ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 609/1002/13-цГоловуючий у 1-й інстанції

Провадження № 22-з/4817/58/23 Доповідач - Бершадська Г.В.

Категорія -

У Х В А Л А

21 вересня 2023 р.м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Бершадська Г.В.

суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,

розглянувши заяву осіб, які не брали участі у розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник - адвокат Сідоров Віталій Михайлович про забезпечення позову в цивільній справі за апеляційною скаргою осіб, які не брали участі у розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник - адвокат Сідоров В.М. на рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 21.08.2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Матвіївської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 21.08.2013 року позов ОСОБА_3 задовольнено. Визнано за ОСОБА_3 , жителем АДРЕСА_1 , право на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Каланчак, Каланчацького району, Херсонської області, що складається із житлового будинку з приналежними до нього будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_2 .

Не погоджуючись із цим рішенням місцевого суду, особи, які не брали участі у розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник - адвокат Сідоров В.М. подали апеляційну скаргу.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 15.08.2023 року заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник - адвокат Сідоров В.М. - задоволено, поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Шумського районного суду від 21.08.2013 року та відкрито апеляційне провадження.

Після відкриття апеляційного провадження, від представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Сідорова В.М. надійшла заява про забезпечення позову.

Заява обґрунтована тим, що у зв`язку з тим, що спірні правовідносини безпосередньо стосуються житлового будинку з приналежними до нього будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_2 , право власності на який було визнано за ОСОБА_3 є необхідність у забезпеченні позову, шляхом накладення арешту та заборони відчуження вищевказаного будинку.

Зокрема, необхідність у забезпеченні позову обгрунтована тим, що ОСОБА_2 у подальшому має намір звернутися до суду із позовом про визнання права вланості на спадкове майно та (або) визнання правочину недійсним, а в разі відчуження будинку ОСОБА_3 на користь третіх осіб існує обгрунтований ризик, що під час судового розгляду справи в Тернопільському апеляційному суді, ОСОБА_3 може відчужити будинок, що в майбутньому може створити перешкоди для виконання рішення суду.

Колегія суддів вважає, що дана заява є безпідставною та до задоволення не підлягає з таких підстав.

Згідно ч.1ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до змісту п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно змісту п.4 вказаної Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що: між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову;-з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до вказаних вище вимог закону та роз`яснень суду касаційної інстанції, що стосуються способу вирішення аналогічних питань, перевіряючи, зокрема: чи дійсно між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, колегія суддів вважає, що у суду відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення згаданого позову.

Як вбачаєтьсяз матеріалів всправи в 2013 році ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Матвіївської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно: житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_2 , після смерті його матері.

Оскаржуваним рішенням Шумського районного суду від 21.08.2013 року позов задоволено у повному обсязі, визнано за позивачем право власності на указаний житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами.

Колегія суддів вважає, що відсутні підстави для застосування вказаних заявником заходів забезпечення позову, зважаючи на наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 331/1255/17 (провадження № 61-11180св18) зазначено, що «забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення».

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є позивачами у даній справі та їх інтереси, про які представник вказує у апеляційній скарзі та заяві про забезпечення, навпаки є протилежними інтересам позивача у даній справі. Процесуальний ж інститут забезпечення позову покликаний, як вбачається із наведених норм закону та їх роз`яснень судом касаційної інстанції, захистити інтереси саме позивача, а не інших учасників судового розгляду, зокрема, і апелянтів, які не брали участі у розгляді справи у суді першої інстанції.

Тому у суду відсутні підстави для задоволення заяви та вжиття заходу забезпечення, про вжиття яких просять заявники.

Намір ОСОБА_2 у подальшому звернутися до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно або визнання правочину недійсним у разі відчуження будинку ОСОБА_3 на користь третіх осіб не може бути підставою для задоволення заяви про забезпечення позову в межах даної справи.

Зважаючи на вказане доводи заяви про забезпечення позову слід визнати безпідставними та у задоволенні такої слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153 ЦПК України, -

УХВАЛИЛА:

В задоволенні заяви осіб, які не брали участі у розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник - адвокат Сідоров Віталій Михайлович про забезпечення позову в цивільній справі за апеляційною скаргою осіб, які не брали участі у розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник - адвокат Сідоров В.М. на рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 21.08.2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Матвіївської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної ухвали безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча Г.В. Бершадська

Судді: Б.О. Гірський

О.З. Костів