ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7664/23 Справа № 199/2048/23 Суддя у 1-й інстанції - Богун О.О. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М.

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

       27 вересня 2023 року                                                                м. Дніпро

       Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:        

головуючого - Деркач Н.М.

суддів - Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю.,

при секретарі - Усик А.Д.

       розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шут Артем Ігорович, на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

       У березні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

       В обґрунтування позову зазначав про те, що 15 квітня 2019 року між ним та відповідачем було укладено договір позики у формі розписки, відповідно до умов якої ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 грошову позику у розмірі 700 000 грн, що підтверджується розпискою, згідно якої ОСОБА_3 зобов`язався повернути суму боргу до 15.04.2022 року, однак до теперішнього часу борг не повернув.

       Оскільки на вимоги позивача відповідач заборгованість не погасив, від виконання своїх зобов`язань ухиляється, тому позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь неповернуту суму позики, згідно розписки від 15.04.2019 у розмірі 700 000 грн та судові витрати по справі.

       Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості — задоволено.

       Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 неповернуту суму позики згідно розписки від 15 квітня 2019 року у розмірі 700 000 (сімсот тисяч) грн. 00 коп.

       Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплати судового збору в розмірі 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп.

       У липні 2023 року ОСОБА_1 , особа, яка не брала участі у справі, посилаючись на те, що суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційної скаргою, в якій просить скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2023 року та у задоволенні позову відмовити.

       Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що договір позики, на підставі якого було стягнуто заборгованість зі ОСОБА_3 , має ознаки фраудаторного договору, який вчинений на шкоду їй як кредитору та зможе зменшити обсяг майна для задоволення вимог по судовим рішенням, які були чи будуть прийняті на її користь.

       Крім того, вважає, що суд першої інстанції незаконно відмовив у прийнятті її заяви про вступ у справу в якості третьої особи з самостійними вимогами щодо визнання договору позики недійсним.

       Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів вважає, що апеляційне провадження у справі слід закрити з наступних підстав.

       Відповідно до ч. 1 ст. 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення.

       Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

       Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року №11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

       Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

       Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

       Правом на апеляційне оскарження судових рішень з перевірки законності і обґрунтованості рішень та ухвал суду першої інстанції, наділені, зокрема: особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки. Зазначені особи можуть подати апеляційну скаргу, якщо рішенням суду безпосередньо вирішено питання про їх права або про їх обов`язки. Отже, за загальним правилом, у цих осіб відсутні правові підстави для апеляційного оскарження ухвал суду (оскільки ухвалами не вирішуються питання про спірні права та обов`язки). Однак разом з цим, особи, які не брали участь у справі, можуть оскаржити ухвалу суду лише у випадках, якщо відповідно до неї їх зобов`язано вчинити певні дії або утриматися від них, і це порушує права або інтереси цієї особи. Тобто, особи, які не брали участі у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права або обов`язки цих осіб.

       Вказані норми процесуального закону встановлюють порядок та спосіб апеляційного оскарження судового рішення, який можливий у тому разі, коли суд вирішив питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

       Суд апеляційної інстанції може захистити право особи, яка не брала участі у справі, лише у разі якщо суд першої інстанції вирішив питання про її права та обов`язки. Відсутність хоча б однієї з умов надання судового захисту суб`єктивного права виключає можливість задоволення матеріально-правових вимог особи. Інше б суперечило основному завданню цивільного судочинства, - захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

       На стадії апеляційного провадження, під час якої вирішується питання про можливість прийняття апеляційної скарги особи, що не брала участі у справі, та яка вважає, що ухваленим рішенням порушені її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, суд апеляційної інстанції установлює, чи дійсно мало місце порушення таких прав, свобод, інтересів та обов`язків у зв`язку із ухваленим рішенням, та в залежності від установленого вчиняє відповідні процесуальні дії.

       Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно.

       Системний аналіз наведених процесуальних норм свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції.

       Так, з матеріалів справи вбачається, що 15 квітня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір позики у формі розписки, відповідно до умов якої ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 грошову позику у розмірі 700 000 грн, що підтверджується розпискою, згідно якої ОСОБА_3 зобов`язався повернути суму боргу до 15.04.2022 року.

       Як стверджує позивач, на його вимоги ОСОБА_3 заборгованість не погасив, від виконання своїх зобов`язань ухиляється, тому і звернувся до суду з даним позовом.

       Оскаржуваним рішенням суду, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 неповернуту суму позики згідно розписки від 15 квітня 2019 року у розмірі 700 000 (сімсот тисяч) грн. 00 коп.

       Як встановлено у постанові Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року у справі №175/4362/20, ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 18 липня 1997 року, під час якого у них народилися діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2018 року шлюб було розірвано.        

       Отже, договір позики, який укладено між сторонами у даній справі 15 квітня 2019 року, укладено вже після розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

       Тобто, оскаржуваним рішенням суду не вирішувались питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 , беручи позику у позивача, ОСОБА_3 діяв виключно в своїх особистих інтересах, а не в інтересах сім`ї, колишньої дружини тощо.

       Посилання апеляційної скарги на те, що вказане рішення суду зможе зменшити обсяг майна для задоволення вимог по судовим рішенням, які були чи будуть прийняті на її користь, а також позбавить ОСОБА_1 можливості виконувати рішення щодо стягнення заборгованості по аліментам, є необґрунтованими, оскільки щодо заборгованості ОСОБА_3 за аліментами існує судове рішення про її стягнення, яке набрало законної сили та пред`явлено ОСОБА_1 до виконання (а.с.116-117), тобто рішення у даній справі жодним чином не перешкоджає виконанню іншого рішення суду про стягнення заборгованості по аліментам.

       Твердження про те, що спільне сумісне майно подружжя, а саме квартира, що знаходиться у повній власності ОСОБА_3 , про розподіл якої ініційовано інше судове провадження, за рахунок виконання оскаржуваного рішення суду у даній справі, а саме частина цієї квартири, може бути втрачена апелянткою, не може бути прийняте до уваги, оскільки спір щодо квартири буде вирішено в іншій справі і жодним чином не стосується предмету даної справи — договору позики.

       Спір у даній справі виник у сторін суто щодо договору позики, який передбачав обов`язок його виконання лише у ОСОБА_3 .

       Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2023 року не вирішувалися права, свободи, інтереси та обов`язки ОСОБА_1 .

       В силу ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

       Апелянтом не доведено порушення її прав та законних інтересів судовим рішенням у даній справі.

       Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

       За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шут Артем Ігорович, на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2023 року слід закрити.

       Закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 не може вважатись порушенням принципу доступу до правосуддя та права на судовий захист, що передбачено, поряд з процесуальними нормами, статтею 129 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки ОСОБА_1 не позбавлена права на судовий захист будь-яким іншим шляхом, передбаченим законодавством України.

       Керуючись ст.ст. 362, 368 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

       Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шут Артем Ігорович, на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - закрити.

       Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

       Судді:                                                                        Н.М. Деркач

                                                                               М.М. Пищида

                                                                               І.Ю. Ткаченко