформація про покупця» номер заявки 86373, дата 11.09.2019 року, згідно з якою ОСОБА_1 зазначена покупцем, товаром вказано сертифікат (срібло), період виплат - раз на тиждень, сума 27000 в гривнях і 1080,43 в умовних одиницях. Зазначено також 03.07.2021 було використано на нову покупку 9527. Залишок 17473. В графі «Продавець» міститься підпис особи без зазначення її прізвища та ініціалів.

Таким чином, під час укладання договору купівлі-продажу подарункових сертифікатів продавцем видані документи під назвою Інформація про покупця, яка містить дані про покупку сертифікату (срібло) на певну суму в гривнях і в умовних одиницях, проте зазначений документ не містить жодних відомостей про продавця. При цьому, на підтвердження придбання подарункових сертифікатів позивачем не надано доказів, які підтверджують здійснення готівкового розрахунку, а саме: квитанцію, товарний чи касовий чек, талон, розрахунковий документ, передбачених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Отже, ідентифікувати особу, яка видала подарунковий сертифікат, інформацію про покупця і покупку та квитанції про отримання ювелірного виробу є неможливим.

Оцінюючи як доказ квитанції про отримання ювелірного виробу від 08.08.2019, 27.08.2019, 01.10.2019 року, видані в АДРЕСА_2 , посвідчені печаткою В2В, суд також зазначає наступне.

Зазначені квитанції відповідають вимогам щодо приймання, оформлення, видавання замовлень з ремонту та виготовлення ювелірних та інших виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, встановленим Правилами побутового обслуговування, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1994 року №313, а також наказу Українського союзу об`єднань, підприємств та організацій побутового обслуговування населення від 29.09.1995 року №8 «Про затвердження форм документів суворої звітності та Інструкцій щодо їх використання», зареєстрованому Міністерством юстиції України 29.10.1995р. за №389/925.

Одночасно з цим, як встановлено з пояснень представника позивача та зі змісту вищезазначених квитанцій, зазначені документи видані на підтвердження придбання подарункових сертифікатів, а не ювелірних виробів.

Отже, зазначені квитанції не є розрахунковими документами, передбаченими Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»), та відповідно не можуть підтверджувати здійснення позивачем готівкового розрахунку під час придбання подарункових сертифікатів.

Доказів провадження господарської діяльності відповідачем ФОП ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , за якою за твердженням позивача, в ювелірному салоні В2В Jewelry, були укладені договори купівлі-продажу подарункових сертифікатів, суду не надано.

Доводи позивача про те, що інформація про ОСОБА_2 , як одноосібного власника мережі ювелірних салонів В2В Jewelry, носить загальновідомий характер і ці обставини не підлягають доказуванню, суперечить нормі ч.3 ст.82 ЦПК України і є безпідставними.

Розміщені в мережі Інтернет та друкованих засобах масової інформації матеріали щодо створення ОСОБА_2 мережі ювелірних салонів В2В Jewelry (інтерв`ю, публікації, матеріали журналістських розслідувань), не є достатніми, належними та допустимими доказами на підтвердження належності мережі магазинів В2В Jewelry відповідачу ФОП ОСОБА_2 , та повинно доводиться на загальних підставах іншими засобами доказування.

Оцінюючи доводи позивача про те, що ОСОБА_2 є одноосібним власником торгівельної марки В2В Jewelry, а відтак повинен нести відповідальність за збитки, які понесені позивачем під час придбання товарів (подарункових сертифікатів, срібних виробів) під цією торговою маркою, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, і не заперечується сторонами, що згідно свідоцтва на торговельну марку № НОМЕР_1 ОСОБА_2 , як фізична особа, є власником торговельної марки В2В Jewelry, зареєстрованої 10.08.2020 року.

Одночасно з цим, суд звертає увагу на те, що Інформація про покупця та квитанції про отримання ювелірного виробу містять відбитки печатки із зазначенням логотипу «В2В», в той час коли ОСОБА_2 є власником іншої зареєстрованої торгової марки - «В2В Jewelry».

Крім того, придбання подарункових сертифікатів за адресою: АДРЕСА_1 , відбулося 08 серпня 2019 року, 27 серпня 2019 року, 11.09.2019 року, 01 жовтня 2019 року, тобто до дати фактичної реєстрації торгівельної марки.

Доказів укладання договорів купівлі-продажу подарункових сертифікатів в електронній формі, в порядку, передбаченому ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» з використанням сторонами договору електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» або електронного підпису одноразовим ідентифікатором, суду також не надано.

До позовної заяви в якості доказу позивачем долучено скріншоти із сайтуhttps://b2bjewelry.global/, який за твердженням позивача є офіційним сайтом компанії В2В Jewelry, з Правилами бізнес-проекту В2В Jewelry та інформацією щодо нарахування бонусів в особистому електронному кабінеті ОСОБА_1 .

Суд звертає увагу, що вимоги до електронних доказів встановлені ст. 100 ЦПК України, якою передбачено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (ч.2). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (ч. 3). Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу (ч.4). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч.5).

Верховний Суд у постанові від 29.01.2021 у справі №922/51/20 визначив, у яких формах можуть існувати електронні докази. Тож учасники справи для обґрунтування своїх вимог та заперечень мають подати до суду електронні докази в таких формах: оригінал; електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; паперова, засвідчена в порядку, передбаченому законом. Тобто потрібно зафіксувати на папері, а потім засвідчити, як копію письмового доказу.

Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подавати такий доказ. Останній у свою чергу є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін. Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить його недопустимим. Водночас, суд не може взяти до уваги копію електронного доказу у випадку, якщо оригінал не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу.

У постанові ВС від 07.07.2021 у справі №587/2051/18 суд зазначив, що роздруківки інтернет-сторінок, які є паперовим відображенням електронного документа, самі по собі не можуть бути доказом у справі. Вони визнаються доказом, якщо виготовлені, видані й засвідчені власником відповідного інтернет-ресурсу або провайдером, тобто набувають статусу письмового доказу.

Зважаючи на неподання оригіналів електронних доказів, відмову представника позивача від безпосереднього огляду в судовому засіданні інформації, що міститься на сайті, враховуючи висловлені представником відповідача сумніви у достовірності поданих позивачем роздруківок із сайту https://b2bjewelry.global/, суд на підставі ч.5 ст.100 ЦПК України не бере їх до уваги при оцінці доказів.

Крім того, у ст.1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що веб-сайт - це сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об`єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо, пов`язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом; власник веб-сайту - це особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу.

Згідно п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про електронні довірчі товариства» веб-сайт – сукупність програмних засобів, розміщених за унікальною адресою в обчислювальній мережі, у тому числі в мережі Інтернет, разом з інформаційними ресурсами, що перебувають у розпорядженні певних суб`єктів і забезпечують доступ юридичних та фізичних осіб до цих інформаційних ресурсів та інших інформаційних послуг через обчислювальну мережу.

У статті 1 Закону України «Про телекомунікації» зазначено: домен - частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву, що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється; доменне ім`я - позначення (словесне, цифрове, словесно-цифрове), яке використовується для ідентифікації діяльності юридичних і фізичних осіб в мережі Інтернет, з будь-якою метою.

Отже, власником веб-сайту є особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого, власником веб-сайту вважається реєстрант доменного імені, яким адресується веб-сайт, та/або отримувач послуг хостингу.

В ході судового розгляду позивач не надала достовірних даних про фізичну особу – підприємця ОСОБА_2 , як власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також не надано доказів того, що власник веб-сайту (доменного імені) передав вказане доменне ім`я у власність або користування іншій особі, зокрема, відповідачу на підставі відповідного договору, іншого правовстановлюючого документу тощо, а також доказів того, що користування веб-сайтом (доменом) здійснюється саме відповідачем.

За таких обставин, можна дійти висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що саме ФОП ОСОБА_2 є власником веб-сайту (домену) ІНФОРМАЦІЯ_1 , на якому розміщена інформація щодо умов нарахування бонусів при придбанні подарункових сертифікатів та срібних виробів В2В Jewelry та особистий електронний кабінет ОСОБА_1 .

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (частина перша статті 264 ЦПК України).

Проаналізувавши доводи сторін, викладені ними в заявах по суті, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши в сукупності надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що ФОП ОСОБА_2 є власником магазину, розташованого у АДРЕСА_1 , та що саме ним або уповноваженою ним особою укладено договір купівлі-продажу подарункових сертифікатів та срібних виробів на зазначену у позові суму з позивачем, а відтак порушено право позивачки.

Оскільки позовні вимоги про стягнення пені за несвоєчасну виплату бонусів та відшкодування моральної шкоди є похідними від позовних вимог про стягнення вартості бонусів за придбання подарункових сертифікатів та срібних виробів В2В Jewelry, а позивачем не доведено, що між сторонами були укладені договори купівлі-продажу подарункових сертифікатів та срібних виробів, а позовні вимоги в частині стягнення пені та відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

2.2. Розподіл судових витрат.

Абзацом 2 пункту 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 №10, роз`яснено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, та в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, підстави для стягнення судового збору з відповідача відсутні, а судовий збір відноситься за рахунок держави. 

Керуючись ст.ст. 258-259, 263-264, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, стягнення коштів та відшкодування завданих збитків – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений 25 вересня 2023 року.

Суддя Ладижинського міського суду

Вінницької області         С.О.Нікандрова